Постанова Чернігівський апеляційний суд № 739/950/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 16 січня 2023 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 739/950/22 Головуючий у першій інстанції Іващенко І. К. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/280/23 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді: Мамонової О.Є., суддів: Онищенко О.І., Шитченко Н.В., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Новгород-Сіверська районна державна адміністрація (орган опіки та піклування), розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 10 листопада 2022 року про передачу справи на розгляд іншого суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав, - У С Т А Н О В И В: Ухвалою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 10 листопада 2022 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказану ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити в суд першої інстанції для продовження розгляду по суті, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що районним судом порушено право позивача на обрання ним суду за правилами альтернативної підсудності, зважаючи на те, що однією із позовних вимог є стягнення аліментів. Заявниця зазначає, що об`єднання в одній позовній заяві вимоги про стягнення аліментів та вимоги про позбавлення батьківських прав є правомірним з огляду на те, що ці вимоги пов`язані підставою виникнення. Вимога про стягнення аліментів не є похідною від вимоги про позбавлення батьківських, оскільки ці вимоги можуть бути розглянуті самостійно. Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що вимога про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини є похідною від основної вимоги про позбавлення батьківських прав та вирішується судом в обов`язковому порядку у разі задоволення позову про позбавлення батьківських прав. Районний суд уважав, що зі змісту поданого позову не вбачаються обставини, які дозволяють позивачеві обрати підсудність справи, а відтак встановив, що підсудність даної справи має визначатись за останнім відомим місцем проживання або перебування відповідача, яким є АДРЕСА_1 , що не відноситься до територіальної юрисдикції Новгород-Сіверського району Чернігівської області. Проте з такими висновками суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що у вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини. У позовній заяві адреса місця проживання позивачки зазначена: АДРЕСА_2 . У позовній заяві адреса місця проживання відповідача зазначена: АДРЕСА_3 . Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Стаття 187 ЦПК України регламентує дії судді при вирішенні питання про відкриття провадження у справі. Суддя має перевірити належність справи до юрисдикції та підсудності суду. Правила підсудності регулюються ст. 27-30 ЦПК України. Частиною першою статті 27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Згідно з частиною першою статті 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. Стаття 28 ЦПК України встановлює випадки альтернативної підсудності, за якої позов за вибором позивача може бути пред`явлений в одному з двох і більше судів. А отже суд не має право обмежувати вибір позивача для розгляду справи у конкретному суді. У постанові Верховного Суду від 11 вересня 2020 року № 725/2910/19 (провадження № 61-8546св20) зазначено, що тлумачення статей 27, 28 ЦПК України свідчить, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це така підсудність, при якій позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох вказаних у законі судів. Разом із тим, правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (стаття 27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина шістнадцята статті 28 ЦПК України). У своїй постанові 09 квітня 2020 року № 200/11563/18 (провадження № 61-7883св19) Верховний суд вказав, що справи про позбавлення батьківських прав є справами позовного провадження, тому ця категорія справ підлягає розгляду за загальними правилами підсудності (відповідно до статті 27 ЦПК України) за місцем проживання відповідача або одного з них, якщо позов подається до обох батьків (частина п`ятнадцята 28 ЦПК України). Якщо в одному позові вимоги про позбавлення батьківських прав (та інші вимоги щодо захисту прав дитини) поєднуються з вимогою про стягнення аліментів (або оплату додаткових витрат на дитину), такий позов може подаватися за вибором позивача згідно з частиною першою статті 28 ЦПК України. Зазначеного суд першої інстанції не врахував та дійшов помилкового висновку про те, що підсудність даної справи має визначатись за останнім відомим місцем проживання або перебування відповідача. Даний позов може бути поданий до суду за місцем проживання позивачки, яким є саме Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області, відповідно до положень частини першої ст. 28 ЦПК України, оскільки на час звернення із позовом дитина проживає разом з позивачкою, тому вимоги про стягнення аліментів можуть розглядатись за місцем проживання позивачки. Поєднання в одному провадженні із вимогою про стягнення аліментів вимоги про позбавлення батьківських прав, не суперечить положенням процесуального закону. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що вимога про позбавлення відповідача батьківських прав та вимога про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини є основною та похідною вимогами. Зазначені вимоги можуть бути розглянуті самостійно одна від одної, від задоволення однієї з цих вимог не залежить задоволення іншої. При поєднанні в одному провадженні кількох вимог, одна з яких підлягає розгляду за правилами загальної підсудності, а інша за правилами альтернативної підсудності, справа за такими вимогами може бути розглянута за правилами альтернативної підсудності у суді за вибором позивача. За викладених обставин, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції припустився порушення процесуальних норм та дійшов помилкового висновку про передачу справи за територіальною підсудністю до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області, а тому така ухвала не може бути визнана законною і обґрунтованою. Відтак, ухвала Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 10 листопада 2022 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. 367, 374, 379 ч. 1 п. 4, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 10 листопада 2022 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуюча: О.Є. Мамонова Судді: О.І. Онищенко Н.В. Шитченко