Постанова 4813 № 509/5381/21

Номер провадження: 22-ц/813/3661/23 Головуючий у 1-й інстанції: Жижка О.В. Єдиний унікальний номер судової справи:509/5381/21 Доповідач Базіль Л. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.01.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді (судді-доповідача) - Базіль Л.В., суддів: Воронцової Л.П. Полікарпової О.М., секретар Куріньова Л.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 липня 2022 року, ухвалене у складі судді Жижки О.В. у справі №509/5381/21 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування. 01 жовтня 2021 року Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк (далі АТ КБ Приватбанк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця. Позивач обґрунтував позовні вимоги тим, що ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ Приватбанк з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву від 27.02.2015 року, тим самим підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають між сторонами договір про надання банківських послуг (далі - договір), що підтверджується підписом у заяві. На виконання зобов`язань, взятих за умовами договору, банк відкрив ОСОБА_2 кредитний рахунок із встановленим кредитним лімітом, який в подальшому був збільшений до 3000,00 грн. Таким чином, позивач взяті на себе зобов`язання за умовами договору виконав у повному обсязі, а саме надав позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого ліміту. Відповідно до п.2.1.1.5.5 договору ОСОБА_2 зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань на момент його смерті виникла заборгованість у розмірі 8380,93 грн., яка складається з: 7999,81 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 381,12 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Позивач вказував, що спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а отже в силу ч.3 ст.1268 ЦК України ОСОБА_1 є такою, що прийняла спадщину. На виконання вимог ч.3 ст. 1281 ЦК України, 21.02.2021 року банком була направлена претензія кредитора до Овідіопольської районної державної нотаріальної контори та 13.03.2021 року отримана відповідь про те, що спадкоємці померлого ОСОБА_2 із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії банку. 05.05.2021 року до спадкоємців позичальника було направлено лист претензію, згідно яких позивач пред`явив свої вимоги, однак ніяких дій не було виконано. Посилаючись на наведене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 27.02.2015 року у розмірі 8380,93 грн., та відшкодувати судові витрати за сплату судового збору у розмірі 2270 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції, що переглядається в апеляційному порядку. Рішенням Овідіопольського районного суду м. Одеси від 25 липня 2022 року у задоволенні позову АТ КБ Приватбанк відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем обраний невірний спосіб захисту порушеного права. Суд зазначив, що позивач повинен був звернутися з позовом до спадкоємців про звернення стягнення на спадкове майно у рахунок погашення заборгованості за договором. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, АТ КБ Приватбанк через свого представника адвоката Сокуренко Н.В. подало на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги АТ КБ Приватбанк задовольнити. Стягнути з відповідача судові витрати. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що висновок суду про невірно обраний спосіб захисту позивачем є помилковим та незаконним, зазначаючи, що під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо. А тому суд першої інстанції, встановивши відповідно до положень ст.1282 ЦК України наявність непогашеної спадкодавцем заборгованості за кредитним договором на загальну суму 8380,93 грн., факт прийняття відповідачем спадщини після смерті позичальника ОСОБА_2 , наявність спадкового майна та ненадання відповідачем доказів на спростування тієї обставини, що вартість спадкового майна не перевищує розмір боргу, мав дійти висновку про законність вимог про стягнення з відповідача на користь позивача зазначену заборгованість в межах вартості одержаного у спадок майна. Вказує на те, що обов`язок доведення обсягу спадкового майна та його вартість покладається на спадкоємця, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна. Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 18.09.2019 року у справі №640/6271/16-ц. Судом же не було встановлено яке саме спадкове майно (рухоме чи нерухоме) залишилося після смерті померлого позичальника, його вартість, та чи покриває вартість спадкового майна розмір заборгованості спадкодавця. За викладених обставин вважає рішення суду першої інстанції таким, що не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо його законності і обґрунтованості. Позиція відповідача на стадії апеляційного перегляду справи. ОСОБА_1 своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористалася. Апеляційний розгляд. В судове засідання сторони не з`явилися, хоча повідомлялися належним чином про дату, час і місце розгляду справи. 13 січня 2023 року на електронну адресу апеляційного суду від уповноваженого представника АТ КБ "Приватбанк" Яковлєвої-Ангеловської О.А. надійшло клопотання, в якому остання просила суд відкласти розгляд справи на більш пізню дату, з посиланням на те, що Банк не має можливості забезпечити участь представника у судовому засіданні через віддалені канали зв`язку. Обставин, за яких банк не має можливості забезпечити участь представника в судовому засіданні вказане клопотання не містить. У задоволенні зазначеного клопотання представника банку колегією суддів відмовлено, оскільки апеляційний розгляд справи з викликом (повідомленням) учасників справи призначався неодноразово, а саме на 07.11.2022 року, 28.11.2022 року, 12.12.2022 року, 16.01.2023 року. В жодне судове засідання представник банку не з`явився, хоча був належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, а також достеменно обізнаний про можливість прийняття участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, регламентованому ст. 212 ЦПК України, однак з відповідними клопотаннями до апеляційного суду не звертався, питання про визначення його участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції не порушував, причин неявки в судові засідання суду не повідомляв. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про невмотивованість поданого клопотання, а відтак і відсутності підстав для його задоволення. У відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. На підставі викладеного, апеляційний суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами. Позиція апеляційного суду. У відповідності до приписів ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Обставини справи. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 27.02.2015 року ОСОБА_2 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку (т.1 а.с. 20). Як слідує із довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, ОСОБА_2 було надано кредитну картку № НОМЕР_1 зі встановленням максимальної межі кредитного ліміту на рівні 3000 грн. (т.1 а.с.19). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Одеса) (т.1 а.с. 67). Станом на дату смерті, заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором становила 8380,93 грн., яка складається з: 7999,81 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 381,12 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками. 16.02.2021 року АТ КБ Приватбанк пред`явило вимогу до спадкоємців померлого ОСОБА_2 , шляхом подання претензії до Овідіопольської районної державної нотаріальної контори, в якій просило включити кредиторські вимоги АТ КБ Приватбанк у спадкову масу, про що зробити запис в книзі обліку спадкових справ, повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед банком, а також повідомити банк про те, чи зверталися спадкоємці із заявами про прийняття спадщини, повідомити банку відомості про таких осіб, а також тих, хто подав заяву про відмову від прийняття спадщини. Надати інформацію про видані свідоцтва про право на спадщину та про осіб, які такі свідоцтва отримали (т.1 а.с. 69). 25.02.2021 року у відповідь на претензію банку, державний нотаріус Овідіопольської районної державної нотаріальної контори Одеської області Мельник К.В. надала інформацію серед іншого про те, що вищевказана претензія банку долучена до спадкової справи №111/2020 щодо майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На зазначену банком адресу місця реєстрація спадкодавця, його спадкоємцям, нотаріусом було надіслано лист з повідомленням про претензію і суму заборгованості (т.1 а.с. 70). 23.04.2021 року банком було спрямовано лист-претензію на ім`я відповідачки ОСОБА_1 , в якому банк посилаючись на положення ст. 1261 ЦК України вказав про наявність у відповідачки, як спадкоємиці померлого ОСОБА_2 , обов`язку щодо сплати наявної заборгованості за кредитним договором у сумі, визначеній на день смерті ОСОБА_2 (т.1 а.с. 71) На виконання ухвали суду першої інстанції від 24.02.2022 року, Приморською державною нотаріальною конторою у м. Одеса було надіслано до суду копію спадкової справи №651с/2020 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (т.1 а.с. 142). 18.09.2020 року, як вбачається із указаної спадкової справи, до нотаріальної контори надійшла заява ОСОБА_1 зі змісту якої слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько її дитини ОСОБА_2 , після його смерті залишилася спадщина (спадкове майно), яке було особистим майном спадкодавця, оскільки було придбано ним за рахунок його особистих коштів. Цією заявою ОСОБА_1 , діючи як законний представник своєї малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підтвердила, що ОСОБА_3 прийняла всю спадщину за законом після смерті свого батька ОСОБА_2 . Спадкоємцем за законом, згідно ст. 1261 ЦК України, окрім доньки ОСОБА_3 , є мати ОСОБА_4 , та батько спадкодавця ОСОБА_5 . Інші спадкоємці відсутні (т.1 а.с. 167). 02.10.2020 року із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_2 до нотаріальної контори, у межах шестимісячного строку звернулася мати спадкодавця ОСОБА_4 (т.1 а.с. 171). Цього ж дня, 02.10.2020 року до нотаріальної контори надійшла заява батька спадкодавця ОСОБА_5 про відмову від прийняття спадщини (т.1 а.с. 177). З відповіді, наданої комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради вбачається, що станом на 31.12.2012 року в комунальному підприємстві за ОСОБА_2 (дата народження невідома можливий повний збіг П.І.Б) (П.І.Б. вказане рос. мовою згідно запису у реєстраційній книзі) і ще трьома іншими фізичними особами право власності за кв. АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого органом приватизації державного житлового фонду Приморського району 03.11.1997 р., №0863. В правовстановлюючому документі російською мовою після слів на праві підкреслені слова: спільної сумісної власності і після переліку власників надруковано : в рівних частках кожному (т.1 а.с. 223). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ Приватбанк про стягнення боргу кредитором спадкодавця, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем обраний невірний спосіб захисту порушеного права. При цьому суд вказав, що позивач повинен був звернутися з позовом до спадкоємців про звернення стягнення на спадкове майно у рахунок погашення заборгованості за договором. Однак, з такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується, з огляду на таке. Мотиви апеляційного суду та застосовані норми права, що регулюють спірні правовідносини. Спадкування, перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України), є підставою для універсального правонаступництва у цивільних правовідносинах. У такому разі відбувається зміна суб`єктного складу у правовідношенні, тобто цивільні правовідносини існують безперервно, не припиняючись, відбувається лише заміна одного із їх учасників. Основною метою універсального правонаступництва є збереження стабільності цивільного обороту за допомогою забезпечення заміни третіми особами особи, яка вибула зі складу учасників цивільного обороту. За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Законодавством визначено, що у подібних випадках відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками. Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця. Законодавець зберігає за кредитором право вимоги у разі смерті боржника. У такому випадку відбувається правонаступництво, яке є транслятивним, тобто таким, що переносить права та обов`язки на нового боржника. Право на захист є складовою будь-якого суб`єктивного права. Визнавши за особою певне цивільне право, законодавець тим самим визнає за кредитором право вимагати надання захисту, у тому числі й у судовому порядку. За правилом частини першої, другої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. У постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №191/405/15-ц зроблено висновок про те, що в абзаці 2 частини 2 статті 1282 ЦК України передбачається спеціальний, додатковий за своєю правовою природою, спосіб захисту цивільних прав та інтересів кредитора спадкодавця в разі, якщо спадкоємці не виконають його вимоги. При цьому, касаційний суд вказав, що ані зі змісту, ані з системного аналізу наведеного правила у зв`язку з іншими нормами ЦК України, не має правових підстав зробити висновок, що такий спосіб захисту є єдино можливим. Верховний Суд зробив висновок, що застосування правила статті 1282 ЦК України не виключає можливості застосування альтернативного способу захисту, зокрема пункту 5 частини другої статті 16 ЦК України про примусове виконання обов`язку в натурі. Із викладеного слідує, що обов`язок спадкоємців боржника перед позикодавцем (кредитором) спадкодавця полягає саме у поверненні сум за кредитом та іншими нарахуваннями за позикою, що виникли до дня смерті спадкодавця, але в межах вартості одержаного у спадок майна та відповідно до розміру часток кожного з них. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ Приватбанк зазначеного не врахував, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову банку саме з підстав обрання позивачем невірного способу захисту порушеного права. Перевіряючи доводи банку на стадії апеляційного перегляду справи на предмет наявності підстав задоволення позовних вимог, колегія суддів виходить із такого. Відповідно до ч.1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. До першої черги спадкоємців відповідно до ч.1 ст.1261 ЦК України віднесено дітей спадкодавця, у тому числі зачатих за життя спадкодавця та народжених після його смерті, того з подружжя, який його пережив, та батьків. Особи, які проживали зі спадкодавцем однією сімєю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини є спадкоємцями четвертої черги (ч.1 ст.1264 ЦК України). Матеріалами справи встановлено, що після смерті позичальника ОСОБА_2 із заявами про прийняття спадщини звернулися його мати ОСОБА_4 та донька ОСОБА_3 , заяву від імені якої в силу віку дитини, подала ОСОБА_1 у якості законного представника. На записі акту про одруження ОСОБА_2 та ОСОБА_6 №401 від 18 жовтня 2003 року, складеного Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), та наданого апеляційному суду на запит, є відмітка про розірвання вказаного шлюбу на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 11.11.2013 року, справа №509/4208/13-ц. Як встановлено апеляційним судом та підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень, в цьому реєстрі опубліковано рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 листопада 2013 року по справі 509/4208/13-ц, згідно якого шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , зареєстрований 18 жовтня 2003 року Другим відділом реєстрації актів громадянського стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси, актовий запис №401 розірвано. За таких обставин, ОСОБА_1 не відноситься до кола осіб, яких законом визначено як спадкоємців першої черги за законом. Як видно зі змісту позовної заяви, АТ КБ Приватбанк звернулося до суду із позовом саме до ОСОБА_1 , вважаючи її належним відповідачем у справі з тих підстав, що вона постійно мешкала за однією адресою із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Однак, сама по собі указана обставина за конкретно встановлених обставин саме в цій справі не утворює для відповідачки правових наслідків, зумовлених виникненням обов`язку зі сплати заборгованості за кредитним договором позичальника, який помер. Відтак, відсутні підстави, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 є належним відповідачем у справі, оскільки у неї відсутній обов`язок щодо виконання вимог позивача. Позивач у цій справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). За встановлених обставин, у задоволенні позову АТ КБ Приватбанк належить відмовити саме з підстав пред`явлення позовних вимог до неналежного відповідача. У відповідності до приписів п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. За положеннями п.1,3 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідачки заборгованості за кредитом, однак допустився помилок у мотивах прийнятого рішення. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 липня 2022 року підлягає зміні, шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови. Керуючись ст.ст.367,374,376,381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 липня 2022 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду. Головуючий Л.В. Базіль Судді: Л.П. Воронцова О.М. Полікарпова