Постанова 4811 № 464/7043/21

Справа № 464/7043/21 Головуючий у 1 інстанції: Горбань О.Ю. Провадження № 22-ц/811/2111/22 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді Шандри М.М. суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А. розглянувши у місті Львові у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на рішення Сихівського районного суду м.Львова від 04 травня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИЛА: 24.09.2021 ТзОВ «Вердикт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № МФ-3171800000831 від 12.08.2018 в розмірі 35 858,30 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту 15 000 грн., заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги 7926,23 грн, комісії 750 грн., пені 7350 грн., 3% річних 1352,47 грн. та інфляційних втрат в розмірі 3479,60 грн. Також позивач просив стягнути понесені витрати на правову допомогу в розмірі 20 000 грн та судовий збір в розмірі 2270 грн. Позов мотивував тим, що 12.08.2018 між ТзОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № МФ-3171800000831, згідно якого Товариство надало кредит в сумі 15 000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі та комісій визначених договором з кінцевим терміном повернення кредиту та процентів до 19.08.2018. 30.11.2018 між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ТзОВ «Вердикт Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 30-11/18, відповідно до якого ТзОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» відступило на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором № МФ-3171800000831 від 12.08.2018, що укладений між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 . Таким чином ТзОВ «Вердикт Капітал» наділено правом грошової вимоги до відповідача. Позивач зазначає, що добровільно виконувати взяті на себе зобов`язання відповідач відмовляється, через що він змушений звернутись до суду з відповідним позовом, який просив задоволити. Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 04 травня 2022 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду оскаржило ТзОВ «Вердикт Капітал», подавши на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції помилково вважав, що позивач звернувся до суду з пропуском позовної давності. Судом не було враховано положення пункту 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» щодо продовження під час карантину строків позовної давності. Просить рішення суду скасувати та постановити нову постанову про задоволення позову. Згідно ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав. Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України). Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не відповідає. З матеріалів справи вбачається, що 12.08.2018 між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № МФ-3171800000831 (а.с.8-9). Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору Кредитор зобов`язується на умовах, визначених цим Договором, на строк визначений п. 1.3 Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2 Договору, а позичальник зобов`язується повернути Кредитору кредит у встановлений п. 1.4 термін та сплатити проценти за використання кредиту, а також виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та у строки/терміни, що визначені цим Договором. Згідно з п. 1.2 Кредитного договору сума кредиту становить 15 000 грн 00 коп. Кредит надається строком на 7 днів з 12.08.2018 по 19.08.2018 (п. 1.3 Кредитного договору). Термін повернення кредиту 19.08.2018 (п. 1.4 Кредитного договору). Плата за користування кредитом встановлюється у вигляді фіксованої ставки в розмірі 0,8 %, які сплачуються позичальником за кожен день строку користування кредитом, зазначений в пункті 1.3. Договору, що дорівнює 292 % річних (пункт 1.5 Кредитного договору). Пунктом 4.1. Кредитного договору передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань повернення кредиту та сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору, позичальник зобов`язаний сплатити з 8 по 21 день користування кредитом на користь Кредитора пеню за кожен день прострочення у розмірі 3,5 % від суми прострочених зобов`язань, але у будь-якому випадку пеня не може перевищувати 50 відсотків від суми зобов`язань позичальника по даному договору. 30.11.2018 між ТзОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ТзОВ «Вердикт Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 30-11/18, відповідно до якого ТзОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» відступило на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором № МФ-3171800000831 від 12.08.2018, укладеним між ТзОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 (а.с.17-22) З наданих позивачем розрахунків вбачається, що заборгованість за Кредитним договором станом на 18.08.2021 відповідачем не погашена та становить 35 858,30 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту 15 000 грн., заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги 7926,23 грн, комісії 750 грн., пені 7350 грн., 3% річних 1352,47 грн. та інфляційних втрат в розмірі 3479,60 грн. Вказані розрахунки відповідачем не спростовані та не оспорюються. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду із даним позовом після спливу позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у справі. Із вказаним висновком районного суду колегія суддів не може погодитись з огляду на таке. У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). За змістом частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Таким чином право на звернення до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у ТзОВ «Вердикт Капітал» виникло з 19.08.2018, а із позовом позивач звернувся у вересні 2021 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався. Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Законом України № 530-ІХ від 17.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»). Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 натупного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню у тому випадку, коли строк позовної давності не сплив на момент встановлення карантину на території України (12.03.2020). Близькі за змістом висновки викладено в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22) та від 26.09.2022 у справі № 372/3235/20 (провадження № 61-6797св22). Встановивши, що строк повернення кредиту 19.08.2018, позовна давність за вимогами про його повернення закінчилась 19.08.2021, тобто вона не спливла до моменту запровадження карантину на території України (12.03.2020), а з позовом ТзОВ «Вердикт Капітал» звернулося у вересні 2021 року, колегія суддів вважає, що за обставинами даної справи слід застосувати положення пункту 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України, а відтак строк позовної давності вважається продовженим. Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з пропуском позивачем позовної давності. Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Встановивши, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, внаслідок чого у неї виникла заборгованість, колегія суддів прийшла до висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» слід стягнути 28 508,30 грн (заборгованість по тілу кредиту 15 000 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 7926,23 грн, комісія 750 грн, 3% річних 1352,47 грн та інфляційні втрати в розмірі 3479,60 грн). Колегія суддів вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідачки пені в розмірі 7350 грн, оскільки пунктом 15 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення (Закон України № 691-ІХ від 16 червня 2020 року «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19»). Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів виходить з такого. Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. До позовної заяви додано договір № 05-03/2021 про надання правової допомоги, укладений між ТОВ «Вердикт Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» 05.03.2021, платіжне доручення № 0261660000 від 18.06.2021 на суму 200 000,00 грн, заявка на надання юридичної допомоги № 24 від 04.06.2021, та витяг з акта №2 про надання юридичної допомоги від 16.06.2021. Із документів вбачається, що загальна вартість наданих Адвокатським об`єднанням послуг з примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 становить 20 000 грн. Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року (справа № 904/4507/18) вказує на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц). При вирішенні питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п.61 Постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18). Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Колегія суддів, дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правову допомогу, врахувавши складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт та обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторони, прийшла до висновку, що з урахуванням вимог розумності та справедливості, з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» слід стягнути 5000 грн судових витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги під час розгляду справи у суді першої інстанції. Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити його. Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, рішення суду слід скасувати та постановити нову постанову про часткове задоволення позову. Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З урахуванням часткового задоволення вимог апеляційної скарги, з відповідача на користь позивача підлягає стягнення судовий збір, сплачений ним за розгляд справи в суді першої інстанції пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 1793,30 грн. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» задовольнити частково. Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 04 травня 2022 року скасувати та постановити нову постанову. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» 28 508,30 грн заборгованості за кредитним договором № МФ-3171800000831 від 12 серпня 2018 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» 5000,00 грн понесених витрат на правничу допомогу Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» 1793,30 грн судового збору. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено: 17.01.2023 Головуючий Судді