Постанова Дніпровський апеляційний суд № 192/1506/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1193/23 Справа № 192/1506/21 Суддя у 1-й інстанції - Щербина Н.О. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Демченко Е.Л. суддів Куценко Т.Р., Макарова М.О. при секретарі Кругман А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та визнання права власності на частину спадкового майна, - в с т а н о в и л а: У жовтні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду, з уточненим 04 січня 2022 року, позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та визнання права власності на частину спадкового майна. 13 вересня 2022 року позивачка ОСОБА_2 подала клопотання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи. Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2022 року клопотання ОСОБА_2 задоволено частково, призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, виконання якої доручено експертам ТОВ «МАМА ПАПА». На вирішення експертам поставлено наступне питання: 1.Чи є ОСОБА_2 , матір`ю якої є ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 , матір`ю якого є ОСОБА_1 , біологічними братом та сестрою, а саме чи мають вони спільного біологічного батька, за умови різних біологічних матерів? Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків. Строк проведення визначено в місячний термін з моменту отримання експертною установою копії даної ухвали. Обов`язок оплатити витрати по проведенню експертизи покладено на ОСОБА_2 , попередивши, що в разі не виконання цього обов`язку, розгляд позову буде здійснюватися судом на підставі наявних у справі доказів. В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 просить ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2022 року скасувати в частині призначення судової молекулярно-генетичної експертизи та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, зазначаючи, що ухвала суду в цій частині винесена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що визнання батьківства щодо дитини, яка народилась не раніше 01 січня 2004 року, суд має вирішувати відповідно до статті 128 СК України. В той же час, відповідно до ч.ч.2,3 ст.52 КпШС України, чинного на час виникнення спірних правовідносин, в разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття. При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір`ю дитини і відповідачем до народження дитини,або спільне виховання чи утримання ними дитини,або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства. Тобто сам по собі доказ біологічного походження не може бути єдиною підставою для встановлення батьківства щодо дитини народженої до 01 січня 2004 року. Наголошувала, що дослідження проводиться виключно між батьком та дитиною. Позивачка ОСОБА_2 надала відзив на апеляційну скаргу, в якому, зазначаючи про законність та обґрунтованість ухвали суду, просила залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказувала, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими. Відповідачка зловживає своїми процесуальними правами та просто затягує розгляд справи. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав. Частково задовольняючи клопотання позивачки про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, суд першої інстанції керувався ст.103 ЦПК України та виходив з того, що позиція позивачки щодо її кровної спорідненості із ОСОБА_5 (батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , може бути підтверджена або спростована висновком експерта. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом. Згідно з ч.2 ст.102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Відповідно до ст.103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Отже, судова експертиза призначається у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Пленум Верховного суду України в постанові №5 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», а саме в п. 17 роз`яснив, що при вирішенні питання про призначення експертизи суди повинні керуватися статтями 143-150 ЦПК (в попередній редакції), Законом України від 25 лютого 1994 року N4038-XII "Про судову експертизу", Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року N 53/5, разом з Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень. Відтак, при ухваленні рішення щодо призначення судової експертизи в справі суд, з метою правильного та оперативного виконання судового рішення, повинен керуватися положеннями діючого, на момент вчинення відповідної процесуальної дії, законодавства, з обов`язковим врахуванням додаткових інструкцій, роз`яснень, правил, які регулюють відповідне питання. Відповідно до ст.1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду. Висновок експерта є одним із видів доказів і має відповідати критеріям належності і допустимості доказів. Тому, розглядаючи клопотання про призначення експертизи, суд має його задовольнити саме у випадку, якщо обставини, про з`ясування яких заявлене клопотання, мають значення для справи та якщо їх з`ясування потребує спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо та лише для встановлення даних, які входять в предмет доказування у справі. Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог ОСОБА_2 є встановлення факту батьківства та визнання права власності в порядку спадкування. Доведення або спростування факту кровного споріднення здійснюється сторонами за принципом змагальності у цивільному судочинстві, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 12 ЦПК України). Разом із тим, відповідно до принципу змагальності, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, серед іншого, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст.76 ЦПК України). У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 01 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС України, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір`ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини. Вказане також узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року у справі №6-20цс15, згідно з якою, оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у статті 128 СК України, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у статті 53 КпШС України, при вирішенні питання про те, якою нормою необхідно керуватися при розгляді справ цієї категорії, слід виходити з дати народження дитини. При розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до ІНФОРМАЦІЯ_3 , необхідно застосовувати відповідні норми КпШС України, беручи до уваги усі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір`ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини. Справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 01 січня 2004 року, суд має вирішувати, зокрема, відповідно до статті 128 СК України, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільно-процесуального законодавства. Статтею 53 КпШС України встановлено, що у разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків, батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття. При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання, та ведення спільного господарства матір`ю дитини і відповідачем до народження дитини або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства. Таким чином, при розгляді цієї справи при встановленні судом батьківства враховуються (але не виключно) обставини спільного проживання і ведення спільного господарства матір`ю дитини і батьком або спільне виховання чи утримання ними дитини, а також докази, що з достовірністю підтверджують визнання батьківства. Підставою для встановлення батьківства є належні і достатні відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Разом з тим, частина третя статті 53 КпШС України та положення ЦПК України не обмежують коло доказів, які можуть бути взяті судом до уваги, що з достовірністю підтверджують батьківство. Отже, встановлення обставин походження дитини може бути встановлено судом на підставі будь-яких доказів, що надані сторонами у справі. Правові висновки щодо переважного доказового значення судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи для категоричного висновку про визнання батьківства висловлені, зокрема, в постановах Верховного Суду №592/4443/17 від 18 березня 2020 року та №201/11183/16-ц від 06 травня 2020 року. У рішенні «Калачова проти Російської Федерації» (№3451/05, §34, від 07 травня 2009 року Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства. З огляду на викладене, враховуючи предмет позову ОСОБА_2 , суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що існують підстави для часткового задоволення клопотання та призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, й доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними. Порушень процесуального права, які могли б призвести до скасування ухвали суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не встановлено. З урахування наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими, а тому не має підстав для її задоволення. Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий: Демченко Е.Л. Судді: Куценко Т.Р. Макаров М.О.