Ухвала КЦС ВС № 567/793/22

Ухвала 16 січня 2023 року м. Київ справа № 567/793/22 провадження № 61-421ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Агро», про повернення земельної ділянки та скасування рішення державного реєстратора, ВСТАНОВИВ: У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила: зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» (далі - ТОВ «Західна агровиробнича компанія») повернути їй земельну ділянку площею 4,7706 га, кадастровий номер: 5624287100:06:003:0028, розташовану на території Сіянцівської сільської ради Острозького району Рівненської області; скасувати рішення державного реєстратора Тишкун Ж. Я. індексний номер рішення: 30479844 від 15 липня 2016 року, про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на вказану земельну ділянку, з одночасним припиненням такого права. Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 23 серпня 2022 року позов задоволено. Зобов`язано ТОВ «Західна агровиробнича компанія» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 4,7706 га, кадастровий номер 5624287100:06:003:0028, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилася на території Сіянцівської сільської ради Острозького району Рівненської області). Скасовано рішення приватного нотаріуса Острозького районного нотаріального округу Тишкун Ж. Я. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер рішення: 30479844 від 15 липня 2016 року, щодо державної реєстрації права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія», номер запису про інше речове право: 15418209 від 12 липня 2016 року, щодо земельної ділянки площею 4,7706 га з кадастровим номером 5624287100:06:003:0028, з одночасним припиненням права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» щодо земельної ділянки площею 4,7706 га з кадастровим номером 5624287100:06:003:0028. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Рівненського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Західна агровиробнича компанія» задоволено частково. Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 23 серпня 2022 року скасовано. В задоволенні позову відмовлено. 06 січня 2023 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення Острозького районного суду Рівненської області від 23 серпня 2022 року. Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі не зазначено обґрунтування підстави, передбаченої статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), на якій подається касаційна скарга. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Системний аналіз наведених положень ЦПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, в касаційній скарзі має обов`язково наводитися обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу (підстави) для касаційного оскарження судового (судових) рішення (рішень). Тобто, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1 - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення; пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19); пункт 4 - посилання на підстави, передбачені частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Касаційна скарга ОСОБА_1 містить посилання на підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену пунктом 2 частини другої статті 389 ЦПК України, однак заявник не навела належного обґрунтування вказаної підстави. Так, посилаючись на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України ОСОБА_1 : 1) не зазначила норми (норм) права щодо питання застосування якої (яких) стосується застосований апеляційним судом висновок Верховного Суду; 2) не навела обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Виходячи з наведеного, заявнику необхідно подати до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу, в якій навести належне обґрунтування зазначеної нею підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 389 ЦПК України. Крім цього, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Ставка судового збору, чинна на час подання касаційної скарги на рішення суду, встановлена підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» та визначена у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Позовну заяву подано у червні 2022 року, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становила 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року - 2 481 грн) (підпункт 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»). Позивачем було пред`явлено дві вимоги немайнового характеру про повернення земельної ділянки та про скасування рішення державного реєстратора. Отже, розмір судового збору за подання цієї касаційної скарги становить 3 969,60 грн (2 481 х 0,4 х 2 х 200 %). Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в розмірі 3 969,60 грн має бути перерахований або внесений за реквізитами: ГУК у м. Києві/Печерс. р?н/22030102, код за ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, найменування податку, збору, платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати Верховному Суду оригінал квитанції (платіжного доручення). Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала. Отже, касаційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без руху з наданням можливості усунути вищевказані недоліки. Керуючись статтями 185, 390, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. А. Стрільчук