Постанова 4811 № 450/3014/21

Справа № 450/3014/21 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є. Провадження № 22-ц/811/2285/22 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 січня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Копняк С.М., суддів:- Бойко С.М., Ніткевича А.В., секретар судового засідання - Юзефович Ю.І., з участю представника третьої особи адвоката Волошина Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 09 березня 2022 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: у липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним позовом, в якому просив: - визнати недійсним і скасувати рішення Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області № 194 від 04 лютого 2021 року «Про затвердження акту земельної комісії від 03 лютого 2021 року»; - визнати протиправною бездіяльність Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області щодо непогодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 ; - зобов`язати Щирецьку селищну раду Львівського району Львівської області погодити ОСОБА_1 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 . Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку А-1, розташованого за адресою АДРЕСА_1 . На підставі рішення № 160 від 23 вересня 2004 року йому передано у власність земельні ділянки площею 0,29 га, 0,25 га, 0,04 га. На підставі його заяви ТОВ «Карпати Гео-Інвест» виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі належної йому земельної ділянки визначені спеціалістом згаданого товариства по межах фактичного землекористування. Відповідно до акта прийомки-передачі межових знаків на зберігання та акту погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками і землекористувачами, суміжними землекористувачами зі сторони від точки «Б» до точки «В» є ОСОБА_2 , яка у вказаному місці не проживає, у зв`язку з чим згаданий акт прийомки-передачі межових знаків та акт погодження меж земельної ділянки не погодила. Після виготовлення технічної документації, така була скерована відповідачу для погодження без підпису суміжного землекористувача ОСОБА_2 у зв`язку з її відсутністю на території України. Водночас земельна комісія дійшла висновку, що акт погодження меж земельної ділянки суміжними власниками і землекористувачами, абрис встановлених меж не відповідають фактичним вимірам та порушують права ОСОБА_2 . Так, земельна комісія рекомендувала відповідачу не погоджувати подану технічну документацію, а позивачу та ОСОБА_2 рекомендовано вирішити питання щодо розмежування земельних ділянок в судовому порядку. Даний акт затверджений рішенням № 194 від 04 лютого 2021 року. Вважає дане рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки орган місцевого самоврядування не вирішив питання щодо погодження поданої технічної документації. Відповідач усунувся від вирішення даного питання. Відмова ОСОБА_2 від підписання актів погодження меж земельних ділянок та акта передачі межових знаків на зберігання не порушує його права на отримання земельної ділянки у власність, не є перешкодою для проведення дій, спрямованих на приватизацію такої. Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 09 березня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області «Про затвердження акту земельної комісії щодо розгляду заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_3 » № 194 від 04 лютого 2021 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн. У вересні 2022 року ОСОБА_1 оскаржив рішення суду першої інстанції, подавши апеляційну скаргу, в якій просить рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 09 березня 2022 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання його погодити технічну документацію із землеустрою та постанови в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині, в решті ж судове рішення залишити без змін. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував того, що затверджуючи оскаржуваним рішення акт земельної комісії, відповідач тим самим усунувся від вирішення питання щодо погодження поданої позивачем технічної документації із землеустрою по суті, порушивши в такий спосіб законне право позивача, як власника земельної ділянки, яка надана йому у власність для обслуговування житлового будинку. Оскаржуване рішення не містить жодних обґрунтувань для відмови у погодженні та затвердженні проекту землеустрою позивачу. При цьому, відповідачем не враховано, що саме ним надано позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки, на підставі якого ним замовлено проекту документацію, яка не погоджена (затверджена) відповідачем без достатніх на те підстав. Оскільки оскаржуване рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, позов підлягав до задоволення повністю. Аналіз змісту апеляційної скарги свідчить, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині вирішення позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено. В іншій частині (в частині вирішення позовних вимог, які задоволені судом) рішення суду не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не переглядається. В листопаді 2022 року від Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому міститься прохання апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Відзив на апеляційну скаргу мотивний законністю та обґрунтованістю оскаржуваного рішення. В листопаді 2022 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, який підписаний адвокатом Волошином Тарасом Володимировичем, в якому міститься прохання апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін. Відзив на апеляційну скаргу мотивний законністю та обґрунтованістю оскаржуваного рішення. У відзиві зазначено, що оскаржуване позивачем рішення № 194 від 04 лютого 2021 року не відповідає вимогам частини другої статті 118 ЗК України, оскільки, з огляду на акт земельної комісії, відповідач повинен був прийняти вмотивоване рішення про відмову в затвердженні технічної документації із землеустрою, поданої позивачем, оскільки її затвердженні порушуватиме права третьої особи. Аналіз матеріалів справи свідчить, що рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку відповідачем та третьою особою не оскаржується. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника третьої особи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що згідно рішення Щирецької селищної ради Пустомитівського району Львівської області від 23 вересня 2004 року № 160 позивачу передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку, розташовану в с. Сердиця, загальною площею 0,29 га. В грудні 2020 року ТОВ «Карпати Гео-Інвест», на замовлення позивача, розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код згідно КВЦПЗ: 02.01) за адресою: АДРЕСА_1 , яка подана відповідачу 18 грудня 2020 року, із зазначеням, що така не підписана суміжним землекористувачем ОСОБА_2 . 03 лютого 2021 року земельною комісією Щирецької селищної ради складено акт щодо розгляду заяв ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 та ОСОБА_3 , яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_2 власника будинку в АДРЕСА_2 , яким рекомендовано сторонам вирішити спір щодо розмежування ділянок в судовому порядку. Акт земельної комісії від 03 лютого 2021 року затверджено оскаржуваним рішенням Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області № 194 від 04 лютого 2021 року «Про затвердження акту земельної комісії щодо розгляду заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ». Цим рішенням рекомендовано сторонам вирішити земельний спір в судовому порядку. Згідно із частиною другою статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону. Відповідно до частини першої статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Статтею 40 ЗК України передбачено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами. Громадяни та юридичні особи набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина перша статті 116 ЗК України). Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 ЗК України). Відповідно до частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Згідно з частинами першою, другою статті 118 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина десята статті 118 ЗК України). Частиною одинадцятою статті 118 ЗК України визначено, що у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку. Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Пунктом «і» частини другої статті 25 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що одним з видів документації із землеустрою є технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Згідно з частиною першою статті 158 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом (частина п`ята статті 158 ЗК України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до частини першої статті 159 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) земельні спори розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін у тижневий строк з дня подання заяви. Земля є унікальним обмеженим природним ресурсом, а отже її розподіл є особливо чутливим, при здійсненні якого підлягають дотриманню принципи справедливості, розумності і добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Обов`язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони. Так, може кваліфікуватися як недобросовісна така поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки, необґрунтовано зволікає з розглядом проекту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проекту землеустрою та затверджує цей проект щодо іншої особи. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог місцевий суд виходив з того, що відповідач після отримання заяви позивача про погодження технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) вчиняв дії, спрямовані на розгляд такої, а саме розглядав поставлені питання на засіданні земельної комісії, протиправна бездіяльність у даному випадку відсутня. Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з такого. Як встановлено судом першої інстанції, за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про погодження технічної документації із землеустрою, відповідачем рішення, відповідно, про її погодження або про відмову в її погодженні, не приймалось. Із змісту рішення відповідача № 194 від 04 лютого 2021 року (яке визнано протиправним та скасовано місцевим судом по даній справі) вбачається, що ним не розглянуто заяву ОСОБА_1 про погодження технічної документації із землеустрою від 18 грудня 2020 року, а затверджено акт земельної комісії від 03 лютого 2021 року, про, що також свідчить і відсутність у тексті цього рішення посилання на статтю 118 ЗК України, у той час як у ньому міститься посилання на статті 158 та 159 ЗК України. Проте, як убачається з матеріалів справи, в ній відсутні докази того, що між позивачем та третьою особою наявний земельний спір, який переданий за заявою однієї із сторін такого спору на розгляд органу місцевого самоврядування. За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що в даному випадку має місце бездіяльність відповідача щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про погодження технічної документації із землеустрою від 18 грудня 2020 року, і така бездіяльність є протиправною, що має своїм наслідок обов`язок відповідача розглянути цю заяву, та прийняти за результатами її розгляду одне із рішень, визначених земельним законодавством. Відтак, доводи апеляційної скарги в частині вирішення цієї позовної вимоги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду. В той же час, зважаючи на те, що вирішення питання про наявність підстав для затвердження технічної документації, чи для відмови у її затвердженні, належить до виключної компетенції органу місцевого самоврядування, тобто належить до компетенції відповідача та є його дискреційним повноваженням, і тому судове рішення не може підміняти собою рішення органу місцевого самоврядування, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача погодити позивачу технічну документації із землеустрою. Відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині вирішення позовних вимог вірних висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції в цій частині слід залишити без змін. Відповідно до вимог пунктів 1 та 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення, або змінити рішення. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За приписами частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. У зв`язку із наведеним колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непогодження технічної документації із землеустрою скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення про її задоволення. В решті рішення суду першої інстанції, у тому числі і в неоскарженій частині, слід залишити без змін. Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 681,00 грн. Підстави для здійснення нового розподілу судових витрат за розгляд справи судом першої інстанції відсутні. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 376, 382 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 09 березня 2022 року в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області щодо непогодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 скасувати, ухвали в цій частині нове рішення про задоволення цих позовних вимог. В решті рішення суду залишити без змін. Стягнути з Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області на користь ОСОБА_1 681 (шістсот вісімдесят одну) грн 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 13 січня 2023 року. Головуючий С.М. Копняк Судді: С.М. Бойко А.В. Ніткевич