LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4820677/505/21

від 11.01.2023 ·

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 січня 2023 року м. Хмельницький Справа № 677/505/21 Провадження № 22-ц/4820/132/23 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В., секретар судового засідання Цугель А. О., з участю: представника позивача Панченка Д. В., представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 19 жовтня 2022 року (суддя Гладій Л. М., повне судове рішення складено 24 жовтня 2022 року) у справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд у с т а н о в и в : У березні 2021 року АТ «Альфа-Банк» (далі - Банк), звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначало, що між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 962/26-РКМ 23, згідно з умовами якого надано кредит у розмірі 100000 грн. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором з ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, предметом якого є домоволодіння загальною площею 119,6 кв. м та земельна ділянка площею 0,344 га кадастровий номер 6822789500:05:005:0016, 6822789500:05:005:0017 по АДРЕСА_1 . Позичальник зобов`язувалась повернути суму отриманого кредиту та сплачувати проценти за користування кредитними коштами. Взяті на себе за кредитним договором зобов`язання не виконала, у зв`язку з чим станом на 04 листопада 2020 року виникла заборгованість у розмірі 334971,26 грн, у тому числі: 90400,37 грн - заборгованість за кредитом, 179234,07 грн - заборгованість за процентами, 10943,51 грн - заборгованість за комісією, 14005,43 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 32003,31 грн - пеня за несвоєчасне повернення процентів, 2551,75 грн - інфляційні втрати за кредитом, 5832,82 грн - інфляційні втрати за процентами. В рахунок погашення зазначеної заборгованості за кредитним договором позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки - домоволодіння загальною площею 119,6 кв. м та земельну ділянку площею 0,344 га кадастровий номер 6822789500:05:005:0016, 6822789500:05:005:0017 по АДРЕСА_1 . Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 19 жовтня 2022 року у позові відмовлено. Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Вважає помилковим висновок суду про пропуск Банком строку позовної давності, оскільки договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань. Суд мав би задовольнити вимоги про стягнення платежів, щодо яких строки позовної давності не спливли за період з 04.11.2017 по 04.11.2020. З огляду на практику Верховного Суду термін кредитування та строк дії договору є різними поняттями, а тому немає підстав вважати, що термін надання кредиту сплив у 2009 році. У засіданні апеляційного суду представник позивача апеляційну скаргу підтримав. Представник відповідача ОСОБА_1 не визнав апеляційну скаргу. Інші учасники судового процесу не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином. Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав. Відповідно до пунктів 3 і 4 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Суд першої інстанції правильно установив, що 21 вересня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-банк» (тепер АТ «Сенс Банк»), та ОСОБА_3 був укладений договір кредиту № 962/26-РКМ 23, згідно з умовами якого останній наданий кредит у розмірі 100000 грн на строк по 20 вересня 2022 року із сплатою процентів у розмірі 17% річних за користування кредитними коштами (а.с. 5-6). З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 21 вересня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» і ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір. Предметом іпотеки за договором є домоволодіння загальною площею 119,6 кв. м та земельна ділянка площею 0,344 га кадастровий номер 6822789500:05:005:0016, 6822789500:05:005:0017, що знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с. 7-8). Зобов`язання за кредитним договором відповідачка належним чином не виконувала. Останній платіж в погашення кредиту здійснено 06.02.2009. За розрахунком позивача станом на 04 листопада 2020 року за договором виникла заборгованість у розмірі 334971,26 грн у тому числі: 90400,37 грн -заборгованість за кредитом, 179234,07 грн - заборгованість за процентами, 10943,51 грн - заборгованість за комісією, 14005,43 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 32003,31 грн - пеня за несвоєчасне повернення процентів. За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував інфляційні втрати за кредитом у сумі 2551,75 грн, інфляційні втрати за процентами - 5832,82 грн (а.с. 10-11). Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи. Відмову в позові суд мотивував пропуском позивачем позовної давності. Такий висновок суду частково відповідає обставинам справи і вимогам закону. Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України). За змістом статті 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов`язанням. Частинами 1 і 4 статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна повна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина 1 статті 257 ЦК України). За змістом частини 1 статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно). На підставі частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідно до умов кредитного договору був змінений строк виконання основного зобов`язання. Банк був зобов`язаний пред`явити позов протягом трьох років від дати, коли дізнався про порушення свого права, а з позовом до суду про звернення стягнення на предмет іпотеки звернувся лише у березні 2021 року, тобто зі спливом встановленого статтею 257 ЦК України трирічного строку, про застосування якого заявлено відповідачем ОСОБА_1 у суді першої інстанції. Згідно з частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов`язання, яким є строк виконання зобов`язання у повному обсязі (кінцевий строк повернення кредиту й платежів за ним) або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Пунктом 4.4. кредитного договору передбачено, що у разі невиконання позичальником зобов`язань, визначених пунктами 3.3.2. - 3.3.16. цього договору термін надання кредиту вважається таким, що закінчився, та відповідно позичальник зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня за днем порушення зобов`язання погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції. Після повного погашення позичальником заборгованості за кредитом, процентами та можливими штрафними санкціями дія цього договору припиняється. Отже, відповідно до умов договору строк виконання основного зобов`язання був змінений, а тому у позичальника виникло зобов`язання виплатити суму кредиту в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції не пізніше наступного робочого дня за днем порушення зобов`язання у 2009 році. У зв`язку із зміною строку виконання основного зобов`язання, Банк був зобов`язаний пред`явити позов протягом трьох років від дати, коли дізнався про порушення свого права у 2009 році - з дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання. Тому апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про безпідставність відмови в позові про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за договором з мотивів пропуску позовної давності. Разом з тим, помилковим є висновок суду про відмову в позові про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, що складається з інфляційних втрат за кредитом у сумі 2551,75 грн та за процентами - 5832,82 грн. Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц, невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням і право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Зі змісту розрахунку позивача вбачається, що інфляційні втрати нараховані за період з листопада 2019 року по жовтень 2020 року. Позовна давність щодо цих вимог не пропущена. Тому частково заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги і Банк має право на отримання інфляційних втрат на підставі частини 2 статті 625 ЦК України за 3 роки, що передують подачі позову до суду. Проте вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості з інфляційних втрат за кредитом у сумі 2551,75 грн та за процентами - 5832,82 грн не підлягають задоволенню з таких підстав. Згідно з частиною 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до частини 1 статті 39 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, серед іншого, спосіб реалізації предмета іпотеки. Обрання певного способу правового захисту є правом позивача, виходячи з його власних інтересів, а не обов`язком суду, який розглядає справу в межах заявлених позовних вимог. Звертаючись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, Банк не вказав спосіб захисту порушеного права, оскільки не визначив способу реалізації предмета іпотеки, що суперечить вимогам статті 39 Закону України «Про іпотеку». Наведене є підставою для відмови в позові. Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 161/5246/15-ц. Відповідно до частини 4 статті 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. З огляду на викладене рішення суду першої інстанції у частині відмови в позові про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості з інфляційних втрат необхідно змінити у мотивувальній частині. Керуючись статтями 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити частково. Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 19 жовтня 2022 року у частині відмови в позові про стягнення інфляційних втрат змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 16 січня 2023 року. Суддя-доповідач О. І. Талалай Судді А. П. Корніюк І. В. П`єнта

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»