Постанова 4824 № 755/1910/22

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 грудня 2022 року місто Київ справа №755/1910/22 провадження№22-ц/824/9517/2022 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хоменка Вадима Валерійовича, подану адвокатом Торганом Віктором Богдановичем, на ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 27 червня 2022 року, постановлену в складі судді Яровенко Н.О., у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хоменка Вадима Валерійовича,- В С Т А Н О В И В: У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Хоменка В.В., в який просив визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Хоменка В.В. у виконавчому провадженні № 368307840 з виконання виконавчого листа, що виданий 21 січня 2022 року Дніпровським районним судом м.Києва у справі № 755/15414/15-ц, щодо арешту коштів боржника у межах суми стягнення 1248811,70 грн; скасувати постанову про арешт коштів боржника від 21 січня 2022 року, винесена приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Хоменком В.В. у виконавчому провадженні № 68307840. Скаргу обґрунтовано тим, що рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 8 грудня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у розмірі 39925 доларів США та судові витрати в сумі 3654 грн. 21 січня 2022 року Дніпровським районним судом м.Києва видано виконавчий лист. 21 січня 2022 року приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Хоменко В.В. відкрив виконавче провадження № 68307840. Також, 21 січня 2022 року приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Хоменко В.В. виніс постанову про арешт коштів боржника у межах суми стягнення з урахуванням винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 12488811,70 грн. У цій постанові не вказано детальний розрахунок загальної суми стягнення. Разом з цим, навіть з урахуванням курсу долара США на 21 січня 2022 року загальна сума становить 1248653 грн. При цьому, приватним виконавцем у постанові про арешт коштів завищено суму арешту коштів в 10 разів. Постанову про арешт коштів від 21 січня 2022 року згідно супровідного листа було розіслано всім банківським установам в Україні. Постанова була надіслана через систему автоматизованого арешту коштів, та рахунки скаржника було заблоковано на суму 12488811,70 грн. У подальшому, після звернення скаржника до офісу приватного виконавця 24 січня 2022 року постановою про виправлення помилки у процесуальному документі, було уточнено суму стягнення до 1248881,17 грн. Проте, ця постанова була направлена рекомендованим листом через АТ «Укрпошта» тільки 4 банкам, внаслідок чого інші банки прийняли до виконання постанову з помилковою сумою стягнення 12488811,70 грн. Внаслідок такої бездіяльності, станом на дату подачі цієї скарги банківськими установами обліковується арешт коштів на суму 12488811,70 грн., що значно шкодить діловій репутації боржника. Крім того, виконавчий документ про стягнення заборгованості в іноземній валюті необхідно виконувати, виходячи із встановленого розміру зобов`язання у відповідній валюті, а не його гривневого еквіваленту. При винесенні постанови про арешт коштів боржника приватний виконавець допустив грубі порушення, неправильно вказав валюту, одночасно наклав арешт на кошти, які знаходяться на вказаних ним рахунках, та зазначив, що арешт також поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів. Отже, накладення арешту в гривневому еквіваленті при виконанні рішення суду про стягнення боргу в іноземній валюті суперечить вимогам ст.39 Закону України «Про виконавче провадження». Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 27 червня 2022 року задоволено скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хоменка В.В.. Визнано незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хоменка В.В. у виконавчому провадженні № 368307840 з виконання виконавчого листа, що виданого 21 січня 2022 року Дніпровським районним судом міста Києва у справі № 755/15414/15-ц щодо арешту коштів боржника у межах суми стягнення 1 248 811,70 грн. Скасовано постанову про арешт коштів боржника від 21 січня 2022 року, що винесена приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Хоменко В.В. у виконавчому провадженні № 368307840. Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хоменка В.В. - адвокат Торган В.Б. подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої скасувати та прийняти нове судове рішення, яким закрити провадження у справі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неправильно витлумачив та застосував положення Закону України "Про банки і банківську діяльність", Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління НБУ № 22 від 21 січня 2004 року, Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого Постановою Правління НБУ 28 липня 2008 року № 216, що призвело до постановлення незаконної ухвали. 21 січня 2022 року приватним виконавцем відкрито виконавче провадження №68307840 (ідентифікатор доступу - 2ВБГ62Б2АБ35) на виконання виконавчого листа № 755/15414/15-ц виданого 21 січня 2022 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики у розмірі 39925 дол. США та судові витрати в сумі 3 654 грн. 21 січня 2022 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника у межа суми стягнення з урахуванням винагороди на проведення виконавчих дій, витрат виконавчого провадження, на суму 12 488 811,70 грн. Після звернення до приватного виконавця скаржника вказану постанову про арешт коштів, 24 січня 2022 року приватним виконавцем було винесено постанову про виправлення помилки у процесуальному документів, зокрема, було уточнено суму стягнення у розмірі 1 248 881,17 грн. 31 січня 2022 року приватним виконавцем винесено постанову про зняття арешту з коштів у зв`язку з тим, що боржником борг, винагороду приватного виконавця та витрати на проведення виконавчих дій сплачено в повному обсязі. 31 січня 2022 року приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №68307840 на підставі п.9 ч.1 ст.39 та ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з тим, що борг, винагороду приватного виконавця та витрати на проведення виконавчих дій стягнуто в повному обсязі. Приватним виконавцем фактично виконанорішення суду від 8 грудня 2021 року у справі №755/15414/15, яким задоволено стягнення на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики з боржника у розмірі 39 925 доларів США та понесених судових витрати у розмірі 3654 гривень. Таким чином, вважає апелянт, що спір у даній справі відсутній. Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, на які заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно з усталеною практикою, у подібних випадках, в платіжних вимогах виконавці вказують еквівалент суми що підлягає стягненню згідно з курсом НБУ станом на день створення платіжної вимоги. В подальшому, у разі надмірного стягнення, надлишок повертають боржникові, а в разі недостатності суми, виставляють додаткову платіжну вимогу. Правила оформлення платіжних вимог встановлені Главою 5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління НБУ № 22 від 21 січня 2004 року. Примусове списання коштів в іноземних валютах і банківських металів з рахунків клієнтів-боржників відбувається також відповідно до цієї Інструкції, але з урахуванням вимог Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого Постановою Правління НБУ 28 липня 2008 року №

216. При необхідності конвертації однієї валюти в іншу, у призначенні платежу зазначається, що іноземна валюта, яка списується, підлягає конвертації на МВРУ в іншу іноземну валюту (її назва) або те, що за національну валюту, що списується, купується іноземна валюта (її назва) з посиланням на статтю 49 Закону України "Про виконавче провадження" та назва, номер (якщо він є) і дата видачі виконавчого документа. Крім цього, необхідність зазначення гривневого еквіваленту у постанові про арешт коштів при стягненні валюти відповідає вимогам пункту 6.10 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металах, затвердженого Постановою Правління НБУ 28 липня 2008 року №216. Зокрема, банк для забезпечення арешту суми, потрібної для виконання документа про арешт, здійснює розрахунок гривневого еквівалента іноземних валют та/або банківських металів, які арештовуються на поточних рахунках клієнта для виконання отриманого документа про арешт, за офіційним курсом гривні до іноземних валют та банківських металів, що встановлюється Національним банком на день надходження документа про арешт. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Пусєва К.О. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Зокрема, зазначає про те, що нормативні акти, на які посилається апелянт, які, на його думку суд першої інстанції неправильно витлумачив, стосуються списання, платіжних вимог, в той час як скарга стосується прийнятого приватним виконавцем рішення про накладення арешту. У разі наявності коштів на рахунку боржника не у валюті стягнення саме банк, а не приватний виконавець, визначає гривневий еквівалент та обмежує видаткові операції. Крім того, скаржник вважає, що сам факт закриття виконавчого провадження не може розглядатися як врегулювання спору, приватним виконавцем н6е було усунуто порушення, про які зазначено у скарзі, що свідчить про наявність спору. Також скаржник зауважує, що приватний виконавець Хоменко В.В. під час примусового виконання рішення у даній справі допустив грубі порушення законодавства про виконання даного рішення, зокрема: конвертовано суму стягнення у гривню, завищено суму стягнення у 10 разів (більше 12 млн.), розіслано постанову, постанову про виправлення описки розіслано не всім банківським установам, що в цілому свідчить про існування спору та неможливість закриття провадження на цій підставі. В судове засідання приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Хоменко В.В., його представник адвокат Торган В.Б., а також заінтересована особа: ОСОБА_2 не з`явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.122-124, 127-128), причини своєї неявки суду не повідомили, у зв`язку з чим колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність осіб, які не з`явилися, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України. ОСОБА_1 та його представник адвокат Пусєва К.О. проти доводів апеляційної скарги заперечували і просили ухвалу суду першої інстанції як законну і обґрунтовану залишити без змін. Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом установлено, що рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 8 грудня 2021 року частково задоволено позов, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у розмірі 39925 доларів США та судові витрати в сумі 3654 грн. 21 січня 2022 року Дніпровський районний суд м.Києва видав виконавчий лист №755/15414/15-ц. 21 січня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Хоменком В.В. відкрито виконавче провадження № 683078490 з виконання рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 8 грудня 2021 року. В той же день, 21 січня 2022 року приватним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої вбачається, що накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 12488811,70 грн. Дана постанова про арешт коштів боржника була надіслана всім банківським установам в Україні. 24 січня 2022 року приватним виконавцем було винесено постанову про виправлення помилки у процесуальному документі, відповідно до якої внесено виправлення до документу «Постанова про арешт коштів боржника» від 21 січня 2022 року: виправлено суму винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження, вказавши 1248811,70 грн. замість 12488811,70 грн. Дана постанова про виправлення помилки у виконавчому документі була надіслана до чотирьох банків. Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що ухвалюючи рішення у справі, Дніпровський районний суд м.Києва визначив суму боргу в іноземній валюті. Тобто, визначаючи характер грошового зобов`язання, судом було визначено стягнення з боржника суми саме в іноземній валюті. У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням. Отже, в постанові про накладення арешту на грошові кошти, виконавець повинен був накласти арешт на грошові кошти саме в іноземній валюті. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що скарга ОСОБА_1 є обґрунтованою, дії приватного виконавця не відповідають вимогам закону та порушують права боржника у виконавчому провадженні. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки такі відповідають встановленим обставинам. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень. Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду. Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Відповідно до ч.2 ст.17 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Приватний виконавець як суб`єкт уповноважений державою на примусове виконання судових рішень діє як посадова особа, а отже має діяти у суворій відповідності до законодавства України. Статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені особливості звернення стягнення на коти боржника в іноземній валюті та виконання рішень під час обчислення боргу в іноземній валюті. Так, відповідно до ч.ч.1-4 цієї статті, у разі якщо кошти боржника в іноземній валюті розміщені на рахунках, внесках або на зберіганні у банку чи іншій фінансовій установі, які мають право на продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку, виконавець зобов`язує їх продати протягом семи робочих днів іноземну валюту в сумі, необхідній для погашення боргу; у разі якщо такі кошти розміщені в банку або іншій фінансовій установі, які не мають права на продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку, виконавець зобов`язує їх перерахувати протягом семи робочих днів такі кошти до банку або іншої фінансової установи за вибором виконавця, що має таке право, для їх реалізації відповідно до ч.1 цієї статті; у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця; кошти виконавчого збору, стягнуті під час виконання рішення про стягнення коштів в іноземній валюті, відповідно до цієї статті підлягають валюто обмінній фінансовій операції, а одержані після цього кошти у гривнях зараховуються до Державного бюджету України. Відповідно до п.8 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів. Отже, виконавчий документ про стягнення заборгованості в іноземній валюті необхідно виконувати, виходячи із встановленого розміру зобов`язання у відповідній валюті, а не його гривневого еквіваленту. Прийнявши до виконання виконавчий лист, виданий 21 січня 2022 року Дніпровським районним судом м.Києва, про стягнення з ОСОБА_1 боргу в розмірі 39925 доларів США, у приватного виконавця були відсутні підстави для прийняття рішення про накладення арешту на суму у валюті іншій, ніж визначена судовим рішенням Доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції неправильно витлумачено та застосовано положення Закону України "Про банки і банківську діяльність", Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління НБУ № 22 від 21 січня 2004 року, Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28 липня 2008 року № 216, є безпідставними, зважаючи на наступне. Названі нормативні акти регулюють діяльність банківських установ, а не приватних виконавців. Жоден з цих нормативних актів не надає право приватному виконавцю на власний розсуд змінювати валюту виконання рішення суду. Натомість, у разі наявності коштів на рахунку боржника не у валюті стягнення саме банк, а не приватний виконавець, визначає гривневий еквівалент та обмежує видаткові операції. Саме про зазначено у п. 60 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 липня 2008 року № 216: Банк платника для забезпечення арешту суми, потрібної для виконання документа про арешт, здійснює розрахунок гривневого еквівалента іноземних валют та/або банківських металів, які арештовуються на поточних/розрахункових рахунках клієнта для виконання отриманого документа про арешт, за офіційним курсом гривні до іноземних валют та банківських металів, що встановлюється Національним банком на день надходження документа про арешт, а в наступні дні цей розрахунок здійснюється після кожної зміни офіційного курсу гривні до іноземних валюті банківських металів, що встановлюється Національним банком, а також з урахуванням нових надходжень коштів в іноземній валюті та/або банківських металів. Доводи апеляційної скарги в тій частині, що оскільки приватним виконавцем виправлена помилка у постанові про накладення арешту в частині зазначення суми заборгованості, після списання коштів з рахунку боржника, арешт з коштів боржника знятий, виконавче провадження закінчено, то наявні підстави вважати, що спір відсутній і є всі підстави для закриття провадження, колегія суддів відхиляє, оскільки судом встановлено, що під час здійснення виконавчих дій, рішення та дії приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Хоменка В.В. були вчинені не у відповідності до вимог закону, внаслідок чого були порушені права боржника ОСОБА_1 , що є підставою для задоволення скарги. При цьому, слід зазначити про те, що після винесення 24 січня 2022 року постанови про виправлення помилки у процесуальному документі, а саме виправлення суми боргу з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження, копія цієї постанови не була направлена всім банківським установам, яким попередньо була направлена постанова про арешт коштів боржника від 21 січня 2022 року з зазначенням суми боргу в розмірі 12488811,70 грн. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність, фактично зводяться до незгоди з рішенням суду. За таких обставин, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення скарги є законними і обґрунтованими. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням вимог процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються, - підстави для її скасування відсутні. З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хоменка Вадима Валерійовича, подану адвокатом Торганом Віктором Богдановичем, залишити без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 27 червня 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Постанова складена 12 січня 2023 року. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус