Постанова 4856 № 600/6686/21-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/6686/21-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Брезіна Тетяна Миколаївна Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В. 11 січня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ватаманюка Р.В. суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної установи "Чернівецький слідчий ізолятор" (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ Позивач звернувся із позовом до Чернівецького окружного адміністративного суду в якому просив: визнати протиправними дії Державної установи "Чернівецький слідчий ізолятор" у відмові ОСОБА_1 у наданні довгострокових, короткострокових побачень, наданні доступу до користування планшетом, мережею Інтернет, здійсненням дзвінків з мобільного телефону, що передбачені наказом Міністерства юстиції України від 14.06.2019 №1769/5 "Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України"; зобов`язати ДУ "Чернівецький слідчий ізолятор" надавати ОСОБА_1 довгострокові та короткострокові побачення, право на телефонні розмови у мережах фіксованого або рухомого (мобільного) зв`язку без обмеження їх кількості під контролем персоналу СІЗО, а також користуватися мережею Інтернет та планшетом, що передбачені наказом Міністерства юстиції України від 14.06.2019 № 1769/5 "Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України". ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 28.02.2022 у задоволенні позову відмовлено повністю. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що на позивача розповсюджується Закон України "Про попереднє ув`язнення", тому побачення з родичами або іншими особами може надавати взятим під варту адміністрація місця попереднього ув`язнення лише з письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження. При цьому Законом України "Про попереднє ув`язнення" не передбачено права осіб, взятих під варту на використання комп`ютерних пристроїв, спілкування за допомогою мобільного телефону та доступ до мережі Інтернет. ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що з 17.01.2019 ОСОБА_1 отримав статус засудженого, а відповідно на нього поширилися усі права та обов`язки відповідно вимог Кримінально-виконавчого кодексу України та Правил внутрішнього розпорядку, в тому числі право на побачення, користування мережею Інтернет, право на телефонні дзвінки та інше, а тому його права були обмежені відповідачем. ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано, що Законом України "Про попереднє ув`язнення" не передбачено в ув`язненого права на побачення з родичами або іншими особами, на використання комп`ютерних пристроїв, спілкування за допомогою мобільного телефону та доступ до мережі Інтернет. При цьому для особи, яка вже є засудженою, проте перебуває в установі СІЗО у зв`язку із розглядом іншої справи передбачені виключення лише щодо передач, купівлі продуктів харчування та предметів першої необхідності, про що від позивача до адміністрації установи жодних повідомлень і скарг не надходило. V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалою суду від 30.08.2022 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України. VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ 12.10.2018 ОСОБА_1 - позивача за вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці № 727/8838/15-к засуджено до покарання: за п. 6, 12, 13 частинами 2 статті 115 КК України - у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, крім житла; за частиною 4 ст. 187 КК України - у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією майна, крім житла; за частиною 1 ст. 263 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі частини 1 ст. 70 КК України призначено йому остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, крім житла. Постановою Верховного Суду колегією суддів Касаційного кримінального суду від 15.06.2021 вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12.10.2018 та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 17.01.2019 залишено без змін. Першотравневим районним судом м. Чернівці 26.12.2019 по справі № 727/7941/18 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3. ст. 185 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч.4 ст.70 КК України остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді довічного позбавлення волі. 16.09.2021 Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду України, ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 21.12.2020 по справі № 727/7941/18, щодо ОСОБА_1 скасувала і було призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. 20.10.2021 Чернівецький апеляційний суд виніс ухвалу про відкриття апеляційного провадження. Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 20.10.2021 відкрито апеляційне провадження з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Туз С.І на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 26.12.2019 по справі № 727/7941/18. 13.10.2021 позивача було доставлено плановою залізничною вартою із Державної установи "Київський слідчий ізолятор" в Державну установу "Чернівецький слідчий ізолятор". Позивач 18.10.2021, 24.10.2021 та 26.10.2021 звертався до ДУ "Чернівецький слідчий ізолятор" з заявами з питання надання тривалих побачень із рідними, користуватися планшетом, здійснювати дзвінки з мобільного телефону та користуватися мережею Інтернет. У відповідях ДУ "Чернівецький слідчий ізолятор" № 4/4453 від 18.10.2021, №7/Б-4485 від 21.10.2021 позивача повідомлено, що дозволи на тривале побачення з рідними згідно глави 1 розділу VII Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 1769\5 від 14.06.2019, короткострокові побачення ув`язненим надаються з письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження. Тривалі побачення ув`язненим не надаються. У відповіді ДУ "Чернівецький слідчий ізолятор" № 7/4540-Б від 26.10.2021 щодо відмови у наданні телефонних розмов, користування планшетом та мережею Інтернет повідомлено, що згідно глави 4 розділу VII Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 1769\5 від 14.06.2019, ув`язненні не мають права на телефонні розмови у мережах фіксованого або рухомого (мобільного) зв`язку, а також користуватися мережею Інтернет. VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч. 9 ст. 539 Кримінально процесуального кодексу України розгляд справ щодо питань, визначених у пункті 13-1 частини першої статті 537 цього Кодексу, здійснюється в порядку адміністративного судочинства. Пунктом 13-1 ч.1 ст. 537 Кримінально процесуального кодексу України перелічено питання, які вирішуються судом під час виконання вироків, серед яких зокрема, про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань. Відповідно до статті 7 Закону України "Про попереднє ув`язнення" від 30.06.1993 № 3352-XII (далі Закон № 3352-XII), частини 3 статті 18 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі КВК України) та з метою удосконалення норм, що регламентують порядок й умови перебування осіб, які тримаються під вартою, а також окремих категорій засуджених у слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України, наказом Міністерства юстиції України 14.06.2019 № 1769/5 затверджено Правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - Правила). Статтею 90 КВК України передбачено, що у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, засуджений у разі необхідності провадження слідчих дій у кримінальному провадженні про кримінальне правопорушення, вчинене іншою особою або цією ж особою, за яке вона не була засуджена, чи у зв`язку з розглядом справи в суді може бути тимчасово залишений у слідчому ізоляторі або переведений з арештного дому, - виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора. У свою чергу відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 14.06.2019 № 1769/5 "Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України" "ув`язнені" - це особи, які тримаються під вартою відповідно до вмотивованого рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесеного відповідно до Кримінального кодексу України та КПК, та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом; особи, щодо яких вироком суду передбачено тримання під вартою до набрання ним законної сили. 12.10.2018 за вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці № 727/8838/15-к ОСОБА_1 засуджено до покарання: за п. 6, 12, 13 частинами 2 статті 115 Кримінального кодексу України - у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, крім житла; за частиною 4 ст. 187 КК України - у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією майна, крім житла; за частиною 1 ст. 263 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 років. Зазначений вирок після його перегляду судами апеляційної та касаційної інстанції залишено без змін. Водночас 26.12.2019 Першотравневим районним судом м. Чернівці по справі № 727/7941/18 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3. ст. 185 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді довічного позбавлення волі. Постановою Верховного Суду колегією суддів Касаційного кримінального суду від 15.06.2021 вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12.10.2018 та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 17.01.2019 залишено без змін. Однак, 16.09.2021 Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду України, ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 21.12.2020 по справі 727/7941/18 щодо ОСОБА_1 скасувала і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 20.10.2021 відкрито апеляційне провадження з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Туз С.І на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 26.12.2019. 13.10.2021 позивача було доставлено плановою залізничною вартою із Державної установи "Київський слідчий ізолятор" в Державну установу "Чернівецький слідчий ізолятор". Відповідно до ст. 43 КПК України засудженим у кримінальному провадженні є обвинувачений, щодо якого обвинувальний вирок суду набрав законної сили. Правовий статус ув`язнених регулюється Законом України "Про попереднє ув`язнення", у відповідності до ст. 1 якого попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили. Права осіб, взятих під варту встановлені статтею 9 Закону № 3352-XII. При цьому вказана норма не передбачає права осіб, взятих під варту, на використання комп`ютерних пристроїв, спілкування за допомогою мобільного телефону та доступ до мережі Інтернет. Статтею 12 Закону № 3352-XII відображено порядок надання побачень особам, взятим під варту. Так, побачення з родичами або іншими особами може надавати взятим під варту адміністрація місця попереднього ув`язнення лише з письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження, не менше трьох разів на місяць. Тривалість побачення встановлюється від однієї до чотирьох годин. Згідно матеріалів справи, ухвала Чернівецького апеляційного суду від 21.12.2020 по справі № 727/7941/18 щодо ОСОБА_1 перебуває на перегляді у суді апеляційної інстанції, до Слідчого ізолятора позивача переведено саме з цих підстав, тому на нього розповсюджується Закон України "Про попереднє ув`язнення" побачення з родичами або іншими особами може надавати взятим під варту адміністрація місця попереднього ув`язнення лише з письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження, з урахуванням наведеного, адміністрацією правомірно роз`яснено позивачу його право. Проте, зазначене питання з яким звертався позивач віднесено до компетенції слідчого або суду, а не адміністрації СІЗО, тому відповідач правомірно відмовив позивачу і роз`яснив, який орган уповноважений на його вирішення. Крім того, п. 7 розділу 3 глави 1 Правил передбачено, що засуджених в разі обрання щодо них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв`язку з іншим кримінальним провадженням або в разі прийняття рішення про тимчасову видачу іншій державі тримають відповідно до Закону України "Про попереднє ув`язнення" та цих Правил. Одержання цими особами посилок і передач, а також купівля ними продуктів харчування і предметів першої необхідності здійснюються в порядку, встановленому КВК для призначеного їм рівня безпеки виправної колонії та цими Правилами. Отже, для особи, яка вже є засудженою, проте перебуває в установі СІЗО у зв`язку із розглядом іншої справи передбачені виключення лише щодо передач, купівлі продуктів харчування та предметів першої необхідності. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем доведено правомірність дій щодо відмови ОСОБА_1 у наданні довгострокових, короткострокових побачень, наданні доступу до користування планшетом, мережею Інтернет, здійсненням дзвінків з мобільного телефону, у зв`язку із зазначеним, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову. VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ На підставі викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні заявлених позовних вимог. Оскільки доводи апеляційної скарги позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.