Ухвала КГС ВС № 910/1607/22

УХВАЛА 11 січня 2023 року м. Київ cправа № 910/1607/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Сухового В.Г., секретар судового засідання - Корнієнко О.В., за участю представників: Офісу Генерального прокурора - Косенка Д.В., Комунального некомерційного підприємства «Територіальне медичне об`єднання «Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Вінницької обласної ради» - не з`явився, Вінницької обласної ради - не з`явився, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» - Сокол Д.В., Винокурова О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника керівника Київської міської прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2022 (у складі колегії суддів: Козир Т.П. (головуючий), Кравчук Г.А., Коробенко Г.П.) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.08.2022 (суддя Селівон А.М.) у справі № 910/1607/22 за позовом Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства «Територіальне медичне об`єднання «Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Вінницької обласної ради», Вінницької обласної ради до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про визнання договору недійсним і стягнення 1 425 520,00 грн, ВСТАНОВИВ: У січні 2022 року Перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства «Територіальне медичне об`єднання «Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Вінницької обласної ради» (далі - КНП «ТМО «ВОЦЕМДМК ВОР») та Вінницької обласної ради до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (далі - ПрАТ «СК «ВУСО»), у якому просив: - визнати недійсним договір від 18.06.2021 № 16719652 добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби за програмою «Фінансовий імунітет COVID PRO», укладений між КНП «ТМО «ВОЦЕМДМК ВОР» і ПрАТ «СК «ВУСО»; - стягнути з ПрАТ «СК «ВУСО» на користь КНП «ТМО «ВОЦЕМДМК ВОР» безпідставно збережені кошти, які сплачені за договором від 18.06.2021 № 16719652 добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби за програмою «Фінансовий імунітет COVID PRO» в сумі 1 425 520,00 грн, шляхом зарахування їх на розрахунковий рахунок КНП «ТМО «ВОЦЕМДМК ВОР». Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюваний договір суперечить положенням статей 1, 2, 3, 5, 13, 20, 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки його укладено без використання електронної системи закупівель та без проведення відритих торгів, що є підставою для визнання цього правочину недійсним відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та стягнення з відповідача сплачених на виконання зазначеного договору коштів у сумі 1 425 520,00 грн відповідно до статей 1212, 1213 ЦК. ПрАТ «СК «ВУСО» подало заяву про повернення позовної заяви прокурора без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), як такої, що подана за відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2022, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2022, заяву ПрАТ «СК «ВУСО» про повернення позовної заяви без розгляду задоволено частково; позовну заяву залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 226 ГПК. Судові рішення мотивовано відсутністю у цій справі передбачених законом виключних підстав, коли прокурор може звернутися до суду за захистом інтересів держави, оскільки безпідставно не зазначивши належний орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, який набуває статусу позивача, тобто особи, в інтересах якої подано позов про захист порушеного права та/або охоронюваного законом інтересу, прокурор не підтвердив правових підстав для представництва та, відповідно, не набув процесуального статусу органу, якому законом (статтею 53 ГПК та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру») надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб. Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у грудні 2022 року Перший заступник керівника Київської міської прокуратури подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого абзацом 2 частини 2 статті 287 ГПК, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Прокурор у касаційній скарзі, зокрема послався на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру», статей 2, 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», а також на порушення статей 53, 226, 236 ГПК. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.12.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 910/1607/22 за касаційною скаргою Першого заступника керівника Київської міської прокуратури з підстави, передбаченої абзацом 2 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 11.01.2023. Під час розгляду матеріалів касаційної скарги у справі № 910/1607/22 установлено, що на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 5 статті 302 ГПК передано справу № 905/1907/21 з касаційною скаргою прокурора на судові рішення про залишення без розгляду позову прокурора, поданого в інтересах держави в особі обласної ради та комунального закладу, про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів, з огляду на відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді. Зокрема, Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в ухвалі від 21.12.2022 у справі № 905/1907/21 зазначено, що підставою для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слугувало те, що для досягнення єдності практики необхідне уточнення висновку (щодо застосування положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру»), наведеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, шляхом зазначення того, що прокурор може звертатись до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування та некомерційного комунального підприємства з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного комунальним підприємством та про стягнення коштів на користь такого комунального підприємства (як частини двосторонньої реституції) або на користь держави (у разі, якщо це передбачено законом). Судом касаційної інстанції також зазначено, що у випадку наявності порушень умов Закону України «Про публічні закупівлі» прокурор може звернутись до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, який допустив таке порушення, в тому числі в особі некомерційного комунального підприємства, яке володіє майном на праві оперативного управління, створено не для отримання прибутку, а для виконання важливих соціальних або публічних функцій, безпосередньо здійснює розпоряджання та використання бюджетними коштами та є замовником закупівлі у розумінні Закону України «Про публічні закупівлі». При цьому суд не повинен обмежуватись встановленням лише організаційно-правової форми такого суб`єкта та відносин власності (структурний тест), однак має також здійснити аналіз його діяльності, покладені на нього функції та встановити, чи є такий суб`єкт суб`єктом владних повноважень. Звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі некомерційного комунального підприємства, який є замовником закупівлі, розпорядником бюджетних коштів та який допустив порушення умов Закону України «Про публічні закупівлі», дозволяє захистити в першу чергу публічні інтереси - щодо розпорядження коштами відповідного бюджету у випадку їх нераціонального використання. І навпаки, відсутність можливості здійснення прокурором відповідних заходів нівелює можливість запобігати відповідним зловживанням щодо зміни ціни (зокрема, відповідно до частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі»), що можуть допускатись під час проведення некомерційними комунальними підприємствами публічних закупівель. Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Оскільки результат перегляду судових рішень у справі № 910/1607/22 у касаційному порядку Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду безпосередньо пов`язаний із результатом касаційного перегляду судових рішень у подібних правовідносинах у справі № 905/1907/21 Великою Палатою Верховного Суду, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність зупинення касаційного провадження у справі № 910/1607/22 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 905/1907/21. Керуючись статтями 228, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Зупинити касаційне провадження у справі № 910/1607/22 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 905/1907/21. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І.С. Берднік Судді: В.А. Зуєв В.Г. Суховий