Постанова 4872 № 916/2821/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 січня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/2821/22 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Разюк Г.П., суддів: СавицькогоЯ.Ф., Колоколова С.І. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія на ухвалу Господарського суду Одеської області від 31.10.2022 відмову у видачі судового наказу, ухвалену суддею Желєзною С.П. у м. Одесі у справі № 916/2821/22 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія до боржника Комунального підприємства Міське дорожнє управління Херсонської міської ради про стягнення 118 945,28 грн., В С Т А Н О В И В : У жовтні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) „Миколаївська електропостачальна компанія звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Комунального підприємства (далі КП) „Міське дорожнє управління Херсонської міської ради заборгованості у розмірі 118 945,28 грн. Заява обґрунтована неналежним виконанням боржником прийнятих на себе зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу №100/225 від 11.02.2022 в частині оплати вартості спожитої у лютому та березні 2022 року електричної енергії. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.10.2022 відмовлено ТОВ Миколаївська електропостачальна компанія у задоволенні заяви про видачу судового наказу про стягнення з КП „Міське дорожнє управління Херсонської міської ради заборгованості за договором №100/225 від 11.02.2022 у розмірі 118 945,28 грн, оскільки, як зазначив місцевий господарський з поданої заяви не вбачається порушення права грошової вимоги за договором про постачання електричної енергії споживачу №100/225 від 11.02.2022, що відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України є підставою для відмови у видачі судового наказу. Не погодившись з вказаною ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ Миколаївська електропостачальна компанія подало на неї апеляційну скаргу, в якій послалось на те, що місцевий господарський суд порушив норми матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Скаржник зазначає про те, що заявником у повному обсязі виконано вимоги ст. 150 ГПК України, в тому числі щодо надання доказів, які підтверджують обгрутованість заявленої вимоги, зокрема ним надано: договір №100/225 від 11.02.2022 з додатками, рахунок №100/225/21 від 12.03.2022 на суму 55 924,06 грн., акт від 28.02.2022, рахунок №100/225/3/1 від 08.04.2022 на суму 63 021,22 грн., акт від 31.03.2022 та докази направлення рахунків та актів на електронну пошту боржника, зазначену у договорі. Також скаржник зазначає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали не враховано, що згідно постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження від 23.12.2011 №14, наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватись обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов`язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності, разом із тим лише той факт, що договірні зобов`язання не виконуються без обґрунтування причин, не вважається наявністю спору про право. Крім того на думку апелянта, господарський суд першої інстанції безпідставно не звернув уваги на той факт, що з 24.02.2022 Херсонська область та м. Херсон перебувають у тимчасовій окупації і відправлення поштової кореспонденції АТ Укрпошта до окупованих територій не здійснювалось, за таких обставин єдиною можливістю заявника у справі для належного виконання умов договору про постачання електричної енергії було направлення рахунків та актів приймання-передавання товарної продукції на офіційну електронну пошту споживача, що не суперечить вимогам ПРРЕЕ та договору, оскільки в реквізитах договору зазначена електронна адреса боржника. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи. Станом на час прийняття даної постанови до суду не надійшло клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку без проведення судового засідання. Розглянувши матеріали справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ „Миколаївська електропостачальна компанія у відповідній заяві про видачу судового наказу вимагало стягнення із КП „Міське дорожнє управління Херсонської міської ради заборгованості у розмірі 118 945,28 грн., яка виникла у того за договором про постачання електричної енергії споживачу №100/225 від 11.02.2022 через відсутність оплати вартості спожитої у лютому та березні 2022 року електричної енергії. На підтвердження правомірності заявлених вимог ТОВ „Миколаївська електропостачальна компанія було надано суду договір №100/225 від 11.02.2022 з додатками, рахунок №100/225/21 від 12.03.2022 на суму 55 924,06 грн., акт від 28.02.2022, рахунок №100/225/3/1 від 08.04.2022 на суму 63 021,22 грн., акт від 31.03.2022 та докази направлення рахунків та актів на електронну пошту боржника, зазначену у договорі, проте з означених документів споживачем підписано лише договір. Таким чином, факт поставки заявником на виконання умов договору №100/225 від 11.02.2022 у лютому та березні 2022 року електричної енергії на суму 118 945,28 грн. з боку КП Міське дорожнє управління Херсонської міської ради, яке, як і зазначає скаржник, на час постачання перебувало в у тимчасовій окупації, належними доказами не підтверджено. Розглянувши заяву ТОВ „Миколаївська електропостачальна компанія про видачу судового наказу, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про видачу судового наказу на підставі п. 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України, Дослідивши зміст відповідної заяви та доданих до неї документів, колегія суддів погоджується із відповідним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Приписами ч. 1 ст. 147 ГПК України врегульовано, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Згідно з ч.1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до п. 3-4 ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додається, зокрема, копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Відповідно до п. 8 ч.1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу. Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення. Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають враховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов`язок перед заявником (кредитором). З договору про постачання електричної енергії споживачу №100/225 від 11.00.2022, який укладено між КП „Міське дорожнє управління Херсонської міської ради (споживач) та ТОВ Миколаївська електропостачальна компанія (постачальник) та на який заявник посилається в обґрунтування своєї вимоги, зокрема, вбачається, що: - ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунок на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни(п. 5.9) - споживач здійснює оплату за фактичну спожиту електричну енергію за фактичними показами засобів обліку електричної енергії по закінченні розрахункового періоду. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється на підставі акту приймання-передачі електричної енергії (п. 5.11); - строк оплати протягом 5 робочих днів від дати отримання акту приймання-передачі електричної енергії (п.5.12); - усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином , якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур`єром або особисто за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Дата отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача.(п. 13.9). Отже, у даному випадку, підставою для оплати боржником вартості електричної енергії, спожитої є акти приймання-передачі електричної енергії, підписані обома сторонами та рахунки фактури/рахунки на оплату такої вартості електричної енергії, виставлені боржнику. Між тим, заявником до заяви не додано актів приймання-передачі електричної енергії, підписаних обома сторонами, а також доказів їх надання (надіслання) боржнику (зокрема в порядку, обумовленому сторонами в п. 13.9 договору). За таких обставин, за відсутності актів приймання-передачі електричної енергії або інших документів, що підтверджують постачання боржнику електричної енергії у лютому 2022 в обсязі 15665кВт*год та у березні 2022 в обсязі 17653кВт*год, колегія суддів вважає недоведеним наявність обов`язку боржника щодо оплати вартості електричної енергії у загальному розмірі 118945,28 грн. Самі по собі рахунки - фактури №100/225/2/1 від 12.03.2022 та № 100/225/3/1 від 08.04.2022, які додано до заяви, не підтверджують постачання боржнику електричної енергії у лютому 2022 в обсязі 15665кВт*год та у березні 2022 в обсязі 17653кВт*год та не прийняті судом до уваги з урахуванням правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 11.11.2021 у справі № 922/449/21 та згідно з якою рахунки або рахунки-фактури за своїм призначенням не відповідають ознакам первинного документа, оскільки ними не фіксується будь - яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції; вони є розрахунковими документами, які містять тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, тобто носять лише інформаційний характер. До того ж, обставини щодо виставлення цих рахунків-фактур боржнику, також не підтверджені в порядку приписів ст. ст. 73, 74, 76, 77 ГПК України, оскільки відповідні докази їх виставлення (вручення/надіслання) до суду не подано. За таких обставин, зважаючи на те, що заявником не надано достатніх документів на підтвердження обставин, якими обґрунтовано заявлену грошову вимогу, та, відповідно, не доведено виникнення або порушення права такої вимоги, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відмову ТОВ Миколаївська електропостачальна компанія у видачі судового наказу про стягнення з КП „Міське дорожнє управління Херсонської міської ради заборгованості у розмірі 118 945,28 грн. на підставі п. 8 ч.1 ст. 152 ГПК України. Доводи апелента про те, що акти приймання-передачі електричної енергії були направлені боржнику на його електронну адресу засобами електронного зв`язку, оскільки з 24.02.2022 Херсонська область та м. Херсон перебували у тимчасовій окупації і відправлення поштової кореспонденції АТ Укрпошта до відповідних територій не здійснювалось колегією суддів відхиляються, як необґрунтовані, враховуючи відсутність у наявних в матеріалах справи доказів, з яких можливо встановити факт отримання відповідних документів боржником, а також наявність/відсутність заперечень боржника щодо їх підписання, що свідчить про не підтвердження заявником факту існування безспірної заборгованості боржника у розмірі, що заявлений до стягнення. Інші твердження скаржника, викладені в апеляційній скарзі, також не спростовують висновків, викладених у мотивувальній частині оскарженої ухвали суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для її скасування. З урахуванням наведеного, колегія суддів залишає апеляційну скаргу ТОВ Миколаївська електропостачальна компанія без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 31.10.2022 у справі №916/2821/22 - без змін. Судові втрати, пов`язані з апеляційним розглядом, відповідно до правил ст. 129 ГПК України не відшкодовуються. Керуючись ст.ст. 129, 269 - 271, 275, 276, 282, 288 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 31.10.2022 у справі №916/2821/22 без змін. Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і згідно з ч.5 ст.12, ч.2 ст. 282 та п.2 ч.3 ст.287 касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Текст постанови складено 10.01.2023 о 10:45. Головуючий суддя Разюк Г.П. Суддя Колоколов С.І. Суддя Савицький Я.Ф.