Постанова Рівненський апеляційний суд № 572/2145/21

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 січня 2023 року м. Рівне Справа № 572/2145/21 Провадження № 22-ц/4815/235/23 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя-доповідач) Вейтас І.В., суддів: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М., секретар Пиляй І.С., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 05 вересня 2022 року про відмову у відкритті провадження, у складі судді Ведяніної Т.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення в натурі частки майна із спільної часткової власності, припинення права спільної часткової власності, ВСТАНОВИВ: 26 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про виділення в натурі частки майна із спільної часткової власності, припинення права спільної часткової власності. Просила суд виділити їй в натурі частку майна, яке складається з : 1-1 (1-7) коридору площею 4,9 м2, 1-2 (1-8) кладової площею 3,7 м2, 1-3 (1-6) житлової площею 14 м2, 1-4 (1-5) - житлової площею 11,2 м2, загальною площею 33,8 м2, житловою площею 25,2 м2, а також сходи та погріб, що складає 1/2 частину житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 . Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 05 вересня 2022 року відмовлено у відкритті провадження оскільки є таке, що набрало законної сили, рішення суду у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що питання розподілу в натурі житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 було предметом судового розгляду (справа № 572/1185/16), за наслідками якого Сарненським районним судом Рівненської області від 07 березня 2017 року постановлено рішення, яким встановлено, що здійснити поділ в натурі спірного житлового будинку, можливості немає, через технічний стан будинку, фізичний знос якого становить 65%. З апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження звернулась ОСОБА_1 .. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позовна заява, подана нею в липні 2021 року не є тотожною позову ОСОБА_2 у справі № 572/1185/16-ц, оскільки сторони звертались до суду з різних підстав. Проведення реального поділу будинку в межах фактичного користування, визначеного рішеннямСарненського районного суду Рівненської області від 08 червня 2017 року, їй необхідно для встановлення абонентського рахунку на постачання електроенергії. Просить ухвалу суду скасувати. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Шендера О.М., вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, вказує, що висновки суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження є правильними, оскільки судом вже розглядалась справа між тими самими сторонами з тих самих підстав. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду залишити без змін. Заслухавши доповідача, пояснення адвоката Шендеру О.М., яка заперечує проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, її відповідність нормам процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами. Необхідність застосування вказаної норми зумовлена неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову. У постанові від 9 вересня 2020 року у справі № 520/18820/19 (провадження № 61-2294св20) Верховний Суд дійшов висновку про те, що критеріями відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України є: наявна тотожність спірних правовідносин (спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав у різних цивільних справах) та судове рішення по тотожній справі, що набрало законної сили. При цьому критерій тотожності підлягає оцінці тільки після набрання відповідним рішенням законної сили. Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного з цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) дійшла висновку про те, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Звертаючись до суду з позовом в липні 2021 року, ОСОБА_1 обґрунтовувала його тим, що відповідно до Свідоцтва про право на спадщину від 08 серпня 2014 року, вона є власником Ѕ частки житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого в АДРЕСА_1 . Власником іншої Ѕ частки вказаного житлового будинку, відповідно до Свідоцтва про право на спадщину від 08 серпня 2014 року є відповідач ОСОБА_2 .. Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 08 червня 2017 року, з врахуванням ухвали цього ж суду від 28 травня 2020 року про виправлення описки, у справі № 572/1078/17, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 23 серпня 2017 року та постановою Верховного Суду від 25 липня 2019 року, виділено ОСОБА_1 земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 0,0200 га, розташовану по АДРЕСА_1 , яка має геометричні розміри по периметру (в метрах): 8,80-22,75-8,63-23,16 і площу 200 кв.м., заїзд до садибного (індивідуального) житлового будинку АДРЕСА_1 залишено у спільному користуванні; надано у користування ОСОБА_1 житлову кімнату 1-5 площею 11.2 кв.м., житлову кімнату 1-6 площею 14.0 кв.м., коридор 1-7 площею 4,9 кв.м. і кладову площею 3,7 кв.м., садибного (індивідуального) житлового будинку АДРЕСА_1 та Ѕ частину сараю позначеному на технічному паспорті "Б", належного до садибного (індивідуального) житлового будинку АДРЕСА_1 . Позивач вказує, що частина будинку, що надана їй у користування та частина будинку, якою користується відповідач, обладнані окремими виходами та є повністю автономними. Разом з тим, як вказує позивач, ОСОБА_2 з метою недопущення її до повноцінного користування належною їй частиною домоволодіння від`єднала його від електропостачання. З метою відновлення електропостачання до належної та наданої їй у користування частини будинку, позивач звернулась до Сарненської РЕМ, де їй повідомили, що без виділення належної їй частки цього будинку в окреме домоволодіння та присвоєння окремої поштової адреси, не можуть відновити постачання в її половину будинку, оскільки для здійснення таких дій з нею необхідно укладати окремий договір. Крім того, вказує, що в травні 2021 року КР Рівненське ОБТІ провело повторну інвентаризацію спірного будинку, з видачею оновленої редакції технічного паспорта на житловий будинок, внаслідок чого змінено цифри кімнат, що були виділені їй у користування рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 08 червня 2017 року. Просила виділити ОСОБА_1 в натурі частку майна, яке складається з : 1-1 (1-7) коридору площею 4,9 м2, 1-2 (1-8) кладової площею 3,7 м2, 1-3 (1-6) житлової площею 14 м2, 1-4 (1-5) - житлової площею 11,2 м2, загальною площею 33,8 м2, житловою площею 25,2 м2, а також сходи та погріб, що складає 1/2 частину житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 . Суд першої інстанції , постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі з підстав передбачених п. 2 ч. 1 статті 186 ЦПК України, дійшов висновку, що зі змісту судових рішень у справі № 572/1078/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ із спільного майна частки земельної ділянки та встановлення порядку користування житловим будинком, вбачається, що питання розподілу в натурі житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 було предметом судового розгляду, за наслідками якого Сарненським районним судом Рівненської області від 07 березня 2017 року постановлено рішення, яким встановлено, що здійснити поділ в натурі спірного житлового будинку, можливості немає, через технічний стан будинку, фізичний знос якого становить 65%. При цьому в матеріалах справи відсутнє вказане судом першої інстанції рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 07 березня 2017 року суду у справі № 572/1185/16 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спадкового майна в натурі, судом не перевірено зміст позову у вказаній ним справі, та не було встановлено чи дійсно в позовах одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Судом апеляційної інстанції в ЄДРСР перевірено наявність вказаного рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 7 березня 2017 року у справі № 572/1185/16. Зі змісту вказаного рішення суду першої інстанції вбачається, що підставою звернення до суду ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 був поділ спадкового майна в натурі. Підставою відмови в задоволенні позову слугувало те, що відповідно до висновку експерта № Е-08/16 від 26 липня 2016 року розділити досліджуваний житловий будинок, а також, відповідно і земельну ділянку площею 0,1000 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та господарських будівель неможливо. Позовна заява у вказаній справі судом апеляційної інстанції не досліджувалась. Звертаючись до суду в липні 2021 року ОСОБА_1 зазначає інші підстави звернення до суду, ніж вказувала ОСОБА_2 , в тому числі наявність рішення суду про виділення земельної ділянки та встановлення порядку користування житловим будинком, та на його обґрунтування зазначає інші обставини, що мали місце вже після набрання рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 7 березня 2017 року у справі № 572/1185/16 законної сили. Також позивач в своєму позові ставить інші вимоги. Вказані обставини вказують на відмінність підстав звернення ОСОБА_1 до суду. Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що є рішення суду, що набрало законної сили, у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що має наслідки, визначені пунктом 2 частини першої статті 186 ЦПК України, є передчасним. Згідно п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. 367, п. 6 ч. 1 ст. 374, ст. 379, ст. 382 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргуОСОБА_1 задовольнити. УхвалуСарненського районного суду Рівненської області від 05 вересня 2022 року скасувати, справу направити на розгляд до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 12 січня 2023 року. Головуючий І. В. Вейтас Судді С. О. Гордійчук Н. М. Ковальчук