Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/5385/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/5385/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бошкова Ю.М. Суддя-доповідач - Граб Л.С. 04 січня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Смілянця Е. С. Сторчака В. Ю. , за участю: секретаря судового засідання: Гонтар А.Р., представника відповідача: Бешлея І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, В С Т А Н О В И В : В липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі ГУ НП у Вінницькій області), в якому просив: -визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП у Вінницькій області № 97 о/с від 13.06.2022 року в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 з посади оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Вінницького районного управління поліції ГУ НП у Вінницькій області з 13 червня 2022 року та призначення його на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції №2 Жмеринського районного відділу поліції ГУ НП у Вінницькій області; -поновити капітана поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Вінницького районного управління поліції цього Головного управління з 13 червня 2022 року. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року позов задоволено: -визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП у Вінницькій області № 97 о/с від 13.06.2022 року в частині призначення капітана поліції ОСОБА_1 дільничним офіцером поліції сектору превенції відділення поліції №2 Жмеринського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, звільнивши з посади оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Вінницького районного управління поліції цього Головного управління з 13 червня 2022 року; -поновлено капітана поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Вінницького районного управління поліції цього Головного управління з 13 червня 2022 року. Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, що у відповідності до ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити. Позивач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що наказом начальника ГУ НП у Вінницькій області № 97о/с від 13.06.2022 року капітана поліції ОСОБА_1 (0011424), звільнено з посади оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Вінницького районного управління поліції ГУ НП у Вінницькій області з 13 червня 2022 року та призначено дільничним офіцером поліції сектору превенції відділення поліції №2 Жмеринського районного відділу поліції ГУ НП у Вінницькій області, встановивши посадовий оклад 2400 грн. Підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугувало подання заступника начальника ГУ НП у Вінницькій області полковника поліції Олега Кашперука від 13.06.2022. Не погоджуючись із таким наказом та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки регулюється Законом України від 02.07.2015 № 580-VІІІ "Про Національну поліцію". Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України "Про Національну поліцію" систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції. Частиною першою статті 17 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. За змістом частини першої статті 59 вказаного Закону служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. З метою забезпечення належної підготовки та видання наказів з питань проходження служби поліцейськими відповідно до статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" розроблено Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 23 листопада 2016 року № 1235, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2016 року за № 1668/29798 (далі- Порядок № 1235). Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку № 1235 підставою для видання наказів по особовому складу є такі зміни в службовій діяльності, як, зокрема, призначення на посади, переміщення по службі, тимчасове виконання обов`язків за іншою посадою. Пунктами 1-3 розділу ІІІ Порядку № 1235 унормовано, що видавати накази по особовому складу можуть керівники органів та підрозділів поліції, а також закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, а також номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України. Підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу. Перелік документів з питань проходження служби визначається згідно з Переліком документів з питань проходження служби, затвердженим наказом МВС України від 23 листопада 2016 року № 1235 (далі - Перелік). Такими документами є рапорт (заява), що пишеться власноручно у довільній формі; подання про призначення на посаду (додаток 1); подання про встановлення додаткових видів грошового забезпечення (додаток 2). В пункті 8 частини 10 статті 62 Закону України "Про Національну поліцію", яка визначає гарантії професійної діяльності поліцейського закріплено, що поліцейський може бути переміщений по службі залежно від результатів виконання покладених на нього обов`язків та своїх професійних, особистих якостей. Процедура переміщення поліцейських в органах, закладах та установах поліції передбачена статтею 65 Закону України "Про Національну поліцію". За приписами частини першої цієї статті переміщення поліцейських здійснюється: на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби); за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону. Поряд з цим, Закон України "Про Національну поліцію", який є спеціальним у спірних правовідносинах, не містить визначення поняття "рівнозначна посада". Водночас слід враховувати положення частини першої статті 59 Закону України "Про Національну поліцію", згідно з якою служба в поліції є державною службою особливого характеру. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну службу" рівнозначна посада-посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу. За правилами частин 1 та 2 статті 51 Закону України "Про державну службу" посади державної служби з метою встановлення розмірів посадових окладів поділяються на такі групи оплати праці: до групи 1 належать посади керівників державних органів і прирівняні до них посади; до групи 2 належать посади перших заступників керівників державних органів і прирівняні до них посади; до групи 3 належать посади заступників керівників державних органів і прирівняні до них посади; до групи 4 належать посади керівників самостійних структурних підрозділів державних органів і прирівняні до них посади; до групи 5 належать посади заступників керівників самостійних структурних підрозділів державних органів і прирівняні до них посади; до групи 6 належать посади керівників підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів державних органів, їх заступників і прирівняні до них посади. З метою встановлення розмірів посадових окладів державні органи поділяються за юрисдикцією, яка поширюється: 1) на всю територію України; 2) на територію однієї або кількох областей, міста Києва або Севастополя; 3) на територію одного або кількох районів, міст обласного значення. Висновок щодо необхідності застосування норм Закону України "Про державну службу" в частині визначення поняття "рівнозначна посада" при розгляді спорів стосовно переведення поліцейських на інші посади з підстав, передбачених ч.1ст. 65 Закону України "Про Національну поліцію", викладений в постанові Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 825/896/18. Так, із наявних в матеріалах справи довідок про доходи ОСОБА_1 вбачається, що посадовий оклад як оперуповноваженого ВКП Вінницького РУП, так і дільничного офіцера поліції ВП №2 Жмеринського РВП складає - 2400,00 грн. В той же час, посада на яку переміщений позивач згідно спірного наказу, не може вважатися рівнозначною посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Вінницького районного управління поліції виходячи лише із розміру посадового окладу чи грошового забезпечення, оскільки посада дільничного інспектора менш кваліфікована та з меншою територією, на яку поширюється коло його повноважень. Також відрізняється коло функціональних обов`язків та ступінь підпорядкованості за посадою, яку обіймав позивач до переміщення, та новою посадою, що не спростовано представником відповідача під час апеляційного розгляду справи. Крім того, положеннями Закону України "Про Національну поліцію" визначені й інші умови, які мають бути дотримані при здійсненні переміщення працівника на підставі приписів пункту 2 частини 1 статті 65 такого Закону. Так, відповідно до пункту 8 частини 10 статті 62 Закону України "Про Національну поліцію", яка визначає гарантії професійної діяльності поліцейського, поліцейський може бути переміщений по службі залежно від результатів виконання покладених на нього обов`язків та своїх професійних, особистих якостей. При цьому, відповідно до п.п.1-3 Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 23.11.2016р. №1235 підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу. Водночас в матеріалах справи відсутні відомості про те, на підставі яких документів відповідачем встановлювались результати виконання покладених на позивача обов`язків та/або його професійні, особисті якості, які б давали підстави для переміщення його на іншу посаду. Варто зауважити, що згідно наявної в матеріалах справи довідки від 14.07.2022, виданої начальником УКЗ ГУНП у Вінницькій області О.Конєвим за період проходження служби в підрозділах Національної поліції України капітан поліції ОСОБА_1 заохочувався двічі: медаллю "10 років сумлінної служби" та почесною грамотою Вінницької міської ради. Також, статтею 32 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) визначено, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством. За приписами статті 33 КЗпП України тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається лише за його згодою. Власник або уповноважений ним орган має право перевести працівника строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров`я, лише для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою. Отже, приписи статті 32 КЗпП України визначають можливість переведення в іншу місцевість тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством. Таким чином, в даному випадку підлягають застосуванню норми КЗпП України, які врегульовують переведення працівника на роботу до іншої місцевості. Аналогічна правова позиція щодо застосування у спірних правовідносинах приписів статей 32, 33 КЗпП України, у випадку переведення працівника поліції на роботу в іншу місцевість, викладена у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 420/5192/18 та від 30.09.2020 року №640/20160/18. Як з`ясовано під час розгляду справи, у даному випадку ОСОБА_1 переведено на іншу посаду в ГУ НП у Вінницькій області, однак в іншу місцевість. При цьому, матеріали справи не містять рапорту позивача про переведення чи доказів його згоди на таке переведення. За таких обставин, з урахуванням приписів ст. 32 КЗпП України, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що ОСОБА_1 був неправомірно переведений до іншої місцевості без його згоди. Судом першої інстанції також підставно враховано доводи позивача в тій частині, що відповідачем під час прийняття оскаржуваного наказу залишено поза увагою попередні здобутки у службовій діяльності та показники роботи останнього, сімейний стан та сімейні обставини, а також відсутність житла у м.Шаргород й необхідність оренди такого за власний рахунок, які ускладнюють несення ним служби в іншій місцевості. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Проте, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладених на нього обов`язків щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного наказу. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність законних підстав для визнання протиправним та скасування наказу від 97 о/с від 13.06.2022 та поновлення позивача на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Вінницького районного управління поліції ГУ НП у Вінницькій області. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 304, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 11 січня 2023 року. Головуючий Граб Л.С. Судді Смілянець Е. С. Сторчак В. Ю.