Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 183/46/19(2-а/183/5/22)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 05 січня 2023 року м. Дніпросправа № 183/46/19(2-а/183/5/22) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач), суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Інспектора взводу № 1 роти № 4 БУПП в Чернігівській області ДПП лейтенант поліції Нагалюк Ірини Сергіївни на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.10.2022 ( суддя першої інстанції Сорока О.В.) в адміністративній справі №183/46/19(2-а/183/5/22) за позовом ОСОБА_1 до Інспектора взводу № 1 роти № 4 БУПП в Чернігівській області ДПП лейтенант поліції Нагалюк Ірини Сергіївни про оскарження акту індивідуальної дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області із адміністративним позовом до Інспектора взводу № 1 роти № 4 БУПП в Чернігівській області ДПП лейтенант поліції Нагалюк Ірини Сергіївни, в якому з урахуванням уточнених вимог, просив визнати протиправною та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії № 284984 від 19 грудня 2018 року, винесену інспектором взводу № 1 роти № 4 БУПП в Чернігівській області ДПП лейтенантом поліції Нагалюк І.С. про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 122 КУпАП та накладання адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що лейтенантом поліції 19 грудня 2018 року о 10:11 годині безпосередньо на узбіччі 74 км. дороги М-01 була винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення серія № 284984, відповідно до якої ОСОБА_1 керував транспортним засобом HYUNDAI ELANTRA Д.Н. НОМЕР_1 , рухаючись зі швидкістю 113 км/год, що перевищує встановленні обмеження швидкості руху у населеному пункті на 63 км/год, чим порушив вимоги п. 12.4 ПДР України. Швидкість руху вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху Tru Cam LTI 20/20, серійний № 001134, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП. Вважає вказану постанову необґрунтованою, незаконною та завідомо протиправною, оскільки в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, постанова прийнята за відсутності належних та допустимих доказів, складена з порушенням вимог законодавства. Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.10.2022 позов задоволено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Справа судом апеляційної інстанції розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати, виходячи з наступного. Під час апеляційного перегляду справи встановлено, що 19 грудня 2018 року о 10 год.11хв. на автодорозі М-01 «Київ-Чернігів-Нові Яриловичі» 74 км. інспектором взводу № 1 роти № 4 БУПП в Чернігівській області ДПП Нагалюк І. С. відносно ОСОБА_1 винесено постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 284984 від 19.12.2019 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст.122 КУпАП з накладанням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Так в постанові зазначено, що позивач керуючи транспортним засобом HYUNDAI ELANTRA державний номер НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 113 км/год, чим перевищив встановленні обмеження швидкості руху у населеному пункті на 63 км/год. Швидкість руху вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху Tru Cam LTI 20/20, серійний № 001134. Тим самим, порушив вимоги п.п. 12.4 ПДР, перевищення водіями т/з встановлених обмежень швидкості руху в населених пунктах більше як на 50 км/год. Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів. Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, дійшов висновку, що відповідачем не надано належних доказів, які підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення, зокрема, п.п. 12.4 Правил дорожнього руху України. Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, і зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, оскільки відповідач, до якого позивач звернувся до суду з даним позовом, не є належною особою до якої може бути пред`явлено позов у спірних правовідносинах. Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне. Частиною 1 ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з ч.3 ст.122 КУпАП, який діяв на момент винесення оскарженої постанови, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з п.п. 12.4 ПДР, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Положеннями ч.1 ст.5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України). Аналізуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що умовою надання адміністративним судом захисту прав є встановлення їх порушення відповідачем, який перебуває у відповідних публічних правовідносинах із позивачем, проте своїми протиправними рішеннями, діями (бездіяльністю) впливає на його обов`язки, права чи інтереси. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Предметом розгляду у даній справі є постанова інспектора поліції по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху про накладення адміністративного стягнення передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП. Згідно зі ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом. Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем у справі зазначено інспектора взводу № 1 роти № 4 БУПП в Чернігівській області ДПП лейтенант поліції Нагалюк Ірину Сергіївну. Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України Про Національну поліцію від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі Закон №580-VIII) регламентовано, що поліція, відповідно до покладених на неї завдань, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII, у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання У силу ч.ч. 1-2 ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195). Таким чином, за приписами ст. 222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, зокрема ч.3 ст.122, покладено на органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Приписами ч.1 ст.1 Закону України Про Національну поліцію визначено, що національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку Згідно ч.1 ст.13 Закону України Про Національну поліцію систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції. Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання (ч.1 ст.15 Закону України Про Національну поліцію). Відповідно до ч.1 ст.17 цього Закону поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Приписами ч.3 ст.288 КУпАП визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч.3 ст. 122 КУпАП, інспектори відповідного орану поліції діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів. Отже, відповідні інспектори не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями ст.222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачені зокрема ч.3 ст. 122 КУпАП. Таким чином, відповідачем у даній справі, яка розглядається судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 року у справі №742/2298/17 та від 26.12.2019 р. у справі за №724/716/16-а. Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що органом Національної поліції, у даній справі, є Департамент патрульної поліції, від імені якого виступає до інспектор взводу № 1 роти № 4 БУПП в Чернігівській області ДПП лейтенант поліції Нагалюк Ірина Сергіївна, уповноважений накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення. Однак, Департамент патрульної поліції, як суб`єкт владних повноважень, до участі у розгляді цієї адміністративної справи, судом першої інстанції залучений не був, заміну неналежного відповідача судом проведено також не було. Таким чином, позивачем заявлено позов до неналежного відповідача - до інспектора взводу № 1 роти № 4 Б УПП в Чернігівській області ДПП лейтенант поліції Нагалюк Ірини Сергіївни. Належним відповідачем у даній справі є Департамент патрульної поліції, тобто, відповідний суб`єкт владних повноважень від імені якого винесена постанова про накладення адміністративного стягнення, оскільки, Управління поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції є територіальним підрозділом Департаменту патрульної поліції. Тобто, у даному випадку суд першої інстанції повинен був за правилами ст.48 КАС України змінити первісного відповідача належним або залучити як другого відповідача. За приписами ч. 3 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. Отже, з наведеної норми слідує, що можливість заміни неналежного відповідача може здійснюватися виключно під час розгляду справи в суді першої інстанції. Аналогічна правова позиція викладені у постанові Верховним Судом у постанові №162/445/16-а від 02 вересня 2020 року. В силу приписів ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями направляти справу на новий розгляд, у разі виявлення порушень норм процесуального права, які є безумовною підставою до скасування судового рішення. При цьому, колегія суддів зауважує, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного, викладеною у постанові від 28 листопада 2019 року у справі № №826/12172/18. Також, колегія суддів також враховує, що суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями щодо направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції для вирішення питання щодо залучення належного відповідача та вирішення адміністративного позову відносно вказаного відповідача. Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №826/12172/18 та від 18.06.2020 у справі №824/245/19-а, який має бути врахований судом. Враховуючи ту обставину, що адміністративний позов заявлено до неналежного відповідача та з врахуванням відсутності у суду апеляційної інстанції можливості замінити його належним відповідачем, колегія суддів приходить висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, який заявлений до неналежного відповідача. Решта доводів апеляційної інстанції, не мають суттєвого значення для вирішення питання, оскільки, як вже зазначено судовою колегією, позов пред`явлено не до належного відповідача. Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі. З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову. Керуючись статтями 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Інспектора взводу № 1 роти № 4 БУПП в Чернігівській області ДПП лейтенант поліції Нагалюк Ірини Сергіївни задовольнити. Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.10.2022 в адміністративній справі №183/46/19(2-а/183/5/22) скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Інспектора взводу № 1 роти № 4 БУПП в Чернігівській області ДПП лейтенант поліції Нагалюк Ірини Сергіївни про оскарження акту індивідуальної дії відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до частини 3 статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 05 січня 2023 року. Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко суддя С.В. Білак суддя В.А. Шальєва