Постанова 4809 № 404/8431/20

ПОСТАНОВА Іменем України 03 січня 2023 року м. Кропивницький справа № 404/8431/20 провадження № 22-ц/4809/32/23 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Дьомич Л.М., Письменного О.А., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 лютого 2022 року у складі судді Варакіної Н.Б. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ФОП ОСОБА_2 про стягнення пені. В обґрунтування позову зазначав, що у вересні 2018 року між ним та приватним підприємцем ОСОБА_2 було укладено два договори: 1) на виготовлення та подальше встановлення віконно-балконного блоку; 2) на виготовлення та подальше встановлення (облаштування) дерев`яного балкону. Строк виконання першого договору визначений з 15 по 20 жовтня 2018 року, строк виконання другого договору - з 31 жовтня по 10 листопада 2018 року. Перший договір був виконаний 12.11.2018. Позивач вказував, що за другим договором ним була здійснена часткова оплата (аванс) в сумі 4000 грн., залишок - 5595 грн. Зауважував, що повна оплата замовлення проводиться перед початком встановлення. Підтвердженням прийняття замовлення приватним підприємцем ОСОБА_2 є письмовий документ замовлення № 22 і №23 з підписами сторін. ОСОБА_1 зазначав, що в зв`язку з тривалим невиконанням підрядником своїх зобов`язань, він був вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав. Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 31 серпня 2020 року по справі № 404/25/20, його позовні вимоги задоволені частково, договір побутового підряду між сторонами розірваний та з відповідача на користь позивача стягнуто 4000 грн збитків (аванс) і 4000 грн пені. Судом відмовлено у задоволенні вимог про стягнення 4000 грн моральної шкоди і 132,16 грн 3% річних. Постановою Кропивницького апеляційного суду від 01 грудня 2020 року рішення Кіровського районного суду від 31 серпня 2020 року змінено шляхом викладення його мотивувальної частини, щодо не відшкодування моральної шкоди, в редакції постанови. В іншій частині рішення суду залишено без змін. ОСОБА_3 зауважив, що в силу вищевикладеного, не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи, обставини встановлені рішенням Кіровського районного суду від 31 серпня 2020 року по справі № 404/25/20, яке набрало законної сили 01 грудня 2020 року. Зазначає, що при первісному зверненні до Кіровського районного суду м. Кіровограда з позовною заявою 29 грудня 2019 року, він нарахував та обчислив пеню за 365 днів з врахуванням ст. 258 ЦК України, тобто з 29 грудня 2018 року по 29 грудня 2019 року. Звертав увагу, що в даній позовній заяві пеня нарахована за інший період з 29 грудня 2019 року по 29 лютого 2020 року, оскільки порушення відповідачем свого обов`язку є триваючим і закінчилось тільки 01.12.2020. Посилаючись на зазначені обставини, просив стягнути з відповідача пеню за період з 29.12.2019 по 29.02.2020 в розмірі 18134 грн. Короткий зміст рішення суду Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 лютого 2022 року у задоволенні позову відмовлено. Суд дійшов висновку, що питання стягнення пені за період, який просить позивач Додатковим рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04 серпня 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 витрати на правову допомогу адвоката в сумі 5000 грн. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що не згоден з рішенням суду, просить його скасувати та ухвалити постанову, якою задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. Зокрема вказував, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що стягнення пені за період який просить позивач вже вирішено судом, оскільки пеня за січень і лютий 2020 року не була врахована ним в позовній заяві від 30 грудня 2019 року (справа № 404/25/20). Зауважив, що договір побутового підряду між сторонами був чинний з вересня 2018 року (момент укладення договору) по 1 грудня 2020 року (дата набрання чинності постановою Кропивницького апеляційного суду по справі № 404/25/20), і період часу - з 29.12.2019 по 29.02.2020, входить або поглинається періодом часу дії договору побутового підряду з вересня 2018 року по 1 грудня 2020 року. Вважає, що в результаті такого висновку суду мала бути постановлена ухвала про закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Крім того, позивач звертав увагу, що посилання місцевого суду на практику ВС, а саме постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та постанову Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 913/698/19 є безпідставним, оскільки це спори між юридичними особами, стосуються невиконання господарських договорів та розглянуті господарськими судами за правилами господарського судочинства. Також позивач звертає увагу апеляційного суду на численні порушення норм процесуального права, які на його думку були допущені суддею Варакіною Н.Б. та просить прийняти відносно неї окрему ухвалу. Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення. 19.12.2022 до апеляційного суду в порядку ст. 43 ЦПК України надійшли пояснення представника відповідача адвоката Федорова З.Ф., в яких він вказує, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 вважає необґрунтованою і просить відмовити у її задоволенні. На його думку, суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову. Суд першої інстанції встановив такі обставини Судом встановлено, що позивач у вересні 2018 року уклав з ФОП ОСОБА_2 договір на виготовлення та подальше встановлення (облаштування) дерев`яного балкону. Строк виконання договору з 31 жовтня по 10 листопада 2018 року. За договором позивачем була здійснена часткова оплата (аванс) в розмірі 4000 грн., залишок становив - 5595 грн. Повна оплата замовлення проводиться перед початком встановлення.Підтвердженням прийняття замовлення приватним підприємцем ОСОБА_2 є письмовий документ замовлення № 23 з підписами сторін. В зв`язку з тривалим невиконанням умов договору відповідачем, позивач звернувся до суду з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору, стягнення збитків, процентів, пені та моральної шкоди, просив розірвати договір підряду та стягнути збитки в розмірі 4000 грн., а саме сплачений аванс, стягнути проценти за безпідставне збереження грошей в розмірі 132,16 грн., стягнути пеню в розмірі 105065, 25 грн., стягнути моральну шкоду в розмірі 4000 грн. крім того, просить стягнути 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 31 серпня 2020 року (справа № 404/25/20), позов ОСОБА_1 задоволено частково. Розірвано договір побутового підряду, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 . Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аванс в розмірі 4000 грн та пеню в розмірі 4000 грн. У задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 4000 грн, процентів в розмірі 132,16 грн, пені в розмірі 101065,25 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн відмовлено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн. Постановою колегії суддів судової палати у цивільних справах Кропивницького апеляційного суду від 01 грудня 2020 року рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 31 серпня 2020 року змінено, викладено його мотивувальну частину щодо вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 4000 грн у редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення Відповідно до змісту ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України суд розглядає справу без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання і його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу. За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Відповідно до ч. 4 - ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до частини першої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Частиною першою статті 846 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Згідно зі статтею 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір побутового підряду є публічним договором. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів. Вартість робіт, виконаних за договором побутового підряду, визначається за погодженням сторін, якщо інше не передбачено у встановленому порядку прейскурантами (цінниками), тарифами тощо. Робота оплачується замовником після її остаточного передання підрядником. За згодою замовника робота може бути ним оплачена при укладенні договору побутового підряду шляхом видачі авансу або у повному обсязі (стаття 873 ЦК України). Згідно із ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі коли виконавець не може (не хоче) виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день прострочення, споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі. Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звертаючись з позовом у цивільній справі № 404/25/20 позивач не зазначив період стягнення пені, а визначив, що пеня стягується за 365 днів до дня ухвалення рішення. Отже, питання стягнення пені, за період який просить позивач вже вирішено судом. Колегія суддів вважає такий висновок суду обґрунтованим та таким, що відповідає обставина справи. Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 зазначив, що з врахуванням раніше зазначеного в позовній заяві по справі № 404/25/20 строку нарахування пені (365 днів з 29 грудня 2018 року по 29 грудня 2019 року) та того факту, що порушення відповідачем свого обов`язку є триваючим і закінчилось лише 01.12.2020, він нараховує пеню за 63 календарні дні з 29 грудня 2019 по 29 лютого 2020, тобто 9595 грн. (вартість роботи, послуг) х 3% = 287 грн. 85 коп. (за один день) х 63 день) = 18134,55 грн. Рішеннями Кіровського районного суду м. Кіровограда від 31 серпня 2020 року у справі №404/25/20 та від 02 лютого 2022 року у справі № 404/3288/21, які набрали законної сили, встановлено факт про стягнення пені за вказаний ОСОБА_3 в позові період, що згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, не доказується при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи. В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Зважаючи на обсяг заявлених позивачем вимог та враховуючи принцип диспозитивності при вирішенні даного спору, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування законного по сутті рішення. Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим. При вирішенні цієї справи суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Отже, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Щодо аргументів апеляційної скарги про упередженість судді-доповідача Варакіної Н.Б. апеляційний суд зазначає наступне. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов`язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги, чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому. Крім того, згідно принципу, який є стабільним, суд має бути неупередженим і безстороннім. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться» (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» («De. Belgium»), від 26 жовтня 1984 року, п.26). Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії», від 28 жовтня 1998 року, п.45). У справі «П`єрсак проти Бельгії» Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Зміст апеляційної скарги та наявні в справі матеріали не містять доказів упередженості суду, а порушення судом норм процесуального права, про які вказує позивач як підставу для постановлення окремої ухвали, свого підтвердження у суді апеляційної інстанції не знайшли. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування чи зміни ухваленого рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 лютого 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України. Головуючий суддя А.М. Головань Судді Л.М. Дьомич О.А. Письменний