Постанова 4850 № 360/1784/22

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 січня 2023 року справа №360/1784/22 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2022 р. у справі №360/1784/22 (головуючий І інстанції О.В. Ірметова) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- УСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки при звільненні, за період з 07.11.2015 по 06.07.2022, у кількості 47 діб; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки при звільненні, за період з 07.11.2015 року по 06.07.2022, у кількості 47 діб; - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період 2015 - 2020 роки; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період 2015 - 2020 роки. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки при звільненні, за період з 07.11.2015 по 06.07.2022 у кількості 47 діб. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки при звільненні, за період з 07.11.2015 по 06.07.2022 у кількості 47 діб. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2020 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з поліції. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування зазначено, що позивачем пропущено строк звернення з позовною заявою до суду. З дня отримання наказу про звільнення, з 06.07.2022 позивачу було достеменно відомо про кількість днів та періодів, які підлягають компенсації за невикористані відпустки при звільненні з ГУНП в Луганській області. Також зазначає, що позивач наказ ГУНП в Луганській області від 23.06.2022 №246 о/с про своє звільнення не оскаржував, відтак, даний наказ є чинним та продовжує встановлювати для позивача спірні юридичні наслідки. Звертає увагу, що Закон України «Про національну поліцію» є спеціальним законом по відношенню до поліцейських, а тому саме останній застосовується при компенсації відпусток, а також і те, що сума грошової компенсації за невикористану відпустку зазначається в наказі про звільнення. Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є учасником бойових дій та з 06.03.2006 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України на посадах молодшого та середнього начальницького складу органів внутрішніх справ, з 07.11.2015 по 06.07.2022 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області на посадах середнього начальницького складу Національної поліції, що підтверджується трудовою книжкою позивача НОМЕР_2 та послужним списком позивача. Відповідно до витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області від 23 червня 2022 року № 246 о/с звільнено майора поліції ОСОБА_1 (0121219), заступника командира батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Луганській області за ст. 77 ч. 1 п. 7 (за власним бажанням), з 06.07.2022, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні 17 років 9 місяців 7 днів, у пільговому обчисленні 17 років 01 місяць 02 дні, з виплатою одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції та стаж служби для її виплати складає 17 років, з виплатою компенсації за невикористану у році звільнення відпустку у кількості 21 доби, встановивши відсоток премії за липень 2022 року 56,758%. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до частини 1 статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Аналогічні положення містяться у частині 1 статті 24 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР. Так вказана частина 1 статті 24 Закону №504/96-ВР визначає, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Закон України «Про Національну поліцію» визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Приписами частини 1 та 2 статті 92 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580) встановлено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Отже, Законом визначено право поліцейських на отримання також додаткових відпусток, зокрема соціальних відпусток та інших видів визначених законодавством про відпустки. Згідно із пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі - Закон № 3551-ХІІ), учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. Статтею 4 Закону № 504/96-ВР передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством. Відповідно до статті 16-2 Закону № 504/96-ВР, учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік. Частинами 1, 2, 3 і 4 статті 93 Закону №580, передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби. Відповідно до частин 9, 10 та 11статті 93 Закону №580, поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Отже, відповідно до Закону не зазначено за конкретно яку відпустку виплачується грошова компенсація. Відповідно до частин 1, 2 статті 94 Закону № 580, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Наказом Міністерства внутрішніх справ від 06.04.2016 № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260), який визначає критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських. Пунктом 3 розділу І Порядку № 260 закріплено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4)премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Приписами пункту 8 розділу III Порядку № 260, поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку зі збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, що вони одержували на день вибуття у відпустку, з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за поточний місяць. Положеннями абзаців 7 та 8 пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. Отже, Порядком також не зазначено за конкретно яку відпустку виплачується грошова компенсація. Тобто, вказані норми в сукупності свідчать про те, що у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ними дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки у тому числі, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та статтею 12 Закону № 3551-ХІІ. Таким чином, положення Закону № 3551-ХІІ не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі №360/4127/19. Право працюючої особи на відпочинок у формі щорічної оплачуваної відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Положеннями Закону №580-VIII визначені підстави та умови отримання цієї відпустки поліцейськими. Так, відповідно до частини 1 статті 92 і частин 1, 2, 3 і 4 статті 93 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки, які складаються з щорічної основної оплачуваної відпустки тривалістю не менше тридцяти календарних днів, на яку мають всі поліцейські, незалежно від займаної посади та характеру виконуваної роботи, та з щорічної додаткової оплачуваної відпустки тривалістю не більше п`ятнадцяти діб, для одержання якої необхідна наявність спеціальної підстави - досягнення п`ятирічного стажу в поліції. Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин 8 та 11статті 93 Закону №580-VIII, якими передбачено, що поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Системний аналіз наведених норм свідчить, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Одночасно, не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яку він уже отримав в попередньому календарному році. При цьому, за бажанням поліцейського, він може використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року. Тобто, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), не використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок. Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників -КЗпП України. З огляду на не врегулювання положеннями Закону №580-VIII та Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд дійшов висновку про застосування при вирішенні спору у цій справі приписів КЗпП України та Закону №504/96-ВР. Так, як зазначалось, відповідно до частини 1 статті 24 Закону№504/96-ВР і частини 1 статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів НП України, їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної так і додаткової відпусток. Такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19. Також, постановою Верховного Суду від 04 лютого 2021 року (справа № 160/5393/19), від 31.03.2021 у справі №320/3843/20, від 26.05.2021 у справі №360/1362/20, від 04 листопада 2021 року у справі №440/5244/19. Згідно довідки Головного управління Національної поліції в Луганській області від 09.08.2022 №3013/111/19-2022, додаткові відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 та 2022 роки ОСОБА_1 не надавались. Згідно довідки Головного управління Національної поліції в Луганській області від 09.08.2022 №3014/111/19-2022, за обліками УКЗ ОСОБА_1 надавались наступні відпустки: - щорічна чергова оплачувана відпустка за 2016 рік у кількості 31 доби, залишок відпустки складає 5 діб; - щорічна чергова оплачувана відпустка за 2017 рік у кількості 37 діб, залишок відпустки складає 0 діб; - щорічна чергова оплачувана відпустка за 2018 рік у кількості 38 діб, залишок відпустки складає 0 діб; - щорічна чергова оплачувана відпустка за 2019 рік у кількості 40 діб, залишок відпустки складає 0 діб; - щорічна чергова оплачувана відпустка за 2020 рік у кількості 41 діб, залишок відпустки складає 0 діб; Щорічну чергову оплачувану відпустку за 2021 рік у кількості 42 діб не використав. Щорічна чергова оплачувана відпустка за 2022 рік з 01.01.2022 по 06.07.2022 у кількості 21 доби компенсована при звільненні. Дослідивши накази Головного управління Національної поліції в Луганській області від 08.07.2016 № 438 о/с, від 07.07.2017 № 479 о/с, від 13.07.2018 № 292 о/с, від 28.01.2019 № 83 о/с, від 26.07.2019 № 618 о/с, від 30.06.2020 № 689 о/с, від 31.05.2021 № 216 о/с, від 30.11.2021 № 440 о/с, суд встановив, що позивачу не в повному обсязі надано щорічну відпустку за 2016 рік - 5 діб, за 2021 рік 42 доби. В свою чергу наказ Головного управління Національної поліції в Луганській області від 23.06.2022 № 246 о/с, містить у собі відомості про виплату компенсації ОСОБА_1 за невикористану в році звільнення відпустку у кількості 21 доби. Щодо компенсації за невикористані відпустки за 2016 рік у кількості 5 діб, за 2021 рік 42 доби, наказ не містить відомостей. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про наявність права позивача на отримання компенсації за не використані дні щорічної оплачуваної відпустки за 2016 рік за 5 календарних днів, за 2021 - за 42 календарних дні. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач при звільненні зі служби в Національної поліції України мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним щорічної основної та додаткової відпустки. Однак, відповідачем протиправно компенсація не виплачена. Суд не приймає посилання апелянта, як на підставу відмови в задоволені позову, що позивач наказ ГУНП в Луганській області від 23.06.2022 №246 о/с про своє звільнення не оскаржував, відтак, даний наказ є чинним та продовжує встановлювати для позивача спірні юридичні наслідки, оскільки вказане не впливає на законодавче встановлене право позивача на отримання сум компенсацій за всі дні невикористаної відпустки та не скасовує обов`язок роботодавця щодо виплати таких сум компенсації при звільненні працівника. Крім того, відповідач не спростовує наявність у позивача днів невикористаної відпустки. Європейський суд з прав людини у рішенні від 30.04.2013 у справі «Тимошенко проти України» (заява № 49872/11) вказав на необхідності дотримання принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту «законності», передбаченому Конвенцією - стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264). Доводи апелянта, що позивачем пропущено строк звернення з позовною заявою до суду, колегією суддів не прийнято до уваги з огляду на приписи частини другої статті 233 КЗпП України, згідно якої у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 і №9- рп/2013. Так, у рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. Оскільки спір у цій справі стосується виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки при звільненні, на яку позивач має право згідно з умовами проходження служби і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, а тому не обмежується будь-яким строком звернення до суду з позовом про їх нарахування та виплату. Враховуючи викладене, суд погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, які регламентують спірні правовідносини. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2022 р. у справі №360/1784/22 - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2022 р. у справі №360/1784/22 - залишити без змін. Повне судове рішення 10 січня 2023 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук Судді: А.А. Блохін І.В. Сіваченко