Ухвала КАС ВС № 640/24537/21

УХВАЛА 09 січня 2023 року м. Київ справа № 640/24537/21 адміністративне провадження № К/990/37214/22 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Стеценка С.Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2022 у справі № 640/24537/21 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Київської міської прокуратури про стягнення коштів, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Київської міської прокуратури, у якому позивач просив: - стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму інфляційних втрат за період із 1 лютого 2016 року по 24 січня 2018 року у розмірі 46 805, 26 грн, спричинених діями по безпідставному накладенню арешту Київською міською прокуратурою; - стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди у розмірі 480 000, 00 грн, спричинену діями по безпідставному накладенню арешту Київською міською прокуратурою; - стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 внаслідок бездіяльності по неповерненню гарантованої суми вкладу суму інфляційних втрат за період із 24.01.2018 по 01.07.2021 у розмірі 40 412, 66 грн; - стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 внаслідок бездіяльності по неповерненню гарантованої суми вкладу суму за користування чужими коштами за період із 24.01.2018 по 01.07.2021 у розмірі 16 387, 60 грн; - стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 внаслідок бездіяльності по неповерненню гарантованої суми вкладу суму упущеної вигоди за період із 24.01.2018 по 01.07.2021 у розмірі 76 475, 45 грн; - стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 внаслідок бездіяльності по неповерненню гарантованої суми вкладу суму моральної шкоди у розмірі 480000,00 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2022, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2022, у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у вказаній справі, позивач звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2022, а справу направити на новий розгляд. При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого. Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження. Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги. Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко зазначити норму матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. У випадку посилання скаржником на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційну оскарження, скаржнику необхідно зіслатися на конкретний пункт частин другої або третьої статті 353 цього Кодексу з належним обґрунтуванням, яке могло б давати підстави для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права. У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд встановив, що у скарзі не зазначені та не викладені, передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Крім цього, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, вказану справу судами першої та апеляційної інстанції було розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження. Судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), підлягають касаційному оскарженню у виключних випадках, перелік яких передбачений підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв`язку передбачає, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, належне обґрунтування наявності яких у касаційній скарзі відсутні. Отже, системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланнями на відповідну норму права, яку було застосовано неправильно, із вказівкою на наявність виняткових обставин справи, вичерпний перелік яких містить пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Аналізуючи касаційну скаргу, Верховний Суд приходить до висновку, що у скарзі лише викладено обставини справи, процитовано норми, що регулюють спірні правовідносини. Отже, загальне посилання на незаконність та необґрунтованість ухвалених судами рішень, не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Також слід зауважити, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України . Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2022 у справі № 640/24537/21 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Київської міської прокуратури про стягнення коштів - повернути заявнику. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддяС.Г. Стеценко