Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 362/4139/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 362/4139/22 Суддя (судді) першої інстанції: В.М.Дорошенко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 січня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби в м. Києві та Київській області про визнання протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та рішення про примусове повернення до країни походження, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у якому просила: - визнати протиправною та скасувати постанову серії ПМ МКО 001823 від 30.09.2022, винесену Васильківським відділом ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області про накладення адміністративного стягнення на громадянку Російської Федерації, ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 203 КУпАП; - визнати протиправним та скасувати рішення Васильківського відділу ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області від 30.09.2021 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи громадянки Російської Федерації, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2022 року позовну заяву повернуто позивачу відповідно до п.6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції мав повноваження з власної ініціативи роз`єднати відповідні позовні вимоги, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, що було ним проігноровано. Від відповідача відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного. Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 з підстав передбачених п. 6 ч. 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог. Частинами першою, другою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. В силу частини третьої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Пунктом 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу). Частиною першою статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. В той же час, заборона щодо об`єднання в одне провадження кількох вимог встановлена частинами четвертою, п`ятою статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам. Системний аналіз вищезазначених норм процесуального права свідчить про те, що позовна заява підлягає поверненню на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України лише у разі порушення правил об`єднання позовних вимог, що може полягати виключно в об`єднанні в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, або щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам. Проаналізувавши матеріали позовної заяви, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що порядок і особливості розгляду позовних вимог ОСОБА_1 врегульовано різними спеціальними нормами процесуального закону, а саме статтями 286 та 288 Кодексу адміністративного судочинства України. В той же час, колегія суддів зазначає, що заявлені позовні вимоги підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства та законодавством не встановлено виключну підсудність таких позовних вимог різним судам, що виключає можливість повернення позовної заяви на підставі п. 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на відсутність порушення правил об`єднання позовних вимог. Також, колегія суддів звертає увагу на положення частини шостої статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. В той же час, судом першої інстанції не було застосовано наведених положень процесуального закону, якщо він дійшов висновку, що розгляд заявлених позивачем позовних вимог доцільно розглядати в окремих провадженнях. Наведене свідчить про формальний підхід суду першої інстанції при встановленні можливості розглядати заявлені позивачем позовні вимоги в одному провадженні та не вжиття ним законодавчо встановлених можливостей щодо виділення відповідних позовних вимог в окреме самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. За такого правового регулювання та обставин справи, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України. Слід зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини. Відповідно до вимог статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Апеляційним судом встановлено помилкове застосування судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до безпідставного повернення позовної заяви, у зв`язку з чим, відповідно до п. 4 частини першої статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Згідно з частиною третьою статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Відповідно до статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Керуючись статтями 312, 320, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2022 року скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя І.О.Лічевецький суддя В.П.Мельничук суддя О.М.Оксененко