Постанова Вінницький апеляційний суд № 138/2708/22

Справа № 138/2708/22 Провадження № 33/801/13/2023 Категорія: 432 Головуючий у суді 1-ї інстанції Ясінський Ю. А. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 січня 2023 року м. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Войтко Ю. Б., розглянувши апеляційну скаргу захисника Хоменчука Анатолія Олеговича, подану від імені ОСОБА_1 , на постанову Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 15 листопада 2022 року в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, освіта вища, працюючого начальником цеху ЧПВО «Елна-Сервіс», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 204-1 КУпАП, встановив: Постановою судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 15 листопада 2022 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5 100 грн, а також стягнуто з нього на користь держави судовий збір у розмірі 496 грн 20 коп. Не погодившись з постановою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 15 листопада 2022 року захисник Хоменчук А. О. від імені ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі в зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, оскільки вважає, що вказана постанова суду є необґрунтованою, немотивованою та відповідно незаконною, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що дослідженими в судовому засіданні доказами не підтверджується, що ОСОБА_1 умисно допустив порушення вимог статті 9 Закону України «Про державний кордон України», п. 1, 2, 4 ст. 6 Закону України «Про прикордонний контроль», перейшовши кордон України з території України в Республіку Молдова в пункті пропуску «Брониця-Унгурь» 24.02.2022, оскільки на паспортному контролі, як на території України так і на території Республіки Молдова він надавав закордонний паспорт для перевірки службовим особам, незважаючи на це, в судовому засіданні вказано про доведеність вини останнього. Таким чином, обставини зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду від 15.11.2022, під час судового розгляду справи свого підтвердження не знайшли. Зауважує, що в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, як це визначено в ст. 9 КУпАП, а саме, протиправної, винної (умисної або необережної) дії чи бездіяльності, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність немає. Відтак з матеріалів справи неможливо встановити, яким чином ОСОБА_1 , виїжджаючи з України через пункт пропуску «Брониця-Унгурь», міг це зробити без дозволу відповідних органів влади і чим саме викликана відсутність відповідної інформації в базі даних ДПС (діями чи бездіяльністю ОСОБА_1 або прикордонників і якими саме, технічним збоєм в роботі інформаційної системи тощо). Отже всі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 тлумачаться на користь останнього відповідно до положень статті 62 Конституції України. ОСОБА_1 та його захисник Хоменчук А. О. в судове засідання не з`явилися, належним чином сповіщені про місце і час розгляду справи, що відповідно до ст. 268 КУпАП не перешкоджає розгляду справи у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Апеляційний суд, враховуючи положення ст. 294 КУпАП, переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. За змістом ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності, а положеннями ст. 245 цього ж Кодексу визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом. Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З аналізу ст. ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КпАП України). Відповідно до обставин, встановлених судовим рішенням, 02.11.2022 о 16 год. 50 хв. в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Брониця-Унгурь» на напрямку «в`їзд в Україну» виявлено громадянина України ОСОБА_1 , який 24.02.2022 близько 17 год. 30 хв. незаконно перетнув державний кордон України з території України в Республіку Молдова в пункті пропуску «Брониця-Унгурь», а саме: без дозволу відповідних органів влади, чим порушив вимоги статті 9 Закону України «Про державний кордон України», п. 1, 2, 4 ст. 6 Закону України «Про прикордонний контроль», тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. Статтею 204-1 КУпАП встановлена відповідальність за незаконне перетинання державного кордону України. За ч. 1 зазначеної статті - перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п`ятнадцяти діб, з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення. З письмових пояснень ОСОБА_1 встановлено, що 24.02.2022 він вирішив залишити територію України через пункт пропуску «Брониця-Унгурь», на якому пішов пішки за людьми, і на якому була велика черга. З його слів, надав документи для перетину державного кордону до вікна, а отримавши документи, пішов далі до Республіки Молдова. Згідно бази даних «Ризик» встановлено, що ОСОБА_1 перетнув державний кордон України без дозволу відповідних органів влади. Відповідно до адміністративної інформації молдавської сторони (а. с. 11) встановлено, що згідно офіційної інформації ОСОБА_2 09.04.1991 ІНФОРМАЦІЯ_2 , 24.02.2022 не перетинав державний кордон Республіки Молдова через ППр «Унгурь-Брониця» Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який введений в дію Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово було продовжено. Пунктом 3 вказаного Указу передбачено, що у зв`язку із введенням правового режиму воєнного стану тимчасово на період його дії можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені зокрема ст. 33 Конституції України. Частинами першою - четвертою статті 6 Закону України «Про прикордонний контроль» передбачено, що перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом. Початком здійснення прикордонного контролю особи, транспортного засобу, вантажу є момент подання особою паспортних, інших визначених законодавством документів для перевірки уповноваженій службовій особі. Пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем. Статтею 7 вказаного Закону визначено, що паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону. Статтею 9 Закону України «Про державний контроль» визначено, що перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством. Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Згідно зі статтею 12 вказаного Закону пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України. Відповідно до п. 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57, перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в`їзд в Україну, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в`їзд в Україну). У передбачених міжнародними договорами України випадках замість документів, зазначених у частині першій цієї статті, для виїзду з України і в`їзду в Україну можуть використовуватися інші документи. Статтею 3 Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Молдова про пункти пропуску через українсько-молдовський державний кордон і спрощений пропуск громадян, які проживають у прикордонних районах від 11.03.1997, яка набрала чинності 12.08.1997 передбачено, що громадяни України і Республіки Молдова, які постійно проживають в адміністративних прикордонних районах, перетинають державний кордон у спрощеному порядку пішки, на велосипедах, на особистому транспорті за внутрішніми паспортами з відміткою органів внутрішніх справ про постійне проживання в населених пунктах цих районів. Діти віком до 16 років повинні бути вписані в паспорт одного з батьків і мати свідоцтво про народження. Перетинання державного кордону в спрощеному порядку здійснюється через пункти пропуску в межах адміністративного району проживання. Проте жодних доказів на підтвердження перетину ОСОБА_1 державного кордону України по документам, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. N 57, наявності у нього права на спрощений пропуск громадян, які проживають у прикордонних районах, а також за наявності дозволу відповідних органів влади, останнім суду не надано. Таким чином у даній справі є очевидним факт незаконного перетинання державного кордону України ОСОБА_1 , а його посилання на помилку у фіксації посадовими особами прикордонної служби законного перетинання ним державного кордону України є безпідставними й правильного висновку суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до вимог статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Суд першої інстанції з дотриманням вимог статті 33 КУпАП, врахувавши характер вчиненого правопорушення та відомості про особу, прийшов до правильного висновку, що достатнім для виправлення ОСОБА_1 та запобігання вчинення нових правопорушень, буде призначення адміністративного стягнення у виді штрафу в межах санкції частини першої статті 204-1 КУпАП, оскільки саме такий вид адміністративного стягнення досягне мети, визначеної ст. 23 КУпАП. Суд апеляційної інстанції не знайшов підтвердження доводів апелянта щодо порушення його процесуальних прав при розгляді справи судом першої інстанції, а порушення вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості апелянта у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, відсутні. За таких обставин та з урахуванням положень статей 268, 294 КпАП України апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 204-1 КУпАП, а відтак постанову Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 15 листопада 2022 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу захисника Хоменчука Анатолія Олеговича, подану від імені ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 15 листопада 2022 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 204-1 КУпАП, залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя апеляційного суду Ю. Б. Войтко