Ухвала КАС ВС № 374/220/16-а

УХВАЛА 05 січня 2023 року м. Київ справа №374/220/16-а адміністративне провадження № К/9901/31394/21 Верховний Суд у складі колеги суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Калашнікової О.В., суддів: Білак М.В., Мартинюк Н.М., розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Чорненька Крістіна Іванівна , про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області на рішення Ржищівського міського суду Київської області від 28 січня 2021 року (головуючий суддя - Козіна С.М.), на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року (головуючий суддя - Беспалов О.О., судді: Грибан І.О, Парінов А.Б.) І. СУТЬ СПОРУ

1. У вересні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулась до виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області (надалі - відповідач, Комітет), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Чорненька Крістіна Іванівна , в якому просила: -визнати протиправним та скасувати розпорядження в.о. міського голови Ржищівської міської ради Чорненької К.І. № 461 від 02 вересня 2016 року "Про звільнення з роботи ОСОБА_1 ", згідно з яким позивачка звільнена з посади заступника міського голови м. Ржищів з питань діяльності виконавчих органів з 04 вересня 2016 року; -поновити ОСОБА_1 на посаді заступника міського голови м. Ржищів з питань діяльності виконавчих органів з 04 вересня 2016 року; - стягнути з виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 вересня 2016 року; - стягнути з виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 78 000 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог вказано, що оскаржуване розпорядження про звільнення прийнято із порушенням пункту 1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), статті 10 Закону України від 7 червня 2001 року № 2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон № 2493-III) та частин другої-четвертої, шостої статті 71 Регламенту Ржищівської міської ради VII скликання (далі - Регламент). II.ОБСТАВИНИ СПРАВИ

3. На підставі розпорядження голови Ржищівської міської ради Київської області Спичака М.А. від 18 листопада 2015 року № 409 ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів з 18 листопада 2015 року, з оплатою праці згідно штатного розпису. 4. 30 червня 2016 року ОСОБА_1 власноручно склала заяву про надання їй відпусток з наступним звільненням із посади відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України.

5. Згідно з розпорядження в.о. міського голови, секретаря ради Чорненької К.І. від 30 червня 2016 року № 322 ОСОБА_1 надано відпустки терміном 53 календарних дні з 1 липня по 22 серпня 2016 року включно та звільнено її з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів за угодою сторін, відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України в останній день її відпустки.

6. Під час відпустки позивачка перебувала на лікарняному з 03 по 14 серпня 2016 року. 7. 01 вересня 2016 року у виконавчому комітеті Ржищівської міської ради зареєстровано заяву ОСОБА_1 від 01 вересня 2016 року, подану на ім`я в.о. міського голови, секретаря ради Чорненкої К.І., про відкликання заяви про надання відпустки з наступним звільненням в частині звільнення з посади за угодою сторін відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України.

8. Розпорядженням в.о. міського голови, секретаря ради Чорненької К.І. від 02 вересня 2016 року № 461 "Про звільнення з роботи ОСОБА_1 " заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів звільнено із займаної посади за угодою сторін з 04 вересня 2016 року, відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України.

9. Згідно із заявою позивачки від 05 вересня 2016 року, вона просила надати їй відпустку за власний рахунок з 05 вересня 2016 року до моменту розгляду поданих нею заяв від 30 червня 2016 року та від 01 вересня 2016 року на черговій сесії Ржищівської міської ради.

10. Відповідно до актів від 08 вересня 2016 року, 09 вересня 2016 року, 12 вересня 2016 року, 26 вересня 2016 року, кабінет заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів № 19 було опломбовано за підписом в.о. міського голови Чорненької К.І., що перешкоджало доступу до робочого місця ОСОБА_1 та виконанню службових обов`язків. 11. 23 вересня 2016 року відбулась чергова сесія Ржищівської міської ради, в порядку денному якої подано проект рішення «Про затвердження розпорядження №461 від 02 вересня 2016 року» "Про звільнення з роботи ОСОБА_1 ", яке не підтримано більшістю голосів та було відхилено.

12. Вважаючи своє звільнення протиправним, позивачка звернулась до суду. III.ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Рішенням Ржищівського міського суду Київської області від 28 січня 2021 року позовні вимоги задоволено частково. 13.1. Визнано протиправним та скасовано розпорядження в.о. міського голови Ржищівської міської ради Чорненької К.І. №461 від 02 вересня 2016 року «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 », згідно із яким позивачка була звільнена з посади заступника міського голови м. Ржищів з питань діяльності виконавчих органів з 04 вересня 2016 року. 13.2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника міського голови м. Ржищів з питань діяльності виконавчих органів з 04 вересня 2016 року. 13.3. Стягнуто з виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 вересня 2016 року по 28 січня 2021 року в розмірі 248 234,4 грн. 13.4. Стягнуто з виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 5000 грн. 13.5. Стягнуто з виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмір 1 331 грн. 13.6. В решті позову відмовлено.

14. Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновку про те, що звільнення позивачки відбулось із порушенням частини шостої статті 71 Регламенту та вимог статті 36 КЗпП України, оскільки сторонами не було досягнуто згоди щодо припинення трудового договору та була відсутня узгоджена дата звільнення. Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції керувався правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 06 червня 2018 року (справа №813/5855/15), від 21 листопада 2018 року (справа №820/243/16), від 10 жовтня 2019 року (справа №826/25726/15).

15. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково. 15.1 Визнано протиправним та скасовано розпорядження в.о. міського голови Ржищівської міської ради Чорненької К.І. №461 від 02 вересня 2016 року «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 », згідно з яким позивачку звільнено з посади заступника міського голови м. Ржищів з питань діяльності виконавчих органів з 04 вересня 2016 року. 15.2 Зобов`язано виконавчий комітет Ржищівської міської ради Київської області внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1 в частині формулювання причини та дати звільнення, виклавши його в наступній редакції «Звільнено 24 листопада 2020 року у зв`язку із закінченням строку повноважень виконавчого комітету ради, частина перша статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». 15.3 Стягнуто з виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 237 891,30 грн. 15.4 Стягнуто з виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000 грн. 15.5 У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

16. Приймаючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції, що в.о. Ржищівського міського голови, звільняючи ОСОБА_1 , діяла не в межах наданих їй повноважень. Колегія суддів зазначила, що відсутність належного волевиявлення не дає підстави вважати наявність наміру працівника звільнити саме за згодою сторін.

17. Проте, суд апеляційної інстанції наголосив, що посада, яку обіймала ОСОБА_1 , є виборною, а на час вирішення даного спору вже був затверджений новий склад виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області, а тому позивачку не може бути поновлено на посаді, яку вона раніше обіймала, не зважаючи на висновки суду щодо протиправності такого звільнення.

18. Також судом апеляційної інстанції було перераховано розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

19. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, виконавчий комітет звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

20. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).

21. У касаційній скарзі вказано, що судом апеляційної інстанції було застосовано пункт 1 статті 36 КЗпП України, статтю 3 Закону України «Про відпустки», статті 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» без врахування висновку щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 19 липня 2019 року у справі №452/1839/16-а.

22. Позивачкою подано відзив на касаційну скаргу, в якому вона просила залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу - без задоволення. V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Комітет подав до Верховного Суду касаційну скаргу у цій справі у серпні 2021 року.

24. Частинами першою - третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1,4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

25. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.

26. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

27. Оскаржуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач зазначив, що судами попередніх інстанцій при застосуванні пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, статті 3 Закону України «Про відпустки», статті 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» не враховано висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 19 липня 2019 року у справі №452/1839/16-а.

28. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

29. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

30. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

31. Спірні правовідносини виникли щодо звільнення особи з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, а саме - за згодою сторін.

32. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено відсутність узгодженої дати звільнення ОСОБА_1 , оскільки у заяві позивачки про надання відпустки на місці для резолюції міститься напис «прошу підготувати розпорядження до виконання» без будь-якого зазначення про можливе звільнення та дати звільнення, у вказаній заяві словосполучення «із подальшим звільненням» не прив`язане до конкретної дати.

33. У пункті 8 постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за пунктом 1 статті 36 КЗпП України, якщо не було домовленості сторін щодо підстави припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (стаття 38 КЗпП України).

34. Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови від 08 липня 2020 року у справі №826/25618/15, від 14 травня 2020 року у справі №815/5173/17, від 06 червня 2018 року у справі №813/5855/15, від 21 листопада 2018 року у справі №820/243/16), від 10 жовтня 2019 року у справі №826/25726/15) наголошував, що підстава припинення трудового договору та строк, з якого договір припиняється, є обов`язковими умовами домовленості щодо звільнення працівника за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України. Відсутність належного волевиявлення не дає підстави вважати наявність наміру працівника звільнитись саме за угодою сторін, а сама по собі згода роботодавця задовольнити прохання працівника про звільнення також не означає наявність угоди про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України.

35. Угода - це дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків і розуміє під собою вільне волевиявлення обох сторін. Волевиявлення - це засіб, яким особа має намір досягти певних юридичних результатів і пов`язується із вчиненням фактичних дій. Дія - це зовнішнє вираження волі і свідомості людей.

36. Вказаний правовий висновок також був застосований і колегією суддів Верховного Суду при розгляді справи № №452/1839/16-а, однак у вказаній справі судами була встановлена наявність узгодженої дати звільнення, яка була зазначена працівником у заяві.

37. Отже, оскільки в порівнюваних справах, враховуючі різні фактичні обставини, правовідносини не є подібними, у судів попередніх інстанцій були відсутні правові підстави для застосування вказаного висновку Верховного Суду.

38. Колегія суддів Верховного Суду вважає необхідним указати, що результат вирішення у кожній з цих справ зумовлений конкретними обставинами, спірними правовідносинами, що склались, та оцінкою доказів. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених скаржницею судових рішеннях суду касаційної інстанції, свідчить про те, що вони ґрунтуються на різних фактичних обставинах справи, що зумовило різне правозастосування норм, що регулюють спірні правовідносини, а отже й різні висновки, яких дійшли суди.

39. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

40. За таких обставин, касаційне провадження, відкрите з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, підлягає закриттю.

41. Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження у цій справі.

42. Керуючись статтями 339, 355, 359 КАС України, Верховний Суд У Х В А Л И В: Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області на рішення Ржищівського міського суду Київської області від 28 січня 2021 року, на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року у справі №374/220/16-а. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. Судді: О.В. Калашнікова М.В. Білак Н.М. Мартинюк