Ухвала КЦС ВС № 344/18803/21

Ухвала 28 грудня 2022 року м. Київ справа № 344/18803/21 провадження № 61-13080ск22 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 квітня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління (далі - ГУ) Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що постановою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2010 року зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та нарахувати й виплачувати підвищення до пенсії починаючи з 22 травня 2008 року відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з врахуванням статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплачених сум. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року вказану постанову Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2010 року скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_2 за період з 01 січня 2007 року по 13 червня 2010 року залишено без розгляду. В решті постанову залишено без змін. Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 30 липня 2012 року змінено сторону виконавчого провадження у вищезазначеній справі із померлої одержувачки пенсії ОСОБА_2 на правонаступника - її онучку ОСОБА_1 . Однак, рішення суду щодо нарахування й виплати підвищення до пенсії як дитині війни ОСОБА_2 досі не виконано, не зважаючи на те, що вона неодноразово зверталася до управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Головного управління Пенсійного фонду України та Головного управління державної казначейської служби України в Івано-Франківській області з приводу забезпечення виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Вважала, що бездіяльністю органів державної влади їй завдано моральної шкоди, яка полягає у моральних стражданнях та переживаннях, які вона перенесла під час тривалого очікування на виконання рішення суду та виплати належних їй грошових коштів у розмірі 2 643,90 грн. На підставі викладеного, просила стягнути з Державного бюджету України моральну шкоду в розмірі 90 000,00 грн та понесені нею судові витрати. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 квітня 2022 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. ОСОБА_1 у грудні 2022 року через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 квітня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року у вищевказаній справі, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову в яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» передбачено, що у 2022 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено у розмірі з 01 січня 2022 року (на час подання касаційної скарги) - 2 481,00 грн. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Ціна позову у цій справі становить 90 000,00 та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481,00 грн х 100 = 248 100,00 грн), а тому рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 квітня 2022 року та постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року, відповідно до вимог ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню. Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено. Касаційна скарга не містить посилань на наявність обставин, які передбачені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Посилання ОСОБА_1 на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження не заслуговують на увагу, оскільки з указаної підстави підлягають оскарженню рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, зокрема, у малозначних справах. Тобто такі доводи є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, та не свідчить про наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню. Верховний Суд зауважує, що обґрунтування касаційної скарги підставами, передбаченими частиною другою статті 389 ЦПК України, не звільняє заявника від обов`язку, у відповідності до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, обґрунтувати підстави перегляду в касаційному порядку судових рішень у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Крім цього доводи заявника фактично полягають у незгоді з оцінкою судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів та встановлених обставин, що не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що заявник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у цій справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень про відмову у відкритті касаційного провадження. Верховним Судом досліджено та взято до уваги ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства і не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд урахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі «Azyukovska v. Ukraine» (рішення від 09 жовтня 2018 року «Азюковська проти України»). Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не наведені, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі. Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 квітня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про відшкодування моральної шкоди відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак