Ухвала КЦС ВС № 138/125/21

Ухвала 21 грудня 2022 року м. Київ справа № 138/125/21 провадження № 61-12075ск22 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Залокоцька Вікторія Дживанівна, на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 31 серпня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 02 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес», про розірвання договору оренди землі та припинення речового прав, ВСТАНОВИВ: У січні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , просив розірвати договір оренди від 01 червня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки, кадастровий номер 0522686800:02:000:0195, площею 2,2577 га, що розташована на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, та припинити речове право оренди, внесене до Державного реєстру речових прав від 02 червня 2016 року за № 14791611. Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 31 серпня 2022 року позов задоволено. Розірвано договір оренди землі від 01 червня 2016 року № б/н, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки, кадастровий номер 0522686800:02:000:0195, площею 2,2577 га, що розташована на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області та припинено речове право оренди, внесене до Державного реєстру речових прав від 02 червня 2016 року № 14791611. Додатковим рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14 вересня 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. Постановою Вінницького апеляційного суду від 02 листопада 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 31 серпня 2022 року та додаткове рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14 вересня 2022 року - без змін. У грудні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Залокоцька В. Д., в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом позову у цій справі є вимоги майнового характеру - розірвання договору оренди, річний розмір орендної плати за договором складав 3 926,99 грн, а також вимоги немайнового характеру - припинення речового права. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про розірвання договору оренди визначається сукупністю платежів за користування майном протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Ціна позову у цій справі становить 11 780,97 грн, яка станом на 01 січня 2022 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481,00 грн х 100 = 248 100,00 грн). Щодо справи в частині вимог немайнового характеру - припинення речового права, то вона не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України. Указана вимога є похідною від вимоги про розірвання договору оренди. Отже, зазначена справа є незначної складності та не належить до винятків із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. При цьому, Верховний Суд дав оцінку та врахував: предмет позову, складність справи, значення справи для сторін і суспільства в цілому, предмет касаційного оскарження. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. У касаційній скарзі заявник посилається на те що, ця справа не може визнаватися малозначною та має виняткове значення для нього, оскільки він понесе значні втрати, оскільки вартість насаджень на спірній земельній ділянці становить понад 300 000,00 грн. Також зазначає, що орендарю після отримання власником грошових коштів за весь період користування земельною ділянкою, чиняться перешкоди у користуванні та вільному господарюванні на орендованій земельній ділянці. Верховний Суд зазначає, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, з урахуванням наведених вище обставин (предмета позову, складності справи, значення справи для сторін і суспільства в цілому, предмету касаційного оскарження) є підстави для визнання справи малозначною. Аргументи щодо виняткового значення справи для заявника не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є. Оцінка судом «винятковості справи» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Тому особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин в такій скарзі. Доводи, на які посилається заявник, не є таким, які дають підстави стверджувати, що справа має виняткове значення для нього, оскільки по суті зводиться до власного тлумачення ним норм матеріального, які регулюють спірні правовідносини. Верховний Суд врахував, що позов задоволений з підстав порушення заявником істотних умови договору оренди землі від 01 червня 2016 року, так як земельна ділянка використовувалась відповідачем з порушенням виду її використання. Зокрема, суди встановили, що заявник, всупереч умовам договору використовував земельну ділянку для ведення садівництва. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 зазначено, що користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником (див. пункт 39). Отже, доводи заявника, які зводяться до власного тлумачення норм матеріального права та непогодження зі встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи не дають підстав для розгляду цієї малозначної справи у касаційному порядку. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Golder v. the United Kingdom» (Голдер проти Сполученого Королівства) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Залокоцька В. Д., подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження. Керуючись частинами шостою, дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Залокоцька Вікторія Дживанівна, на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 31 серпня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 02 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес», про розірвання договору оренди землі та припинення речового прав відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді: В. В. Яремко А. С. Олійник Г. І. Усик