Ухвала ККС ВС № 753/3426/18

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 січня 2023 року м. Київ справа № 753/3426/18 провадження № 51-4241ск22 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 23 вересня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року щодо нього, встановив: За вироком Дарницького районного суду м. Києва від 23 вересня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за частинами 4, 5 ст. 27 ч. 2 ст. 127 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань за цим вироком та за вироком Апеляційного суду м. києва від 13 червня 2018 року ОСОБА_5 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років. Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року зазначений вирок місцевого суду залишено без змін. Зі змісту касаційної скарги убачається, що захисник не погоджується з вказаними судовими рішеннями та порушує питання про їх перегляд у касаційному порядку. Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог пунктів 4, 5 ч. 2 та ч. 3 зазначеної статті. Згідно зі ст. 427 вказаного Кодексу в касаційній скарзі, серед іншого, зазначається обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень, вимоги особи, яка подає скаргу, до суду касаційної інстанції та її думка з приводу участі у касаційному розгляді. Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Тобто суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування чи зміни судових рішень є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України). Тому скаржник, заперечуючи законність постановлених у кримінальному провадженні судових рішень, має конкретно вказати в чому саме полягають допущені, на його думку, істотні порушення норм права, які відповідно до ст. 438 КПК України є підставами для скасування чи зміни судових рішень, тобто навести правове обґрунтування заявлених вимог. Однак, всупереч вищевказаному захисник у касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, як на підставу для скасування оскаржених судових рішень, доводів на обґрунтування зазначеної позиції з урахуванням положень ст. 413 КПК України не наводить. Натомість, захисник, надаючи свою оцінку доказам, заперечує правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, що в силу статей 433, 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. Крім того, вимоги захисника про ухвалення нового вироку, яким він просить виправдати засудженого та відмовити в задоволенні цивільного позову, після скасування оскаржених судових рішень не узгоджується з положеннями ст. 436 КПК України, якою визначено повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги. Також захисник, усупереч ч. 3 ст. 427 КПК України, не вказує у скарзі чи бажає він брати участь у касаційному розгляді. Відповідно до положень ч. 1 ст. 429 КПК України у разі подання касаційної скарги без додержання вимог, передбачених ст. 427 цього Кодексу, вона залишається без руху. Враховуючи наведене, керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Верховний Суд постановив: Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 23 вересня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року щодо засудженого ОСОБА_5 залишити без руху і надати йому для усунення вказаних недоліків п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали. У разі невиконання вимог суду касаційну скаргу йому буде повернуто. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3