Постанова Полтавський апеляційний суд № 645/5622/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 645/5622/20 Номер провадження 22-ц/814/2815/22Головуючий у 1-й інстанції Іващенко С.О. Доповідач ап. інст. Триголов В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2022 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Триголова В.М., суддів: Дорош А.І., Лобова О.А., за участі секретаря: Коротун І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 01 квітня 2021 року, ухваленого у складі головуючого судді Іващенко С.О., по справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, розірвання договорів, стягнення коштів та моральної шкоди,- в с т а н о в и в: Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , в якому просила розірвати договори № 16848 та №16847 від 07.07.2020, укладені між нею та відповідачем та стягнути на її користь з відповідача: 3 600,00 грн. сплаченого авансу та 44,53 грн. штрафу за порушення строків виконання зобов`язань за договором № 16848; 20000,00 грн. сплаченого авансу та 194,39 грн. штрафу за порушення строків виконання зобов`язань за договором 16847; моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн., завдану неналежним виконанням договору №16848 та моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн. завдану неналежним виконанням договору №16847, а також витрати на професійну правничу допомогу. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що між нею (замовник) та відповідачем (виконавець) 07 липня 2020 року було укладено два договори № 16847 та №16848. За умовами цих договорів Виконавець зобов`язується продати, а Замовник прийняти та оплатити вироби згідно доданої карти замірів. Об`єктом, на який доставляються вироби за умовами обох договорів, є квартира АДРЕСА_1 , яка перебуває у власності та у якій мешкає позивач. На виконання умов договорів №16847 та №16848 позивач сплатила відповідачу 20 000 грн за договором № 16847, та 15 800 грн за договором № 16848. Договір № 16847 мав бути виконаний відповідачем до 16.07.2020. Договір № 16848 мав бути виконаний відповідачем до 14.07.2020. В процесі виконання умов договору № 16848, до квартири АДРЕСА_1 відповідачем 09.07.2020 доставлено дві з трьох дверей та встановлено замовнику. Таким чином, договір № 16848 був частково виконаний відповідачем. У спілкуванні позивача з відповідачем остання повідомила, що відбулись певні ускладнення у виготовленні третьої двері за договором № 16848, у зв`язку з чим її доставлення у визначений сторонами строк є неможливим. Щодо виконання умов договору № 16847 відповідач надавати позивачу будь-які пояснення відмовилась. Таким чином, відповідач частково виконав умови договору № 16848 та взагалі не виконав умови договору № 16847, отримавши від позивача передоплату (аванс) за виконання обох договорів. Також позивач вказує, що на теперішній час вона зіткнулася з додатковими незручностями, пов`язаними з пошуком нового підрядника для виконання робіт, які не були виконані відповідачем, неналежним для нього рівнем теплоізоляції квартир, а також із необхідністю вирішувати спір у судовому порядку, приймати участь у слідчих діях в рамках кримінального провадження. Також позивач зазначає, що за умовами п. 4.1 договорів у разі невиконання строків поставки виробів виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 0,01 відсотка за кожен день прострочення, але не більше 1 відсотка вартості виробу. Так як відповідач прострочив виконання зобов`язання за договором № 16847 на 71 день, то розмір штрафу за цим договором має складати 194 грн. 39 коп. Так як відповідач прострочив виконання зобов`язання за договором № 16848 на 73 дні, то розмір штрафу за цим договором має складати 44 грн. 53 коп. Рішенням Фрунзенського районного суду м.Хароква від 01 квітня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, розірвання договорів, стягнення коштів та моральної шкоди - відмовлено. З рішенням не погодилась ОСОБА_1 оскарживши його в апеляційному порядку . Скарга мотивована тим, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати , ухвалити нове яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі. У травні 2021 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому ФОП ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення районного суду без змін. Під час розгляду справи судом встановлено, що 07 липня 2020 року між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір № 16848, за умовами якого відповідач зобов`язалася виготовити та продати 3 міжкімнатних дверей в строк до 14.07.2020, а позивач прийняти та оплатити вироби, відповідно до доданої карти замірів. Відповідно до п. 2.1 вказаного договору загальна сума договору становить 18 300 грн. На виконання своїх зобов`язань за договором № 16848 позивач внесла передоплату в розмірі 15 800 грн. 7 липня 2020 року був укладений договір № 16847, за умовами якого фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зобов`язалася виготовити та продати москітну сітку, вікно у кімнату, обшивку балкону та встановлення у ньому двох склопакетів в строк до 16.07.2020, а ОСОБА_1 оплатити вироби, відповідно до доданої карти замірів. Відповідно до п. 2.1 вказаного договору загальна сума договору становить 27 380 грн. На виконання своїх зобов`язань за договором № 16847 позивач внесла передоплату в розмірі 20 000 грн. 8 липня 2020 року, на виконання умов договору № 16848, відповідачем до квартири АДРЕСА_1 (де проживає позивач) було доставлено дві з трьох дверей, що підтверджує накладна № 88389 від 8 липня 2020 року. 10 липня 2020 року за погодженням з відповідачем до квартири позивача прибув майстер, для встановлення дверей. 10 липня 2020 року відповідач повідомила позивача, що ще одне полотно дверей буде доставлено їй 14 липня 2020 року (останнього дня виконання договору № 16848), оскільки ця модель дверей виводиться з продажу і буде виготовлятися тільки на замовлення. При цьому деталі для третіх дверей, а саме ручка, коробка, нащільники та фурнітура знаходилися у позивача за адресою АДРЕСА_1 . Тобто залишилося доставити лише основу для третіх дверей. 11 липня 2020 року позивач зателефонувала відповідачу для уточнення строків виконання замовлень. ОСОБА_1 відмовлялася говорити з позивачем і хотіла розмовляти лише з її партнером. Позивач повідомила партнера відповідача, що вона не прийме основу третіх дверей 14 липня 2020 року, а буде чекати його з відпустки. 16 липня 2020 року позивача повідомили, що її замовлення готові і в цей же день мають виїхати з заводу на адресу позивача. Однак ОСОБА_1 відмовлялася приймати замовлення, доки відповідач не зробить їй знижку. 20 липня завод повідомив про години доставки на адресу АДРЕСА_1 22 липня 2020 року о 10:30-11:00 годин. Це повідомлення було відправлено ОСОБА_1 в месенджері «Viber», що підтверджується скріншотом, і вона відповіла дзвінком про те, що згодна прийняти замовлення. 22 липня о 10 годині 20 хвилин водій заводу ТОВ «ГУД ВІН ХХI» прибув за адресою: АДРЕСА_1 та дзвонив позивачу але остання відмовилась приймати замовлення та відмовилась розписатися у водія про відмову від прийняття замовлення. Декілька разів їй телефонували і остаточно почувши відмову від замовлення, водій поїхав. Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. У постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року в справі №628/1475/19 (провадження №61-7554св21) зазначено, що «правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні». Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно із ч. 1 ст. 509, ст. 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 525 ЦК України, яка кореспондується із ч. 3 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів», одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Правовідносини, які виникають між сторонами на підставі зобов`язання, безпосередньо складаються із двох частин: 1) обов`язку вчинити певну дію; 2) права вимагати вчинення цієї дії. Зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін та погоджених ними умов, у яких закріплюються їх права і обов`язки, що складають зміст договірного зобов`язання (ч. 1 ст. 628 ЦК України). При цьому зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України, п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов`язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов`язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Певними особливостями наділене виконання зобов`язання за двостороннім договором, оскільки передбачає зустрічне виконання. Правилами зустрічного виконання зобов`язання встановлені ст. 538 ЦК України. За ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок. Частиною 2 ст. 613 ЦК України встановлено, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Таким чином, виконання зобов`язання боржником може бути відстрочене на час прострочення кредитора, якщо останній не вчинив дій, необхідних для виконання. Тобто, в такому випадку боржник не буде вважатися таким, що прострочив, та не буде нести за це відповідальність до моменту вчинення кредитором передбачених договором, необхідних дій. З ч. 2 ст. 11 ЦК України вбачається, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори, що укладаються між суб`єктами цивільних правовідносин, до яких законодавцем віднесено договір підряду. За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України). Договір підряду складається з двох взаємопов`язаних між собою зобов`язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 року у справі №914/3132/20, у п. 51 постанови Верховного Суду від 02.06.2022 року у справі №911/2320/20). Частиною 2 ст. 837 ЦК України встановлено, що договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 ЦК України). З аналізу ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 846 ЦК України вбачається, що підрядник зобов`язаний виконати підрядні роботи за завданням замовника у строк (термін), встановлений у договорі підряду, з урахуванням строків (термінів) виконання окремих етапів робіт, якщо такі визначено у договорі підряду. Закріплене у ЦК України визначення договору підряду дає підстави для висновку, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №523/6003/14-ц). Відповідно до ч. 1 ст. 850, ст. 851 ЦК України замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. Підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником. Якщо замовник не сплатив встановленої ціни роботи або іншої суми, належної підрядникові у зв`язку з виконанням договору підряду, підрядник має право притримати результат роботи, а також устаткування, залишок невикористаного матеріалу та інше майно замовника, що є у підрядника (ч. 1 ст. 856 ЦК України). Статті 851 та 856 ЦК України, які визначають для підрядника окремі наслідки невиконання замовником зобов`язань за договором підряду, стосуються виняткових випадків. Однак такими випадками не обмежується прострочення кредитора за договором підряду в розумінні ст. 613 ЦК України, оскільки сторонам в договорі не заборонено передбачити такі умови, які не відповідатимуть випадкам, визначеним ст. ст. 851, 856 ЦК України (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 року у справі №910/9397/20). Оскільки договір підряду має двосторонній характер, тобто певні обов`язки покладаються як на одну, так і на іншу сторону, то у такому зобов`язанні кожна зі сторін одночасно є боржником та кредитором. З точки зору виконання такі зобов`язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов`язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов`язку. Виконання зустрічних зобов`язань передбачає виконання кожною із сторін свого обов`язку у порядку, встановленому в даному випадку договором підряду. Якщо ж одна із сторін зобов`язання не виконує свого обов`язку у порядку і строки, встановлені договором, то відповідно друга сторона має право або зупинити виконання свого обов`язку, або відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. У постанові від 28.05.2020 року у справі №910/6217/19 Верховний Суд зазначив, що при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів підряду як зі сторони замовника, так і підрядника, суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами підрядного зобов`язання діям на його виконання у їх сукупності. Схожі висновки містяться і в постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №925/577/21. Права замовника під час виконання роботи визначено статтею 849 ЦК України. Так,замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи ,не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно,що закінчення її у строк стає явно неможливим,замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним,що вона не буде виконана належним чином,замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків,а в разі невиконання підрядником цієї вимоги -відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору. Згідно ст. 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру. Відповідно до ст. 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір побутового підряду є публічним договором. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів. Права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг) визначено ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Так, споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим. Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася (ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»). Частиною 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі. Виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов`язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили (ч. 6 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»). Згідно ч. 12 ст. 10 даного Закону якщо після укладення договору стане очевидним, що роботи (послуги), зважаючи на їх ціну (вартість) та характеристики або інші обставини, явно не задовольнятимуть інтереси або вимоги споживача, виконавець зобов`язаний негайно повідомити про це споживача. Споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) без штрафних санкцій з боку виконавця у разі виникнення обставин, передбачених в абзацах першому та другому цієї частини. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язань, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Статтею 549 ЦК України визначено поняття неустойки. Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Обґрунтовуючи вимоги позову та апеляційної скарги, сторона позивача посилалась на те, що відповідачем не виконано зобов`язання за Договором №16847 та частково виконано зобов`язання за Договором №16848 , укладеного між ним як виконавцем та замовником, та наявність вини виконавця у такому невиконанні, у зв`язку з чим у замовника виникло право на розірвання даних Договорів, повернення сплаченого авансу, стягнення штрафу та відшкодування моральної шкоди. Разом з тим, судом першої інстанції було вірно встановлено, що відповідач з об`єктивних причин не в змозі був виконати замовлення ОСОБА_1 , оскільки остання не виконувала взяті на себе за договором обов`язки, зокрема, відмовилась приймати виготовлені вироби , що передувало обов`язкам відповідача по встановленню вказаних готових конструкцій. Зазначені висновки відповідають вищенаведеним нормам права щодо зустрічного виконання зобов`язання та договору підряду, а позивачем доказів виконання своїх зобов`язань замовником, які б дали можливість виконавцю завершити виконання замовлення, суду не представлено. Що стосується посилань апелянта на те, що ФОП ОСОБА_2 незаконно здійснює свою підприємницьку діяльність , суд зазначає наступне,при розгляді справи ОСОБА_2 надала належні докази на підтвердження того, що вона на законних підставах здійснює свою підприємницьку діяльність. Щодо аргументів апелянта, з приводу того, що рішення суду не відповідає дійсності, та того що разом із позовом суду надані документи які свідчать про незаконність дій відповідача ФОП ОСОБА_2 , колегія суддів зауважує наступне, надані позивачем докази свідчать про укладення двох договорів № 16847,№16848 між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , та жодних доказів на підтвердження того , що недоставлення виготовлених конструкцій та невиконання умов договорів відбулося саме за вини відповідача матеріали справи не містять. Таким чином суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що задоволенню не підлягають вимоги позивача про розірвання договору та стягнення у зв`язку з цим з відповідача в користь замовника сплаченого завдатку, також не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення пені та моральної шкоди , оскільки невиконання замовлення виникло внаслідок дій (бездіяльності) ОСОБА_1 , а вини відповідача ФОП ОСОБА_2 у неможливості виконання умов вищевказаних Договорів позивачем не доведено. Суд правильно дослідив наявні у справі докази у їх сукупності, надав їм належну оцінку, вірно визначив характер спірних правовідносин і норми матеріального права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування судового рішення, а фактично зводяться до переоцінки встановлених судом обставин та незгоди з рішенням суду. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України,суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Головуючий: В.М.Триголов Судді : А.І. Дорош О.А. Лобов