Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/10048/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/10048/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Окис Тетяна Олександрівна Суддя-доповідач - Залімський І. Г. 02 січня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Залімського І. Г. суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просила суд: - визнати протиправною та скасувати вимогу від 24.02.2021 №Ф-229679-51 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 39 537,53 грн; - зобов`язати відповідача виключити з інтегрованої картки платника дані про заборгованість з єдиного соціального внеску. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08.08.2022 позов задоволено частково, ухвалено: - визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) від 24.02.2021 №Ф-229679-51 з єдиного внеску на суму 37 788,74 грн; - у задоволенні решти позовних вимог відмовити; - стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992,25 грн та судові витрати на правничу допомогу в сумі 5500 грн. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині визнання протиправною та скасування вимоги від 24.02.2021 №Ф-229679-51, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08.08.2022 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що спірна вимога сформована у зв`язку із несплатою позивачем мінімальних сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) за 2017, 2018, 2019 роки, січень-листопад 2020 року. Зазначив про наявність у позивача обов`язку сплачувати єдиний внесок у вказані періоди, адже у такі періоди позивач був зареєстрована як фізична особа-підприємець та зобов`язаний сплачувати єдиний внесок незалежно від фактичного здійснення підприємницькою діяльності та отримання доходу від такої діяльності. Зауважив, що умови нарахування єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців та працівників за трудовим договором суттєво відрізняються. Позивач не подав відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З матеріалів апеляційної скарги встановлено, що відповідач не оскаржує висновки суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та проведеного судом розподілу судових витрат, а тому, керуючись ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів здійснювала перегляд спірного судового рішення в межах апеляційної скарги відповідача та не переглядала висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог та проведеного судом розподілу судових витрат. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2022, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач у період з 2017 року була зареєстрований як фізична особа-підприємець та платник єдиного внеску. За 2017, 2018, 2019 роки, січень-листопад 2020 року відповідачем проведено нарахування позивачу сум єдиного внеску у мінімальному розмірі, які позивач не сплачував, що призвело до облікування недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 39 537,53 грн. При цьому, позивач у 2017-2020 роках працювала у ТОВ «Слатекс», єдиний внесок за позивача сплачено роботодавцем у розмірі більшому за мінімальний. 24.02.2021 Головне управління ДПС у Житомирській області на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів сформувало позивачу вимогу про сплату боргу №Ф-229679-51 з єдиного соціального внеску на загальну суму 39 537,53 грн. Не погодившись із вказаною вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що перебування особи на обліку в органах податкової служби як платника єдиного внеску не свідчить про безумовну наявність у такої особи обов`язку зі сплати єдиного внеску. Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок), у тому числі з 01.01.2017, за нього сплачував його роботодавець у розмірі більшому за мінімальний. Тому, відповідач безпідставно здійснював нарахування єдиного внеску позивачу за 2017-2020 роки. При цьому, обов`язок щодо коригування даних ІКП позивача у зв`язку із скасуванням спірної вимоги у відповідача виникне після набрання законної сили судовим рішенням у даній справі, а тому позовна вимога зобов`язального характеру передчасна та не підлягає задоволенню. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (Закон №2464-VI, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин). Згідно пункту першого частини першої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. За приписами статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Згідно пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Відтак, платниками єдиного внеску у розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску є фізичні особи-підприємці, незалежно від отримання ними доходу (прибутку). Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 сформулював наступний правовий висновок: "особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску. Таким чином, суди попередніх інстанцій при вирішенні спору повинні були зокрема перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення нею підприємницької діяльності та отримання нею доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць". Відповідно до матеріалів справи позивач у 2017-2020 роках працювала у ТОВ "Слатекс", єдиний внесок за позивача сплачено роботодавцем у розмірі більшому за мінімальний. Наведене свідчить про незаконність нарахування відповідачем єдиного внеску позивачу як фізичній особі-підприємцю за 2017, 2018, 2019 роки, січень-листопад 2020 року. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VІ недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 25 Закону №2464-VІ податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, врегульована Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449 (Інструкція №449). Відповідно до пункту 1 розділу VI Інструкції №449, до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. Згідно пункту 2 розділу VI Інструкції №449, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Пунктом 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції (до яких належать також і фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування), протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. За вимогами пункту 4 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу. Аналіз змісту наведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі, в тому числі, даних інформаційної системи фіскального органу у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. З огляду на наведене та необґрунтованість нарахування позивачу єдиного внеску у мінімальному розмірі за 2017-2020 роки, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність та необхідність скасування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 24.02.2021 №Ф-229679-51. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Залімський І. Г. Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.