Постанова Львівський апеляційний суд № 442/1788/22

Справа № 442/1788/22 Головуючий у 1 інстанції: Курус Р.І. Провадження № 22-ц/811/1624/22 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М. Категорія: 70 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 грудня 2022 року м. Львів Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, в с т а н о в и в: 08.04.2022 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягувати з ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття. Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що шлюб між нею та відповідачем розірвано рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 липня 2018 року, дитина проживає разом з нею, окремо від відповідача, і знаходиться на її матеріальному утриманні, позаяк, відповідач має дохід більший, ніж вона, однак, не надає дитині належної матеріальної допомоги в добровільному порядку. Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 червня 2022 року позов ОСОБА_2 задоволено. Вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини зі всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08.04.2022 року і до досягнення дитиною повноліття. Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_1 , просить його скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким присудити у користь позивачки аліменти на утримання дитини в розмірі 1/8 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08.04.2022 року і до досягнення дитиною повноліття. Апелянт вказує, що завжди, як під час шлюбу, так і після його розірвання, брав участь у вихованні дитини, добровільно надавав їй необхідне матеріальне утримання, забезпечував дитину одягом, взуттям, засобами для навчання та відпочинку. На його переконання, факт надання дитині матеріальної допомоги в добровільному порядку підтверджується тим, що позивачка звернулась із вказаним позовом лише через майже чотири роки після розірвання шлюбу. Апелянт вважає, що, насправді, причиною звернення позивачки із вказаним позовом є її бажання збагатитися за рахунок високого грошового забезпечення, передбаченого для нього, як військового Збройних Сил України. Додає, що отримав важке поранення (контузію), у зв`язку з чим знаходився на лікуванні. Окрім того, наголошує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у нього народився син у шлюбі з іншою жінкою, який також знаходиться на його матеріальному утриманні. Звертає увагу, що стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини від його заробітку (доходу), що становить близько 25000 грн., є необгрунтовано завищеним, і позивачка не довела, що дитина потребує такого значного матеріального утримання, окрім того, обов`язок утримувати дитину покладений на обох батьків, а не тільки на нього. Вважає, що присудження аліментів на дитину в розмірі 1/8 частини його заробітку (доходу) забезпечить дитині належне матеріальне утримання. 13.10.2022 року від позивачки надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона заперечує доводи та вимоги апелянта. Зазначає, що періодичні платежі на утримання дитини, які здійснювалися відповідачем після розірвання шлюбу, не можуть свідчити про належне виконання ним свого батьківського обов`язку по утриманню дитини. Наголошує, що, звертаючись до суду із вказаним позовом, вона не знала про отримання відповідачем, як віськовим Збройних Сил України, доходу та про розмір такого доходу. При цьому, звертає увагу, що, посилаючись на отримання значного доходу, відповідач не надав жодної довідки на підтвердження його розміру. Додає, що дитина часто хворіє, а тому необхідні кошти для її лікування. Вважає, що їхня з відповідачем спільна донька має таке ж право на належне матеріальне утримання батьком, як і син відповідача від нового шлюбу. Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 06.12.2022 року, є дата складення повного судового рішення - 15.12.2022 року. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав. Судом встановлено, що позивач та відповідач є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5). Шлюб між сторонами розірвано рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 липня 2018 року (а.с.4). Дитина зареєстрована та проживає разом із матір`ю - позивачкою ОСОБА_2 (а.с.7-9). Статтею 180 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частиною третьою статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина. У відповідності до ч.1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, та інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати (ч.3 ст.182 СК). Частиною першою статті 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. За положеннями частини п`ятої статті 183 СК України, в безспірному порядку, шляхом звернення до суду із заявою про видачу судового наказу, той із батьків, разом з яким проживає дитина, має право на стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Отже, наявність у відповідача іншої дитини, яка потребує належного матеріального утримання від нього, як батька, не спростовує правильність висновків суду першої інстанції про визначення частки від його заробітку (доходу), яка буде стягуватись як аліменти на їхню з позивачкою дитину, в розмірі однієї чверті. Що ж стосується доводів відповідача про визначення розміру частки, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, в залежності від розміру його грошового утримання під час дії воєнного стану, то необхідно зазначити наступне. Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року «Про питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Разом з тим, на підтвердження своїх доводів відповідач не надав суду належних доказів про розмір грошового утримання, яке він отримує, як військовослужбовець Збройних Сил України під час дії воєнного стану, в тому числі й наказу про виплату йому додаткової винагороди, оскільки наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №2 від 25.02.2022 року, виданий на підставі указу Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», щодо зарахування відповідача (солдата ОСОБА_1 ) до списків особового складу частини на всі види забезпеченя, а саме: стрільцем 1-го стрілецького відділення 2-го стрілецького взводу 2-ої стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 з 25.02.2022 року (а.с.31), містить лише інформацію про розмір його посадового окладу (2730 грн. в місяць) та виплату щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 247% посадового окладу, надбавки за особливості проходження служби в розмірі 65% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, а тому підстав для висновку про те, що 1/4 частина від щомісячного доходу відповідача становитиме 25000 грн., немає. З урахуванням наведених вище мотивів щодо недоведеності відповідачем належними доказами розміру отримуваного доходу у спірний період, а також вимог закону про те, що той із батьків, разом з яким проживає дитина - одержувач аліментів, наділений правом вибору способу визначення аліментів: у частці від заробітку (доходу) чи в твердій грошовій сумі, у колегії суддів немає правових підстав для інших висновків по суті вирішення спору, ніж тих, яких дійшов суд першої інстанції, задовольняючи вимоги позивачки. Отже, суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті, не допустивши порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 червня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 15 грудня 2022 року. Головуючий С.М. Бойко Судді: С.М. Копняк А.В. Ніткевич