Постанова Київський апеляційний суд № 760/737/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 760/737/22 № апеляційного провадження: 22-ц/824/10361/2022 Головуючий у суді першої інстанції: Кушнір С.І. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А. 28 грудня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Семенюк Т.А. Суддів: Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М., розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України, справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 19 січня 2022 року за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за договором оренди з Товариства з обмеженою відповідальністю «Група Електроюа»,- В С ТА Н О В И В : У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з ТОВ «Група Електроюа» заборгованості за договору № 23-07-2020-1/2 від 23.07.2020 року оренди електричної автомобільної зарядної станції з обов`язковим її викупом в сумі 30251,00 грн., а також в сумі 140500,00 грн. Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 19 січня 2022 року відмовлено у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за договором оренди з ТОВ «Група Електроюа». Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити вимоги заяви в повному обсязі, вважаючи, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом порушено норми процесуального права та не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не врахував, що у заявника є претензія до боржника і він її заявляв як і у взаємному листуванні, так і у заяві про видачу судового наказу, ні із матеріалів справи, ні із характеру ходу судової справи не видно, щоб боржник якось оспорював право вимоги заявника. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Постановляючи ухвалу про відмову у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що із заяви вбачається спір про право, тому заявлені вимоги необхідно розглядати у порядку позовного провадження. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, заявник просить видати судовий наказ, яким стягнути з ТОВ «Група Електроюа» заборгованості в розмірі 30251,00 грн., посилаючись на те, що між заявником та боржником було укладено договір оренди обладнання з обов`язковим викупом, відповідно якого, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування, з зобов`язанням обов`язкового викупу, зарядні пристрої (станції) для електромобілів, загальною вартістю об`єкта оренди 140500,00 грн. Як вбачається зі змісту заяви, ТОВ «Група Електроюа»гроші за договором орендине повертає. Відповідно до статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. За п. 7 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу до юридичної особи або фізичної особи - підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу. Відповідно до ч. 3 ст. 165 ЦПК України у разі, якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу. Колегія суддів не приймає доводи апелянта, що наявна лише претензія до боржника про невиконання умов договору, а не наявність спору між сторонами, з огляду на наступне. Не підлягають розгляду в порядку наказного провадження вимоги, з яких вбачається спір про право. В основному, під спором про право розуміють опір, перешкоду у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Перешкоди можуть бути пов`язані з тим, що в добровільному порядку зобов`язана особа не виконує своїх обов`язків, а тому реалізація права уповноваженої особи є можливою у примусовому порядку або з необхідністю отримання офіційного підтвердження судом певних юридичних фактів чи стану фізичної особи. Таким чином, у контексті наказного провадження як спір про право слід розуміти поведінку особи, до якої звертається заявник з вимогою, щодо оспорювання підстав, розміру вимоги або/і доказів, які її підтверджують. Наявність спору про право виникає у тому разі, коли одна сторона стверджує про наявність у неї відповідного права, а інша - про його відсутність. Наявність спору про право є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу та вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають враховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов`язок перед заявником (кредитором). Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні. Як вбачається з листа ТОВ «Група Електроюа», товариство визнає заборгованість та зазначає, що партнери, які займаються вирішенням питань в рамках судових процедур зможуть забрати обладнання лише за рішенням суду. При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті. Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про видачу судового наказу та вважає її законною та такою, що постановлена з дотримання норм матеріального та процесуального права. Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваної ухвали не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які, відповідно до ст. 376 ЦПК України, могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 19 січня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає чинності з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий Судді