LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Дніпровський апеляційний суд192/1729/21

від 29.12.2022НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6453/22 Справа № 192/1729/21 Суддя у 1-й інстанції - Тітова О.О Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 грудня 2022 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2022 року, - В С Т А Н О В И В: 24 листопада 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 14.06.2018 в загальній сумі 353 969 грн. 49 коп. Заборгованість складається з 201634,69 грн. тіла кредиту та 152334,80 грн. відсотків. Також позивач просив стягнути з відповідача у відшкодування понесених витрат по оплаті судового збору 5309,54. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що при укладенні договору з відповідачем сторони керувались положеннями ч.1 ст. 634 ЦК України щодо договору приєднання. Відповідач особистим підписом в заяві підтвердив, що проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк». Підписавши відповідну заяву між сторонами був укладений договір про надання банківських послуг. Банком було відкрито картковий рахунок із кредитним лімітом в розмірі 200000 грн. Таким чином, позивач зазначає, що банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідач в порушення договірних зобов`язань коштів на погашення заборгованості не надав, зобов`язання за вищевказаним договором не виконав, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість в сумі 353 969 грн. 49 коп.(а.с.4-7). Рішенням Солонянського районного суду Дніпроптеровської області від 01 серпня 2022 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 14.06.2018 в розмірі 200 000 (двісті тисяч) грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 999 грн.89 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с.114-115). В апеляційній скарзі АТ КБ Приватбанк просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог банку про стягнення заборгованості та ухвалити в цій частині нове рішення, про задоволення позовних вимог АТ КБ Приватбанк в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. В іншій частині рішення суду не оскаржується (а.с.118-123). Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Зважаючи на те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 14.06.2018 року підписав Анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с. 14). Позивачем також надана заявка на актуалізацію даних за преміальною карткою від 14.08.2018 згідно якої сума кредитного ліміту визначена у 200000 грн. (а.с. 15). З довідки позивача вбачається, що відповідачу видано одну кредитну картку терміном дії до червня 2021 року(а.с.13). Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н) з якої вбачаються операції старту карткового рахунку, зміни кредитного ліміту. Кредитний ліміт 14.06.2018 встановлено в 200000грн., а 16.01.2020 кредитний ліміт анульовано(а.с. 12). Матеріали справи містять підписані відповідачем умови обслуговування кредитних карт Platinum, MC WorldElite, VisaInfiniti, MC World актуальні та чинні з 14.06.2018 по 29.06.2018 (а.с. 16-17). Матеріали справи містять також Тарифи, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які не підписані відповідачем та Витяг з протоколу №18 засідання Правління від 8.5.2018 блок 3 за якими внесено зміни та доповнення до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.18-66). Згідно з наданим банком розрахунком, складеним за період з 14.06.2018 по 09.10.2021 заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором становить 353 969 грн. 49 коп., з яких: 201 634 грн. 69 коп. тіло кредиту, 152 334 грн. 80 коп. відсотки. (а.с.8-9). Згідно виписки за договором № б/н за період 14.06.2018 по 09.11.2021 за рахунком відповідача здійснювався рух коштів за період з 14.06.2018 по 31.03.2020 (а.с. 10-11). З оглянутого в порядку ст. 85 ЦПК України за клопотанням представника позивача веб-сайту, вбачається, що за посиланням ОСОБА_2 договорів - більше судом знайдено та оглянуто файл «Повний договір (актуальний на 01.06.2018р.)» розділ 2.1.1, який є значним за обсягом документом, а враховуючи що огляд проведено 01.08.2022 підстави для фіксації змісту розділу 2.1.1 у суду відсутні. Судом 1 інстанції встановлено, що відомості про розміщення розділу 2.1.1 на зазначеному сайті на момент підписання заяви відповідачем 14.06.2018 відсутні. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд 1 інстанції виходив із того, що позивачем надано відповідачу кредит на суму 200 000 грн., доказів збільшення кредитного ліміту фактично отриманих відповідачем коштів суду не надано, з відповідача підлягає стягненню заборгованість з тіла кредиту в межах встановленого кредитного ліміту 200 000 грн. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, суд першої інстанції посилався на те, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а отже і відсутні підстави для задоволення позову в частині заявлених вимог про стягнення кредитної заборгованості за процентами за користування кредитом. Колегія суддів переглядає оскаржуване рішення лише в частині відмови у стягненні заборгованості по процентам за користування кредитом, оскільки в іншій частині рішення суду апелянтом не оскаржується. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду 1 інстанції в частині, що оскаржується. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Згідно ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Принцип диспозитивності цивільного судочинства викладений у статті 13 ЦПК України, згідно якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до статей 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обов`язок доказування і подання доказів закріплено у статті 81 ЦПК України, згідно ч. 1, 5 якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Матеріально-правовий зміст обов`язку подавати докази полягає в тому, що у випадку його невиконання суб`єктом доказування суд має право визнати факт, на який посилалася заінтересована сторона, неіснуючим, чи навпаки, як це має місце при використанні презумпції, існуючим, якщо інше не доказано другою стороною. Матеріали справи свідчать, що в анкеті-заяві позичальника від 14.06.2018 року відсоткова ставка за кредитом не зазначена. Наданий позивачем Паспорт споживчого кредиту містить зауваження про те, що інформація зазначена в паспорті зберігає чинність та є актуальною до 29.06.2018 року. Більш того, зі змісту цього паспорту вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. Враховуючи, що анкета-заява, підписана відповідачем не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами та посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову договору, саме по собі підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг висновків суду першої інстанції не спростовує. Оскільки Паспорт споживчого кредиту є інформацією, яка була надана відповідачу, була актуальною лише до 29 червня 2021 року, а матеріали справи не містять відомостей про те, які саме із зазначених у Паспорті умов були прийняті позичальником, дана інформація не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Посилання апелянта на те, що позичальником підписано Паспорт споживчого кредиту, не можна вважати підтвердженням того, що сторони обумовили відсоткову ставку за користування кредитними грошима, оскільки такий запис не є власноручним підписом особи та не має письмової форми вираження, а зроблений в електронному вигляді, відтак він не має правового статусу, який би забезпечував можливість його використання за згодою сторін без вчинення сторонами окремої письмової угоди, що позбавляє суд можливості його ідентифікувати саме як підпис відповідача. Стосовно Витягів із Тарифів обслуговування преміальних кредитних карток та із Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, то в підписаній відповідачем Анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку дійсно зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця Анкета-заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг в ПриватБанку, пам`яткою клієнта і тарифами становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився із таким договором надання банківських послуг, який фактично містить елементи кредитного договору, як встановлено судом. Разом з тим, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші, і саме ці умови і правила, а також тарифи мав на увазі позичальник, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом ст. ст. 625, 1048, 1049, 1050, 1056-1 ЦК України в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Відтак, оскільки з матеріалів справи неможливо встановити розмір процентів, які позивач зобов`язалась сплачувати, виходячи з типу фактично отриманої ним від позивача картки, в суду відсутні підстави для висновку про доведеність позовних вимог в частині як виникнення, так і розміру заборгованості за процентами за користування кредитом. Останнє, в свою чергу, унеможливлює задоволення позову в частині вимог про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови і Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, відсутність у Заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Разом з тим, відповідно до ст. 81 ч. 6 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях. Таким чином, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір процентів за користування кредитними коштами. Враховуючи вищевказані обставини, відсутні підстави вважати, що при укладенні з відповідачем кредитного договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк, а сторонами не було дотримано форми кредитного договору у частині визначення розміру процентів та неустойки. Тож, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України, як підстави для скасування рішень. Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону. Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду в оскаржуваній частині відповідає вимогам закону та матеріалам справи. Керуючись ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2022 року в оскаржуваній частині - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Судді:

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»