Постанова Житомирський апеляційний суд № 293/1147/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №293/1147/21 Головуючий у 1-й інст. Лось Л. В. Категорія 39 Доповідач Талько О. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 серпня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді: Талько О.Б., суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С., за участю секретаря Франчука В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 293/1147/21 за позовом Акціонерного товариства "Акцент - Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Акцент - Банк" на заочне рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 12 липня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Лось Л.В., ВСТАНОВИВ: У травні 2021 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулось до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначило, що 23 жовтня 2018 року між АТ "Акцент-Банк" та ОСОБА_1 укладений договір, згідно з яким банк надав відповідачеві кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. ОСОБА_1 підписав заяву, відповідно до якої погодився з "Умовами та правилами надання банківських послуг" які викладені на банківському сайті. При укладенні вказаного договору останній надав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Разом з тим, ОСОБА_1 свої зобов`язання за фактичне використання кредитних коштів належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 14 березня 2021 року утворилась заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 19416 грн. 46 коп., яка складається із: заборгованості зі сплати тіла кредиту у розмірі 12719 грн. 31 коп. та 6697 грн. 15 коп. заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом. Враховуючи вищезазначене, просив стягнути з відповідача 19416 грн. 46 коп. Заочним рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 12 липня 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь АТ Акцент- Банк заборгованість за кредитним договором у розмірі 1551 грн. 45 коп. та 181 грн. 38 коп. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі АТ «Акцент-Банк» просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення,- про задоволення позову у повному обсязі. Зокрема, зазначає, що суд не надав належної оцінки тій обставині, що відповідач підписав заяву, відповідно до якої погодився з "Умовами та правилами надання банківських послуг", які викладені на банківському сайті. З наведеного вбачається, що, підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, він висловив свою згоду з формою договору та його умовами. Відсутність при цьому підпису боржника на відповідних Умовах та Правилах не свідчить про неукладення договору, оскільки суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах. Окрім того, відповідачем підписаний паспорт споживчого кредиту, у якому він своїм підписом підтвердив факт ознайомлення з умовами кредитування, у тому числі й з відсотковою ставкою. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Судом встановлено, що 23 жовтня 2018 року ОСОБА_2 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ Акцент-Банк. У вказаній заяві розмір бажаного кредитного ліміту не зазначений. Дана заява не містить умов щодо нарахування відсотків та строку кредитування. На підтвердження факту укладення договору, окрім вказаної анкети-заяви, позивач надав суду витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які були розміщені на сайті позивача. Окрім того, до матеріалів справи долучено паспорт споживчого кредиту, підписаний відповідачем 23 жовтня 2018 року. Звертаючись до суду з даним позовом, банк посилався на ту обставину, що відповідач належним чином не виконує кредитні зобов`язання, у зв`язку з чим станом на 14 березня 2021 року утворилась заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 19416 грн. 46 коп., яка складається із: заборгованості зі сплати тіла кредиту у розмірі 12719 грн. 31 коп. та 6697 грн. 15 коп. заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом. Відповідно до ст.ст. 1054, 526 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною першою статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. За правилами ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. У ч.1 ст.638 ЦК України закріплена норма, згідно з якою договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч.ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. В постанові від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілими усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Наявний в матеріалах справи витяг з Умов та правил надання банківських послуг передбачає можливість нарахування відсотків за користування кредитом Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що саме ці Умови були надані відповідачеві для ознайомлення та були погоджені ним при підписанні анкети-заяви. Також Велика Палата Верховного Суду у вищезгаданій постанові від 3 липня 2019 року дійшла висновку про те, що в даному випадку неможливо застосовувати до вказаних правовідносин положення частини 1 ст.364 ЦК України, оскільки Умови та правила, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим банком з часу виникнення спірних правовідносин й до звернення позивача до суду з даним позовом, що не виключає можливості долучення кредитором до позовної заяви витягу з Умов у будь-яких редакціях, найбільш сприятливих для задоволення позову. Отже, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила надання банківських послуг та за відсутності у анкеті-заяві домовленості сторін про порядок та умови нарахування відсотків , надані банком Умови та правила не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного зі ОСОБА_1 кредитного договору. Надані позивачем Умови і правила надання банківських послуг, враховуючи їх мінливий характер, не можна вважати складовою частиною кредитного договору, оскільки вони не підписані позичальником. Лише факт безпосереднього підписання позичальником Умов та правил може свідчити про прийняття ним запропонованих йому умов кредитування. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони дійшли згоди та обумовили у письмовому вигляді ціну договору, в тому числі й розмір відсотків та порядок нарахування пені. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, у вищезазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов і правил надання банківських послуг, оскільки зазначені Умови та правила становлять значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для їх розуміння. Таким чином, при укладенні договору з відповідачем банк не дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України Про захист прав споживачів щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та надав би можливість покласти на слабшу сторону- споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Що стосується наявного в матеріалах справи паспорта кредиту, слід зазначити наступне. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20 зроблено висновок про те, що під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується у його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісті. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту за двома кредитними картками та передує укладенню кредитного договору. Отже, сторони не погодили у встановленому законом порядку розмір кредитного ліміту та відсоткову ставку. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задовленні позовних вимог про стягнення 17865 грн. 01 коп. заборгованості. За таких обставин рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог слід залишити без змін. В іншій частині рішення не оскаржується, отже не є предметом апеляційного перегляду. Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Акцент - Банк" залишити без задоволення, а заочне рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 12 липня 2021 року, - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Головуюча Судді: