Постанова Житомирський апеляційний суд № 293/2451/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №293/2451/21 Головуючий у 1-й інст. Збаражський О.М. Категорія 60 Доповідач Борисюк Р. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 грудня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Борисюка Р.М., суддів Галацевич О.М., Григорусь Н.Й., з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №293/2451/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 06 червня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Збаражського О.М. у смт. Черняхові, в с т а н о в и в : У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, в остаточній редакції якого просив усунути від права на спадкування ОСОБА_2 після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який прийняв спадкове майно у вигляді 61/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті свого батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та вирішити питання розподілу судових витрат. В обґрунтування вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер його батько ОСОБА_3 . За життя ОСОБА_3 прийняв спадкове майно у вигляді 61/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті свого батька ОСОБА_4 шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном. Заповіт спадкодавцем ОСОБА_3 складено не було. Зазначає, що позивач та його мати ОСОБА_5 прийняли вищевказане спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , як спадкоємці першої черги, шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном. Крім того, до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_2 донька ОСОБА_3 . Посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 на час хвороби батька була повнолітньою, незаміжньою, дітей не мала, проживала у м. Житомирі та мала можливість надавати допомогу хворому, лежачому батьку, який в силу тяжкої хвороби не міг сам себе доглядати і потребував допомоги доньки, а відповідач знала і умисно ухилялася від надання допомоги, просив позовні вимоги задовольнити. Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 06 червня 2022 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. На думку ОСОБА_1 судом не було надано належної правової оцінки фактичним обставинам справи, які суд вважав встановленими та дослідженими. Зазначає, що ОСОБА_3 був лежачим хворим, в зв`язку з чим потребував стороннього догляду, постійного піклування, і за ним не було кому доглядати, постійно просив дружину ОСОБА_5 повідомити його доньку ОСОБА_6 про його стан здоров`я, що було підтверджено в судовому засіданні поясненнями свідків, але не прийнято до уваги судом. Отже відповідачка ОСОБА_2 знала про тяжкий стан батька, що свідчить про факт її свідомого ухиляння від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця. Ухиляння відповідачки від надання допомоги спадкодавцеві при можливості її надання, який потребував її, полягало в бездіяльності відповідачки, яка уникала від виконання свого обов`язку. Крім того, суд першої інстанції не прийняв в повній мірі до уваги роз`яснення викладені в п.4 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 року за № 24- 753/04-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» де у справах повинні бути надані належні та допустимі докази які свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідачки та остання мала можливість надати таку допомогу, проте ухилялася від своїх обов`язків щодо надання такої допомоги. В цьому випадку Вищий суд відмічає не обов`язкову матеріальну чи фізичну допомогу, але і моральну та психологічну. Ухилення відповідачки яке пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлює свій обов`язок, мала можливість його виконати але цього не бажала зробити. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. В суді апеляційної інстанції представник позивача адвокат Бівалькевич В.П. підтримав доводи апеляційної скарги із наведених в ній підстав. Належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у її відсутність, що відповідає положенням ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Судом встановлено, що батьками позивача є ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.16). ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.15). Відповідно до довідки №417 від 19.03.2021, виданої КНП Черняхівське ТМО вбачається, що медична документація на ОСОБА_3 у закладі відсутня. Згідно записів у журналі про причини смерті встановлено, що ОСОБА_3 помер вдома ІНФОРМАЦІЯ_1 , від раку коріння язика з переходом на гортаноглотку, ракова інтоксикація (а.с.17). З будинкової книги та довідки №807 від 16.03.2021, виданої виконавчим комітетом Черняхівської селищної ради, вбачається, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня смерті був зареєстрований та проживав в частині будинку АДРЕСА_1 . На день смерті ОСОБА_3 та впродовж шести місяців після смерті у вказаній частині будинку були зареєстровані та проживали: дружина ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 та син ОСОБА_1 (а.с.10, 30-43). ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати позивача ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.14). З довідки №912 від 02.04.2021, виданої виконавчим комітетом Черняхівської селищної ради, вбачається, що ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , до дня смерті була зареєстрована та проживала в частині будинку АДРЕСА_1 . На день смерті ОСОБА_5 та впродовж шести місяців після смерті у вказаному будинку був зареєстрований та проживав син - ОСОБА_1 (а.с.11). Згідно спадкової справи № 132/1998, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась спадщина, спадкоємцями за законом є дочка - ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, та син ОСОБА_1 (а.с.74). Постановою від 02.08.2016 державний нотаріус Черняхівської державної нотаріальної контори відмовив ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме на 61/100 ідеальні частки житлового будинку АДРЕСА_1 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3 , що належав ОСОБА_4 , батьку померлого, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якого був ОСОБА_3 , його син, який прийняв спадщину, але не оформив свої спадкові права, в зв`язку з тим, що не було подано правовстановлюючого документа на вищевказаний житловий будинок (а.с.12-13). Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідач злісно не ухилялася від виконання покладених на неї в силу закону обов`язків по утриманню спадкодавця, не вчиняла умисних дій чи бездіяльності, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, який перебував під опікою своєї дружини, та виходячи із відсутності вимог, передбачених ст. 528 ЦК Української РСР для усунення від права на спадкування за законом, вважав позовні вимоги необґрунтованими. Проте повністю погодитись із такими висновками місцевого суду неможливо, мотивуючи таким. Дані правовідносини регулюються нормами ЦК України щодо спадкування, чинними на час виникнення спірних правовідносин. Статтею 528 ЦК УРСР в редакції 1963 року були передбачені підстави усунення від спадщини . Зокрема, не мають права стати спадкоємцями ні за законом, ні за заповітом особи, які навмисно позбавили життя спадкодавця або кого-небудь з спадкоємців або зробили замах на їх життя (ч.1 ст. 528 ЦК УРСР). Не мають права стати спадкоємцями за законом батьки після дітей, у відношенні яких вони позбавлені батьківських прав і не були поновлені в цих правах на момент відкриття спадщини, а також батьки і повнолітні діти, що злісно ухилялися від виконання покладених на них в силу закону обов`язків по утриманню спадкодавця, якщо ці обставини підтверджені в судовому порядку (ч 2 ст. 528 ЦК УРСР). В свою чергу обов`язки дітей щодо батьків, закріплені на той час законодавчо, визначені Кодексом про шлюб і сім`ю України, а саме: діти зобов`язані піклуватися про батьків і подавати їм допомогу . Утримання непрацездатних батьків, які потребують допомоги, є обов`язком їх повнолітніх дітей. Повнолітні діти, які сплачують аліменти на батьків, можуть бути притягнуті до участі в додаткових витратах, викликаних винятковими обставинами (тяжка хвороба, каліцтво, оплата праці осіб, які доглядають за батьками, та ін.). Діти можуть бути звільнені від обов`язків щодо утримання своїх батьків і стягнення витрат по догляду за ними, якщо судом буде встановлено, що батьки ухилялися від виконання батьківських обов`язків (ст. 81 в редакції Указу ПВР N 660-12 від 28.01.91). Разом з тим ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги тим, що відповідачка під час тяжкої хвороби батька, який був у безпорадному стані, мала можливість, але свідомо ухилялася від надання спадкодавцю будь-якої матеріальної допомоги, тому має бути усунена від права на спадкування в порядку ч. 5 ст. 1224 ЦК України. Так, відповідно до ст. 1224 ч. 5 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Однак вказані норми не можуть застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки набули чинності з прийняттям нового Цивільного кодексу України у 2004 році та не мають зворотньої дії в часі. З огляду на наведене, посилання в рішенні суду першої інстанції на норми ч. 5 ст.1224 ЦК України, роз`яснення, які містяться в пункті 4 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», а також правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 712/4709/15 (провадження № 61-8023св18), від 04 березня 2019 року у справі № 321/1573/17 (провадження № 61-45879св18) та від 17 липня 2019 року у справі № 676/5086/15-ц (провадження № 61-25032св19), є помилковими. Апеляційний суд не погоджується із висновком місцевого суду, що норми ст. 528 ЦК Української РСР є аналогічними положенням, що закріплені статтею 1224 ЦК України, 2004 року. Предметом доказування підстав для усунення особи від права на спадкування за законом за ч. 5 ст. 1224 ЦК України, є як перебування спадкодавця у безпорадному стані, так і ухилення спадкоємця від надання допомоги спадкодавцеві. Тобто, спадкоємець може бути усунений від права на спадщину лише при одночасному настанні указаних обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності. Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи. В той час, як за приписами ч. 2 ст. 528 ЦК УРСР має бути доведено злісне ухилення повнолітньої дитини від виконання покладених на неї законом обов`язків по утриманню спадкодавця, якщо ці обставини підтверджені в судовому порядку. Отже, має бути встановлено факт злісного, а відтак і свідомого ухилення спадкоємця від утримання непрацездатного батька, тобто законодавчо встановленого обов`язку згідно ст. 81 Кодексу про шлюб і сім`ю України. Виходячи з наведеного, суд першої інстанції не мав передбачених законом підстав для відмови у позові у зв`язку із необґрунтованістю вимог позивача, передбачених ст. 528 ЦК УРСР, оскільки ОСОБА_1 свій позов з цих підстав не заявляв та навів обґрунтування своїх вимог підставами усунення від спадкування, що визначені у ч.5 ст.1224 ЦК України, а не ст. 528 ЦК УРСР. У задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю. Враховуючи вище зазначене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав. Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 06 червня 2022 року скасувати і ухвалити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити з інших підстав. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді Повний текст судового рішення складений: 29 грудня 2022 року.