Постанова Запорізький апеляційний суд № 326/1886/21

Дата документу Справа № 326/1886/21 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №326/1886/21 Головуючий в 1 інст. Каряка Д.О. Провадження №33/807/178/22 Доповідач в 2 інст. Тютюник М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 грудня 2022 року місто Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Тютюник М.С., за участю адвоката Рощина В.С. в режимі відеоконференції за допомогою онлайн сервісу відеозв`язку EASYCON, розглянувши в залі Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Рощина В.С. на постанову Приморського районногосуду Запорізької області від 28 жовтня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Луначарське Бердянського району Запорізької області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 130, ст. 124 КУпАП та на нього з урахуванням ч. 2 ст. 36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки, стягнуто судовий збір. Згідно з оскаржуваною постановою, 15.08.2021 о 05.25 годині на перехресті а/д Борисівка-Єлизаветівка та Інзівка-Болгарка, ОСОБА_1 керуючи ТЗ ВАЗ 21104 н/з НОМЕР_1 не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого допустив опрокидання ТЗ. Внаслідок ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки. Чим порушив вимоги п. 2.3, п. 12.1 ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП. Крім того, 15.08.2021 о 05.25 годині на перехресті автодороги Борисівка-Єлизаветівка та Інзівка-Болгарка, ОСОБА_1 вживав алкоголь коньяк після ДТП за його участю або після зупинки на вимогу поліцейського до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Чим порушив вимоги п. 2.10є ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 4 ст. 130 КУпАП. Таким чином, ОСОБА_1 скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124, ч. 4 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, адвокат Рощин В.С. звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального і процесуального права, а провадження у справі підлягає закриттю. Зазначає, що 15.08.2021 року СВ ВП № 2 Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області відомості про ДТП внесені до ЄРДР за попередньою правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 286 КК України, а 27.09.2021 року кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Відповідні матеріалі були надіслані до ВП № 2 Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області для вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, на підставі чого складено 2 протоколи про адміністративне правопорушення за ст. 124, ч. 4 ст. 130 КУпАП. Вказує, що суть адміністративного правопорушення, викладена у протоколах не відповідає постанові про закриття кримінального провадження, оскільки складаючи відповідні протоколи працівники СРПП відійшли від встановлених слідством порушень, виявлених в діях ОСОБА_1 . Звертає увагу, що у протоколі зазначено одразу два склади адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУПАП, тому протокол не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. Крім того зазначає, що у постанові слідчого вказано про порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.9 ПДР України, проте в протоколі зазначено порушення останнім вимог п. 2.10 ПДР. Тому, на думку адвоката, ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за порушення вимог п. 2.10 ПДР помилково, отже в діях останнього відсутня суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП. Зазначає, що всупереч вимогам ч. 1 ст. 277-2 КУпАП суд першої інстанції не повідомив ОСОБА_1 належним чином про час та дату судового засідання. Просить скасувати постанову Приморського районного суду Запорізької області від 28.10.2021 року, винести нову постанову, якою закрити провадження по справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку адвоката Рощина В.С., який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши доводи скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідаючи на доводи апеляційної скарги щодо порушення судом вимог ст. 277-2, ст. 268 КУпАП, оскільки справу було розглянуто за відсутності ОСОБА_1 , апеляційна інстанція виходить із наступного. Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. У разі відсутності цієї особи, справа може бути розглянута лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» в п.41 наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Матеріали справи свідчать про обізнаність ОСОБА_1 про наявність справи, оскільки останній знав про складання відносно нього протоколів за ст. 124, ч. 4 ст. 130 КУпАП, що підтверджується його підписом у протоколах. Разом з тим, заслуговують на увагу доводи апелянта щодо порушення судом вимог ст. 277-2, ст. 268 КУпАП, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про дату та час розгляду справи, призначеної на 28 жовтня 2021 року. Апеляційним судом права, передбачені ст. 268 КУпАП були поновленні ОСОБА_1 шляхом поновлення йому строку на апеляційне оскарження постанови суду, виклику його та адвоката до суду апеляційної інстанції, і ОСОБА_1 реалізував зазначені права шляхом присутності його захисника в апеляційній інстанції. Що стосується інших вимог апеляційної скарги, то апеляційний суд приходить до наступних висновків. У відповідності до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Так, постанова Приморського районногосуду Запорізької області від 28 жовтня 2021 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, адвокатом не оскаржується, а тому підстав вважати її незаконною або необґрунтованою немає. Так, перевіряючи законність постановленого судом рішення, суд виходить з того, що відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Як вбачається із постанови судді місцевого суду, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 130 КУпАп за те, що він на порушення п.2.10є ПДР, після дорожньо-транспортної пригоди, за його участю, вживав алкоголь, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.4 ст.130 КУпАП. Однак, з таким висновком суду апеляційна інстанція не може погодитися у зв`язку з наступним. Так, апеляційним переглядом встановлено, що відповідно до відомостей зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 252574 від 08.10.2021 року вбачається, що 15.08.2021 о 05.25 годині на перехресті автодороги Борисівка-Єлизаветівка та Інзівка-Болгарка, ОСОБА_1 вживав алкоголь коньяк після ДТП за його участю або після зупинки на вимогу поліцейського до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Чим порушив вимоги п. 2.10є ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 4 ст. 130 КУпАП. 15.08.2021 р. до ВП № Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області надійшло повідомлення від КУ «Мелітопольська підстанція екстреної (швидкої) медичної допомоги» про те, що поблизу с. Болгарка Коларівської ОТГ Бердянського району Запорізької області мала місце ДТП та є постраждалі. 15.08.2021 р. СВ ВП № 2 Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області відомості за вказаною подією внесено до ЄРДР за правовою кваліфікацією за ч. 1 ст.286-1 КК України. Постановою заступника начальника СВ ВП № 2 Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області від 27.09.2021 року закрито кримінальне провадження № 12021082340000133 по вищевказаному факту, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України (том 1 а.с. 4-5 ). 08.10.2021 р. відносно ОСОБА_1 складено два протоколи про адміністративні правопорушення за ст. 124 та ч. 4 ст. 130 КУпАП. Відповідно до п. 2.10 є у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки). Частиною 4 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність у разі вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником). Тобто, заборона для водія вживати алкоголь в разі причетності його до дорожньо-транспортної пригоди, визначена часом прибуття працівників поліції на місце пригоди, оформлення ними відповідних матеріалів та, в разі необхідності, проведення уповноваженою особою медичного огляду водія з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Як убачається з наявних у матеріалах справи письмових пояснень ОСОБА_1 , останній вказував, що був втомлений та під час керування автомобілем заснув, що призвело до його виїзду за межі проїзної частини та подальшого перекидання. Що відбулося далі він не пам`ятає, оскільки отримав травму голови. При цьому, зазначив, що спиртних напоїв він не вживав. В письмових поясненнях свідка ДТП ОСОБА_2 зазначено, що він знаходився в автомобілі ОСОБА_1 на передньому сидінні, водій заснув за кермом автомобіля в наслідок чого сталося ДТП, після якого він викликав швидку, а водію, який постраждав, дав випити спиртне для зменшення болю. Отже, навіть первісні пояснення свідка ОСОБА_2 не вказують на умисні дії самого ОСОБА_1 з приводу вживання алкоголю. Матеріали провадження засвідчують, що кваліфікація адміністративного правопорушення за ч. 4 ст. 130 КУпАП базується лише на показах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_2 , до яких з огляду на невідповідність даних доказів критеріям достатності, апеляційна інстанція відноситься критично саме за інкримінованих ОСОБА_1 фактичній обставин, які отримали кваліфікацію за ч.4 ст. 130 КпАП. Так, під час апеляційного перегляду ОСОБА_3 змінив свої покази в частині вживання алкоголю, та вказав, що того дня в обід випив два бокала пива, ввечері сів за кермо. Свідок ОСОБА_2 надав показання виклавши їх письмово, де зазначив, що після ДТП знайшов безсвідомого ОСОБА_1 і викликав швидку. При цьому, про вживання ОСОБА_1 алкоголю після ДТП свідок не вказував. Встановлені обставини справи вказують, що після ДТП ОСОБА_1 дійсно був доставлений до медичної установи, де зафіксовано отримання останнім тілесних ушкоджень у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струс головного мозку, закритого перелому лівих суглобових відростків С4, С5 хребців, зміщення тіла С4 хребця наперед, осколкового перелому С7 хребця, забою спинного мозку на рівні шийного потовщення, верхнього периферичного парапареза, опікової рани лівого плечового суглобу, лівої гомілки 2% 2 б ступеню, рваної рани статевого органу, саден шкіряних покровів верхніх та нижніх кінцівок. Наведені ушкодження поряд із поясненнями свідка ОСОБА_2 щодо стану водія, який перебував у без свідомому стані викликає сумніви у можливості ОСОБА_1 здійснювати рух, пересуватися і мати вольову сферу щодо здійснення інкримінованих дій. При цьому, встановлені обставини події за участю ОСОБА_1 та зафіксовані обставини наявності у останнього алкоголю, можуть вказувати на ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Проте, апеляційний суд, враховуючи положення ст. 294 КпАП щодо повноважень апеляційного суду, не наділений повноваженнями при розгляді справи змінювати кваліфікацію дій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності з огляду апеляційні вимоги та на інкриміновані водію обставини, які вочевидь є відмінними від обставин, за яких передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд констатує, що склад правопорушення за ч. 4 ст. 130 КУпАП є формальним, обов`язковим елементом його суб`єктивної сторони є умисна дія, тобто умисне свідоме вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю, зокрема алкоголю, а тому орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення, зобов`язаний довести суду наявність в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності за вчинення цього адміністративного правопорушення, умислу. Доказів свідомого вживання ОСОБА_1 після ДТП алкоголю матеріали справи не містять. Звертає на себе увагу і інформація надана СУ ГУНП в Запорізькій області щодо кримінального провадження № 12021082340000133 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю водія ОСОБА_1 та пасажира ОСОБА_2 , яке наразі триває і процесуальне рішення не прийнято. Таким чином, аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що будь-які докази того, що ОСОБА_1 діяв умисно, усвідомлював протиправний характер своїх дій, який посягає на встановлений правопорядок, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні і в судовому засіданні не встановлені. Згідно з вимогами ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ст. 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Викладені обставини свідчать про недоведеність «поза розумним сумнівом» наявності в діянні ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, що виключає можливість притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вказаною правовою нормою. Відповідно до вимог діючого адміністративного законодавства, а саме ст.ст. 9, 33, 245, 252 КУпАП України, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до непогодження з обставинами, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення, що за вже встановлених порушень, суттєво не впливає на висновки суду апеляційної інстанції. За таких обставин постанову районного суду в частині притягнення ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП слід скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП України. При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне виключити з постанови суду посилання на призначення ОСОБА_1 адміністративного стягнення із застосуванням ст.36 КУпАП. Керуючись ст.294 КУпАП, суддя ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу адвоката Рощина В.С. задовольнити. Постанову судді Приморського районного суду Запорізької області від 28 жовтня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 4 ст. 130 КУпАП скасувати в частині притягнення ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення. Виключити з постанови посилання суду на призначення ОСОБА_1 адміністративного стягнення із застосуванням ст. 36 КУпАП. В решті постанову Приморського районного суду Запорізької області від 28 жовтня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду М.С. Тютюник