Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/4967/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/4967/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С. Суддя-доповідач - Драчук Т. О. 26 грудня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Драчук Т. О. суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в квітні 2022 року позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 24.01.2022 №155950012368 про відмову у призначенні пенсії за віком. Також, позивач просив зобов`язати зарахувати ОСОБА_1 до трудового стажу періоди роботи з 01.09.1982 по 11.04.1984, з 20.04.1986 по 19.06.1993, 13.07.1993 по 29.10.2021 та призначити пенсію за віком з 30.10.2021. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.08.2022 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 24.01.2022 №155950012368 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи: - з 01.09.1982 по 14.03.1984 в Кременецькій міжрайонній базі Тернопільської області, - з 14.03.1984 по 11.04.1984 в Кременецькій міжрайонній базі Тернопільської області, - з 20.04.1986 по 31.12.2003 на службі у системі церковних органів та установ Кіровоградського єпархіального управління, Шепетівської та Хмельницької єпархій відповідно до записів трудової книжки, та перерахувати весь наявний у нього страховий стаж, у тому числі той, який зараховується за цим рішенням, вирішивши у разі його достатності питання щодо призначення пенсії за віком. У задоволенні решти вимог позову - відмовлено. Не погоджуючись з рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.08.2022 в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. Апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та надав неповну оцінку доказам наявним в матеріалах справи. Також, позивач не погоджуючись з рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.08.2022 в частині відмови у задоволенні адміністративного позову, просив скасувати його та прийняти в цій частині нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційних скарг, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, позивач після досягнення ним 60-річного віку (29.10.2021) 17 січня 2022 звернувся до Головного управління ПФ України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058). Як видно зі змісту вказаної заяви, раніше пенсія позивачу не призначалась. До заяви позивача додавались трудова книжка, копія диплому, паспорта та військового квитка. Рішенням Головного управління ПФ України в Донецькій області №155950012368 від 24.01.2022 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, визначеного ч. 1 ст. 26 Закону № 1058. З рішення №155950012368 від 24.01.2022 вбачається, що зарахований позивачу страховий стаж становить 4 роки 11 місяців 2 дні. До страхового стажу позивача не зараховані періоди роботи: 1) з 01.09.1982 по 14.03.1984, оскільки запис про звільнення не засвідчений підписом відповідальної особи та печаткою, що є порушенням вимог постанови Ради Міністрів СССР та ВУСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" та Інструкції № 58; 2) з 14.03.1984 по 11.04.1984 через те, що не вказана назва підприємства, до якого позивача було прийнято на роботу; 3) 20.04.1986 по 31.12.2003, оскільки відсутня інформація про те, що позивач підлягав загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню та сплачував страхові внески. Не погоджуючись з вказаною відмовою позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що період роботи позивача з 01.09.1982 по 14.03.1984 у Кременецькій міжрайонній базі Тернопільської обласної спілки відповідачем не зарахований до страхового стажу, оскільки у записі про звільнення відсутній підпис та печатка відповідальної особи. Так, дійсно запис №6 від 14.03.1984 про звільнення позивача не скріплений відповідною печаткою та підписом. У той же час, висновок про те, що вказане свідчить про не підтвердження відповідного страхового стажу або факту роботи, не може вважатись обґрунтованим. Верховним Судом у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії. Отже, оскільки записи у трудову книжку позивача вносились відповідальним працівником підприємства, а не позивачем, останній не може нести відповідальності за недоліки заповнення трудової книжки, які призводять до позбавлення його права на пенсійне забезпечення. Наведене узгоджується також і з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17. Зважаючи на це, період роботи ОСОБА_1 з 01.09.1982 по 14.03.1984 у Кременецькій міжрайонній базі Тернопільської обласної спілки підлягає зарахуванню до страхового стажу. Період з 14.03.1984 по 11.04.1984 не був зарахований відповідачем, оскільки не вказана назва підприємства, до якого позивача було прийнято на роботу. Як видно зі змісту записів 7 та 8 трудової книжки, 14.03.1984 позивач був прийнятий тимчасово робітником та 11.04.1984 звільнений через сплив строку трудового договору. Зазначені записи скріплені печаткою Кременецької міжрайонної бази та наявна інформація про посадову особу, що внесла записи. Таким чином, вказані записи трудової книжки відображають факт роботи позивача у період з 14.03.1984 по 11.04.1984, вчинені без виправлень та ознак підробки. Крім того, у матеріалах справи є довідка від 28 березня 2022 № 10, видана ТОВ "Кременецька Міжрайбаза", де зазначено, що позивач дійсно працював на даному підприємстві з 01.09.1982 по 11.04.1984. Також, як видно зі змісту довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 28 березня 2022 № 11, виданої тим же підприємством, у спірний період з 14.03.1984 по 11.04.1984 позивач дійсно отримував заробітну плату на цьому підприємстві. Та ж обставина, що у відповідача відсутні ці документи, пояснюється тим, що вказані довідки були отримані позивачем після прийняття оскаржуваного рішення, що, однак, ніяк не впливає на попередній висновок суду про те, що записи трудової книжки позивача самі по собі належним чином підтверджують зазначений період страхового стажу. Щодо періоду з 20.04.1986 по 29.10.2021, суд першої інстанції зазначає, що відповідачем не ставиться під сумнів достовірність записів в трудовій книжці позивача за вказаний період про прийняття/звільнення на посади/з посад у системі органів Єпархіальних установ. Відповідач зазначає про те, що відсутня інформація на підтвердження того, що позивач підлягав державному соціальному страхуванню та за нього або ним були сплачені страхові внески. Судом першої інстанції встановлено, що період служби позивача в системі церковних установ Кіровоградській єпархії з 20.04.1986 по 19.06.1993 підтверджений трудовою книжкою, довідкою канцелярії Шепетівської єпархії Української Православної церкви від 23.12.2021 №

145. Період служби позивача в системі церковних установ Хмельницької єпархії та Шепетівської єпархії починаючи з 13.07.1993 і дотепер також доводиться цими ж доказами. У той же час, зазначена довідка або інші документи не містять відомостей щодо нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за позивача або ним самим безпосередньо. В свою чергу, суд першої інстанції вказує, що до 01.01.2004 стаж зараховується на підставі записів у трудовій книжці. У разі відсутності трудової книжки, а також якщо в ній немає необхідних записів, записи неправильні або вказані неточні дані про періоди роботи для підтвердження трудового стажу, приймаються інші документи, видані за місцем роботи або архівними установами. Після 01.01.2004 стаж зараховується за даними персоніфікованого обліку, зважаючи на суми сплачених внесків. Таким чином, стаж роботи (служби) позивача з 20.04.1986 по 31.12.2003 у системі церковних установ відповідних єпархій прирівнюється до страхового стажу, відтак цей період слід зарахувати в цілях вирішення питання призначення пенсії. Докази того, що у цей період позивач не отримував оплату праці за службу у відповідних установах, суду першої інстанції не надані і судом першої інстанції не встановлені. Що стосується періоду з 01.01.2004, з наданих суду першої інстанції документів неможливо встановити або підтвердити те, що позивачем або за нього сплачувались страхові внески відповідно до вимог закону. Таким чином, за відсутності належних підтверджуючих документів у цій частині суд не може погодитись із доводами щодо наявності підстав для зарахування до страхового стажу вказаного періоду служби. Враховуючи встановлені обставини та надані докази, суд першої інстанції приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. Спірне рішення слід скасувати та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати позивачу до страхового стажу періоди роботи з 01.09.1982 по 14.03.1984 в Кременецькій міжрайонній базі Тернопільської області, з 14.03.1984 по 11.04.1984 в Кременецькій міжрайонній базі Тернопільської області, з 20.04.1986 по 31.12.2003 на посадах (службі) у системі церковних установ відповідних релігійних єпархій, а також провести перерахунок усього наявного страхового стажу. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності 01 січня 2004 року. Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років. Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 24 вказаного Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. До набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» спірні правовідносини регулював Закон України «Про пенсійне забезпечення». Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно з п.п. 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Зазначені норми права вказують на те, що першочергово страховий стаж встановлюється на основі трудової книжки і лише в разі її відсутності або відсутності записів у трудовій книжці трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів. Загальний порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях затвердженою постановою Держкомпраці СРСР №162 від 20.06.1974 (далі Інструкція №162). Порядок ведення трудових книжок на час виникнення спірних правовідносин регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР №162 від 20.06.1974 (далі - Інструкція). Згідно з п. 2.3 Інструкції №162 усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців. Згідно з абзацами 2, 3 пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення. Абзацом 1 пункту 2.11 Інструкції №162 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Згідно з пунктом 2.12 Інструкції №162 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу і нагороди, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Аналогічні вимоги закріплені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58. Тобто, надаючи оцінку викладеному, колегія суддів приходить до висновку, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку. Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб. Отже, позивач, як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17. Отже, з урахуванням вказаного висновок суду першої інстанції щодо зарахування періоду роботи з 01.09.1982 по 14.03.1984 у Кременецькій міжрайонній базі Тернопільської обласної спілки є правомірним. В свою чергу, рішення відповідача щодо не зарахування до страхового стажу вказаного періоду, з підстав, що у записі про звільнення відсутній підпис та печатка відповідальної особи є протиправними, оскільки як вірно зазначив суд першої інстанції ОСОБА_1 не може нести відповідальності за недоліки заповнення трудової книжки, які призводять до позбавлення його права на пенсійне забезпечення. Також, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо зарахування періоду з 14.03.1984 по 11.04.1984, оскільки висновок відповідача щодо не зарахування стажу, оскільки не вказана назва підприємства, до якого позивача було прийнято на роботу, суперечить наведеній вище позиції і не може бути інкриміновано як вина позивача. Крім того, як вірно вказав суд першої інстанції в цій частині, у матеріалах справи є довідка від 28 березня 2022 № 10, видана ТОВ "Кременецька Міжрайбаза", де зазначено, що позивач дійсно працював на даному підприємстві з 01.09.1982 по 11.04.1984. Також, як видно зі змісту довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 28 березня 2022 № 11, виданої тим же підприємством, у спірний період з 14.03.1984 по 11.04.1984 позивач дійсно отримував заробітну плату на цьому підприємстві. Однак, колегія суддів звертає увагу відповідачів, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи до страхового стажу, оскільки визначальним для вирішення питання про призначення пенсії є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 120/1089/19-а. Разом з тим, чинним законодавством України, що регулює питання пенсійного забезпечення громадян, не передбачено будь-яких правових підстав для того щоб не враховувати до страхового стажу працівника періоди його роботи, зазначені у трудовій книжці в зв`язку із певними недоліками у вчиненні записів щодо відомостей про роботу, зокрема, про періоди роботи працівника які надають йому право на призначення пенсії. Щодо періоду з 20.04.1986 по 29.10.2021, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст.20 Закону №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Згідно з ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до статті 24 Закону 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. З 01.01.2004 страховий стаж обчислюється органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (згідно даних про сплату страхових внесків). Враховуючи вказане, записи в трудовій книжці, довідку канцелярії Шепетівської єпархії Української Православної церкви від 23.12.2021 № 145, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині зарахування до стажу періоду роботи (служби) позивача з 20.04.1986 по 31.12.2003 у системі церковних установ відповідних єпархій, який прирівнюється до страхового стажу. В свою чергу, страховий стаж з 01.01.2004 обчислюється органами Пенсійного фонду згідно даних про сплату страхових внесків. Відповідно до ст.26 Закону України від 23.04.1991 №987-XII "Про свободу совісті та релігійні організації" встановлено, що на громадян, які працюють у релігійних організаціях та створених ними підприємствах, добродійних закладах на умовах трудового договору, поширюється дія законодавства про працю, загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оподаткування. Згідно з ст.28 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" громадяни, які працюють у релігійних організаціях, створених ними підприємствах, закладах на умовах трудового договору, а також священнослужителі, церковнослужителі та особи, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на умовах і в порядку, встановлених законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Релігійні організації, їх підприємства та заклади, а у випадках, передбачених законом, також і працівники цих організацій, підприємств, закладів сплачують страхові внески до Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування України, а також збір на обов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України в порядку і розмірах, установлених законодавством. Усім громадянам, які працюють у релігійних організаціях, їх підприємствах і закладах, державна пенсія призначається і виплачується на загальних підставах відповідно до законодавства. Як вбачається з наданої довідки релігійної організації "Релігійна громада храму святого великомученика і целителя Пантелеймона смт.Понінка Полонського району Шепетівської єпархії УПЦ" (листа відповіді від 15.12.2022), на вимогу ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2022, відомості щодо нарахованої та виплаченої заробітної плати і сплачених внесків щодо ОСОБА_1 у релігійної організації відсутні. З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що зарахуванню підлягає лише період з 01.06.2010 по 30.06.2010 (який і був зарахований Пенсійним Фондом), що вбачається з довідок Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (а.с.51-52). Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що за відсутності належних підтверджуючих документів у цій частині суд не може погодитись із доводами щодо наявності підстав для зарахування до страхового стажу періоду служби з 01.01.2004 по 29.10.2021, оскільки позивачу навіть у вказаний період не нараховувалась заробітна плата (відсутні відомомсті). Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно з ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Згідно з ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", сума коштів, що визначається розрахунково як добуток розміру мінімальної заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, встановлених законом, на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід). Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Отже, якщо працівник сплатить ЄСВ з суми меншої, ніж розмір мінімальної зарплати, він не отримає цілого місяця страхового стажу, а матиме лише його пропорційну частку. Таким чином, період страхового стажу напряму залежить від різниці між фактично нарахованою зарплатою та розміром мінімальної зарплати. Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з метою набуття необхідного страхового стажу, передбачено право громадян взяти добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування шляхом укладення відповідного договору та провести одноразову сплату єдиного внеску за певний період, а також право самостійно провести доплату за місяці, в яких сума сплачених страхових внесків була менш ніж мінімальний страховий внесок. Так, згідно з статтею 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якщо за відповідний місяць сума сплачених страхових внесків (виходячи з мінімальної заробітної плати) є меншою за мінімальний страховий внесок, цей період може бути зарахований до страхового стажу як повний місяць, за умови здійснення відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сплачених внесків, виходячи з мінімальної заробітної плати таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не менш ніж мінімальний страховий внесок. Таким чином, страховий стаж зараховується як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків (зокрема, й у вигляді доплати, здійсненої самим працівником) є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Враховуючи ту обставину, що заробітна плата позивачу не виплачувалась, у зв`язку з чим страхові внески не сплачувались (відсутні відомості), позивачем не сплачувались страхові внески в мінімальному розмірі самостійно, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову в цій частині. Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Оскільки, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів в межах ч.1 ст.308 КАС України вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог в частині. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Драчук Т. О. Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.