Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/14062/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 20 грудня 2022 року м. Дніпросправа № 160/14062/22 Суддя І інстанції Сліпець Н.Є. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Ясенової Т.І., Сафронової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОПРОМСІНТЕЗ» на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОПРОМСІНТЕЗ» про забезпеченням позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОПРОМСІНТЕЗ» до Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) про визнання протиправним та скасування припису, - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОПРОМСІНТЕЗ» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просило: - визнати протиправним та скасувати пункт 1 Припису від 17.01.2022 року № 9/2.2-7/21 Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області). Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якому просив суд зупинити дію індивідуального акту, а саме пункту 1 припису від 17 січня 2022 року №9/2.2-7/21 Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) до набрання рішення законної сили у цій справі. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОПРОМСІНТЕЗ» про забезпечення позову відмовлено. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОПРОМСІНТЕЗ» подало апеляційну скаргу, згідно з якою просить її скасувати і ухвалити нове рішення, яким забезпечити позов. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у випадку не забезпечення позову, директора підприємства може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за невиконання припису, а одночасно держекоінспекцією може бути направлено матеріали до прокуратури Дніпропетровської області та до ГУ НП в Дніпропетровській області щодо вжиття відповідних заходів реагування, що може спричинити негативні наслідки для господарської діяльності товариства та його ділової репутації перед контрагентами, і особисто для директора. Також скаржник зазначає, що забезпечення позову у такому випадку, не виходить за межі позовних вимог і не підміняє собою судове рішення по суті. В письмовому відзиві на апеляційну скаргу, Державна екологічна інспекція Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Згідно статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Частиною першою статті 151 КАС передбачено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Відповідно до частини другої статті 151 КАС суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Так, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених КАС заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача. Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Оцінка такої відповідності та співмірності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 26 квітня 2019 року у справі №826/16334/18. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд враховує збалансованість інтересів позивача, держави та суб`єкта владних повноважень, а також співмірність негативних наслідків для кожної із сторін спору. Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом (п.77). У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Крім того, Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Таким чином, за своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача. Із вищенаведеного випливає, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову. Як встановлено вище, позивач звернувся до суду з позовом про скасування 1 Припису від 17.01.2022 року № 9/2.2-7/21, винесеного Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), відповідно до п.1 якого виробничу діяльність (зберігання в ємностях хімічних продуктів рідкого кисню, рідкого азоту та виготовлення газоподібного кисню, газоподібного азоту) підприємства за адресою: вул. Акціонерна, 1А, м. Кривий Ріг здійснювати при наявності проектної документації з матеріалами оцінки впливу на навколишнє природне середовище і здоров`я людей та висновку оцінки впливу на довкілля або висновку державної екологічної експертизи на проектну документацію. Строк виконання до 18.01.2022 року. Разом з тим, відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону навколишнього середовища» (далі Закон № 1264-XII), завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об`єктів, пов`язаних з історико-культурною спадщиною. Згідно статті 3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі Закон №877-V), одним з основних принципів державного нагляду (контролю) є пріоритетність безпеки у питаннях життя і здоров`я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності. Відтак, державний контроль здійснюється в публічних інтересах. Згідно з пунктом «е» статті 20-2 Закону №877-V до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить надання обов`язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформування дозвільних органів про надані приписи суб`єктам господарювання, що здійснюють діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснення контролю за їх виконанням. Саме такий припис є предметом оскарження у справі, що розглядається. За наслідками розгляду справи суд на підставі всебічної оцінки пояснень сторін та доказів повинен зробити висновок щодо його правомірності. Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Крім наведеного, застосовуючи заходи забезпечення позову з підстав, які законом не передбачені, суд втручається у компетенцію ДЕІ, зупиняючи дію Припису та фактично надає можливість позивачу, не виконувати вимог Припису, незважаючи на встановлені відповідачем під час заходу державного нагляду (контролю) ймовірні порушення вимог законодавства. Суд фактично погоджується із збереженням стану триваючого порушення вимог законодавства, які виявлені відповідачем, що є недопустимим. З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність достатніх та обґрунтованих підстав для задоволення поданої позивачем заяви про забезпечення позову. Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОПРОМСІНТЕЗ» - залишити без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 20 грудня 2022 року. Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов суддя Т.І. Ясенова суддя С.В. Сафронова