Постанова 4873 № 910/4608/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" вересня 2022 р. Справа№ 910/4608/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тищенко О.В. суддів: Станіка С.Р. Шаптали Є.Ю. за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В. за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 22.09.2022 розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2021 (повний текст рішення складено 01.07.2021) у справі №910/4608/21 (суддя Котков О.В.) за позовом Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації до Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ШТІЛГОРМАКС-2020» про стягнення грошових коштів ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог 23 березня 2021 року до Господарського суду міста Києва від Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації (позивач) надійшла позовна заява № 01-11/508 від 19.03.2021 року до Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" (відповідач) про стягнення гарантійних сум за банківськими гарантіями в розмірі 1 203 163,62 грн. (один мільйон двісті три тисячі сто шістдесят три гривні 62 копійки). Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань банківськими гарантіями № 23970/18-ГВ від 05.12.2018 року, № 1040/19-ГВ від 28.01.2019 року, № 1165/19-ГВ від 28.01.2019 року, № 1166/19-ГВ від 28.01.2019 року, в частині виплати позивачу за його письмовими вимогами суми у розмірі 1 203 163,62 грн., у зв`язку з порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд Актив Груп" зобов`язань за договором підряду № 2-Б від 07.02.2019 року. Короткий зміст заперечень проти позову Відповідач проти позову заперечував повністю, посилаючись на те, що позивачем не вказано в чому саме полягає невиконання чи неналежне виконання умов договору ТОВ "Буд Актив Груп" та до вимоги не додано картку з нотаріально засвідченими зразками підписів уповноважених осіб та відбитка печатки бенефіціара. Вказані обставини, на думку відповідача, вказують на наявність у гаранта права відмовитись від виконання вимог позивача. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2021 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» на користь Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації грошових коштів: гарантійних сум за банківськими гарантіями - 1 203 163,62 грн та судовий збір - 18 047,45 грн. В іншій частині позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що: - вимога позивача про сплату гарантій повністю відповідає вимогам гарантії: письмова вимога містить твердження, що принципал не виконав свої зобов`язання за договором про закупівлю, а саме не виконав роботи згідно умов договорів; вимоги є своєчасними, оскільки подані 30.12.2019 року, як це обумовлено умовами гарантій; - суд першої інстанції визнав доводи відповідача безпідставними та необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним, оскільки умовою виплати гарантії є допущення порушення принципалом зобов`язань за договором, яке у даному випадку мало місце, встановлене судом та не спростоване учасниками процесу; - інших підстав для відмови у виплаті гарантій за банківськими гарантіями № 23970/18-ГВ від 05.12.2018 року, № 1040/19-ГВ від 28.01.2019 року, № 1165/19-ГВ від 28.01.2019 року, № 1166/19-ГВ від 28.01.2019 року та під час розгляду справи у суді - наведено не було; - позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково про стягнення з відповідача на користь позивача гарантійних сум за банківськими гарантіями у розмірі 1 203 163,62 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Банк інвестицій та заощаджень» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить визнати поважними причини пропуску АТ «Банк інвестицій та заощаджень» строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва №910/4608/21 від 15.06.2021, поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2021, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2021 у справі №910/4608/21, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації в повному обсязі, стягнути з Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації на користь Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» витрати по сплаті судового збору. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення спору. Скаржник в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що судом першої інстанції невірно застосовано приписи ст. 565 Цивільного кодексу України, п. 2 глави 4 розділу ІІ Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою НБУ 15.12.2004 № 639, оскільки: - виникнення у гаранта обов`язку сплатити гарантійну суму пов`язується із одночасною наявністю таких підстав: настанням гарантійного випадку та своєчасним направленням бенефіціаром вимоги, яка відповідає умовам банківської гарантії; - матеріали справи містять гарантії № 23970/18-ГВ від 05.12.2018 року, № 1040/19-ГВ від 28.01.2019 року, № 1165/19-ГВ від 28.01.2019 року, № 1166/19-ГВ від 28.01.2019 року, зі строком дії до 31.12.2022, а також вимоги бенефіціара про виконання зобов`язань за банківськими гарантіями, які отримані скаржником 05.01.2021, тобто після спливу строку банківських гарантій, до вимог не було надано оригіналів банківських гарантій, а також не надано обумовлений гарантіями документ - картку з нотаріально засвідченими зразками підписів уповноважених осіб та відбитку печатки бенефіціара, а отже, на переконання скаржника, вимоги за банківськими гарантіями є неналежно представленими, що в силу приписів п. 36, п. 37, п. 38 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою НБУ 15.12.2004 № 639, є підставами для звільнення відповідача від обов`язку їх оплати. Окрім того, скаржник посилався на те, що судом першої інстанції було безпідставно об`єднано позовні вимоги про стягнення суми у розмірі 1 203 163,62 грн. за банківськими гарантіями № 23970/18-ГВ від 05.12.2018 року, № 1040/19-ГВ від 28.01.2019 року, № 1165/19-ГВ від 28.01.2019 року, № 1166/19-ГВ від 28.01.2019 року, які обгрунтовані різними засобами доказування, і що також призвело до неправильного визначення суми судового збору при подачі позову, а також призвело до порушення приписів ст. 173 Господарського процесуального кодексу України. 22.09.2022 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшли додаткові письмові пояснення, в яких скаржник додатково наголошував на тому, що поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що вимога бенефіціара становить неналежне представлення, до вимоги не надано документи, передбачені банківською гарантією та зобов`язання за банківською гарантією припинили свою дію згідно зі ст. 212 Цивільного кодексу України. Короткий зміст заперечень проти доводів апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції 18.08.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Позивач в обгрунтування заперечень на апеляційну скаргу посилався на те, що у вимогах Управління було чітко вказано який саме пункт договору було порушено (пункт 6.3.2. щодо строків виконання робіт) та шо принципалом не було ні виконано роботи у встановлені договором строки, і надано акти виконаних робіт, що слугувало підставою для розірвання договору (зокрема абзаци 3-5 вимоги від 30.12.2020 № 01-11/2993). Окрім того, до вимоги від 30.12.2020 № 01-11/2993 було додано копії листів до Принципала з повідомленням про розірвання договору, де було детально описано суть порушень, які і слугували підставою для односторонньої відмови від зобов`язання. При цьому жодних доказів, що спростовували б факт порушення принципалом зобов`язання (що роботи принципалом були виконані, або що управлінню надавалися на підписання акти виконаних робіт, або ж принаймні що дії управління в частині розірвання договору були оскаржені принципалом в суді) ні відповідачем, ні самим принципалом надані не були, ні під час розгляду справи судом на жодному етапі провадження. Зважаючи на те, що умовами гарантій не було передбачено, яким саме чином має бути вказано про обставини порушення принципалом своїх зобов`язань та/або умови, що така вказівка має «беззаперечно свідчити про настання гарантійного випадку» (як це вказано у відмові), а лише визначено, що у вимозі зазначаються «обставини порушення Принципалом своїх зобов`язань, передбачених договором», а тому Управління надало усі необхідні документи для підтвердження настання гарантійного випадку відповідно до умов Гарантій, а відповідач неправомірно вимовив у задоволенні гарантії, необгрунтовано стверджуючи, що вказівки Управління про порушення Принципалом зобов`язання є формальними. Відповідно до пункту 37-38 Положення № 639, Банк-гарант (резидент) сплачує кошти бенефіціару за гарантією в разі отримання вимоги, що становить належне представлення на умовах і в строки, передбачені гарантією для оплати вимоги та згідно з реквізитами, зазначеними в гарантії, якщо інші реквізити не визначені у вимозі. Вимога Управління про сплату Гарантій (вих. №01-11/299.3) повністю відповідала умовам Гарантій: містила відбиток печатки; було додано копії укладених договорів з Принципалом та вимог про виконання ним зобов`язань, передбачених договором; містила копію картки зі зразками підписів уповноважених осіб та відбитка печатки. Щодо останнього Управління не заперечувало, що картка не була засвідчена нотаріально. Однак, на переконання позивача, такі дії були цілком узгоджені з діючим законодавством, оскільки Законом України «Про нотаріат» чітко вказано, що нотаріус не може засвідчувати справжність підпису фізичної особи на документі, в якому стверджуються обставини, право посвідчення яких належить лише відповідному державному органу. За таких умов позивач вказував, що вимога Управління становила належне представлення, статтю 565 Цивільного кодексу України порушено не було, а відмова Банку-гаранта - є неправомірною. Також, позивач вказував, що жодних строків стосовно пед`явлення гарантій - пропущено не було, оскільки додатковими угодами до Банківських гарантій забезпечення виконання зобов`язань №23970/18- ГВ від 05 грудня 2018 року, №1040/19-ГВ від 28 січня 2019 року, №1165/19-ГВ від 28 січня 2019 року, №1166/19-ГВ від 28 січня 2019 термін дії гарантій та строк пред`явлення вимоги було продовжено до 31 грудня 2020 року. Додатково позивач посилався на те, що Положенням № 639 передбачений єдиний випадок повернення оригіналу гарантії бенефіціаром, зокрема відповідно до змісту пункту повернення оригіналу гарантії до банку- гаранта відбувається у разі відмови бенефіиіара від своїх прав за гарантією, що відповідно є підставою для закінчення строку дії гарантії та припинення зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром. Управління не мало наміру відмовлятися від своїх прав за гарантіями, навпаки, намагалося реалізувати своє право на отримання матеріальної компенсації за невиконання принципалом зобов`язання, яке забезпечувалось гарантією. Відповідно і правових підстав для повернення оригіналів гарантій - у позивача не було. Короткий зміст відповіді на відзив 18.08.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшла відповідь на відзив, в якій відповідач додатково наголошував, що: - суд першої інстанції не встановив з достовірністю обставини відповідності вимоги позивача про сплату коштів за банківською гарантією умовам (змісту) банківської гарантії; - поза увагою суду залишився той факт, що матеріали справи містять додаткові угоди до договорів підряду, зобов`язання за якими забезпечено банківськими гарантіями. Наявність додаткових угод свідчить про те, що принципал та бенефіціар вносили зміни до договорів підряду (без погодження із скаржником); - банківськими гарантіями передбачено, що всі зміни та доповнення, що вносяться до договору, принципал та бенефіціар зобов`язуються узгоджувати з гарантом. У випадку, якщо до договору будуть внесені зміни та доповнення без узгодження з гарантом, то ця гарантія припиняє свою дію згідно з ст. 212 ЦК України, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було з`ясовано, оскільки відсутність узгодження має наслідком припинення дії гарантії; - матеріали справи також не містять доказів направлення позивачем, як бенефіціаром, на адресу скаржника оригіналів гарантії та картки з нотаріально засвідченими зразкам підписів уповноважених осіб та відбитка печатки бенефіціара, як того вимагають умови банківської гарантії; - суд першої інстанції не надав належної правової оцінки умовам Банківської гарантії, неправильно застосував до спірних правовідносин статті 562 - 565 ЦК України та норми Положення, внаслідок чого при дослідженні обставин відповідності письмової вимоги позивача про сплату коштів за гарантією умовам банківської гарантії не врахував те, що у правовідносинах між бенефіціаром та гарантом слід керуватися саме умовами банківської гарантії (її змістом) як зобов`язанням, що має самостійний характер щодо основного зобов`язання, встановленого умовами договору, а не змістом договору, укладеного між бенефіціаром та принципалом, який не стосується гарантійних зобов`язань Гаранта перед бенефіціаром та стороною якого гарант не є; - позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що вимога бенефіціара про сплату гарантійної суми становить належне представлення та відповідає умовам банківської гарантії. - зі змісту банківської гарантії чітко вбачається, що всі вимоги за цією гарантією мають бути надані разом із оригіналом гарантії та копією підписаного Договору до або на дату закінчення її дії, а у протилежному випадку гарант звільняється від будь - яких зобов`язань за цією гарантією зобов`язання гаранта за цією гарантією закінчуються також у разі закінчення строку дії гарантії; зобов`язання гаранта перед бенефіціаром за цією гарантією закінчується повністю автоматично « 31» грудня 2020 року; - погодившись саме на такі умови банківської гарантії, позивач достеменно був обізнаний про наслідки несвоєчасного надання вимоги гаранту, а тому мав вжити усіх необхідних заходів для вчасного надання гаранту вимоги, з урахуванням того, що « 31» грудня 2020 року закінчуються зобов`язання гаранта перед бенефіціаром за цією бгарантією. Окрім цього, банківською гарантією передбачено, що письмова вимога бенефіціара про оплату, а також додані до неї документи, вказані у цій гарантії направляються гаранту рекомендованим листом або кур`єрською поштою. Бенефіціар не скористався своїм правом направити вимогу кур`єрською поштою з метою своєчасного отримання гарантом вимоги бенефіціара; - суд першої інстанції не звернув увагу на те, що умовами банківської гарантії передбачено, що: «Гарант не несе відповідальності у разі затримки в наданні вищезазначених документів з вини служб засобів зв 'язку, а також затримки при оформленні відповідних документів», а отже, твердження позивача про те, що передавши вимогу до установи зв`язку 30 грудня 2020 року, принципал своєчасно надав вимогу гаранту, не узгоджується із умовами банківської гарантії та суперечить їм; - жодна вимога позивача не становить належного представлення, і підставою для відмови слугувало також неналежне представлення вимоги. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №910/4608/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2021 поновлено Акціонерному товариству "Банк інвестицій та заощаджень" пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2021, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2021, розгляд справи призначено на 23.09.2021. Зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2021 у справі №910/4608/21 до закінчення його перегляду у апеляційному порядку. 15.09.2021 та 16.09.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду (канцелярію суду) від Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації надійшло клопотання про призначення судового засідання 23.09.2021 у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. У зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. з 20.09.2021 по 03.10.2021 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 16.09.2021 у справі №910/4608/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: ОСОБА_1, Станік С.Р. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 справу №910/4608/21 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2021 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: ОСОБА_1., Станік С.Р., розгляд справи призначено на 21.10.2021. У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 21.10.2021 у справі №910/4608/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2021 справу №910/4608/21 прийнято до провадження визначеним складом суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2021 розгляд справи відкладено на 25.11.2021. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 розгляд справи відкладено на 27.01.2021. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 розгляд справи призначено в режимі відеоконференції. Судове засідання 27.01.2022 не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Шаптали Є.Ю. на лікарняному, відтак питання про призначення справи до розгляду здійснюється після виходу судді з лікарняного (07.02.2022). Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 розгляд справи відкладено на 24.03.2022. Однак, судове засідання 24.03.2022 не відбулося, оскільки Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 р. № 133/2022 продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хв. 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", який затверджено Верховною Радою України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", який затверджено Верховною Радою України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, тобто до 23 серпня 2022 року. Відповідно до п. 1 наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" встановлено тимчасово до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом. Відповідно до п. 2 наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2022 "Про внесення змін до наказу від 03.03.2022 № 10 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" визнано таким, що втратили чинність, зокрема, пункт 1 наказу Голови суду від 03.03.2022 №10 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану". Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 розгляд справи призначено на 28.07.2022. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2022 розгляд справи призначено в режимі відеоконференції. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2022 розгляд справи відкладено на 22.09.2022. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2022 розгляд справи призначено в режимі відеоконференції. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга). Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану. Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав. Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання В судове засідання 22.09.2022 з`явились наступні представники учасників справи: позивача - Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації, відповідача - Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень». Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ШТІЛГОРМАКС-2020» - в судове засідання 22.09.2022 не з`явилась, представників не направила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що в процесі розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю «Буд Актив Груп`змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «ШТІЛГОРМАКС-2020», докази чого наявні в матеріали справи. У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим неявка представників третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача , як і неподання нею відзиву на апеляційну скаргу, - не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги (ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України). Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких апеляційну скаргу не може бути вирішено в даному судовому засіданні. Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги та справи - відсутні. Представник скаржника (відповідача) надав пояснення по справі та підтримав вимоги викладені у апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Представник позивача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як підтверджується наявними матеріалами справи, 10.12.2018 між Управлінням капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації (надалі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд Актив Груп" (надалі-виконавець), яке в процесі розгляду справи змінило своє найменування на ТОВ«ШТІЛГОРМАКС-2020», було укладено договір підряду № 21-Б про закупівлю робіт за державні кошти «Амбулаторія загальної практики сімейної медицини (на 3-4 лікаря) по вул. Перемоги, 2Б, в с. Киїнка Чернігівського району Чернігівської області - будівництво (ДК 021:2015-45200000-9 «Роботи, пов`язані з об`єктами завершеного чи незавершеного будівництва та об`єктів цивільного будівництва» (надалі - договір-1), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець виконує на свій ризик, своїми силами і засобами роботи по об`єкту: «Амбулаторія загальної практики сімейної медицини (на 3-4 лікаря) по вул. Перемоги, 2Б, в с. Киїнка Чернігівського району Чернігівської області - будівництво (ДК 021:2015-45200000-9 «Роботи, пов`язані з об`єктами завершеного чи незавершеного будівництва та об`єктів цивільного будівництва» і здає їх замовнику. Ціна договору-1 визначається виходячи із загальної вартості будівельних робіт та становить 8 030 326,82 грн. (п. 3.2. договору). 06.02.2019 між Управлінням капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації (надалі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд Актив Груп" (надалі- виконавець), яке в процесі розгляду справи змінило своє найменування на ТОВ«ШТІЛГОРМАКС-2020», було укладено договір підряду № 1-Б про закупівлю робіт за державні кошти «Амбулаторія загальної практики сімейної медицини (на 1-2 лікаря по вул. Миру, 190, в с. Гремяч Новгород-Сіверського району Чернігівської області - будівництво (ДК 021:2015-45200000-9 «Роботи, пов`язані з об`єктами завершеного чи незавершеного будівництва та об`єктів цивільного будівництва» (надалі - договір-2), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець виконує на свій ризик, своїми силами і засобами роботи по об`єкту: «Амбулаторія загальної практики сімейної медицини (на 1-2 лікаря по вул. Миру, 190, в с. Гремяч Новгород-Сіверського району Чернігівської області - будівництво (ДК 021:2015-45200000-9 «Роботи, пов`язані з об`єктами завершеного чи незавершеного будівництва та об`єктів цивільного будівництва» і здає їх замовнику. Ціна договору-2 визначається виходячи із загальної вартості будівельних робіт та становить 5 321 810,35 грн. (п. 3.2. договору). 07.02.2019 між Управлінням капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації (надалі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд Актив Груп" (надалі- виконавець), яке в процесі розгляду справи змінило своє найменування на ТОВ«ШТІЛГОРМАКС-2020», було укладено договір підряду № 2-Б про закупівлю робіт за державні кошти «Амбулаторія загальної практики сімейної медицини (на 1-2 лікаря по вул. Молодіжній, в с. Стольне Менського району Чернігівської області - будівництво (ДК 021:2015-45200000-9 «Роботи, пов`язані з об`єктами завершеного чи незавершеного будівництва та об`єктів цивільного будівництва» (надалі - договір-3), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець виконує на свій ризик, своїми силами і засобами роботи по об`єкту: «Амбулаторія загальної практики сімейної медицини (на 1-2 лікаря по вул. Молодіжній, в с. Стольне Менського району Чернігівської області - будівництво (ДК 021:2015-45200000-9 «Роботи, пов`язані з об`єктами завершеного чи незавершеного будівництва та об`єктів цивільного будівництва» і здає їх замовнику. Ціна договору-3 визначається виходячи із загальної вартості будівельних робіт та становить 5 359 188,31 грн. (п. 3.2. договору). 11.02.2019 між Управлінням капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації (надалі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд Актив Груп" (надалі- виконавець), яке в процесі розгляду справи змінило своє найменування на ТОВ«ШТІЛГОРМАКС-2020», було укладено договір підряду № 4-Б про закупівлю робіт за державні кошти «Амбулаторія загальної практики сімейної медицини (на 1-2 лікаря по вул. Амосова, в с. Хоробичі Городнянського району Чернігівської області - будівництво (ДК 021:2015-45200000-9 «Роботи, пов`язані з об`єктами завершеного чи незавершеного будівництва та об`єктів цивільного будівництва» (надалі - договір-4), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець виконує на свій ризик, своїми силами і засобами роботи по об`єкту: «Амбулаторія загальної практики сімейної медицини (на 1-2 лікаря по вул. Амосова, в с. Хоробичі Городнянського району Чернігівської області - будівництво (ДК 021:2015-45200000-9 «Роботи, пов`язані з об`єктами завершеного чи незавершеного будівництва та об`єктів цивільного будівництва» і здає їх замовнику. Ціна договору-4 визначається виходячи із загальної вартості будівельних робіт та становить 5 351 946,82 грн. (п. 3.2. договору). В п. 4.2. договорів визначено, що замовник проводить розрахунки за виконані роботи на підставі підписаних сторонами актів форми № КБ-2в (акт приймання виконаних будівельних робіт) та форми № КБ-3 (довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат), при цьому сторони домовилися про те, що строк (термін) оплати замовником виконаних виконавцем робіт визначається відкладальною обставиною, а саме - після надходження коштів з бюджету на рахунок замовника за проведення робіт, які є предметом даного договору. Згідно з п. 5.1. договорів визначено строки виконання робіт: початок робіт - грудень 2018 року; закінчення робіт - відповідно до календарного графіку робіт, в якому зазначаються місяць початку та закінчення всіх видів робіт, передбачених даним договором. Календарний графік виконання робіт, що є невід`ємною частиною договору, складає виконавець та передає його замовнику до початку виконання робіт. Відповідно до календарних графіків робіт закінчення всіх видів робіт по об`єктах - грудень 2019 року. Зазначені договори були укладені за результатами відкритих торгів на закупівлю робіт № UA-2018-11-09-002815-с, № UA-2018-12-29-000407-а, № UA-2018-12-10-005287-с, № UA-2018-12-10-005263-с. На забезпечення виконання ТОВ "Буд Актив Груп", яке в процесі розгляду справи змінило своє найменування на ТОВ«ШТІЛГОРМАКС-2020», відповідних зобов`язань за вищезазначеними договорами підряду ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень" були надані бенефіціару - Управлінню капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації, банківські гарантії: - № 23970/18-ГВ від 05 грудня 2018 року на суму 401 516,34 грн.; - № 1040/19-ГВ від 28 січня 2019 року на суму 266 090,52 грн.; - № 1165/19-ГВ від 28 січня 2019 року на суму 267 597,34 грн.; - № 1166/19-ГВ від 28 січня 2019 року на суму 267 959,42 грн. (надалі - банківські гарантії). У банківських гарантіях визначено, що гарантією покриті лише можливі вимоги позивача (бенефіціара) щодо виконання принципалом (третьою особою) своїх зобов`язань щодо договору і не розповсюджуються на виплати штрафних санкцій та відшкодування збитків у будь-якому вигляді, а також комісійні виплати, передбачені або не передбачені договором та додатковими угодами до нього. Гарант цими гарантіями зобов`язується протягом 5 (п`яти) банківських днів заплатити бенефіціару суму гарантії, за умови отримання від бенефіціара письмової вимоги, з посиланням на гарантію, яка підписана уповноваженою особою та скріплена відбитком печатки бенефіціара, за умови, що у вимозі буде вказано, що сума, яку бенефіціар вимагає сплатити, має бути виплачена бенефіціару, у зв`язку з невиконанням принципалом своїх зобов`язань у відповідності до договору із зазначенням обставин порушення принципалом своїх зобов`язань, передбачених договором. До вимоги про сплату по гарантії повинні бути додані: - копія договору; - копія письмової вимоги до принципала про виконання ним зобов`язань, передбачених договором. Разом з письмовою вимогою бенефіціар надає гаранту картку з нотаріально засвідченими зразками підписів уповноважених осіб та відбитка печатки бенефіціара. Зобов`язання гаранта перед бенефіціаром за гарантіями обмежуються загальною сумою, що не перевищує гарантійну суму та закінчується повністю і автоматично 26.12.2019 року. Ці гарантії набувають чинності з моменту підписання їх гарантом і діють до 26.12.2019 включно. Будь-яка вимога повинна бути отримана гарантом не пізніше вищевказаної дати, після настання якої ці гарантії втрачають чинність незалежно від того, чи будуть вони повернуті для анулювання, чи ні. Змінами до банківських гарантій № 1 від 10.06.2019, продовжено строк дії гарантій до 31 грудня 2020 року включно. 11.12.2020 позивач звернувся до відповідача з вимогами №01-11/2814 від 10.12.2020 року, № 01-11/2832, № 01-11/2833, № 01-11/2834 від 11.12.2020 року сплатити грошові кошті за банківськими гарантіями № 23970/18-ГВ від 05.12.2018 року у розмірі 401 516,34 грн., № 1040/19-ГВ від 28.01.2019 року у розмірі 266 090,52 грн., № 1165/19-ГВ від 28.01.2019 року у розмірі 267 597,34 грн., № 1166/19-ГВ від 28.01.2019 року у розмірі 267 959,42 грн., які містили твердження, що виконавець роботи, у визначені договорами строки, не виконав, акти виконаних робіт до замовника не надходили, що є невиконанням зобов`язань за договорами про закупівлю та підставою для сплати коштів за гарантіями. Докази направлення вказаних вимог містяться в матеріалах справи. Листами № 05-1/04/10353, № 05-1/04/10354, № 05-1/04/10355, № 05-1/04/10356 від 21.12.2020 відповідач відмовив у задоволенні вимог щодо сплати грошових коштів за банківськими гарантіями, у зв`язку з тим, що вимоги не відповідають умовам гарантій, а саме: не скріплені відбитком печатки бенефіціара, до вимог не додано картки з нотаріально засвідченими зразками підписів уповноважених осіб та відбитка печатки бенефіціара, тому законодавчо визначені підстави для їх задоволення відсутні. 30.12.2020 року позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою № 01-11/2993 від 30.12.2020 сплатити грошові кошті за банківськими гарантіями № 23970/18-ГВ від 05.12.2018 року у розмірі 401 516,34 грн., № 1040/19-ГВ від 28.01.2019 у розмірі 266 090,52 грн., № 1165/19-ГВ від 28.01.2019 у розмірі 267 597,34 грн., № 1166/19-ГВ від 28.01.2019 у розмірі 267 959,42 грн., яка містила твердження, що виконавець роботи, у визначені договорами строки, не виконав, акти виконаних робіт до замовника не надходили, що є невиконанням зобов`язань за договорами про закупівлю та підставою для сплати коштів за гарантіями. Докази направлення вимоги містяться в матеріалах справи. Листом № 05-1/01/181 від 12.01.2021 відповідач відмовив у задоволенні вимог щодо сплати грошових коштів за банківськими гарантіями, у зв`язку з тим, що вимоги не відповідають умовам гарантій, а саме: до вимоги не додано картку з нотаріально засвідченими зразками підписів уповноважених осіб та відбитка печатки бенефіціара; вимога не містить викладу конкретних обставин порушення принципалом (третьою особою) своїх зобов`язань, передбачених договорами, які б беззаперечно свідчили про настання гарантійного випадку, а вказівки у вимозі на порушення умов договору мають формальні ознаки. На думку позивача, відмова відповідача сплатити кошти за гарантіями порушує права позивача на отримання компенсаційної виплати у випадку порушення зобов`язань за договорами про закупівлю, що і стало підставою для звернення до суду першої інстанції з відповідним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково про стягнення з відповідача на користь позивача гарантійних сум за банківськими гарантіями у розмірі 1 203 163,62 грн. Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією. Згідно зі ст. 560 Цивільного кодексу України, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Відповідно до ч. 1 ст. 200 Господарського кодексу України, гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. В свою чергу, гарантія може забезпечувати як грошове так і не грошове зобов`язання боржника, оскільки законом не встановлено будь-яких обмежень щодо можливості застосування такого способу забезпечення в залежності від правової природи основного зобов`язання. При цьому, відповідальність гаранта перед кредитором носить виключно грошовий характер. При порушенні боржником основного зобов`язання гарант повинен лише сплатити грошову суму відповідно до умов гарантії, а не виконати забезпечене зобов`язання в натурі (передати товар, виконати роботи, надати послуги, тощо). Відповідно до п. 2 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою НБУ 15.12.2004 № 639 (надалі - Положення), гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант (банк, який надає гарантію на користь бенефіціара) бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром (особа, на користь якої надається гарантія) сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії. Відповідно до п. 5 розділу 1 Положення, банк-гарант може надавати такі види гарантій: платіжні гарантії, гарантії повернення авансового платежу, тендерні гарантії (гарантії забезпечення пропозиції), гарантії виконання, гарантії повернення позики тощо. Відповідно до ст. 562 Цивільного кодексу України, зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання. Відповідно до ст. 561 Цивільного кодексу України, гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше. Згідно з п. 5 глави 2 розділу 2 Положення, гарантія вважається чинною з дати її видачі, якщо в ній не зазначено інше. Датою видачі гарантії вважається день надіслання бенефіціару або банку бенефіціара, або візуючому банку, або банкам-кореспондентам повідомлення із зазначенням умов гарантії або дата, зазначена на поштовій квитанції, що свідчить про надіслання гарантії поштовим зв`язком, або день передавання її представнику бенефіціара або принципала для подальшого передавання її бенефіціару. Облік наданої гарантії здійснюється в день набрання нею чинності за відповідними позабалансовими рахунками. Отже, матеріалами прави підтверджується, що 05 грудня 2018 року та 28 січня 2019 року ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень" були видані банківські гарантії: № 23970/18-ГВ на суму 401 516,34 грн.; № 1040/19-ГВ на суму 266 090,52 грн.; № 1165/19-ГВ на суму 267 597,34 грн.; № 1166/19-ГВ на суму 267 959,42 грн. (надалі - банківські гарантії). Вказаними гарантіями визначено, що відповідач зобов`язується протягом 5 (п`яти) банківських днів заплатити бенефіціару суму гарантії, за умови отримання від бенефіціара письмової вимоги, з посиланням на гарантію, яка підписана уповноваженою особою та скріплена відбитком печатки бенефіціара, за умови, що у вимозі буде вказано, що сума, яку бенефіціар вимагає сплатити, має бути виплачена бенефіціару, у зв`язку з невиконанням принципалом своїх зобов`язань у відповідності до договору із зазначенням обставин порушення принципалом своїх зобов`язань, передбачених договором. Письмова вимога бенефіціара повинна бути надана гаранту не пізніше 31.12.2020 року (в редакції змін № 1 від 10.06.2019 року до банківських нарантій). Відповідно до ч. 1 ст. 563 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що зобов`язання гаранта здійснити його виконання відповідно до умов гарантії виникає лише після порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, і відповідне порушення зобов`язання породжує обов`язок виплати, проте, за умов дотримання порядку звернення щодо виплати та дотримання умов гарантії щодо порядку звернення. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Як підтверджується наявними матеріалами справи, згідно календарних графіків робіт закінчення всіх видів робіт по об`єктах - грудень 2019 року. Пунктами 4.2. договорів передбачено, що замовник проводить розрахунки за виконані роботи на підставі підписаних сторонами актів форми № КБ-2в (акт приймання виконаних будівельних робіт) та форми № КБ-3 (довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат), при цьому сторони домовилися про те, що строк (термін) оплати замовником виконаних виконавцем робіт визначається відкладальною обставиною, а саме - після надходження коштів з бюджету на рахунок замовника за проведення робіт, які є предметом даного договору. При цьому, дійсно, станом на 31.12.2019 року зобов`язання третьої особи за договорами підряду про закупівлю робіт за державні кошти № 21-Б від 10.12.2018 року, № 1-Б від 06.02.2019 року, № 2-Б від 07.02.2019 року та № 4-Б від 11.02.2019 року виконані не були, і доказів іншого матеріали справи не містять. Так, суд першої інстанції встановив, що оскільки принципал порушив свої зобов`язання та умови договорів підряду про закупівлю робіт за державні кошти № 21-Б від 10.12.2018 року, № 1-Б від 06.02.2019 року, № 2-Б від 07.02.2019 року та № 4-Б від 11.02.2019 року по виконанню робіт у встановлені строки, а виконання принципалом зобов`язань було забезпечено банківськими гарантіями № 23970/18-ГВ від 05.12.2018 року, № 1040/19-ГВ від 28.01.2019 року, № 1165/19-ГВ від 28.01.2019 року, № 1166/19-ГВ від 28.01.2019 року, наданими ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень", і враховуючи положення ч. 1 ст. 563 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача, як гаранта, виник обов`язок сплатити позивачу (кредитору) грошові кошти відповідно до умов гарантій, який не було виконано відповідачем, що і стало підставою для задоволення позовних вимог в частині стягнення - 1 203 163,62 грн. Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно з ч. 2-4 ст. 563 Цивільного кодексу України вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. П. 36 Положення визначено, що банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, перевіряє достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення. Банк-гарант (резидент) надсилає копію вимоги, що становить належне представлення, принципалу (разом із копіями документів, якими вона супроводжувалася, якщо подання таких документів передбачалось умовами гарантії). П. 37 Положення визначено, що банк-гарант (резидент) сплачує кошти бенефіціару за гарантією в разі отримання вимоги, що становить належне представлення. П. 38 Положення визначено, що банк-гарант (резидент) сплачує кошти за гарантією на умовах і в строки, передбачені гарантією для оплати вимоги та згідно з реквізитами, зазначеними в гарантії, якщо інші реквізити не визначені у вимозі. Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що для пред`явлення гаранту вимоги кредиторові достатньо лише факту порушення боржником виконання основного зобов`язання, що узгоджується з приписами ст. 560 Цивільного кодексу України, ст. 200 Господарського кодексу України, п. 2 Положення проте, виникнення обов`язку гаранта по сплаті виникає за сукупності фактів: (1) пред`явлення гаранту вимоги кредиторові внаслідок настання факту порушення боржником виконання основного зобов`язання та (2) дотримання обумовлених гарантіями умов пред`явлення з наданням відповідних документів, які обумовлені банківськими гарантіями, що узгоджується і з приписами ч. 2-4 ст. 563 Цивільного кодексу України, і відповідно, підтверджує належність представлення банківських гарантій. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач направив позивачу відповідь від 12.01.2021 року № 05-1/01/181, в якій відмовив у задоволенні вимоги щодо сплати гарантії. Підставами, на які відповідач посилався для відмови у виплаті грошових коштів за гарантіями було ненадання до вимоги картки з нотаріально засвідченими зразками підписів уповноважених осіб та відбитки печатки бенефіціара та не зазначення викладу конкретних обставин порушення принципалом (третьою особою) своїх зобов`язань, передбачених договорами, які б беззаперечно свідчили про настання гарантійного випадку. При цьому, позивачем не заперечувалась обставина ненадання до вимоги картки з нотаріально засвідченими зразками підписів уповноважених осіб та відбитки печатки бенефіціара, і позивач посилався на те, що недотримання вказаної умови жодним чином не спростовує обов`язок відповідача здійснити виплату за банківськими гарантіями, адже факт порушення боржником виконання основного зобов`язання, виконання яких забезпечено банківськими гарантіями - є підтвердженим. Проте, дослідивши наявні матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що умовами банківських гарантій чітко обумовлено, що разом з письмовою вимогою бенефіціар надає гаранту картку з нотаріально засвідченими зразками підписів уповноважених осіб та відбитка печатки бенефіціара. Проте, матеріали справи, зокрема і вимоги позивача №01-11/2814 від 10.12.2020 року, № 01-11/2832, № 01-11/2833, № 01-11/2834 від 11.12.2020 року, як і повторна вимога від 30.12.2020 № 01-11/2993 не містять належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України надання разом з вказаними вимогами картки саме з нотаріально засвідченими зразками підписів уповноважених осіб та відбитка печатки бенефіціара, зокрема не містять відомостей про надання вказаних документів і додані опис вкладеного, а також перелік додатків до вказаних вимог. Доводи позивача в цій частині про те, що такі дії були цілком узгоджені з діючим законодавством, оскільки Законом України «Про нотаріат» чітко вказано, що нотаріус не може засвідчувати справжність підпису фізичної особи на документі, в якому стверджуються обставини, право посвідчення яких належить лише відповідному державному органу - судом апеляційної інстанції визнаються необґрунтованими, адже умовами гарантії чітко було обумовлено надання відповідних документів, як підстави для здійснення процедури виплати банком банківської гарантії, і що узгоджується з приписами ст.ст. 526, 530, 546, 560, 563 Цивільного кодексу України, ст. 200 Господарського кодексу України. При цьому, саме банк у даному випадку, є особою яка встановила умови відповідної гарантії, а позивач погодився з відповідною умовою і жодних заперечень стосовно відповідної умови, - у встановленому порядку не висловлював. Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що умовами банківських гарантій також передбачено, що до вимоги про сплату гарантій повинні бути додані копії письмових вимог до принципала про виконання ним зобов`язань, передбачених договором. І стосовно вказаних вимог в банківських гарантіях міститься умова, що такі письмові вимоги бенефіціара повинні бути надані гаранту не пізніше 26.12.2019 включно. Також, суд апеляційної інстанції встановив, що змінами до банківських гарантій № 1 від 10.06.2019, продовжено строк дії гарантій до 31 грудня 2020 року включно. Отже, спірними банківськими гарантіями було передбачено: - строк надання письмових вимог бенефіціара до принципала про виконання ним зобов`язань, передбачених договором, і їх надання не пізніше 26.12.2019; - строк дії гарантій - до 31.12.2020, який змінено згідно вищенаведених змін до банківських гарантій. В свою чергу, дослідивши наявні матеріали справи, суд апеляційної інстанції встановив, що наявні матеріали справи не містять копії письмових вимог до принципала про виконання ним зобов`язань, передбачених договором, як не містять і належних і допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження їх надання гаранту (відповідачу) не пізніше 26.12.2019 включно. При цьому, строк надання письмових вимог бенефіціара до принципала про виконання ним зобов`язань, передбачених договором, і їх надання не пізніше 26.12.2019 - не змінювався сторонами, адже змінами до гарантій № 1 було змінено лише строк дії гарантій (до 31.12.2020), що не звільняє позивача від виконання обумовлених гарантіями умов щодо подання відповідних документів у строк, обумовлений гарантіями. Також, суд апеляційної інстанції враховує і те, що матеріали справи містять додаткові угоди до договорів підряду, зобов`язання за якими забезпечено банківськими гарантіями. Наявність додаткових угод свідчить про те, що принципал та бенефіціар вносили зміни до договорів підряду. В свою чергу, банківськими гарантіями також передбачено, що всі зміни та доповнення, що вносяться до договору, принципал та бенефіціар зобов`язуються узгоджувати з гарантом. У випадку, якщо до договору будуть внесені зміни та доповнення без узгодження з гарантом, то ця гарантія припиняє свою дію згідно з ст. 212 Цивільного кодексу України. Ст. 212 Цивільного кодексу України визначено, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). (ч. 1). Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина). (ч.2). Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала. (ч. 3). Якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала.(ч. 4). Законом можуть встановлюватися особливості вчинення та виконання окремих правочинів, за якими настання, зміна або припинення прав та обов`язків обумовлені настанням відкладальних чи скасувальних обставин.(ч. 5). Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними доводами скаржника про те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано умов банківських гарантій стосовно необхідності узгодження з гарантом (відповідачем) всіх змін та доповнень, що вносяться в договір. При цьому, учасники спору не заперечували внесення змін до відповідних договорів, виконання яких забезпечувалось банківськими гарантіями. У зв`язку з наведеним суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем обгрунтовано було відмовлено позивачу у виплаті спірних сум за банківськими гарантіями, і відповідна відмова узгоджується з приписами ч. 2-4 ст. 563 Цивільного кодексу України та приписами вищенаведеного Порядку, а відповідний обов`язок відповідача про сплату позивачу спірних сум за банківськими гарантіями - є таким, що не настав в розумінні умов банківських гарантій та приписів ст.ст. 526, 530, 546, 560, 563 Цивільного кодексу України, ст. 200 Господарського кодексу України. З урахуванням наведеного в сукупності, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у відповідача зобов`язання по сплаті на користь позивача гарантійних сум за банківськими гарантіями № 23970/18-ГВ від 05 грудня 2018 року на суму 401 516,34 грн., № 1040/19-ГВ від 28 січня 2019 року на суму 266 090,52 грн., № 1165/19-ГВ від 28 січня 2019 року на суму 267 597,34 грн., № 1166/19-ГВ від 28 січня 2019 року на суму 267 959,42 грн. за наведених позивачем обгрунтувань та наявних у справі доказів, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача гарантійних сум за банківськими гарантіями № 23970/18-ГВ від 05 грудня 2018 року на суму 401 516,34 грн., № 1040/19-ГВ від 28 січня 2019 року на суму 266 090,52 грн., № 1165/19-ГВ від 28 січня 2019 року на суму 267 597,34 грн., № 1166/19-ГВ від 28 січня 2019 року на суму 267 959,42 грн.- задоволенню не підлягають за наведених у даній постанові підстав. Стосовно доводів скаржника про те, що судом першої інстанції було безпідставно об`єднано позовні вимоги про стягнення гарантійної суми у розмірі 1 203 163,62 грн. за банківськими гарантіями № 23970/18-ГВ від 05.12.2018 року, № 1040/19-ГВ від 28.01.2019 року, № 1165/19-ГВ від 28.01.2019 року, № 1166/19-ГВ від 28.01.2019 року, які обгрунтовані різними засобами доказування, і що також призвело до неправильного визначення суми судового збору при подачі позову, а також призвело до порушення приписів ст. 173 Господарського процесуального кодексу України - суд апеляційної інстанції зазначає, що в цій частині судом першої інстанції обгрунтовано прийнято до розгляду відповідний позов з заявленими вимогами без порушення приписів процесуального закону. Інші доводи та посилання учасників справи розглянуті судом, але є такими, що не впливають на висновки суду апеляційної інстанції при вирішенні спору. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд надав учасникам спору вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення гарантійних сум за банківськими гарантіями № 23970/18-ГВ від 05 грудня 2018 року на суму 401 516,34 грн., № 1040/19-ГВ від 28 січня 2019 року на суму 266 090,52 грн., № 1165/19-ГВ від 28 січня 2019 року на суму 267 597,34 грн., № 1166/19-ГВ від 28 січня 2019 року на суму 267 959,42 грн. - не є законними та обґрунтованими, не були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а тому позов задоволенню не підлягає за наведених у дані постанові підстав, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України. Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального правата порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю, за наведених у даній постанові підстав. Розподіл судових витрат Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: - судовий збір за подачу позову покладається на позивача; - з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 27 071,19 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Керуючись ст. ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2021 у справі №910/4608/21 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2021 у справі №910/4608/21 скасувати.

3. Прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації до Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ШТІЛГОРМАКС-2020» про стягнення грошових коштів відмовити повністю.

4. Стягнути з Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації (14000, Чернігівська обл., місто Чернігів, ВУЛИЦЯ ЄЛЕЦЬКА, будинок 11; ідентифікаційний код 04014246) на користь Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» (04119, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЮРІЯ ІЛЛЄНКА (Мельникова), будинок 83-Д; ідентифікаційний код 38301210) 27 071 (двадцять сім тисяч сімдесят одну) грн 19 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної постанови.

6. Матеріали справи №910/4608/21 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України. Дата підписання повного тексту постанови 16.12.2022 після виходу суддів з відпустки. Головуючий суддя О.В. Тищенко Судді С.Р. Станік Є.Ю. Шаптала