Постанова Житомирський апеляційний суд № 935/1256/22

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №935/1256/22 Головуючий у 1-й інст. Пасічний Т. З. Категорія 70 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 грудня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді: Коломієць О.С. суддів: Шевчук А.М., Талько О.Б. з участю секретаря судового засідання: Франчука В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №935/1256/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 19 серпня 2022 року, яке ухвалено суддею Пасічним Т.З. встановив: У червні 2022 року позивач звернулася з позовом до суду, на обґрунтування якого зазначила, що під час спільного проживання з відповідачем у період з березня 2013 року у них народилося двоє дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На даний час сторони припинили шлюбні стосунки та проживають окремо. Однак відповідач не виконує свої батьківські обов`язки щодо утримання дітей, коштів на їх утримання не надає, хоча є їх батьком та має реальну можливість надавати матеріальну допомогу. З урахуванням вищевикладеного просить стягнути аліменти на утримання двох дітей у розмірі 6000 грн. щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 19 серпня 2022 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на її користь на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 3000,00 грн на кожну дитину, щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15.06.2022 року і до повноліття дітей. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Не погодившись із таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову про стягнення аліментів. Зазначає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, внаслідок неналежного дослідження та оцінки судом зібраних доказів у справі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги послався на те, що сторони дійсно починаючи з березня 2013 року і до кінця 2014 року спільно проживали та мешкали у м. Коростені. Однак на даний час сторони не проживають разом та не ведуть спільного господарства. При цьому ухвалюючи рішення суд першої інстанції не звернув увагу, що підстави для стягнення аліментів з відповідача відсутні, оскілки його батьківство щодо неповнолітніх дітей у встановленому законом порядку не встановлено. Так у свідоцтві про народження батьком дітей записаний ОСОБА_6 , а не ОСОБА_2 . Крім того, сторони не подавали до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про походження дітей від відповідача, будь-якого рішення про встановлення батьківства ОСОБА_2 щодо неповнолітніх дітей не приймалось. Правом подати відзив на апеляційну скаргу позивач не скористалась. Учасники справи в судове засідання не з`явились, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від представника відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі сторони відповідача. За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З урахуванням наведеного, колегія суддів здійснює розгляд справи за відсутності всіх учасників справи, які не з`явились в судове засідання та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав. Судом під час розгляду справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_6 - ОСОБА_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 , які видані Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Коростишівського районного управління юстиції у Житомирській області 17.07.2014 та 25.11.2015 року, відповідно (а.с.5,6). Зі змісту вказаних свідоцтв про народження вбачається, що батьками малолітніх дітей зазначені ОСОБА_6 та ОСОБА_1 . Також з копії актового запису про народження №205 від 17 липня 2014 року вбачається, що дитина ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відомості про батька ОСОБА_6 внесені на підставі заяви матері ОСОБА_1 відповідно до ч.1 ст. 135 СК України. Зі змісту копії актового запису про народження №315 від 25 листопада 2015 року вбачається, що дитина ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 . Відомості про батька ОСОБА_6 внесені на підставі заяви матері ОСОБА_1 відповідно до ч.1 ст. 135 СК України. Статтями 125 та 126 Сімейного Кодексу України передбачено, що якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду. Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. Відповідно до ч.1,2 ст. 128 СК України за відсутності заяви про походження дитини, право на подання якої відповідно до ст. 126 цього Кодексу мають жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, батьківство щодо дитини, народженої такими особами, може бути визнане за рішенням суду. Згідно статей 180, 181 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Під час розгляду справи встановлено, що сторони у справі в зареєстрованому шлюбі не перебувають. Спільну заяву до органу державної реєстрації актів цивільного стану про походження дітей від відповідача ОСОБА_2 не подавали. Запис про батька ОСОБА_6 в актових записах про народження малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , був вчинений органом реєстрації на підставі заяви матері ОСОБА_1 відповідно до ч.1 ст. 135 СК України, яка передбачає, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові дитини записується за її вказівкою. Також матеріали справи не місять будь-яких доказів про звернення позивача до суду із заявою та прийняття судом рішення про встановлення батьківства ОСОБА_2 щодо малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Таким чином, враховуючи ту обставину, що батьківство відповідача ОСОБА_2 щодо малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відповідно до вказаних норм Сімейного Кодексу України не зареєстровано і не встановлено, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача, як з батька на користь позивача аліментів на утримання малолітніх дітей є помилковим. Однак, суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, внаслідок неналежного дослідження та оцінки наданих сторонами доказів невірно встановив фактичні обставини у справі, які мають значення для правильного вирішення спору, що призвело до ухвалення незаконного рішення, а тому воно підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову з вищевказаних підстав. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору, компенсувати відповідачу ОСОБА_2 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені витрати по сплаті судового збору в розмирі 1488,00 грн. Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 19 серпня 2022 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей. Компенсувати ОСОБА_2 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені витрати по сплаті судового збору в розмирі 1488,00 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 29 грудня 2022 року. Головуючий Судді