Постанова 4807 № 333/8115/21

Дата документу 14.12.2022 Справа № 333/8115/21 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 333/8115/21 Головуючий у 1-й інстанції: Варнавська Л.О. Провадження №22-ц/807/2054/22 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 грудня 2022 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Кочеткової І.В., Камалової В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини, - В С Т А Н О В И В: У листопаді 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_4 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини. В обґрунтування позову зазначено, що рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютоо 2019 по справі №333/4201/17 було частково задоволено позов ОСОБА_4 до неї, ОСОБА_5 , визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину квартири. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2020 року по справі №333/4061/19 було задоволено її позов до ОСОБА_5 про застосування наслідків недійсного правочину стягнено з ОСОБА_5 на її користь грошові кошти у сумі 411000, 00 грн . Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 липня 2019 по справі №333/4061/19 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2020 року у цивільній справі №333/4061/19 про застосування наслідків недійсного правочину скасовано, провадження у справі закрите. Після отримання інформації про смерть ОСОБА_5 вона подала приватному нотаріусу Кардаш Я.В. претензію кредитора і на підставі її заяви було заведено спадкову справу. ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , але її смерть була встановлена лише в лютому 2021 році, після впізнання її колишнім чоловіком ОСОБА_4 . На час смерті ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності належала Ѕ частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а Ѕ частини цієї ж квартири на підставі вищевказаного рішення суду належала ОСОБА_4 , але право власності не зареєстровано у єдиному реєстрі прав власників нерухомого майна. На час смерті ОСОБА_6 не мала зареєстрованого місця проживання, останнім її місцем реєстрації була квартира АДРЕСА_2 . Відповідно до заповіту від 01 березня 2019 року спадкоємцем ОСОБА_5 призначено ОСОБА_2 . Нотаріус не здійснювала виклик спадкоємців за заповітом. Вона звернулась до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кардаш Я.С. із заявою кредитора і на підставі її заяви було заведено спадкову справу №10/2021, а після скасування рішення суду по справі №333/4061/19 подала заяву про прийняття спадщини за заповітом. Нотаріус в своїй постанові від 28 вересня 2021 року зазначив про те, що позивачем пропущений встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини. Вказує, що вона з поважних причин не звернулась до нотаріуса в шестимісячний строк, встановлений законодавством із заявою про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_5 , оскільки з об`єктивних причин про її смерть стало відомо лише в 2021 році, після її поховання та впізнання колишнім чоловіком, а вона не була обізнана ні про смерть, ні про намір спадкодавця заповісти їй все майно, ні про наявність заповіту на її користь, оскільки вона не є спадкоємцем за законом. З огляду на вищевикладене просить визначити ОСОБА_2 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 тривалістю у два місяці, з дня набрання рішенням суду законної сили. Ухвалою суду від 06 січня 2022 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_7 відповідач територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради замінений на ОСОБА_3 . Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 серпня 2022 року позов задоволено. Визначено ОСОБА_2 додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 тривалістю у два місяці, починаючи з дня набрання рішення законної сили. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 серпня 2022 року у цій справі та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в позові, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 усі судові витрати, які ним понесено у зв`язку з розглядом справи у сумі 19962 грн. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не надав належної оцінки всім доказам у справі та дійшов помилково висновку про те, що ОСОБА_2 пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин. ОСОБА_2 не надала доказів на підтвердження того, що існували об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини в установлений законом строк, а незнання про смерть спадкодавця не може вважатись поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Учасники справи, ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень, судової повістки ( а.с. 201, а.с. 207) до апеляційного суду не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, будь яких клопотань про відкладення розгляду справи не надали. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Зважаючи на вказане, колегія у відповілдності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України ухвалила здійснювати апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_3 , третьої особи ОСОБА_4 . Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частні або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин, тому їй необхідно визначити додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини. З такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону, виходячи з наступного. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Колексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Судом встановлено, що рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2019 року по справі №333/4201/17 визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кардаш Я.О. 29 лютого 2017 року, зареєстрований в реєстрі за №86. Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 (а.с.6-9), яке постановою Запорізького апеляційного суду від 11 червня 2019 (а.с.9-12) та постановою Верховного Суду від 17 вересня 2020 залишено без змін (а.с.12 на звороті-19). 10 січня 2020 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя було ухвалено рішення по цивільній справі №333/4061/19 про задовлення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , третя особа: ОСОБА_4 про застосування наслідків недійсності правочину, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 411 000 грн за недійсним договором купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 26 лютого 2016 між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Рішення суду набрало законної сили 10 лютого 2020 року (а.с.22-23). Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 липня 2021 року заяву ОСОБА_4 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у цивільній справі № 333/6986/18 задоволено повністю. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2020 у цивільній справі № 333/4061/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , третя особа: ОСОБА_4 про застосування наслідків недійсності правочину скасовано. Провадження у справі № 333/4061/19 закрито. Ухвала набрала законної сили 10 серпня 2021 року (а.с.20-21). Як вбачається з ксерокопії супровідного листа та ксерокопії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулося до Комунарського районного суду м. Запоріжжя, 15 березня 2021 року, направлену судом по справі № 333/4061/19 судову повістку, копію позовної заяви та копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, отримала 25 лютого 2021 року «Крива» (а.с.48,49). З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть вбачається, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 про що було зроблено актовий запис 27 червня 2019 року за № 00139747918 та зареєстровано в реєстрі реєстратором Вознесенівського району у місті Запоріжжя відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області. Первинно було зазначено ОСОБА_8 по батькові як « ОСОБА_9 », дата народження « ІНФОРМАЦІЯ_2 », вік « 44». Місто смерті, Запорізька область, Вознесенівський район, м. Запоріжя. Причина смерті отруєння неуточненою отруйною речовиною. Відомості про документ, що підтверджує факт смерті лікарське свідоцтво про смерть № 2194 від 26 червня 2019 року, Комунальна установа « Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради, про що було видане свідоцтво про смерть від 29 червня 2019 року серія та номер НОМЕР_1 . 02 лютого 2021 року внесені зміни у вказаний актовий запис, на підставі висновку № 07/21.16-87 від 26 січня 2021 року Комунарського районного у місті Запоріжжі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), а саме: по батькові « ОСОБА_9 » виправлено на « ОСОБА_10 », вік з «44» виправлено на «43», дату народження з « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ( а.с. 78-79). 03 лютого 2021 року Реєстратором Комунарського районого у м. Запоріжжі відділу державої реєсрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Дніпро) видане повторне свідоцтво про смерть ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_2 з якого вбачається, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №328 (а.с.62, а.с. 79 зворот). ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є сином померлої ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (а.с.61). З протоколу пред`явлення трупа для впізнання від 14 січня 2021 року ОСОБА_4 була пред`явлена для впізнання фотокартка трупа невідомої жінки, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 у відділенні 5 міської клінічної лікарні м. Запоріжжя. ОСОБА_4 впізнав в покійній свою дружину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.47). Ухвалою суду була витребувана спадкова справа №10/2021 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 Пономарьової ОСОБА_11 , з якої вбачається, що 16 березня 2021 року ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кардаш Я.О. із претензією кредитора. Зазначає, що відповідно до рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2020 року ОСОБА_5 зобов`язано стягнути на її користь грошові кошти в розмірі 411000, 00 грн. З метою захисту її прав при оформленні спадщини просить прийняти до уваги наявність заборгованості спадкодавця ОСОБА_5 (а.с.74). 29 липня 2021 року до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кардаш Я.О. надійшли заяви про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_5 від її сина ОСОБА_1 та її матері ОСОБА_3 (а.с.87,88). 28 вересня 2021 року надійшла заява ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кардаш Я.О., в якій вона просить видати свідоцтво про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 Пономарьової ОСОБА_12 .. У разі відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом просить видати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с.97). 28 квітня 2017 року ОСОБА_5 складено заповіт, за яким вона всі свої права та обов`язки майнового характеру та все її майно заповіла ОСОБА_2 . Заповіт посвідчено приватним нотаріусом Запорізькрого міського нотаріального округу Кардаш Я.О., двадцять восьмого квітня 2017 року, зареєстовано в реєстрі за №

203. Дата складання заповіту двадцять восьме квітня 2017 року закреслена та зазначено перше квітня 2019 року. На звороті заповіту міститься запис закреслено « двадцять восьме квітня» «сімнадцятого» - не читати. Записано правильно «перше березня» «дев`ятнадцятого» -вірити, приватний нотаріус, підпис, печатка приватного нотаріуса Запорізькго міського нотаріального округу Кардаш Яна Олександрівна. Дата та час внесення виправлення нотаріусом не зазначено. (а.с.82). 28 вересня 2021 року надійшла заява ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кардаш Я.О., в якій вона просить видати свідоцтво про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 Пономарьової ОСОБА_13 , а в разі відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом просить видати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с.97). Постановою №326/02-31 від 28 вересня 2021 року приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Кардаш Я.О. відмовила ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченим ОСОБА_14 01 березня 2019 року за № 203, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 Пономарьової ОСОБА_13 , спадкова справа № 10/2021, у зв`язку з тим, що пропущений строк для прийняття спадщини, передбачений ч.1 ст.1270 ЦК України (а.с.97 на звороті). Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України). За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, незнання положень закону тощо, то немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 та від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19). Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо. Подібний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17 (провадження № 61-17764св20). Отже, практика суду касаційної інстанції у цій категорії справ є сталою та незмінною. З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). Позов ОСОБА_2 обгрунтовується тим, що вона не знала про смерть спадкодавця, та про наявність заповіту на її ім`я, що є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції взяв до уваги, що позивач ОСОБА_2 не знала про відкриття спадщини та не могла знати, оскільки лише 14 січня 2021 року ОСОБА_4 було проведено впізнання трупа ОСОБА_5 по фотографії та лише після цього, 02 лютого 2021 року в актовий запис про смерть ОСОБА_5 були внесені зміни, які дозволили ідентифікувати її труп. Тобто, 02 лютого 2021 року з`явились юридичні підстави вважати, що відкрилась спадщина після померлої ОСОБА_5 .. При цьому суд врахував, що 28 вересня 2021 року позивач звернулася із заявою про прийнятя спадщини за законом, яка прийнята нотаріусом, про що свідчить постанова приватного нотаріуса № 26/02-31 від 28 вересня 2021 року, в якій нотаріус відмовив ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини. За таких обставин суд вважав, що мають місце поважні причини для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_5 .. Водночас, апеляційний суд бере до уваги те, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Запоріжжя Вознесенівського району у п`ятій міській клінічній лікарні, факт смерті підтверджено лікарським свідоцтвом про смерть № 2194 від 26 червня 2019 року, виданого Комунальною установою «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради, про що було зроблено актовий запис № 328 від 27 червня 2019 року Вознесенівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області. Зміну актового запису до реєстру внесено 02 лютого 2021 року реєстратором Вознесенівького районного у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивілтьного стану Південно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Дніпро) на підставі висновку № 07/21.16-87 від 26 січня 2021 року, Комунарського районного у місті Запоріжжі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Дніпро), а саме відомості про померлого « ОСОБА_9 » замінено на « ОСОБА_10 », «років 44» замінено на « ІНФОРМАЦІЯ_8 », дата народження « ІНФОРМАЦІЯ_3 » замінено на « ІНФОРМАЦІЯ_4 » При цьому слід зауважити, що з момену смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 в п`ятій міській лікарні м. Запоріжжя до внесення зміни до актового запису до реєстру - 02 лютого 2021 року ОСОБА_5 в розшуку не перебувала. Відповідно до положень статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою ( частина третя статі 46 цього Кодексу). Отже, часом відкриття спадщини є день смерті ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до ст. 56 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, а також забезпечують державну реєстрацію заповітів у Спадковому реєстрі відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів. Відповідно до статті 59 Закону України "Про нотаріат", документи, в яких викладено зміст правочинів (договори, заповіти, довіреності тощо), свідоцтва, що посвідчуються нотаріально або видаються нотаріусом, виготовляються нотаріусом або посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, не менше ніж у двох примірниках, один із яких залишається у справах державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса, у виконавчому комітеті органу місцевого самоврядування. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій). Відповідно до п.п. 1, 2 Глави 9 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України тексти договорів, заповітів, довіреностей, свідоцтв, актів про морські протести та протести векселів, перекладів у разі засвідчення нотаріусом вірності перекладу документа з однієї мови на іншу, заяв, на яких нотаріусом засвідчується справжність підпису, за винятком заяв у електронній формі заяв та примірників документів, що залишається у справах нотаріуса, а також дублікатів нотаріальних документів, викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів з лицьового та зворотного боку цих бланків. У разі якщо документ викладено на спеціальному бланку нотаріальних документів, на примірнику документа, що залишається у справах нотаріуса, нотаріус після посвідчення напису у правому нижньому куті акркуша зазначає серію та номер використаних на нотаріальну дію спеціальних бланків нотаріальних документів. В матеріалах спадкової справи до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 Пономарьової ОСОБА_13 , яка заведена приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кардаш Я.О., міститься копія примірника заповіту викладеного на спеціальному бланку (а.с. 82), тобто того, що передається після його складання заповідачу або іншій особі на прохання заповідача, а не той екземпляр заповіту, що зберігається у справах нотаріуса. Зі змісту заповіту вбачається, що ОСОБА_16 всі її права та обов`язки майнового характеру та все її майно, рухоме та нерухоме, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті, і на що вона за законом матиме право, заповідає гомадянці України ОСОБА_2 . Відповідно до копії примірника заповіту, який викладений на спеціальному бланку вбачається, що дата його складання та посвідчення має виправлення закреслено «двадцять восьме квітня «сімнадцятого» - не читати, так як записано помилкво. Виправленому « перше березня, « дев`ятнадцятого» - вірити ( а.с. 82 зворот). Враховуючи, що копія екземпляру заповіту, який викладений на спеціальному бланку був наданий позивачем у цій справі ОСОБА_2 та продемострований суду його оригінал, то вважається, що позивач ОСОБА_2 була обізнана про наявність заповіту на її ім`я з дати його складання 01 березня 2019 року. Позивач не надала суду належних, допустимих та достовірних доказів на спростування вищезазначених обставин ( що вона заповіт отримала пізніше, тощо). Зазначені обставини були також встановлені судом першої інстанції, а саме в абзаці 7 мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення зазначено, що «Суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи представника позивача ОСОБА_2 про необізнаність щодо наявності заповіту на ім`я ОСОБА_2 , оскільки в матеріалах справи міститься копія екземпляра заповіту складеного на бланку, тобто того, що передається після складення заповідачу, а представник позивача не змогла пояснити, яким чином та коли у позивача ОСОБА_2 опинився оригінал заповіту, який і був продемонстрований суду». Позивач ОСОБА_2 погодилася з такими висновками суду першої інстанції, оскільки не оскаржила їх в апеляційцному порядку. В суді апеляційної інстанції предстаник ОСОБА_2 , адвокат Трачук Н.І. також не могла пояснити, яким чином та коли у позивача ОСОБА_2 появився заповіт, викладений на спеціальному бланку, який після посвідчення нотаріусом передається заповідачу. З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач ОСОБА_2 була обізнана про наявність заповіту за яким ОСОБА_5 всі свої права та обов`язки майнового характеру та все її майно заповіла ОСОБА_2 з дати його складання, тобто з 01 березня 2019 року, оскільки він знаходився у неї. Позивач та її представник не спрстували зазначених обставин ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції. Про смерть ОСОБА_5 позивачу було відомо ще 25 лютого 2021 року, коли ОСОБА_2 отримала судову повістку, копію позовної заяви та копію ухвали суду про відкриття провадження у справі № 333/4061/19 за заявою ОСОБА_4 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у цивільній справі № 333/6986/18 ( а.с. 48, 49). Проте заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 подано позивачем лише 28 вересня 2021 року, тобто більше, ніж через два роки три мсяці з дня смерті спадкодавця та більше шести місяців як вона взнала про смерть ОСОБА_4 та про наявність заповіту на її ім`я, не зазначивши існування об`єктивних та неподоланних перешкод для прийняття спадщини у встановлені законом строки, а отже, не довела, що пропуск строку відбувся з поважних причин. Постановою приватного нотаріуса від 28 вересня 2021 року № 326/02-31 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 Пономарьової ОСОБА_13 , у зв`язку з тим, що пропущений строк для прийняття спадщини ( а.с. 97 зворот). Отже, судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що позивач була обізнана про наявність заповіту на її ім`я з часу його складання, що нею не спростовано. А лише необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Установивши, що ОСОБА_2 пропустила строк для прийняття спадщини, не навівши при цьому обставин, що створювали об`єктивні та непереборні труднощі для позивача щодо подання такої заяви, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції не вірно застосував норми матеріального права, а саме частину третю статті 1272 ЦК України, за змістом якої підлягає визначенню додатковий строк для прийняття спадщини лише за наявності поважної причини, а тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для надання позивачу додаткового строку для прийняття спадщини. Також суд апеляційної інстанції зазначає, що безпідставне надання додаткового строку на прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента верховенства права та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину. З огляду на зазначене, рішення суду першої інстанції не можна вважати законним та обгрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з підстав, передбачених частиною першою статті 376 ЦПК України з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини. Аргументи апеляційної скарги є виправданими. Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно з ч.ч. 1, п. 2 ч. 2, п. 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаютьсяч, у разі відмови в позові на позивача. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду першої інстанції надано ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АР № 1074856, Договір №99/1 про надання правничої допомоги від 07 грудня 2021 року; акт розрахунок надання послуг від 19 липня 2022 року на суму 8600 грн, відповідно до якого Адвокатським об`єднанням «Малишев і партнери» надано ОСОБА_1 послуги правової (правничої допомоги): юридичний аналіз документів та надання правової консультаці 1000 грн, складання заяви про залучення до участі у справі третьої особи та відкладення підготовчого засідання 800 грн, ознайомлення з матеріалами справи у суді та їх юридичний аналіз 1000 грн, складання клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи та стягнення судових витрат 800 грн, представництво в суді першої інстанції - 3000 грн; Квитанцію до прибутково касового ордеру № 27 від 19 липня 2022 року на підставі договору № 99/1 про надання правової допомоги від 07 грудня 2021 року, акт-розрахунок надання послуг від 19 липня 2022 року, про сплату ОСОБА_1 Малишеву ОСОБА_17 суми 8600 грн (а.с.65,140-142). До апеляційної інстанції надано акт розрахунок надання послуг від 03 жовтня 2022 року на суму 10 000 грн, відповідно до якого Адвокатським об`єднанням «Малишев і партнери» надано ОСОБА_1 послуги правової (правничої допомоги): юридичний аналіз документів та надання правової консультаці 1000 грн, складання апеляційної скарги 6000 грн, представництво в суді апеляційної інстанції 3000 грн та Квитанцію до прибутково касового ордеру № 29 від 03 жовтня 2022 року на підставі договору № 99/1 про надання правової допомоги від 07 грудня 2021 року, акт-розрахунок надання послуг від 03 жовтня 2022 року, про сплату ОСОБА_1 Малишеву ОСОБА_17 суми 10 000 грн (а.с.174-175). З огляду на зазначене, апеляційний суд дійшов висновку про доведеність ОСОБА_1 понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції у розмірі 8600 грн у суді апеляційної інстанції у розмірі 4000 грн виходячи з їх співмірності складності справи та виконаним адвокатом обсягу роботам, часу, виплаченого гонорару, а всього у розмірі 12600 грн. Оскільки, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , отже з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір сплачений ним за подання апеляційної скарги у розмірі 1362 грн ( а.с. 173). Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 серпня 2022 року у цій справі скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1362 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 8600 грн, у суді апеляційної інстанції у розмірі 4000 грн, а всього у розмірі 12 600грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повна постанова складена 20 грудня 2022 року. Головуючий, суддя СуддяСуддя Подліянова Г.С.Гончар М.С.Кочеткова І.В.