Постанова Вінницький апеляційний суд № 129/2109/21

Справа № 129/2109/21 Провадження № 33/801/1013/2022 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Капуш І. С. Доповідач: Шемета Т. М. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 грудня 2022 року м. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Шемета Т. М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Гайсинського районного суду Вінницької області від 27 травня 2022 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ПНОКПП: НОМЕР_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,- в с т а н о в и в : Постановою Гайсинського районного суду Вінницької області від 27 травня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 496, 20 грн. У постанові суду зазначено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 215952 від 19 червня 2021 року, встановлено, що 19 червня 2021 року о 00 год. 54 хв. на автодорозі Р33 в с. Кисляк Гайсинського району Вінницької області водій ОСОБА_1 , керував автомобілем «Mitsubishi Grandis», д.н.з. НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди ОСОБА_1 проводився в Комунальному некомерційному підприємстві «Гайсинська центральна районна лікарня Гайсинської міської ради», результат огляду на стан алкогольного сп`яніння 0, 98 ‰ (проміле), чим порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху, скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. При ухваленні оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив з того, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, відтак останній підлягає притягненню до адміністративної відповідальності. Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Гайсинського районного суду Вінницької області від 27 травня 2022 року скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 обгрунтовує тим, що його дійсно було зупинено працівниками поліції, та після освідування алкотестом «Драгер», який показав результат 0,98 % проміле, він згодився поїхати до медичного закладу оскільки не погоджувався з результатами алкотесту так як за три години до зупинки патрульними він вжив два келиха шампанського, та враховуючи час виведення шампанського з організму, вважає, що на час освідування проміле алкоголю повинно було бути в межах норми, або ж навіть менше. Однак після прибуття до Гайсинської ЦРЛ до кабінету лікаря його не впустили, туди увійшов патрульний, а через деякий час вийшов лікар і без будь якого медичного огляду зазначив у висновку в графі результати медичного огляду що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Вважає, що поліцейськими безпідставно, за відсутності належних доказів та з порушенням процедури було складено протокол про притягнення його до адміністративної відповідальності, в його діях, як особи яка притягається до адміністративної відповідальності, відсутня подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначає що на час подання апеляційної скарги закінчились строки притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а відтак наявні підстави для закриття провадження у цій справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП. В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явився. Відповідно до положень статті 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб, відтак суд ухвалив розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , який про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків. Згідно вимог статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, вирішення справи в точній відповідності з законом. Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до частини сьомої статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. У протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП настає, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Згідно п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Згідно із пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до змісту статті 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння відповідно до пункту 3 Розділу І Інструкції є запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Із аналізу вказаних норм слідує, що підставою для проведення огляду водія транспортного засобу на стан сп`яніння є наявність у поліцейського підстав вважати, що водій перебуває у такому стані на основі виявлених ознак сп`яніння. Відповідно до пункту 6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: - поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); - лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). За частиною 2 статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідно до пункту 7 Розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. При апеляційному розгляді встановлено, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 215952 від 19 червня 2021 року водій ОСОБА_1 цього ж дня о 00 год. 54 хв. на автодорозі Р33 в с. Кисляк Гайсинського району Вінницької області водій керував автомобілем «Mitsubishi Grandis», д.н.з. НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння, результат огляду на стан алкогольного сп`яніння позитивний 0, 98 ‰ (проміле), чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Підписів особи, яка притягається до адміністративної відповідальності протокол не містить: «від підпису відмовився» (а. с. 2). Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди ОСОБА_1 проводився в Комунальному некомерційному підприємстві «Гайсинська центральна районна лікарня Гайсинської міської ради». Відповідно до висновку медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 62 складеного 19 червня 2021 року о 01 год. 30 хв., ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння (а. с. 4). З відеозапису нагрудної камери (відеореєстратора) працівників патрульної поліції, що міститься на диску в матеріалах справи (а. с. 7) вбачається, що 19.06.2022 року о 01:31:55 чергова медсестра дістає та відкриває мундштук, вставляє в алкотестер, проводить контрольний замір повітря, о 01:32:50 - 01:32:55 ОСОБА_1 продуває алкотестер, о 01:33:20, а також о 01:37:40 черговий лікар, в присутності ОСОБА_1 , медичної сестри та інспекторів поліції оголошує результат 0, 98 проміле, ОСОБА_1 результати огляду зафіксовані на драгері не заперечував, сфотографував на мобільний телефон. О 01 год. 43 хв. ОСОБА_1 підписав складений лікарем висновок щодо перебування у стані сп`яніння та просив надати йому копію цього висновку. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Орган (посадова особа) відповідно до ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. В апеляційній скарзі заявник не заперечує факт вживання алкоголю, на відеозаписі долученому до матеріалів справи, ОСОБА_1 сам підтверджує, що за три години до освідування випив два бокали шампанського, та погодився у відстороненні його від керування транспортним засобом. Отже, апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів, які б спростовували висновки місцевого суду про факт перебування його у стані алкогольного сп`яніння. Будь-яких зауважень, щодо протоколу чи неправдивості, незгоди з результатами тестування, тощо ОСОБА_1 не висловив. Об`єктивних підстав ставити під сумнів висновки суду про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції не вбачає. Надуманим є доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що по прибуттю до Гайсинської ЦРЛ його не впустили до кабінету лікаря та не проводили медичний огляд, адже на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського чітко зафіксовано проведення лікарем медичного огляду ОСОБА_1 , який скаржився на застосування до нього поліцейськими фізичної сили, просив зафіксувати почервоніння на руках, а також виконував вправи під час проведення лікарем огляду на стан сп`яніння. Весь час проведення освідування та заповнення лікарем документів ОСОБА_1 перебував у кабінеті. Разом з тим, апеляційний суд вважає недоведеним твердження апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він вжив лише два келиха шампанського ще за три години до зупинки транспортного засобу патрульними, а тому враховуючи час виведення шампанського з організму на час освідування проміле алкоголю повинно було бути в межах норми, або навіть і менше, жодним чином це не спростовує його вину у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та не є підставами для скасування оскаржуваної постанови, оскільки результати освідування оголошені йому лікарем не були ним оскаржені та спростовані. За таких обставин апеляційний суд повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність факту керування 19.06.2021 року ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. За наведених обставин апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно, дана вірна оцінка доказів у їх сукупності, вина ОСОБА_1 доведена беззаперечно, у зв`язку з чим суд дійшов правильного висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вимогу апеляційної скарги ОСОБА_1 про закриття провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на час розгляду апеляційної строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого частиною другою статті 38 КУпАП, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки з часу вчинення інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення (19.06.2021) та винесення постанови суду першої інстанції (27.05.2022 року), строк накладення адміністративного стягнення, передбачений частиною другої статті 38 КУпАП не сплив, а тому відсутні правові підстави для закриття провадження у справі, з огляду на те, що підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає. Відтак, постанова судді про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 130 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення є законною та обґрунтованою, у зв`язку з чим, за наслідками розгляду апеляційної скарги її слід залишити без змін, а подану апеляційну скаргу без задоволення. На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Гайсинського районного суду Вінницької області від 27 травня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Вінницького апеляційного суду Т. М. Шемета