Постанова Дніпровський апеляційний суд № 185/7283/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6433/22 Справа № 185/7283/21 Суддя у 1-й інстанції - Шаповалова І.С. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 грудня 2022 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу за заявою приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про розстрочення виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2022 року, - В С Т А Н О В И В: Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди, відмовлено. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 7 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2021 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнено з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 15 000 грн у відшкодування моральної шкоди. У іншій частині позову відмовлено. Стягнено з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» в дохід держави судовий збір у розмірі 567,50 грн. 22 липня 2022 року ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» звернулося до суду з заявою про розстрочення виконання судового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди. Заява обґрунтована тим, що ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" є підприємством, яке під час воєнного стану, введеного Указом Президента України, продовжує виконувати свої функції, проте зі складностями у зв`язку з відсутністю можливості у контрагентів здійснювати свою діяльність на територіях, де ведуться активні бойові дії, щодо поставки необхідного обладнання та ремонту шахтного устаткування. А значна кількість відкритих виконавчих проваджень про стягнення моральної шкоди дестабілізує роботу підприємства. У зв`язку з цим ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулось до суду із вказаною заявою, та просить розстрочити виконання рішення суду про стягнення з заявника на користь позивача 15000 грн моральної шкоди на три місці із сплатою платежів до останнього робочого дня кожного місяця. Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2022 року, заяву ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" про розстрочення виконання судового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди задоволено. Розстрочено виконання судового рішення від 07.06.2022 у справі №185/7283/21 за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди на три місяці, починаючи з серпня 2022 року до жовтня 2022 року, по 5000,00 грн. щомісячно (а.с.153). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нової ухвали про відмову у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити. Судом першої інстанції при вирішенні питання розстрочення боргу взято до уваги, що військова агресія російської федерації проти України та тимчасова окупація частини південних та східних регіонів України унеможливлюють стале функціонування підприємства, а припинення поставок вугілля на окуповані території зумовило ненадходження до ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" коштів у сумі на 90 млн грн, і значна кількість виконавчих проваджень по справам дестабілізує роботу підприємства. Проте погодитися з таким висновком суду, колегія суддів не може. Згідно зі ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом. Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід`ємною частиною права на суд та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення. У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін. Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання рішення залишилося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина судового процесу для цілей ст. 6 Конвенції. Відповідно до частини 1 статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Відповідно до частин 1, 3, 4, 5 статті 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо). Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Підставою для застосування статей 435 ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 10 Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо). Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Рішенням Суду у справі Глоба проти України № 15729/07 від 05.07.2012 року суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. За приписами статті 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця, у випадках, встановлених законом, - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про відстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку виконання рішення. Законодавство України не містить вичерпного переліку обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки. Тобто, перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у національному законодавстві є нечітким. Обмеження стосовно можливого та допустимого строку відстрочки виконання остаточного рішення у законі відсутнє. Отже, суд, який прийняв рішення, має широкі дискреційні повноваження щодо підстав та строку для відстрочки виконання рішення, і у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення таких процесуальних дій. З аналізу наведених норм слідує, що відстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення. Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із заявою про відстрочку виконання рішення суду, представник відповідача, як на підставу для її задоволення, посилався на ті обставини, що військова агресія російської федерації проти України та тимчасова окупація частини південних та східних регіонів України унеможливлюють стале функціонування підприємства, а припинення поставок вугілля на окуповані території зумовило ненадходження до ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" коштів у сумі на 90 млн грн, і значна кількість виконавчих проваджень по справам дестабілізує роботу підприємства. Положеннями статей 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. На думку колегії суддів, надані у заяві обставини не можуть вважатися винятковими і такими, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення суду. Незважаючи на те, що на території України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який триває на час розгляду заяви, оскільки продовжений Указом Президента України від 14.03.2022 року № 133/2022, який був затверджений Законом України № 2119-ІХ від 15.03.2022 року, з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, який був продовжений указом Президента України від 14.03.2022 року до 24 квітня 2022 року, Указом Президента України № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, жодних доказів на підтвердження неможливості виконання у цей період рішення суду, окрім листа № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року президента Торгово-промислової палати України Чижикова Г., яким відзначено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану, зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарювання, матеріали справи не містять. Складне матеріальне становище не свідчить, ані про винятковість, ані про поважність, причин невиконання рішення суду, а тому не може бути підставою для розстрочення виконання рішення суду. Жодних обмежень щодо виконання судових рішень на період дії воєнного часу діючим законодавством не передбачено. Безпідставне та необґрунтоване розстрочення виконання рішення суду буде порушувати законні права та інтереси позивача та нівелювати сутність рішення суду та мету його ухвалення. На підставі наведеного вище колегія суддів приходить до висновку про те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, викладені в ухвалі висновки не відповідають обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам, тому колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення, яким у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду у даній справі слід відмовити. Керуючись ст. 259, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2022 року - скасувати. У задоволенні заяви приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про розстрочення виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Судді: