Постанова Київський апеляційний суд № 760/20446/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа 760/20446/21 Головуючий у І-й інстанції - Калініченко О.Б. апеляційне провадження № 22-ц/824/11382/2022 Доповідач Заришняк Г.М П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 грудня 2022 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого - Заришняк Г.М. Суддів - Кулікової С.В., Рубан С.М. розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 23 серпня 2022 року в справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В : В серпні 2021 року КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову позивач вказував, що 01.05.2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО». Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою КМУ від 21.07.2005 року №

630. Відповідно до п. 8 Правил та Закону послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, такий договір є договором приєднання. На виконання вимог Закону КП «Київтеплоенерго» на підставі типового договору підготовлено та опубліковано договір про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 року № 34 (5085). Свідоцтвом повного ті беззастережного акцепту (прийняття) умов договору є факт отримання послуг споживачем. Квартира за адресою: АДРЕСА_1 , під`єднана до внутрішньо будинкової системи теплопостачання, отже, ОСОБА_1 є споживачем послуг. Відповідачка від послуг у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялася (не відключалася). Отже, виникнення цивільних прав та обов`язків підтверджується діями сторін: позивач надає послуги, щомісячно надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, а відповідачка споживає надані послуги та зобов`язана оплатити їх вартість. Проте, відповідачка своєчасно не сплачувала за спожиті послуги з централізованого опалення та/ або централізованого постачання гарячої води, в результаті чого утворилася заборгованість, яка станом на 01.06.2021 року складає 22 191,82 грн. (заборгованість за послуги з централізованого опалення - 12 283,14 грн., заборгованість з централізованого постачання гарячої води - 9908,68 грн.). Крім того, позивач на підставі договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 року, укладеного з ПАТ «Київенерго», прийняв право вимоги до відповідачки з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення та/або з централізованого постачання гарячої води у розмірі 10 520,17 грн. Посилаючись на викладене, просив стягнути з відповідачки заборгованість за: спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення - 9641,70 грн.; спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води - 878,47 грн.; спожиті з 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення - 12 283,14 грн.; спожиті з 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води - 9908,68 грн.; витрати, пов`язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - 33 грн.; судовий збір - 2270 грн. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 23 серпня 2022 рокупозов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті послуги у розмірі 22 191,82 грн., з яких: 12 283,14 грн. - заборгованість за послуги з централізованого опалення, 9908,68 грн. - заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води; а також судовий збір - 1539,97 грн. В задоволенні інших вимог - відмовлено. В апеляційній скарзі КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій нове рішення про задоволення позовних вимог. Стягнути з відповідачки судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 730 грн. 03 коп. та за подання апеляційної скарги в сумі 3 405 грн. Правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу відповідачка не скористалася. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 червня 2022 року дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження згідно ч.1 ст. 369 ЦПК України. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що згідно розрахунку заборгованості за послуги з центрального опалення та постачання гарячої води за адресою АДРЕСА_1 , за період з 01.05.2018р. по 31.08.2021 р. заборгованість за централізоване опалення складає 12 283,14 грн.; спожиті з 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води - 9908,68 грн. Судом встановлено, що позивач на підставі договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 року, укладеного з ПАТ «Київенерго», прийняв право вимоги до відповідачки з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення та/або з централізованого постачання гарячої води у розмірі 10 520,17 грн. Позивачем оскаржується рішення в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідачки заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення в сумі 9641,70 грн. та спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води в сумі 878,47 грн. Відмовляючи в задоволенні позову в оскаржуваній частині рішення суду, суд першої інстанції виходив з його недоведеності. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного. Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником. Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відсутність договірних правовідносин не є підставою для відмови у стягненні з відповідача коштів за надані житлово-комунальні послуги. Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Звертаючись з позовом в частині стягнення з відповідачки заборгованості за спожиті до 01.05.2018 р. послуги з централізованого опалення у розмірі 9641 грн. 70 коп., заборгованості за спожиті з 01.05.2018 р. послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 878 грн. 47 коп., позивач вказував на те, що на підставі договору №602-18 про відступлення права вимоги від 11.10.2018 р., укладеного між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та КП (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», позивач прийняв право вимоги до відповідачки з оплати спожитих до 01.05.2018 р. послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 10 520 грн. 17 коп. На підтвердження вказаної вимоги підприємством було надано договір №602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року, пунктом 1.2 якого визначено, що перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається в Додатку №1 та Додатку №2 до цього договору. Розділом 10 даного договору визначений перелік документів: додаток №1 - перелік споживачів послуг централізованого опалення та зобов`язання, права вимоги яких відступається (п.10.1) та додаток №2 - перелік споживачів послуги централізованого гарячого водопостачання та зобов`язання, права вимоги яких відступається (п.10.2). За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Разом з тим, позивачем не надано розрахунку заборгованості по щомісячним платежам до 01.05.2018р., а у позовній заяві позивач не вказує, за який період виникла заборгованість, яку він просить стягнути з відповідачки, та яка перейшла до нього від попереднього кредитора. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем при подачі позовної заяви був наданий розрахунок за надані спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води та Додаток №1 і Додаток №2 до договору цесії №602-18 , не можуть бути підставою для скасування законного рішення суду, оскільки доданий до позовної заяви розрахунок зроблений за період з 01.11.2018 р. по 31.05.2021 р. (а.с.17), в той час як з позовної заяви слідує, що позивач просить стягнути заборгованість за спожиті послуги, яка виникла до 01 травня 2018 року. Щодо посилань на Додаток №1 і Додаток №2 до договору цесії №602-18, то останні колегією суддів відхиляються, оскільки вказані докази свідчать про набуття позивачем право вимоги заборгованості за спожиті послуги, які не оспорюються. До суду апеляційної інстанції позивач надав детальний розрахунок заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01.04.2016 року по 01.09.2022 р. Згідно з ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Апелянт є позивачем у справі, тому мав об`єктивну можливість подати докази до позовної заяви або в суді першої інстанції. Оскільки апелянт не навів поважних причин не подання цих доказів до районного суду, які були додані ним до апеляційної скарги, тому колегія суддів не приймає їх до уваги. Твердження апеляційної скарги про те, що оскільки справа була розглянута в порядку спрощеного провадження, то позивач був позбавлений можливості захистити своє право, а саме надання додаткових пояснень, клопотань, доказів, що призвело до не повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів відхиляються. За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). За правилом ч.ч.1,2 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідно до ч.2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч.3 ст.13 ЦПК України). Частиною 4 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач не був позбавлений права подати докази на підтвердження позовних вимог. Отже, позивачем не доведено належними, достовірними та допустими доказами наявність у відповідачкизаборгованості з оплати послуг за централізоване опалення та постачання гарячої води, яка виникла перед попереднім надавачем послуг та відповідно перейшла до КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО", а тому суд першої інстанції був позбавлений можливості перевірити наявність заборгованості та визначити суму боргу. А відтак колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про неврахування судом доказів на підтвердження позовних вимог про стягнення заборгованості за період до 01.05.2018 р. Рішення суду в оскаржуваній частині відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права й не може бути скасованим з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не впливають на їх правильність. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Керуючись ст.ст.367, 374,375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» - залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 23 серпня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Головуючий: Судді: