LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд380/13871/21

від 21.12.2022НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/13871/21 пров. № А/857/13198/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Святецького В.В. за участі секретаря судового засідання: Приступи Р.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2022 року (суддя Москаль Р.М., час ухвалення не вказано, місце ухвалення м.Львів, дата складання повного тексту не вказано), в адміністративній справі №380/13871/21 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), про визнання дій державного виконавця протиправними та скасування постанови, встановив: У серпні 2021 року позивач Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), в якому просив: 1) визнати протиправними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у Львівській області при винесення постанови про арешт коштів боржника; 2) зобов`язати державного виконавця скасувати постанову від 29.07.2021 ВП №66012341 про арешт коштів боржника. Відповідач позовних вимог не визнав, подавши в суд першої інстанції відзив на позовну заяву, у якій просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.03.2022 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про арешт коштів боржника, в частині, що стосується суми 14892 гривні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 210,44 гривень судового збору. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог є незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, що підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт (позивач) покликається на те, що згідно з ч.2 ст.6 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404 рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Відповідно до п.3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). Вчинення дій щодо виконання оскаржуваної постанови, яка прийнята з порушенням вимог Закону України від 09.07.2003 №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, спричинить порушення чинного законодавства, заподіяння значної шкоди правам Головного управління, свободам та інтересам та правам, свободам та інтересам пенсіонерів, які отримують пенсії відповідно до інших законів за рахунок страхових внесків підприємств, які обліковуються на рахунках органів Пенсійного фонду, відкритих в Ощадному банку. Списання коштів з рахунків Головного управління призведе до ряду негативних наслідків, серед яких: невиплата пенсій пенсіонерам; невиплата працівникам управління заробітної плати, що являється порушенням трудового законодавства; несплата податків в Держбюджет, в фонди соціального страхування; несплата комунальних платежів, орендної плати тощо, що підпадає під дію Кодексу про адміністративні правопорушення України та Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за невиконання зазначених зобов`язань. Отже, при винесені постанови про арешт коштів боржника від 29.07.2021, старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень не врахувала, що рахунки органів Пенсійного фонду України є рахунками із спеціальним режимом використання, на які арешт коштів не накладається. Виплата установою працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці. Крім цього, приймаючи рішення щодо часткового задоволення позовних вимог Головного управління, суд першої інстанції у резолютивній частині свого рішення не зазначив, яку саме постанову визнати протиправною та скасувати, адже у зведеному виконавчому провадженні №66012341 включені кілька постанов, які стосуються суми 14892 грн.. За результатами апеляційного розгляду апелянт (позивач) просить скасувати оскаржене рішення суду від 24.03.2022 року в частині відмови позивачу в задоволенні позовних вимог та постановити у цій частині нове рішення, яким позов задоволити повністю та скасувати постанову від 29.07.2021 ВП № 66012341 про арешт коштів боржника. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення. Судом встановлено такі фактичні обставини справи. 25.06.2021 старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі також ВПВР УЗПВР у Львівській області) прийняв постанову ВП №63390084 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №380/4464/20, виданого 08.10.2020 Львівським окружним адміністративним судом про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Як правову підставу для прийняття цієї постанови державний виконавець вказав пункт 9 частини першої статті 39, статтю 40 Закону України Про виконавче провадження (а.с. 53). 26.10.2020 заступником начальника ВПВР УЗПВР у Львівській області винесено постанову ВП №63390084, якою постановлено стягнути з ГУ ПФУ у Львівській області виконавчий збір в розмірі 20000 грн. (а.с. 54). 08.07.2021 старший державний виконавець ВПВР УЗПВР у Львівській області прийняв постанову ВП №66012341 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови ВП 63390084, виданої 26.10.2020 ВПВР УЗПВР у Львівській області про стягнення з боржника ГУ ПФУ у Львівській області виконавчий збір в розмірі 20000 грн. (а.с. 56). Того ж дня, 08.07.2021, в межах виконавчого провадження №66012341 державний виконавець прийняла постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (щодо стягнення з ГУ ПФУ у Львівській області витрати виконавчого провадження в сумі 274,85 грн. (а.с. 58). Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №66012341 від 08.07.2021 була предметом судового оскарження. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду №380/12478/21 від 05.10.2021 суд відмовив в задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправними дій, скасування. Суд констатував, що постанова про відкриття провадження №63390084 прийнята державним виконавцем 26.10.2020, ГУ ПФУ у Львівській області виконало рішення суду в справі №380/4464/20 після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.10.2020, відтак, державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження від 08.07.2021 ВП № 66012341 відповідно до вимог законодавства. Це рішення суду набрало законної сили на підставі постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2021 у справі №380/12478/21. Також встановлено, що 09.07.2021 старший державний виконавець ВПВР УЗПВР у Львівській області в межах виконавчого провадження ВП №66012341 з примусового виконання постанови № ВП 63390084 від 26.10.2020 про стягнення з ГУ ПФУ у Львівській області виконавчого збору в розмірі 20000 грн. прийняла постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження. Відповідно до цієї постанови об`єднано виконавчі провадження №№ 66009168, 66009407, 66009637, 66010054, 66010191, 66010332, 66010521, 66010681, 66010860, 66011029, 66011170, 66011355, 66011505, 66011671, 66011888, 66012033, 66012176, 66012341 у зведене виконавче провадження №66055308 (а.с. 59). Цього ж дня, 09.07.2021 державний виконавець ВПВР УЗПВР у Львівській області скерував вимогу №18007 до банківських установ (за переліком адресатів (а.с. 69), просив повідомити інформацію про стан рахунків боржника ГУ ПФУ у Львівській області, а саме: - номери всіх відкритих в банку рахунків та залишок коштів на цих рахунках; - наявність арештів на рахунках та реквізити документів, на підставі яких накладено арешти (а.с. 70-71). Відповідно до інформації, отриманої від банківських установ, зокрема, листа АТ Ощадбанк від 19.07.2021 №46/12/11/1/3223/7671-БТ повідомлено залишок грошових коштів на рахунках, відкритих ГУ ПФУ у Львівській області та про відсутність будь-яких попередніх арештів на грошові кошти, що містяться на цих рахунках (а.с. 72). 26.07.2021 ВПВР УЗПВР у Львівській області скерував АТ Ощадбанк реєстр платіжних вимог та платіжні вимоги для списання коштів з боржника ГУ ПФУ у Львівській області (а.с. 73, 74, 75). 29.07.2021 старший державний виконавець ВПВР УЗПВР у Львівській області в межах виконавчого провадження ВП №66012341 прийняла постанову про арешт коштів боржника з примусового виконання постанов ВПВР УЗПВР у Львівській області: - № ВП 63390084 від 26.10.2020 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області витрати виконавчого провадження у сумі 274,85 грн.; - № ВП 63358061 від 21.10.2020 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 20000 грн. виконавчого збору; - № ВП 57947003 від 14.01.2019 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 16692,00 грн. виконавчого збору; - № ВП 57846081 від 06.12.2018 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 14892,00 грн. виконавчого збору; - № ВП 60107308 від 19.09.2019 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 16692 грн. виконавчого збору; - № ВП 56679465 від 30.06.2021 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 14982,00 грн. виконавчого збору; - № ВП 57753192 виданий 23.11.2018 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 14892,00 грн. виконавчого збору; - № ВП 57694653 виданий 30.06.2021 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області витрати виконавчого провадження у сумі 274,85 грн.; - № ВП 57694653 виданий 15.11.2018 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 14892 грн. виконавчого збору; - № ВП 60107308 від 19.09.2019 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області витрати виконавчого провадження у сумі 274,85 грн.; - № ВП 56679465 від 30.06.2021 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області витрати виконавчого провадження у сумі 274,85 грн.; - № ВП 57846081 від 30.06.2021 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області витрати виконавчого провадження у сумі 274,85 грн.; - № ВП 57753192 від 25.06.2021 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області витрати виконавчого провадження у сумі 274,85 грн.; - № ВП 57947003 від 14.01.2019 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 16692,00 грн. виконавчого збору; - № ВП 57947003 від 29.06.2021 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області витрати виконавчого провадження у сумі 274,85 грн.; - № ВП 57845024 від 30.06.2021 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області витрати виконавчого провадження у сумі 274,85 грн.; - № ВП 63358061 від 21.10.2020 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області витрати виконавчого провадження у сумі 274,85 грн.; - № ВП 57845024 від 06.12.2018 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 14892 грн. виконавчого збору; - № ВП 63390084 від 26.10.2020 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 20000 грн. виконавчого збору; - №61493529 від 13.05.2021 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області штрафу на користь держави у розмірі 5100 грн.. Відповідно до цієї постанови старший державний виконавець ВПВР УЗПВР у Львівській області вирішила накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ГУ ПФУ у Львівській області в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 160639,8 грн. Як правову підставу для прийняття цієї постанови державний виконавець вказав статтю 56 Закону України Про виконавче провадження (а.с. 81-85). 09.08.2021 ВПВР УЗПВР у Львівській області за підписом заступника начальника Управління скерував АТ Ощадбанк вимогу №20480, зобов`язав повідомити Відділ про списання коштів згідно платіжних вимог від 26.07.2021 та виконання постанови про арешт коштів боржника від 29.07.2021 (а.с. 96-97). У відповідь на цю вимогу АТ Ощадбанк скерував державному виконавцю лист №46/12-11/1/4212/8294-БТ від 09.08.2021, за змістом якого повідомив державного виконавця про відсутність правових підстав для прийняття до виконання постанови ВПВР УЗПВР у Львівській області від 29.07.2021 ВП №66012341 про арешт коштів боржника. АТ Ощадбанк з посиланням на норми статті 3 Закону України Про виконавче провадження, статті 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, статті 55 Бюджетного кодексу України та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затв. постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22 аргументував, що примусове списання коштів з рахунків, які відкриті в банках і на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або бюджетних установ, здійснюються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (а.с. 99-100). Вважаючи дії державного виконавця ВПВР УЗПВР у Львівській області при винесення постанови про арешт коштів боржника протиправними, позивач звернувся із цим позовом до адміністративного суду. Суд апеляційної інстанції погоджується висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, з врахуванням наступного. Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно з частинами 2, 4 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Частинами другою та третьою статті 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Частинами другою, четвертою статті 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені в Законі України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII). Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів. Згідно з частиною першою статті 27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Приписами частин другої - четвертої статті 27 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Відповідно до статті 42 Закону №1404-VIII, кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди. Стаття 18 Закону №1404-VIII покладає на виконавця обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з частиною четвертою цієї статті вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Статтею 48 Закону №1404-VIII встановлений порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника. Так, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Частиною 2 статті 48 Закону №1404-VIII визначено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки, на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Згідно з частиною четвертою статті 48 Закону №1404-VIII, на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту. Відповідно до статті 52 Закону №1404-VIII:

1. Виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

2. Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

3. Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Відповідно до статті 56 Закону №1404-VIII, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (частина перша); арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна (частина друга); арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі (частина третя); копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (частина четверта). Частиною 2 статті 6 Закону №1404-VIII передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Згідно з приписами частини першої статті 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень від 05.06.2012 №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (в редакції постанови КМ України від 30.01.2013 №45). Пункт 2 цього Порядку дає визначення термінів: - безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів; - боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання. Відповідно до статті 72 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закону №1058-IV), джерелами формування коштів Пенсійного фонду є: 1) надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у розмірах, визначених законом, крім частини страхових внесків, що спрямовується до накопичувальної системи пенсійного страхування; 2) інвестиційний дохід, який отримується від інвестування резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах; 3) кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом; 3-1) кошти, сплачені виконавчій дирекції Пенсійного фонду за надання послуг з адміністрування Накопичувального фонду та послуг недержавним пенсійним фондам - суб`єктам другого рівня системи пенсійного забезпечення; 4) суми від фінансових санкцій та пені (крім сум пені, сплачених роботодавцем за несвоєчасне перерахування з його вини сум страхових внесків застрахованої особи до накопичувальної системи пенсійного страхування), застосованих відповідно до цього Закону та інших законів до юридичних та фізичних осіб за порушення встановленого порядку нарахування, обчислення і сплати страхових внесків та використання коштів Пенсійного фонду, а також суми адміністративних стягнень, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за ці порушення; 5) благодійні внески юридичних та фізичних осіб; 6) добровільні внески; 7) інші надходження відповідно до законодавства. Кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Згідно з нормами статті 76 Закону №1058-IV, облік надходжень і витрат коштів Пенсійного фонду здійснюють виконавчі органи Пенсійного фонду. Кошти Пенсійного фонду зараховуються на єдиний рахунок Пенсійного фонду і зберігаються на окремих рахунках територіальних органів Пенсійного фонду в уповноваженому банку. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.05.2020 у справі №905/361/19 дійшла висновків, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України Про виконавче провадження встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України Про виконавче провадження повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України Про виконавче провадження. Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України Про виконавче провадження). Статтею 52 Закону №1404-VIII встановлена заборона для виконавця накладати арешт на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Як встановлено судом з матеріалів справи, згідно постанови від 29.07.2021 ВП №66012341 про арешт коштів боржника, такою накладено арешт на всі кошти, які належать боржникові та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Тобто, в даній постанові однозначно вказано про заборону накладення арешту на кошти, звернення стягнення на які заборонено законом. Отже державним виконавцем було враховано частину 3 статті 52 Закону №1404-VIII і накладено арешт на кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржникові. За обставин цієї справи оскаржуваною постановою про арешт коштів боржника від 29.07.2021 ВП №66012341 накладений арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках в АТ Ощадбанк, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника та належить боржнику ГУ ПФУ у Львівській області у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 160639,8 грн.. Акціонерне товариство Ощадбанк не прийняло до виконання постанову про арешт коштів боржника від 29.07.2021 ВП №66012341 з посиланням на відсутність правових підстав, а саме з тих підстав, що примусове списання коштів з рахунків, які відкриті в банках і на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або бюджетних установ, здійснюються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Апеляційний суд вважає, що оскільки державний виконавець визначив застереження щодо неможливості накладення арешту на кошти, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, тому посилання позивача щодо накладення оскаржуваною постановою арешту на спеціальні рахунки є необґрунтованим. Суд зазначає, що виконуючи вимогу державного виконавця АТ Ощадбанк надав перелік рахунків, які відкриті ГУ ПФУ у Львівській області та вказав про відсутність будь-яких попередніх арештів на грошові кошти, що містяться на цих рахунках (а.с. 72). АТ Ощадбанк не навів перелік рахунків із спеціальним режимом використання, звернення стягнення на які заборонено законом. Оцінюючи доводи апелянта (позивача) про те, що судові рішення про стягнення грошових коштів з державного органу підлягають примусовому виконанню органами Державної казначейської служби України, суд виходить з того, що в порядку примусового списання коштів з рахунків боржника Державною казначейською службою України може проводитися лише у тому випадку, якщо такий боржник обслуговується в органах Казначейства та має там відповідні рахунки, з яких можна було б здійснити безспірне списання грошових коштів. Суд враховує, що така правова позиція висловлена касаційним судом при розгляді аналогічного спору у справі №823/1069/15. Оскільки облік надходжень і витрат коштів Пенсійного фонду здійснюють виконавчі органи Пенсійного фонду, а не орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суд вважає доводи апелянта (позивача) з цього приводу помилковими. Щодо доводів апелянта про виконання судових рішень до винесення постанов про відкриття виконавчого провадження, такі є безпідставними та не стосуються предмету спору у цій справі, оскільки не надано до суду рішень в цивільних, адміністративних справах, які б вказували на скасування цих постанов в судовому порядку, а щодо подання доказів до апеляційного суду про здійснення виплат заборгованості такі на думку суду слід подавати до державного виконавця, який перевіряє і встановлює виконання рішення суду та в подальшому повинен скасувати постанову про накладення арешту, яка як було вказано вище не виконується банком, а тому відсутні підстави для її скасування, адже вона прийнята згідно норм Закону України Про виконавче провадження із встановленими законом застереженнями. Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановою Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №905/361/19, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору. Підсумовуючи встановлене, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову окрім протиправного накладення арешту на кошти боржника при примусовому виконанні постанови ВПВР УЗПВР у Львівській області №ВП 57846081 від 06.12.2018 про стягнення з ГУ ПФУ у Львівській області 14892 грн. виконавчого збору. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Водночас, колегія суддів приймає до уваги доводи скаржника, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення щодо часткового задоволення позовних вимог, у резолютивній частині рішення не зазначив, яку саме постанову визнати протиправною та скасувати, проте суд апеляційної інстанції розцінює це як допущену судом описку, яку може бути усунуто в порядку статті 253 КАС України. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування. Керуючись ст.ст. 243, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2022 року в адміністративній справі №380/13871/21 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання дій державного виконавця протиправними та скасування постанови залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин В. В. Святецький Повний текст постанови суду складено 27.12.2022 року

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»