Постанова 4850 № 200/15179/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 грудня 2022 року справа №200/15179/21 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Міронової Г.М., суддів Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., секретаря судового засідання Боровської М.С., за участі представника позивача Романенка А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Донецької митниці на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 р. та на додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 червня 2022 р. у справі № 200/15179/21 (головуючий І інстанції суддя Тарасенко І.М.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до Донецької митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA700100/2021/00024 від 19.05.2021 року та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного, В С Т А Н О В И В : Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат Імені Ілліча» звернулося до суду з позовом до Азовської митниці Держмитслужби, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA700100/2021/000010/1 від 19.05.2021 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA700100/2021/00024 від 19.05.2021 року. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № UA700100/2021/000010/1 від 19.05.2021 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA700100/2021/00024 від 19.05.2021 року. Вирішено питання щодо стягнення судового збору. Додатковим рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 червня 2022 р. стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з відокремленого підрозділу Державної митної служби України Донецької митниці (місцезнаходження: 87510, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Луніна, 1, код ЄДРПОУ ВП 44029605) на користь приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (місцезнаходження: 87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, 1, код ЄДРПОУ 00191129) витрати на правничу допомогу у розмірі 10306 (десять тисяч триста шість) грн. 00 коп. З такими судовими рішеннями не погодився відповідач, подав апеляційні скарги. В апеляційній скарзі на рішення по суті позовних вимог апелянт зазначив, що воно прийнято з порушенням норм матеріального права. Виклав обставини справи в інтерпретації на свій погляд, процитував норми матеріального права, що регламентують спірні правовідносини і послався на судову практику в деяких справах. Щодо апеляційної скарги на додаткове судове рішення, то апелянт висловив незгоду з судовим рішенням щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу на додаткове рішення, в якому підтримує аргументацію рішення суду першої інстанції щодо цього питання. В судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційних скарг, наполягав на відмові у їх задоволенні. Представник відповідача до судового засідання не з`явився, про дату, час і місце слухання справи був повідомлений. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судами обох інстанцій встановлено наступне. Позивач приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», код ЄДРПОУ 00191129, місце реєстрації: 87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка,

1. Види діяльності за КВЕД: 24.10 Виробництво чавуну, сталі та феросплавів (основний) 11.07 Виробництво безалкогольних напоїв; виробництво мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки 24.51 Лиття чавуну 24.52 Лиття сталі 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами 85.32 Професійно-технічна освіта 86.10 Діяльність лікарняних закладів 86.21 Загальна медична практика 86.22 Спеціалізована медична практика 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля 47.30 Роздрібна торгівля пальним 47.73 Роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах 49.20 Вантажний залізничний транспорт 49.41 Вантажний автомобільний транспорт 52.10 Складське господарство 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту 56.29 Постачання інших готових страв 38.32 Відновлення відсортованих відходів 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель 16.05.2019 року між METINVEST INTERNATIONAL SA (надалі - Продавець) та Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (надалі Покупцем) було укладено контракт № MІSA-ILYICH 05-19-AYD (надалі Контракт) на постачання продукції (надалі - Товар). За п. 2.1 повний опис продукції, що відповідає специфікації, походження продукції, будуть вказані в додатках до цього Контракту. 08 квітня 2021 року було укладено Додаток № 33 до Контракту, за яким покупець (позивач) зобов`язувався оплатити та прийняти, а постачальник поставити в квітні 2021 року наступний товар: вапняк флюсовий подрібнений фракція 50-100 мм., в кількості 18100,00 МТ (+/-10% в опціоні). Умови поставки: CIF FO Маріуполь, Україна, Incoterms 2010. Вартість за 1 МТ 1*,18 доларів США, загальна вартість 329058,00 доларів США. Дата навантаження з 08.04.2021 року по 12.04.2021 року. Умови оплати: не пізніше, ніж через 60 днів від дати коносамента. 14 травня 2021 року для підтвердження митної вартості товару за основним методом першим (за ціною договору (контракту), у відповідності до ст. 53 Митного кодексу України, при митному оформленні товару, позивачем були надані до Азовської митниці Держмитслужби разом із митною декларацією № UA700100/2021/002758 від 14.05.2021 року всі документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість вказаного товару, а саме: контракт № MІSA-ILYICH 05-19-AYD від 16.05.2019 року з Додатком (специфікацією) № 33 від 08.04.2021 року, зміна № 1 від 01.07.2019 до контракту № MISA-ILYICH 05-19-AYD від 16.05.2019; зміна № 2 від 29.04.2020 до контракту № MISA-ILYICH 05-19-AYD від 16.05.2019; інвойс № 93852592 від 12.04.2021 року; договір з третіми особами РМІ 2020-2 від 12.10.2020 року зі зміною № 1 від 17.11.2020 року; рахунок з третіми особами № IHR2021000000039 від 08.04.2021 року; поліс страхування № ТС 9145 від 12.04.2021 року; калькуляція № б/н від 12.04.2021 року; лист виробника «AUDIN MADENCILIK INSAAT ASFALT NAKLIYE TURIZM TAAHHUT TIC.SAN.DIS.LTD.STI» № 001 від 13.11.2019 року про відсутність каталогу продукції; копія митної декларації країни відправлення № 21160400ЕХ038480 від 08.04.2021 року; сертифікат якості № 210419028Е від 18.04.2021 року, виданий компанією SGS. 14 травня 2021 року на адресу позивача від Азовської митниці Держмитслужби надійшло електронне повідомлення згідно якого, документи, що були подані для митного оформлення, містять розбіжності, які впливають на правильність визначення митної вартості, а саме: поставка товару здійснюється за непрямим контрактом, стороною в якому виступає посередник, тобто не виробником товару. Отже з метою мінімізації ризиків заниження митної вартості в умовах поставки за «непрямим» контрактом, посадова особа митниці має право дослідити документи, на підставі яких сформовано кінцеву вартість імпортованого товару, аби пересвідчитись, що така вартість не є заниженою. Зовнішньоекономічний договір купівлі продажу товарів № MІSA-ILYICH 05-19-AYD від 16.05.2019 року, Додаток № 33 (специфікація) від 08.04.2021 року та комерційний рахунок № 93852592 від 12.04.2021 року засвідчені різними підписами та печатками уповноважених осіб. Наданий контракт між третіми особами від 12.10.2020 року № РМІ 2020-2 між METINVEST INTERNATIONAL SA (Швейцарія) та AYDIN MADENCILIK INSAAT ASFALT NAKLIYE TURIZM TAAHHUT TAIC.SAN.DIS.TIC.LTD.STI. (Туреччина), інвойс від 08.04.2021 року № IHR 2021000000039 підписані різними особами від компанії AYDIN MADENCILIK INSAAT ASFALT NAKLIYE TURIZM TAAHHUT TIC.SAN.DIS.TIC.LTD.STI (Туреччина). Виникає питання щодо повноважень вказаних осіб на підпис відповідних документів. Відповідно до даних графи 9 (а) декларації митної вартості від 09.04.2021 року зазначено, що покупець ПРАТ «ММК ім. ІЛЛІЧА» та продавець товару METINVEST INTERNATIONAL SA (Швейцарія) є пов`язаними особами. Однак, відповідно до графи 9 (а) декларації митної вартості зазначено, що вказаний взаємозв`язок не вплинув на ціну товару. Позивачем у відповідь на вимогу митного органу було направлено до Азовської митниці Держмитслужби наступні документи та надані пояснення для підтвердження митної вартості товару: прибутковий ордер від 12.04.2021 року; цінова довідка видана відділенням у м. Маріуполь Донецької ТПП № Э-90 від 16.04.2021 року; лист компанії AYDIN MADENCILIK INSAAT ASFALT NAKLIYE TURIZM TAAHHUT TAIC.SAN.DIS.TIC.LTD.STI. б/н від 15.02.2021 року; меморандум ТОВ «Делойт енд Туш ЮСК» від 13.04.2020 року; рахунок фактура № 93875999 від 27.04.2021 року на продаж товару в адресу ПАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ»; лист № 05/3083 від 17.05.2021 року про відсутність сплати за товар та наявність кредиторської заборгованості покупця перед продавцем з витягом із програм масиву, що підтверджує суму заборгованості. За наслідком розгляду направлених документів відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товару UA700100/2021/000010/1 від 19.05.2021 року та оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення № 700100/2021/00024, після чого, відповідно до ст. 55 МК України товар був випущений у вільний обіг за МД № UA700100/2021/002961 від 20.05.2021 року зі сплатою митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, із забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою відповідно до митної вартості товарів, визначеної митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України. В подальшому, уповноваженою особою декларанта (ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ») листом № 034/2021-ОДИ від 04.08.2021 року було надано відповідачу додаткові документи для підтвердження митної вартості товару за ціною договору (контракту), а саме: лист № 05/4710 від 03.08.2021 року ПРАТ «ММК ім. ІЛЛІЧА» про наявність кредиторської заборгованості компанії «METINVEST INTERNATIONAL SA» у зв`язку з тим, що сплата за товар не здійснювалась; кредиторська заборгованість (витяг з програмного масиву); меморандум ТОВ «Делойт енд Туш ЮСК» від 12.03.2021 року. Проте, доводи позивача, викладені у вказаному листі та додаткові документи не були взяті відповідачем до уваги. Останній листом № 7.1-1/7.1-28-05/13/1203 від 12.08.2021 року відмовив у визнанні митної вартості, посилаючись на відсутність документів, що підтверджують сплату за товар, коли термін сплати, обумовлений в договорі, сплинув. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги і відзиву на апеляційну скаргу, надала правову оцінку встановленим обставинам справи і дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Статтею 49 Митного кодексу України (далі - МК України) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до статті 52 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною третьою статті 52 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Частиною п`ятою статті 53 МК України занотовано: забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Правилами статті 54 МК України встановлено: контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: - у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; - у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Частиною вісімнадцятою цієї ж статті обумовлено, що при продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу. При розгляді справи достеменно встановлено, що позивачем при декларуванні товару вказано про наявність пов`язаності із постачальником. Тобто, цей факт не є спірним. Взаємовідносини щодо оплати за товар регулюються нормами цивільного та господарського законодавства, умовами договору і не мають впливу на формування митної вартості. Факт оплати або не оплати (всупереч зазначеній в договорі умові оплати) свідчить про належне/неналежне виконання умов договору, і не може впливати на обрання методу визначення митної вартості товарів. Суди обох інстанцій переконалися, що декларант самостійно у митній декларації зазначав, що продавець і покупець є пов`язані між собою особи та що взаємозв`язок продавця та покупця не вплинув на ціну товару. Визначальним для правильного вирішення цієї справи є встановлення того, чи належним чином позивачем спростовано вплив такої пов`язаності на ціну товару. Судами встановлено, що постачальник товару здійснює його продаж виключно позивачу, що унеможливлює встановлення вартості операції при продажу постачальником ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну. На виконання вимог статті 58 МК України позивачем надано митному органу цінову довідку Донецької торгово-промислової палати (відділення у м. Маріуполь) від 16.04.2021 року № Э-90. За змістом цієї довідки задекларована вартість ввезеного товару відповідає кон`юктурі ринку відповідного товару. Посилання митного органу на відсутність у цій довідці методів дослідження вартості не приймаються до уваги, з огляду на те, що у довідці вказано про джерела отримання відповідної інформації. Крім того, Донецька торгово-промислова палата є повноважним та компетентним органом для надання такого висновку. Суд відзначає, що коригування митної вартості здійснено на підставі попередньо задекларованої та прийнятої митницею вартості операції з ввезення аналогічного товару. Застосовано, зокрема, третій метод визначення товару. Незважаючи на наявність належним чином оформленого повного пакету документів, що є достатнім для визначенням митної вартості товару за ціною Контракту (основний метод п. 1 ч. 1 ст. 57 МК України), відповідач, в порушення вимог діючого законодавства, застосував метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів згідно вимог ст. 60 МК України, а саме: визначив митну вартість товару за митною декларацією від 12.05.2020 року № UA700100/2020/002237 за ціною 21,17 дол. США/тн., про що зазначив в рішенні про коригування митної вартості товарів № UA 700100/2021/000010/1 від 19.05.2021 року. Зазначені дії є грубим порушенням вимог МК України, оскільки в даній ситуації відповідач, виходячи із наданих позивачем документів повинен був визначити митну вартість товару виключно за ціною Контракту по першому основному методу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 57 МК України. Вказані обставини підтверджуються калькуляціями вартості товару, здійсненими постачальником товару. З них вбачається, що зменшення ціни порівняно із попередньою поставкою обумовлено різною ціною закупівлі та транспортування. Все вище викладене підтверджує те, що позивачем виконано вимогу Митного кодексу щодо спростування впливу пов`язаності з постачальником на вартість товару. Щодо інших підстав для сумніву у задекларованій вартості товару, вказаних у оскаржуваному рішенні, суд зазначає таке. Митний орган, зокрема, вказує, що у поданих документах містяться різні підписи та печатки уповноважених осіб. Таке твердження, на переконання суду, не може свідчити про наявність підробок, оскільки наявність декількох підписантів у однієї юридичної особи відповідає звичайній діловій і господарській практиці. Відсутність у спірному випадку оплати товару в повному обсязі також не є самостійною підставою вважати, що його вартість є недостовірною. За змістом оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення підставою їх прийняття стало ненадання позивачем документів на вимогу митного органу згідно переліку, визначеного частинами 3 та 4 статті 53 Митного кодексу України на підтвердження заявленої митної вартості. Верховний Суд у постанові від 14 травня 2019 року в справі № 820/2474/16 зазначив, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Також, Верховний Суд у вищеназваній постанові звернув увагу на те, що вимоги законодавства зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані її складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. При вирішенні цієї справи суд апеляційної інстанції враховує таку правову позицію Верховного Суду з огляду на вимоги ч. 5 ст. 242 КАС України. При дослідженні доказів суд впевнився, що надані позивачем документи достатньою мірою підтверджували факт визначення митної вартості товару за першим (основним методом) - за ціною договору, крім того, ризик заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість спірного товару, що викликало певні сумніві у правильності визначення позивачем митної вартості був відсутній з вищенаведених підстав, у зв`язку з чим, вказані дії відповідача по наданню позивачем додаткових документів були незаконними, оскільки надані позивачем документи не містили розбіжностей, наявних ознак підробки та містили всі відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів. Верховний Суд у постанові від 13 липня 2021 року у справі № 200/6521/20-а зазначив, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару покладений на позивача, особливо у операціях за участі пов`язаних осіб. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці були б обґрунтованими, якщо б надані декларантом документи містили розбіжності, наявні ознаки підробки або не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачами не доведена законність та правомірність прийняття спірного рішення і задовольнив позовні вимоги в повному обсязі. Колегія суддів такий висновок вважає об`єктивним і погоджується з ним, оскільки він підтверджений матеріалами справи і ґрунтується на правильно визначених нормах матеріального права. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Судом першої інстанції питання щодо розподілу судових витрат вирішено правильно. Щодо доводів апеляційної скарги на додаткове рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, то суд апеляційної інстанції вважає їх безпідставними, оскільки суд першої інстанції ретельно дослідив надані документи на підтвердження цих витрат, оцінив їх з урахуванням сталої судової практики Верховного Суду в цій категорії спорів. Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. За приписами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийняття оскаржуваного рішення. Зважаючи на обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційних скаргах доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних та обґрунтованих правових висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарг з наведених вище підстав висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. За унормуванням частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Донецької митниці на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 р. та додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 червня 2022 р. - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року та додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 червня 2022 року у справі № 200/15179/21 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 26 грудня 2022 року. Головуючий суддя Г.М. Міронова Судді І.В. Геращенко Е.Г. Казначеєв