Постанова 4813 № 522/24415/17

Номер провадження: 22-ц/813/7378/22 Справа № 522/24415/17 Головуючий у першій інстанції Домусчі Л.В. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22.11.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Таварткіладзе О.М., суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О., за участю секретаря судового засідання: Зеніної М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ганчука Григорія Володимировича на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 09 червня 2022 року по цивільній справі за скаргою ОСОБА_2 , зацікавлені особи: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Гамбаль Олександр Євгенович, стягувач - ОСОБА_1 , про визнання дій протиправними, визнання неправомірною оцінки майна, - В С Т А Н О В И В: У лютому 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси, зацікавлені особи: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Гамбаль Олександр Євгенович, стягувач - ОСОБА_1 , про визнання дій приватного виконавця протиправними, визнання неправомірною оцінки майна. Скарга мотивована тим, що скаржником одержано повідомлення від приватного виконавця Гамбаль О.Є. в межах ВП №66441572 від 09.08.2021 року про стягнення з нього коштів на підставі виконавчого листа від 05.08.2021 року по справі №522/24415/17 про визначення вартості майна боржника, на яке звернуто стягнення: транспортного засобу MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 . На підставі звіту про незалежну оцінку нерухомого майна, здійсненої залученим приватним виконавцем суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «ЕБ «Айстра», вартість даного транспортного засобу визначено у розмірі 1 251 362,00 грн. Проте, як зазначив скаржник, дана оцінка майна проведена з порушенням норм чинного законодавства, що привело до значного зниження вартості майна: транспортного засобу MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , оскільки суб`єкт оціночної діяльності не здійснював повного огляду майна, зокрема внутрішнього огляду, оскільки ключі від транспортного засобу були в скаржника, та ні приватний виконавець, ані оцінювач не звертались до нього з метою одержання ключів, крім того, скаржник додав до скарги звіт про оцінку, що здійснений 06.01.2022 року та відповідно до якого вартість транспортного засобу становить 1 774 370,00 грн. За таких підстав, вказуючи, що результати визначення вартості майна, яка здійснена приватним виконавцем на підставі недостовірної оцінки, приведе до реалізації майна за заниженою ціною і завдасть йому збитків, скаржник вернувся до суду з даної скаргою. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 09 червня 2022 року скаргу ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Гамбаль Олександр Євгенович по примусовому виконанню виконавчого листа №522/24415/17, виданого 05.08.2021 року по визначенню вартості майна - транспортного засобу MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , vin/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 по виконавчому провадженню №66441572. Визнано неправомірною оцінку майна - транспортного засобу MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , vin/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , здійснену ТОВ «ЕБ «Айстра» на суму 1 251 362,00 грн. Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник ОСОБА_1 адвокат Ганчук Григорій Володимирович подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 09 червня 2022 року скасувати та винести постанову, якою скаргу залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. В обґрунтування власної позиції та пояснюючи підстави звернення до суду, апелянт зазначає, що обставини непроведення оцінювачем особистого огляду транспортного засобу, які встановив суд першої інстанції, не є доведеними та спростовуються наявними у справі доказами. Зі змісту Звіту №12480-ЮЛ/1.3 про незалежну оцінку колісного транспортного засобу від 07.02.2022 року, складеного ТОВ «ЕБ «Айстра», вбачається, що оцінювач мав фактичний доступ до транспортного засобу та ним проводилося безпосереднє ознайомлення з транспортним засобом. Законодавство України про оцінку майна жодним чином не встановлює методику та послідовність огляду об`єкта оцінки. Сама по собі наявність у скаржника ключів від транспортного засобу не спростовує обставин належного огляду його оцінювачем в обсязі, достатньому для формування судження про ринкову вартість. Також апелянт зазначає, що стверджуючи про неналежне проведення оцінки, районний суд для обґрунтованості оскаржуваної ухвали не зазначив факт доведення, яким саме чином дії суб`єкта оціночної діяльності призвели до конкретного порушення прав скаржника, у даному випадку до неналежності визначеного розміру вартості оціненого майна. Посилаючись на національне законодавство, апелянт звертає увагу, що оціночна діяльність, окрім іншого, може здійснюватися у формі рецензування та виключно шляхом рецензуванням звіту про оцінку майна можна довести його невідповідність нормативно-правовим актам. Проте, матеріали справи не містять доказів невідповідності Звіту № 12480-ЮЛ/1.3 про неналежну оцінку колісного транспортного засобу від 07.02.2022 року, складеного ТОВ «ЕБ «Айстра», вимогам нормативно-правових актів. Наявний у матеріалах справи Звіт про оцінку майна ФОП ОСОБА_3 від 06.01.2022 року є неналежним доказом та жодним чином не спростовує правомірності вищевказаного звіту про оцінку майна. Апелянт наголошує, що скаржник був повною мірою обізнаний про факт здійснення щодо нього виконавчого провадження та вилучення транспортного засобу, а відтак не передання ключів та всі похідні негативні наслідки таких дій повинні покладатися виключно на особу скаржника. Також, на думку апелянта, задовольняючи скаргу, районний суд не врахував, що скаржник є боржником у виконавчому провадженні із обов`язками, закріпленими у ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», звертаючись до суду, зловживає своїми правами, адже «використовує право на зло» (підставою для оспорення дій є факт приховування комплекту ключів та факту наявності у нього звіту про оцінку транспортного засобу), що має негативні наслідки для стягувача (автомобіль без ключів має меншу вартість), виходячи із реалізації автомобіля за нижчою ціною та відповідно задоволення вимог стягувача у меншому розмірі. Крім того, апелянт надав до апеляційного суду додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, в яких просить під час винесення судового рішення за результатом розгляду апеляційної скарги на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 09 червня 2022 року по даній справі, вирішити питання про скасування заходів забезпечення скарги, вжитих відповідно до ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 06 червня 2022 року у даній справі. Учасники процесу про судове засідання щодо розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, що призначене на 22.11.2022 року на 15-30 год., повідомлені належним чином, відповідно до вимог ст. 128, 130 ЦПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, що наявні в матеріалах справи (а. с. 185-187). Від представника апелянта ОСОБА_1 адвоката Ганчука Г.В. 18.11.2022 року до апеляційного суду, через підсистему «Електронний суд», надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, що ухвалою Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року залишено без задоволення, оскільки дана заява надійшла до апеляційного суду менше ніж за п`ять днів до судового засідання в порушення ст. 212 ЦПК України. Копія вказаної ухвали апеляційного суду відправлена адвокату засобами електронного зв`язку на електронну адресу, що вказана заявником, як засіб комунікації, та доставлена до електронної скриньки адвоката 21.11.2022 року. Клопотань або заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд за їхньої відсутності від сторони апелянта не надходило. Від представника боржника ОСОБА_2 адвоката Проходи Юлії Леонідівни 21.11.2022 року та 22.11.2022 року до апеляційного суду, через засоби електронного зв`язку, надійшли заяви про відкладення розгляду справи, що є аналогічними за своїм змістом і відповідно до яких адвокат просить відкласти розгляд справи на іншу дату через неможливість явки адвоката у судове засідання, у зв`язку з її хворобою, та через планове стабілізаційне відключення електроенергії в районі, де проживає та здійсню адвокатську діяльність адвокат, на підтвердження чого надає докази. Адвокат також зазначає, іншого представника боржник не має, самостійно з`явитись до судового засідання не може, у зв`язку із відсутністю в м. Одесі та необхідністю користуватися правничою допомогою адвоката. На думку адвоката Проходи Ю.Л., розгляд справи без участі представника боржника неможливий, оскільки боржник має право надати пояснення по суті апеляційної скарги. Слід зазначити, що відповідно до матеріалів справи боржник ОСОБА_2 отримав судову повістку про виклик до суду на 22.11.2022 року на 15-30 год., копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги, поштою 01.11.2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 187). В ухвалі апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження вказано про можливість подати відзив на апеляційну скаргу та заперечення щодо поданих апелянтом заяв чи клопотань протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Між тим, боржник ОСОБА_2 не скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу в межах строку, встановленим судом. Крім того, адвокат Прохода Ю.Л. не зазначила про причини неможливості подання своїх пояснень по суті апеляційної скарги письмово шляхом надсилання їх на електронну або поштову адресу апеляційного суду. Від приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Гамбаль О.Є. клопотань чи заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд за його відсутності не надходило. Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Оскільки заявник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, а поважність підстав неподання письмових пояснень по справі іншими учасниками справи не встановлена, та враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, справа підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності сторін при таких обставинах не є порушенням прав сторін щодо забезпечення участі в судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 361/8331/18. За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках, встановлених ч. 3 цієї статті. Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Постановляючи оскаржувану ухвалу суду про задоволення скарги та про визнання протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Гамбаль О.Є. по примусовому виконанню виконавчого листа №522/24415/17, виданого 05.08.2021 року по визначенню вартості майна - транспортного засобу MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , визнаючи неправомірною оцінку вказаного майна, районний суд виходив з того, що особистий огляд транспортного засобу здійснено не в повному обсязі та у звіті про експертну грошову оцінку вартості транспортного засобу оцінювачем не наведено достатніх мотивів про неможливість особистого огляду об`єкта дослідження, не зазначені обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки, здійсненої без особистого огляду, що є порушенням пункту 56 Національного стандарту № 1 та пунктів 1, 6 статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Проте повністю погодитись з такими висновками районного суду не можна. З матеріалів справи вбачається наступне. 09.08.2021 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Гамбаль О.Є. відкрито виконавче провадження № 66441572 на підставі виконавчого листа №522/24415/17, виданого 05.08.2021 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу у розмірі 20 000 доларів США, 3% річних у розмірі 1 800 доларів США, пеню (штраф) за прострочення виконання зобов`язання у розмірі 54 440 грн. (а. с.12-13). 09.08.2021 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Гамбаль О.Є. в межах виконавчого провадження № 66441572 з примусового виконання виконавчого листа №522/24415/17, виданого 05.08.2021 року Приморським районним судом м. Одеси, накладено арешт на транспортний засіб MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить боржнику ОСОБА_2 (а. с. 14). 06.01.2022 року оцінювачем ФОП « ОСОБА_3 », сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 491/19 від 26.06.2019 року, за замовленням ОСОБА_2 на підставі договору на проведення незалежної оцінки майна № 06/01 від 06.01.2022 року, що укладений між ФОП « ОСОБА_3 » та ОСОБА_2 , шляхом порівняльного підходу виконано оцінку транспортного засобу MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до якої ринкова вартість об`єкта оцінки без ПДВ склала 1 774 370 грн., що підтверджується відповідним звітом про оцінку (а. с. 23-36). 27.01.2022 року, відповідно до акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, у зв`язку з постановою про розшук майна боржника, поліцейським у присутності свідка у боржника ОСОБА_2 тимчасово затримано транспортний засіб MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить боржнику ОСОБА_2 , та переміщено на спеціальний майданчик чи стоянку транспортного засобу (а. с. 22). 01.02.2022 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Гамбаль О.Є. в межах виконавчого провадження № 66441572 з примусового виконання виконавчого листа №522/24415/17, виданого 05.08.2021 року Приморським районним судом м. Одеси, постановлено здійснити опис та накласти арешт на майно: транспортний засіб MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить боржнику ОСОБА_2 (а. с. 71). 04.02.2022 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Гамбаль О.Є. у виконавчому провадженні № 66441572 з примусового виконання виконавчого листа №522/24415/17, виданого 05.08.2021 року Приморським районним судом м. Одеси, призначено суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання ТОВ «ЕБ «Айстра», який має сертифікат, виданий Фондом державного майна України 13.05.2021 року за № 365/21, строк дії: 13.05.2024 року. Суб`єкту оціночної діяльності суб`єкта господарювання ТОВ «ЕБ «Айстра» постановлено надати висновок з питань визначення ринкової вартості описаного майна, попереджено суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання ТОВ «ЕБ «Айстра» про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого звіту з питань, що містяться в постанові (а. с. 15-16). На виконання вищевказаної постанови приватного виконавця суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «ЕБ «Айстра», який має сертифікат суб`єкта оціночної діяльності ФДМУ № 365/21 від 13.05.2021 року, 07.02.2022 року складено звіт про оцінку колісного транспортного засобу №12480-ЮЛ/1.3, відповідно до якого визначено ринкову вартість без ПДВ транспортного засобу MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , яка становить 1 251 362 грн. (а.с.72-84). 14.02.2022 року листом за №695 приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Гамбаль О.Є. повідомив боржнику ОСОБА_2 та стягувачу ОСОБА_1 про результати оцінки майна - транспортного засобу MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 , а саме: згідно звіту про оцінку колісного транспортного засобу №12480-ЮЛ/1.3 вартість вищевказаного майна становить 1 251 362 грн., також роз`яснив право на оскарження оцінки майна в порядку, визначеному законом (а. с.17). 15.02.2022 року в мережі Інтернет розміщено оголошення про проведення аукціону 17.03.2022 року з продажу транспортного засобу MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 . Стартова ціна лоту - 1 251 362 грн. (а. с. 19-20). Під час розгляду справи апеляційний суд виходить з наступного. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 УПК України). Правовими інструментами, що дозволяють забезпечувати правильне розуміння цивільно-процесуального законодавства й застосування його у відповідності з дійсним змістом, є принципи судочинства. Серед основних засад цивільного судочинства стаття 2 ЦПК України закріплює принцип обов`язковості судового рішення (п. 7 ч. 3 ст. 2 ЦПК України), що також прописано в ст. 129 Конституції України та являється одним із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення). З метою забезпечення належної реалізації вказаного принципу судочинства чинний Цивільний процесуальний кодекс України закріплює положення щодо здійснення судового контролю за виконанням судових рішень. Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 448 ЦПК України). Скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій (ч. 1 ст. 449 ЦПК України). Відповідно до ч. 2, 3 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон Українивід 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII). Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно зі ст. 57 Закону № 1404-VIII в редакції, чинній на час складання звіту про оцінку майна від 07 лютого 2022 року, визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться. Зі змісту Закону № 1404-VIII вбачається, що виконавець не наділений повноваженням ставити під сумнів об`єктивність проведеної оцінки, або проводити оцінку нерухомого майна на власний розсуд, а зобов`язаний лише залучити експерта до участі у виконавчому провадженні та повідомити сторонам результати визначення вартості майна. Отже, визначення вартості майна боржника є процесуальною дією виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. Такі правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 10 серпня 2021 року у справі № 461/4240/17 (провадження № 61-13852св20), від 16 листопада 2022 року у справі № 520/3663/15-ц (провадження № 61-5482св22). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України). Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин в питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені в Законі України від 12.07.2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі Закон № 2658-III). Згідно ст. 3 Закону № 2658-III оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону. Відповідно ч. 1 ст. 10 Закону № 2658-III оцінка майна проводиться на підставі договору між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна. Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (ч. 1 ст. 12 Закону № 2658-III). Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону № 2658-III замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки. За змістом п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 2658-III оціночна діяльність може здійснюватися у формі рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна. Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) (ст. 13 Закону № 2658-III). Таким чином, рецензування звіту про оцінку майна є законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки, який в межах виконавчого провадження дозволяє швидко та ефективно захистити права боржника. Разом з цим Закон України «Про виконавче провадження» не містить обов`язку державного виконавця або приватного виконавця здійснювати рецензування звіту про оцінку майна, здійснену суб`єктом оціночної діяльності. Вищезазначене узгоджується із правовим висновком викладеним, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 753/4974/20 (провадження № 61-7813св21), від 28 вересня 2022 року у справу № 2-95/11/1609 (провадження № 61-1286св22). Згідно з ч. 6 ст. Закону № 2658-III положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення. Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 (далі - Національний стандарт № 1) є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому стандарті, використовуються в інших національних стандартах. Згідно з положеннями п. 50 Національного стандарту № 1 проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об`єктом оцінки. Відповідно до п. 51 Національного стандарту № 1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки, ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби). Згідно з п. 52 Національного стандарту № 1 оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов`язані з об`єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки. Зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього із забезпеченням режиму конфіденційності згідно з умовами договору на проведення оцінки майна та з дотриманням вимог законодавства (п. 54 Національного стандарту № 1). За змістом п. 56 Національного стандарту № 1 в редакції, чинній на час складання звіту про оцінку майна від 07 лютого 2022 року, звіт про оцінку майна може складатися у повній чи у стислій формі. Звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити, зокрема: опис об`єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість. Згідно п. 55 Національного стандарту № 1 оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності несуть відповідальність за недостовірну чи необ`єктивну оцінку майна згідно із законодавством. 24 листопада 2003 року Наказом № 142/5/2092 Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 № 1335/5/1159) затверджено Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі - Методика), що розроблена згідно із Законом України «Про судову експертизу», Законом № 2658-III, Національним стандартом № 1 та іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи й оцінки майна. Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ (п. 1.2 розділу 1 Методики). Оцінка КТЗ передбачає урахування технічних, технологічних характеристик та особливостей об`єкта оцінки, умов його експлуатації, обслуговування та зберігання, технічного стану на підставі відповідної технічної, довідкової, облікової документації та обстежень. Виходячи з мети оцінки здійснюються всі процедури в межах методів оцінки, визначених цією Методикою. За результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ (розділ 4 Методики). Відповідно п. 5.1 розділу 5 Методики в редакції, чинній на час складання звіту про оцінку майна від 07 лютого 2022 року, технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження. Виходячи з наведених норм, підготовці та проведенню оцінки майна передує ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього. У разі неможливості особистого огляду майна, оцінювач у звіті про оцінку майна, що складається у повній формі, зазначає про відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки. Крім того, визначення вартості транспортного засобу без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження. Матеріалами справи встановлено, що приватний виконавець при вчиненні виконавчих дій щодо визначення вартості майна боржника, зокрема, під час визначення суб`єкта оціночної діяльності, доручення йому подати звіт про оцінку майна, діяв в межах наданих йому повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством України. Разом з тим, Звіт № 12480-ЮЛ/1.3 про неналежну оцінку колісного транспортного засобу MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , від 07.02.2022 року, складеного ТОВ «ЕБ «Айстра», складений у повній, а не у стислій формі; вчинений на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Гамбаль О.Є. від 04.02.2022 року з метою визначення ринкової вартості транспортного засобу MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , для подальшої реалізації у примусовому порядку відповідно до вимог ст. 62 Закону № 1404-VIII, містить опис об`єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації; відомості про особистий огляд об`єкта оцінки; посилання про дотримання оцінювачем національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення тощо. Апеляційний суд наголошує, що у розділі «Вступ» Звіту № 12480-ЮЛ/1.3 про неналежну оцінку колісного транспортного засобу MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , від 07.02.2022 року, складеного ТОВ «ЕБ «Айстра», зазначено, що оцінка проводилась, зокрема, на підставі проведення натурного огляду об`єкта оцінки (а. с. 73). Крім того, з висновків цього звіту вбачається, що оцінювач визначив ринкову вартість автомобіля, серед іншого, і на підставі проведення натурного огляду (а. с. 81). За таких підстав, апеляційний суд вважає слушними доводи апеляційної скарги, що посилання районного суду про здійснення оцінювачем особистого огляду об`єкта оцінки не в повному обсязі, спростовуються матеріалами справи. Між тим, однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Відповідно до п. 1, 2 ч. 5 ст. 19 Закону № 1404-VIII боржник зобов`язаний, в тому числі, утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому порядку виконавця до житла чи іншого володіння, приміщення і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій. Із поданої боржником скарги на дії державного виконавця вбачається, що ОСОБА_2 було відомо про здійснення виконавчого провадження у примусовому порядку, де він є боржником, і в межах цього провадження 27.01.2022 року у нього було вилучено вищевказаний автомобіль, та ОСОБА_2 в добровільному порядку транспортував автомобіль на місце стоянки, при цьому ключі залишилися в нього. Тобто, боржник ОСОБА_2 був достовірно обізнаний про арешт належного йому майна з метою його примусової реалізації для погашення боргу перед ОСОБА_1 , однак не запропонував свою вартість арештованого майна, не спрямував зусиль на досягнення згоди зі стягувачем щодо вартості арештованого майна, не надав приватному виконавцю та оцінювачу ключі від автомобіля. Також, апеляційний суд приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що матеріали справи не містять доказів невідповідності Звіту № 12480-ЮЛ/1.3 про неналежну оцінку колісного транспортного засобу MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , від 07.02.2022 року, складеного ТОВ «ЕБ «Айстра», вимогам нормативно-правових актів, з огляду на наступне. У якості доказу на підтвердження доводів скарги на дії приватного виконавця боржник надав до суду Звіт про оцінку колісного транспортного засобу, який належить ОСОБА_2 , від 06.01.2022 року, складений оцінювачем ФОП « ОСОБА_3 », сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 491/19 від 26.06.2019 року, за замовленням ОСОБА_2 на підставі договору на проведення незалежної оцінки майна № 06/01 від 06.01.2022 року, що укладений між ФОП « ОСОБА_3 » та ОСОБА_2 . Вбачається, що ОСОБА_2 , отримавши 17.02.2022 року повідомлення від приватного виконавця про визначення вартості майна, не скористався правом на рецензування Звіту № 12480-ЮЛ/1.3 про неналежну оцінку колісного транспортного засобу MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , від 07.02.2022 року, складеного ТОВ «ЕБ «Айстра», для спростування його результатів. За приписами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. За нормами цивільного процесуального законодавства докази повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). Як вказувалось, законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки є рецензування звіту з оцінки, що вбачається з тексту Закону № 2658-III та підтверджується чисельною судовою практикою (постанови Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі №826/6706/18, (провадження №К/9901/59534/18), від 03 лютого 2021 року у справі № 442/6491/17 (провадження № 61-14766св20), від 11 березня 2021 року у справі №755/6875/18 (провадження №61-8091св20), від 21 липня 2021 року у справі № 2-95/11/1609 (провадження № 61-7290св21), від 18 серпня 2021 року у справі № 2-215/12 (провадження № 61-1697св21). Таким чином, апеляційний суд набуває переконання, що боржник у встановленому порядку належним чином не спростував результати оцінки, проведеної ТОВ «ЕБ «Айстра», а тому висновок районного суду про недійсність експертної оцінки заснований на припущеннях, що є неспроможним в силу положення ч. 6 ст. 81 ЦПК України. Отже за результатом розгляду апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що приватний виконавець при вчиненні виконавчих дій щодо визначення вартості майна боржника, зокрема, під час визначення суб`єкта оціночної діяльності, доручення йому подати звіт про оцінку майна, діяв в межах наданих йому повноважень, в порядок та у спосіб, визначені законодавством України, а висновки, викладені у звіті про незалежну оцінку вартості майна ОСОБА_2 у встановлений Законом спосіб (шляхом рецензування звіту) не спростовані. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ганчука Г.В. задовольнити частково, ухвалу суду першої інстанції від 09 червня 2022 року скасувати та постановити нове судове рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні скарги про визнання дій приватного виконавця виконавчого округу Гамбаль О.Є. протиправними, визнання неправомірною оцінки майна. Крім того, звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт просив за результатом розгляду скарги вирішити питання щодо скасування заходів забезпечення скарги, вжитих ухвалою районного суду в межах цієї справи. Так, вбачається, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06 червня 2022 року, з урахуванням виправлень, внесених ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08 червня 2022 року, до розгляду по суті скарги ОСОБА_2 про визнання дій приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Гамбаль Олександра Євгеновича по примусовому виконанню виконавчого листа №522/24415/17, виданого 05.08.2021 року, по визначенню вартості майна - транспортного засобу MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , vin/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , по виконавчому провадженню №66441572, протиправними, визнання неправомірною оцінку майна - транспортного засобу MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , vin/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , здійснену ТОВ «ЕБ «Айстра» на суму 1 251 362,00 грн., з посиланням на ст. 34 Закону № 1404-VIII, ст. 149-150 ЦПК України, ст. 447 ЦПК України, зупинено реалізацію арештованого майна, а саме транспортного засобу MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Як вже вказувалось, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у Законі № 1404-VIII органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону № 1404-VIII). У статтях 149, 150 ЦПК України зазначені положення щодо порядку вирішення питання про забезпечення позову і способи забезпечення позову. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 149 ЦПК України суд, за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Разом із тим, згідно зі ст. 14 Конституції України та ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси. Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України). Положення статей 149153 ЦПК України, які регламентують забезпечення позову, не можуть застосовуватися при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, державного чи приватного виконавця (статті 447451 ЦПК України), поданої у порядку здійснення судового контролю за виконанням рішення суду, яке набрало законної сили (стягнення за яким не зупинялось) і підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». У ЦПК України немає правової норми, яка б надавала суду повноваження у порядку, передбаченому статтями 149, 150 ЦПК України, вживати заходи забезпечення скарги на дії державного виконавця шляхом зупинення реалізації майна. Отже, суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття таких заходів, як забезпечення скарги на дії, рішення виконавця шляхом зупинення реалізації майна, оскільки вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій належить виключно до компетенції виконавця. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.03.2021 року у справі № 752/26606/18, який в силу вимог ч.2 ст. 416 ЦПК України підлягає застосуванню до правовідносин, що склалися у справі, яка переглядається в апеляційному порядку. Оскільки суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття таких заходів, як забезпечення скарги на дії, рішення виконавця шляхом зупинення реалізації майна, то в свою чергу суд позбавлений і процесуальної можливості вирішувати питання про скасування на підставі ст. 158 ЦПК України вжиття таких заходів, як забезпечення скарги на дії, рішення виконавця шляхом зупинення реалізації майна. Разом з тим ухвала Приморського районного суду від 06 червня 2022 року про забезпечення скарги з урахуванням виправлень внесених ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08 червня 2022 року в апеляційному порядку в даному провадженні не оскаржена і не тому в апеляційному порядку не переглядається. В даному випадку заявник не позбавлений права на оскарження в апеляційному порядку ухвали Приморського районного суду від 06 червня 2022 року про забезпечення скарги з урахуванням виправлень внесених ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08 червня 2022 року. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ганчука Григорія Володимировича - задовольнити частково. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 09 червня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Скаргу ОСОБА_2 , зацікавлені особи: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Гамбаль Олександр Євгенович, стягувач - ОСОБА_1 , про визнання дій приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Гамбаль Олександра Євгеновичапо примусовому виконанню виконавчого листа №522/24415/17, виданого 05.08.2021 року, по визначенню вартості майна - транспортного засобу MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , vin/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , по виконавчому провадженню №66441572, протиправними, визнання неправомірною оцінку майна - транспортного засобу MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , vin/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , здійснену Товариством з обмеженою відповідальністю «Експерте Бюро «Айстра» на суму 1 251 362,00 гривні залишити без задоволення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено: 27.12.2022 року. Головуючий О.М. Таварткіладзе Судді: А.П. Заїкін С.О. Погорєлова