Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/24142/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/24142/20 Суддя першої інстанції: Добрянська Я.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 грудня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Степанюка А.Г., суддів - Безименної Н.В., Файдюка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «Будпостач» на прийняте у порядку спрощеного (письмового) провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Будпостач» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, - ВСТАНОВИЛА: У жовтні 2020 року Приватне підприємство «Будпостач» (далі - Позивач, ПП «Будпостач») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської митниці Держмитслужби (далі - Відповідач, Київська митниця) про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці від 23.01.2020 №UA100000/2020/200003/2 про коригування митної вартості товарів. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.08.2022 у задоволенні позову відмовлено. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що згідно відомостей митної декларації виробник товару є відмінним від продавця, а відтак декларантом не підтверджено документально заявлену митну вартість товару за основним методом за ціною угоди. Отже спірне рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням другорядного методу є правомірним та скасуванню не підлягає. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким задовольнити адміністративний позов. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що, по-перше, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні посилався на нечинну на дату виникнення спірних правовідносин редакцію ч. 3 ст. 53 МК України, а тому залишив поза увагою, що право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, по-друге, продаж продавцем товарів не власного виробництва не свідчить про розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, оскільки ціна товарів погоджена між сторонами договору, по-третє, митний орган зобов`язаний зазначити документи, надання яких декларантом може усунути сумніви у їх достовірності, по-четверте, ні в електронну повідомленні від 23.01.2020, ні в оскаржуваному рішенні Відповідачем не наведено доказів про те, що відвантаження продавцем товарів не власного виробництва є підтвердження того факту, що надані декларантом документи містять розбіжності, які мають вплив на визначення митної вартості, по-п`яте, митним органом порушено вимоги ч. 1 ст. 59 Митного кодексу України, оскільки за основу взято вартість ідентичного товару, який був оформлений 04.02.2019, тобто час експорту якого не збігається з часом експорту оцінюваних товарів більше ніж на 11 місяців. Після усунення визначених в ухвалі від 04.10.2022 про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2022 відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи із суду першої інстанції, які надійшли до Шостого апеляційного адміністративного суду 25.11.2022. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2022 продовжено строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого. Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що 01.11.2019 між ПП «Будпостач» (покупець) і компанією TAIZHOU CITY CHUNFENG MACHINERY CO., LTD (Китай) (продавець) було укладено контракт № 1229, відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець оплачує і отримує оприскувачі і запасні частини до них в кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід`ємною частиною контракту (а.с. 15-23). 04.11.2019 продавець надав ПП «Будпостач» комерційну пропозицію для Позивача, прайс-лист на оприскувачі моделі GS-16 за ціною 13,4 доларів США (а.с. 24-27). 05.12.2019 продавець виписав комерційний інвойс №Р08191102 на суму 44648,8 доларів США та пакувальний лист до нього (а.с. 28-31). 06.12.2019 для вивезення товарів до України у Китаї була оформлена декларація країни відправлення №310120190516314071 (а.с. 32-33). 16.01.2020 перевізник надав ПП «Будпостач» довідку про вартість транспортно-експедиційних послуг №В2135 по доставці товарів від NINGBO в Китаї до порту Чорноморськ в Україні, а також в цей день перевізник надав Позивачу рахунок-фактуру №12021047 за транспортні послуги (а.с. 34-36). 23.01.2020 Позивач подав Відповідачу митну декларацію № UA100670/2020/100473 для митного оформлення товарів - переносні пристосування для розпилювання хімічних засобів в сільському господарстві та садівництві комплект GS-16, оприскувач акумуляторній - 3332 шт виробник TAIZHOU CITY HANGYU PLASTIC CO. LTD, торгівельна марка - Gerrard (а.с. 37-38). Митна вартість товару за вказаною митною декларацією, як встановлено судом першої інстанції, склала 44 648,8 доларів США і була визначена декларантом із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту). На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані наступні документи: контракт від 01.11.2019 №1229 (а.с. 15-23, 144-148); комерційну пропозицію продавця від 04.11.2019 (а.с. 24-25, 141-142); прайс-лист від 04.11.2019 (а.с. 26-27); комерційний інвойс від 05.12.2019 №Р08191102 (а.с. 28-29, 130); митну декларацію країни відправлення від 06.12.2019 №310120190516314071 (а.с. 37-38, 163-164); сертифікат походження від 13.12.2019 №19С3326А3418/00390 (а.с. 132); коносамент від 13.12.2019 №4359-0177-912.011 (а.с. 131); договір транспортного експедирування від 10.04.2013 №KH0030FS (а.с. 136-139); довідку про транспортні витрати від 16.01.2020 №В2135 (а.с. 34, 133); рахунок-фактуру від 16.01.2020 №12021047 за транспортні послуги (а.с. 35-66, 134-135); бухгалтерську виписку ПП «Будпостач» від 24.05.2019 №7800007242; видаткову накладну від 29.11.2019 №О0130600332 (а.с. 149-150); витяги з мережі Інтернет щодо продажу схожого товару на ринку Китаю (а.с. 151-152); лист від 23.01.2020 ПП «Будпостач» про відсутність оплати товарів та страхування (а.с. 159); трекінг контейнера CRXU9933010 із сайту суднохідної компанії, що здійснювало морське перевезення від 23.01.2020 (а.с. 153). Розглянувши подані Позивачем документи для підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості, Відповідач направив декларанту електронне повідомлення від 23.01.2020 № 636685, у якому зазначив, що надані декларантом документи містять розбіжності, а саме: відповідно до умов зовнішньо-економічного контракту передбачено, що продавець виробляє та продає товари, однак, до митного оформлення заявлено, що виробником є інший суб`єкт відмінний від продавця. Отже декларантом документально не підтверджено заявлену митну вартість товару, визначену за основним методом за ціною угоди (а.с. 39). 23.01.2020 Київська митниця прийняла спірне рішення №UA100000/2020/200003/2, яким визначила митну вартість імпортованих ПП «Будпостач» товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів у розмірі 14,7 доларів США за 1 шт., в результаті якого було збільшено митні платежі на 21078,42 грн (а.с. 40-41). Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої Позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 оскаржуваного рішення зазначив, що на момент митного оформлення додані до ЕМД документи містили розбіжності, а саме відповідно до умов зовнішньо-економічного контракту купівлі-продажу передбачено, що продавець виробляє і продає товар у відповідності до проформи інвойс або інвойса, які є невід`ємною частиною контракту. Однак, до митного оформлення заявлено, що виробником товарів є інший суб`єкт відмінний від продавця. У наданому до митного оформлення інвойсі не зазначено виробника товару. Отже, декларантом не підтверджено заявлену митну вартість товару визначену за основним методом - за ціною угоди. Скоригована Відповідачем митна вартість товару ґрунтується на вартості ідентичних товарів 14,7 доларів США за 1 штуку оформлених за митною декларацією від 04.02.2019 №UA902010/2019/101228. На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Київська митниця видала ПП «Будпостач» картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100670/2020/00004 (а.с. 42-43). 23.01.2020 Позивач подав Відповідачу митну декларацію, якій був присвоєний № UA100670/2020/100510, для випуску у вільний обіг товарів за митною вартістю визначеною у спірному рішенні та надмірно сплатив митний платіж у розмірі 21078,42 грн (а.с. 44-45). Крім того, 17.03.2020 ПП «Будпостач» направило Київській митниці лист №2001/ЮР із додатковими документи, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; звіт про незалежну оцінку товару ЮК «Правозахист Україна» від 27.01.2020 №017; лист ПП «Будпостач» від 30.01.2020 №1994/ЮР до продавця компанії TAIZHOU CITY CHUNFENG MACHINERY CO, LTD (Китай) щодо ціни товарів; лист від 26.02.2020 продавця компанії TAIZHOU CITY CHUNFENG MACHINERY CO., LTD (Китай), яким підтверджено, що ціна товарів за інвойсом від 05.12.19 №Р08191102 становить 44648,8 доларів США; комерційний інвойс № Р08191102 від 05.12.2019, що засвідчений свідоцтвом від 21.02.2020 № 203326В0/000747 Міжнародної торгової палати Китаю (а.с. 46-77, 79-80). Із змісту листа Київської митниці від 27.03.2020 №7.8-1/15/11/6615 вбачається, що Позивачу відмовлено у заявленій ним митній вартості товарів, випущених у вільний обіг за митною декларацією від 23.01.2020 № UA100670/2020/100510, з урахування документів, наданих листом від 17.03.2020 №2001/ЮР (а.с. 81-82). На підставі встановлених вище обставин, проаналізувавши приписи ст. ст. 4, 49, 51, 52, 53, 54, 55, 57, 264 Митного кодексу України, Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість застосування Київською митницею другорядного методу при визначенні митної вартості та відповідно про правомірність оскаржуваного рішення. З такими висновками суду першої інстанції не можна погодитися з огляду на таке. Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Приписи ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Згідно ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Приписи ч. ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. При цьому документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, зокрема, зобов`язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, зокрема, має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України. Згідно ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Надаючи оцінку висновкам Київської митниці про неможливість підтвердження митної вартості товару за ціною контракту, з якими погодився суд першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, у графі 33 рішення про коригування митної вартості товару вказано, що митна вартість товару визначена за другорядним методом визначення митної вартості - за ціною угоди ідентичних товарів згідно положень ст. 59 Митного кодексу України. Під час контролю Відповідачем встановлено, що при розрахунку митної вартості за основу взято вартість ідентичного товару 14,7 доларів США за 1 штуку (оформленого за МД від 04.02.2019 № UA902010/2019/101228). Крім того, у спірному рішенні зазначено, що відповідно до умов зовнішньо-економічного контракту купівлі-продажу передбачено, що продавець виробляє та продає товари у відповідності до проформи-інвойс або інвойсу, які є невід`ємною частиною контракту. Однак до митного оформлення заявлено, що виробником товарів є інший суб`єкт відмінний від продавця. В наданому до митного оформлення інвойсі не зазначено виробника товару. Отже, на переконання митного органу, декларантом документально не підтверджено заявлену митну вартість товару визначеного за основним методом - за ціною угоди. Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про обґрунтованість твердження Київської митниці щодо відсутності можливості обрахувати митну вартість товару за першим методом, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Як правильно зазначено Апелянтом, продаж продавцем товарів не власного виробництва не може безумовного свідчити про розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, оскільки ціна товарів погоджена сторонами контракту. При цьому, на переконання судової колегії, надані ПП «Будпостач» Київській митниці комерційна пропозиція продавця від 04.11.2019 (а.с. 24-25, 141-142), прайс-лист від 04.11.2019 (а.с. 26-27) та комерційний інвойс від 05.12.2019 №Р08191102 (а.с. 28-29, 130) містили всю необхідну для визначення митної вартості товару інформацію, у тому числі числові визначення вартості товару, а також його найменування, кількість та ціну за одиницю та повну вартість. У постанові від 27.01.2022 у справі №810/3667/15 Верховний Суд прийшов до висновку, що дотримання умов господарського договору може перевірятися митним органом виключно за умови, якщо таке дотримання прямо чи опосередковано впливатиме на митну вартість товару. Таким чином, на переконання судової колегії, у межах цієї справи продаж продавцем товарів не власного виробництва жодним чином не випливає на митну вартість товару, документальне підтвердження складових якої було надано митному органу. З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з позицією Апелянта про те, що поставка продавцем товарів не власного виробництва не впливає на правильність визначення митної вартості, оскільки ціна товарів погоджена між сторонами договору та у спірному випадку не може впливати на визначення митної вартості товару згідно укладеного між контрагентами договору, на підставі якого були також складені інші документи, із змісту яких можливо встановити контрактну (договірну) вартість товару. Судова колегія також наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53), заборонено. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 815/5791/17, від 25.05.2021 у справі № 520/10386/2020. Крім іншого, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами ПП «Будпостач» про те, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було застосовано не чинну редакцію ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, і як наслідок, не було враховано, що необхідною умовою для витребування Відповідачем додаткових документів згідно чинного законодавства є неточності в попередньо поданих документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявність ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення вартості товару. З аналізу наведеної норм у чинній редакції також вбачається існування у митного органу обов`язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Крім того, для витребування доказів на спростування наявності впливу взаємозв`язку покупця та продавця на митну вартість задекларованого товару митний орган зобов`язаний обґрунтувати обставини, які свідчать про ймовірність існування такого взаємозв`язку. Тобто, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів. А саме, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують число визначення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №804/2584/16. Крім того, судова колегія погоджується з доводами ПП «Будпостач» про помилковість визначення Відповідачем митної вартості визначеної за другорядним методом - за ціною угоди ідентичних товарів, оскільки, як вбачається із змісту оскаржуваного рішення, митним органом за основу взято вартість ідентичного товару, який був оформлений 04.02.2019, тобто час експорту яких не збігається із часом експерту оцінюваних товарів та не є максимально наближеним до нього. Згідно ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. За правилами ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів. Приписами ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додатковідокументи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. Відповідно до ч. 9 ст. 55 Митного кодексу України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом. Положеннями статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Відповідно до ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Так, частиною 2 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини 5-8 статті 58 Митного кодексу України). Відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати(складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. Водночас, правила заповнення декларації митної вартості, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, визначають порядок заповнення декларації митної вартості (далі - ДМВ), яка використовується: - декларантом або уповноваженою ним особою - при визначенні та заявленні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту; - митним органом - при здійсненні контролю за правильністю визначення декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту. Відповідно до п. 1.3 вказаних Правил ДМВ подається в установленому порядку митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, разом з митною декларацією на оцінювані товари. Пунктом 1.14 Правил передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Посадовою особою митного органу заповнюється графа ДМВ «Для відміток митного органу». На основному аркуші, крім реєстраційного номера ДМВ, повинно бути зазначене рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів (п. п. 2.1, 2.2 вказаних Правил). Відповідно до п. 2.3 Правил при електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин третьої та/або четвертої статті 53 Кодексу для підтвердження митної вартості товарів із складанням їх переліку. При електронному декларуванні повідомлення про необхідність подання документів вважається одержаним декларантом або уповноваженою ним особою з часу надходження до митного органу повідомлення в електронній формі від декларанта або уповноваженої ним особи про одержання цього повідомлення. При електронному декларуванні декларант або уповноважена ним особа надсилає повідомлення про відмову у подачі документів у складі електронного повідомлення, засвідченого електронним підписом (п. п. 2.4, 2.5 Правил). Митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. З огляду на викладені положення однією із імперативних умов щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації та застосування іншого методу для визначення митної вартості товарів, ніж метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. З урахуванням встановлених вище обставин судова колегія приходить до висновку про необґрунтованість використання Київською митницею резервного методу визначення митної вартості товару, оскільки, як було встановлено раніше, у Відповідача були наявні всі правові підстави для визначення митної вартості імпортованого ПП «Будпостач» товару за першим методом - за ціною договору. Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, зважаючи на те, що матеріалами справи не підтверджується ненадання ПП «Будпостач» всіх необхідних документів на підтвердження митної вартості імпортованого товару, судова колегія приходить до висновку про помилковість твердження Окружного адміністративного суду міста Києва про необґрунтованість позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про задоволення позову. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу - задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати,. Крім того, відповідно до ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 895 (далі - Постанова №895) реорганізовано територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком шляхом їх приєднання до Державної митної служби (у тому числі Київську митницю Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359). Територіальні органи Державної митної служби, що реорганізуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною митною службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень і функцій територіальних органів, що реорганізуються. 04.12.2020 утворено Київську митницю, як відокремлений підрозділ Держмитслужби (код ЄДРПОУ ВП: 43997555). Відповідно до наказу Державної митної служби України від 30.06.2021 №472 «Про початок здійснення митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України, покладених на них функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи» з 01.07.2021 розпочали свою роботу митниці, як відокремлені підрозділи Держмитслужби України. З урахуванням наведеного суд вважає за необхідне допустити заміну Відповідача його правонаступником - Київською митницею, як відокремленим підрозділом Держмитслужби (код ЄДРПОУ ВП: 43997555). Крім іншого, згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Як вбачається з матеріалів справи, згідно платіжного доручення №7652 від 26.05.2020 Позивачем було сплачено судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 2 102,00 грн (додаток №1 до позовної заяви), а також згідно платіжного доручення №10943 від 27.09.2022 сплачено судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 3 153,00 грн. Враховуючи зазначене, на користь Позивача за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 2102,00 грн, а також судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 3 153,00 грн. Керуючись ст. ст. 52, 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Допустити заміну Київської міської Держмитлслужби її правонаступником - Київською митницею (код ЄДРПОУ ВП 43997555). Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Будпостач» - задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2022 року - скасувати. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби від 23 січня 2020 року №UA100000/2020/200003/2 про коригування митної вартості товарів. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 8-А, код ЄДРПОУ ВП 43997555,) на користь Приватного підприємства «Будпостач» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9-Е, кім. 314, код ЄДРПОУ 24267110) витрати, пов`язані із сплатою судового збору, у розмірі 5 255 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять) гривень 00 копійок. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Степанюк Судді Н.В. Безименна В.В. Файдюк Повний текст постанови складено та підписано 26 грудня 2022 року.