Ухвала КЦС ВС № 758/3674/20-ц

Ухвала 21 грудня 2022 року м. Київ справа № 758/3674/20-ц провадження № 61-12241ск22 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Стаценко Максим Федорович, на постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, ВСТАНОВИВ: У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила розділити між нею та ОСОБА_2 спільне сумісне майно подружжя: автомобілі марки «Toyota Venza», державний номерний знак НОМЕР_1 , та «VolkswagenPassat», державний номерний знак НОМЕР_2 , які були придбані в період шлюбу за спільні кошти подружжя, визнати, що автомобіль марки «Toyota Venza» є спільним сумісним майном подружжя, визнати, що ідеальні частки кожного з подружжя становлять Ѕ, стягнути на її користь з відповідача компенсацію вартості Ѕ частки автомобіля марки«VolkswagenPassat» в розмірі 120 420,00 грн. Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 11 серпня 2021 року позов було задоволено частково - визнано автомобіль марки «ToyotaVenza» спільним сумісним майном подружжя та визнано, що ідеальні частки кожного становлять по Ѕ частині, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за Ѕ частину автомобіля марки «Volkswagen Passat» в сумі 120 420,00 грн, та витрати на правничу допомогу в сумі 8 500,00 грн. Постановою Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 серпня 2021 року скасовано в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації за Ѕ частину автомобіля марки «Volkswagen Passat» державний номерний знак НОМЕР_2 та ухвалено в цій частині рішення, яким в задоволенні вимог про поділ вказаного автомобіля відмовлено. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 серпня 2021 року змінено в частині стягнення витрат на правничу допомогу та визначено розмір витрат на правничу допомогу в сумі 6 400,00 грн. В іншій частині рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 серпня 2021 року залишено без змін. У грудні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача компенсації Ѕ частини вартості спірного автомобіля та залишити в силі рішення суду першої інстанції в цій частині. Дослідивши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, з огляду на наступне. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно зі статтею 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Предметом спору у даній справі є вимоги про розділ спільного сумісного майна подружжя, а саме транспортних засобів марки «Toyota Venza» та «Volkswagen Passat», які були придбані в період шлюбу за спільні кошти подружжя, визначення ідеальних часток по Ѕ за кожним, стягнення на користь позивача з відповідача компенсації вартості Ѕ частки автомобіля марки «VolkswagenPassat» в розмірі 120 420,00 грн, що станом на 01 січня 2022 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481,00 грн х 250 = 620 250,00 грн). Зазначена справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481,00 грн х 250 = 620 250,00 грн) та не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Ураховуючи зазначене, справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якої одним із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Верховним Судом досліджено та взято до уваги ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства і не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37). З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, статтями 175, 176, пунктом 2 частини третьої статті 389, 390, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Стаценко Максим Федорович, на постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Петров А. І. Грушицький І. В. Литвиненко