Постанова 4852 № 280/12114/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 20 грудня 2022 року м. Дніпросправа № 280/12114/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач), суддів: Кругового О.О., Прокопчук Т.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2022 р. (суддя Бойченко Ю.П.) в адміністративній справі №280/12114/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" до Головного управління ДПС у Запорізькій області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,- В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» звернулось до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 30.07.2021 №0105400705 про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 470 243,00 грн. та від 30.07.2021 №0105390705 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 821 729,00 грн. та застосування (нарахування) штрафних санкцій у сумі 410 864,50 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначалось про помилковість висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки, про безтоварність господарських операцій з контрагентами позивача - ТОВ «ТЕРРАФЛОР», ТОВ «ТКТ-МАРКЕТОПТ», ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «УКРОПТ-КОМПАНІ», ТОВ «ПП «ЄВРОЗАПЧАСТИНА», ТОВ «ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ ПРЕМІОР», ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «СВІТОЧ», ТОВ «ВОЛСЕК». Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2022 р, ухваленим за результатами розгляду справи за правилами загального позовного провадження, позов задоволено. Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку Головним управлінням ДПС у Запорізькій області. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, скаржник просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує, що судом першої інстанції не врахована податкова інформація, яка свідчить про ризиковість взаємовідносин позивача, як платника податків, із його контрагентами. Задекларовані позивачем господарські операції не відбулися в дійсності внаслідок відсутності трудових ресурсів, технічного та кваліфікованого персоналу, відсутності підтвердження придбання товару по ланцюгу постачання, відсутність контрагентів за зареєстрованим місцем знаходження. У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване. Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України. Судом першої інстанції встановлено, що у період з 07.06.2021 по 11.06.2021 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2021 року та квітень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 18.06.2021 №5234/08-01-07-05/24510970. Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, оскільки ним занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього на загальну суму 821 729 грн., в т.ч. за березень 2021 року - 448 993 грн., за квітень 2021 року - 372 736 грн.; завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду, за квітень 2021 року на суму 470 243 грн. На підставі акта перевірки від 18.06.2021 №5234/08-01-07-05/24510970 винесено податкові повідомлення-рішення від 30.07.2021: №0105390705, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1 232 593 грн. 50 коп., у т.ч.: за податковими зобов`язаннями - 821 729 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 410 864 грн. 50 коп.; №0105400705, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 470 243 грн. 00 коп. Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення до ДПС України, рішенням якої від 05.10.2021 №22579/6/99-00-06-01-03-06 податкове повідомлення-рішення від 30.07.2021 №0105400705 залишено без змін. Рішення ДПС України за результатами розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення від 30.07.2021 №0105390705 - відсутнє. Не погодившись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду із цим позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень. Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України. Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Згідно п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). Згідно п. 200.1. статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Пунктом 200.4. статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Позивачем на підтвердження реального виконання умов господарських договорів до суду першої інстанції надані первинні документи, які досліджені у судовому засіданні. Верховний Суд у постановах від 06.02.2018 у справах № 804/4940/14, 816/166/15-а вказував на те, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції. Відповідачем належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників не надано та не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем господарських операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. Посилання відповідача на податкову інформацію щодо контрагента позивача, як на підставу для відмови в задоволенні позову, на думку колегії суддів, є помилковим, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку. У разі підтвердження факту отримання товарно-матеріальних цінностей та послуг платник не може відповідати за порушення, допущені постачальниками, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення контрольного заходу таких обставин не встановлено. Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються також на результатах аналізу податкової звітності постачальників та неможливості по ланцюгу постачання встановлення походження товару. Колегія суддів зазначає, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди позивачем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу, на що також вказував Верховний Суд у зазначених вище рішеннях. Крім того, позивач не зобов`язаний та не має об`єктивної можливості під час придбання у контрагента товару встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням обставин діяльності контрагента. Так само позивач позбавлений можливості впливати на контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України. Зважаючи на те, що доводи апеляційної інстанції висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення суду, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні. Керуючись статтями 315, 315, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2022 р. в адміністративній справі №280/12114/21 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 20 грудня 2022 р. і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - суддя А.В. Шлай суддя О.О. Круговий суддя Т.С. Прокопчук