Постанова Житомирський апеляційний суд № 295/14660/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/14660/21 Головуючий у 1-й інст. Лєдньов Д.М. Категорія 44 Доповідач Миніч Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 грудня 2022 року Житомирський апеляційний суд в складі: головуючого судді: Миніч Т.І. суддів: Трояновської Г.С., Павицької Т.М. секретаря судового засідання Кузьменко А.О. з участю сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Богунського районного суду м. Житомира від 19 січня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Лєдньова Д.М. у цивільній справі № 295/14660/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином, - в с т а н о в и в: У листопаді 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом. Просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 9 364,67 грн. та моральну шкоду в розмірі 200 000,00 грн., завдану злочином. В обґрунтування поданого позову зазначала, що в рамках кримінального провадження № 12019060020002358 від 10.06.2019 року ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України. Зокрема, ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що 08.06.2019 року близько 20 години, перебуваючи на спільному подвір`ї, що за адресою: АДРЕСА_1 , в ході виниклого на грунті неприязних відносин словесного конфлікту із ОСОБА_3 , спричинив тілесні ушкодження останній. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , перебуваючи навпроти ОСОБА_3 , раптово наніс удар кулаком своєї руки в область лівої сторони голови даної особи. Продовжуючи свої неправомірні дії ОСОБА_1 наніс ще декілька ударів своєю правою ногою в праву ногу ОСОБА_3 , а саме, в область правого стегна, та ще один удар правою ногою у область живота. Крім того, в цей же день, час, місці та за вказаних обставин ОСОБА_1 , перебуваючи навпроти ОСОБА_2 , наніс один удар кулаком своєї правої руки в праву руку ОСОБА_2 , а саме в область правого плеча. Внаслідок вказаних дій ОСОБА_1 заподіяв потерпілій ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді двох синців у верхній частині правого стегна, котра відносяться до легких тілесних ушкоджень, а потерпілій ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді синця передньої поверхні правого плеча, котре відноситься також до легких тілесних ушкоджень. Ухвалою Богуського районного суду м.Житомира від 18.10.2021 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.125 К України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито. Позивач вказувала, що діями відповідача їй завдано матеріальної шкоди, розмір якої включає витрати на лікування в сумі 6674,67 грн. та відновлювальний ремонт камер в сумі 2690,00 грн. Заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 19 січня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 9 364,00 грн., на відшкодування моральної шкоди 20 000,00 грн. Цим же рішенням стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 992,40 грн. Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 28 жовтня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог за безпідставністю. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт зазначає, що суд першої інстанції обґрунтував своє рішенням виключно обвинувальним актом у кримінальному проваджені, протоколами проведення слідчого експерименту, висновком експерта №2025, ухвалою Богуського районного суду м.Житомира від 18.10.2021 року, які, ніби-то, підтвердили обставини про заподіяння шкоди здоров`ю позивача. Проте, на думку апелянта, зазначені документи не знайшли свого підтвердження в ході розгляду кримінального провадження щодо обвинувачення апелянта у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, не є достатніми та достовірними доказами наявності складу правопорушення. Вказує, що не визнавав своєї вини у вчиненому та заперечував свою участь у діях, які йому інкримінувалися. Проте, дана обставина взагалі не була врахована судом при оцінці доказів у справі. Також зазначає, що на підтвердження відсутності у його діях ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, у матеріалах кримінального провадження містяться протоколи допитів свідків обвинувачення, які надавали свої пояснення під присягою в суді і які не підтвердити версію слідчих органів про заподіяння ним будь-яких ушкоджень здоров`ю позивача та взагалі його участь у вчиненні кримінального правопорушення відносно позивача. Дані докази були додані в якості додатків до заяви про перегляд заочного рішення, однак вони не були належним чином оцінені судом першої інстанції. Зокрема, потерпіла ОСОБА_3 була допитана в якості свідка і пояснила, що вона не пам`ятає, хто її штовхав та бив (копія журналу судового засідання від 25.11.2020 року). Окрім потерпілої ОСОБА_3 ніхто із свідків в межах кримінального провадження не допитувався і обставини, які підлягали доведенню стороною обвинувачення, не доведені. Тому, на думку апелянта, позивач мав доводити в даній справі належними та допустимими доказами як факт завдання шкоди, неправомірні дії відповідача, так і причинний зв`язок між протиправністю дій останнього та заподіяною їй шкодою. Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що на розгляді в Богунському районному суді м. Житомира знаходилось кримінальне провадження, у якому ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України за наступних обставин. 08.06.2019, близько 20 години, перебуваючи на спільному подвір`ї, що за адресою: АДРЕСА_1 , між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на ґрунті особистих неприязних відносин, виник словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 . Реалізуючи свій злочинний умисел в цей же день, час, місці та за вказаних обставин ОСОБА_1 , перебуваючи навпроти ОСОБА_3 , раптово наніс удар кулаком своєї правої руки в область лівої сторони голови останньої, продовжуючи свої неправомірні дії ОСОБА_1 наніс ще декілька ударів своєю правою ногою в праву ногу ОСОБА_3 , а саме в область правого стегна та ще один удар правою ногою в область живота. Крім цього, в цей же день, час, місці та за вказаних обставин ОСОБА_1 , перебуваючи навпроти ОСОБА_2 , наніс один удар кулаком своєї правої руки в праву руку останньої, а саме в область правого плеча. Внаслідок вказаних злочинних дій, ОСОБА_1 заподіяв потерпілій ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді двох синців у верхній частині правого стегна, котрі відносяться до легких тілесних ушкоджень, а потерпілій ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді синця передньої поверхні правого плеча, котре відносяться також до легких тілесних ушкоджень. Таким чином, своїми діями, які виразились в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень, ОСОБА_1 вчинив відповідно обвинувального акту кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України. Ухвалою Богуського районного суду м.Житомира від 18.10.2021 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.125 К України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито. Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - залишено без розгляду (а.с.55,56). Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Загальними засадами відповідальності при завданні шкоди є: факт завдання шкоди, неправомірність дій (бездіяльності) особи, причинний зв`язок між протиправністю дій (бездіяльності) та заподіяною шкодою. За змістом ч.1 ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. За ч.ч.1-3 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Згідно з ч.2 ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Дослідженими доказами обвинувальним актом у кримінальному проваджені (а.с.11-14), протоколами проведення слідчого експерименту (а.с.28-50), висновком експерта №2025 (а.с.51), ухвалою Богуського районного суду м.Житомира від 18.10.2021 року (а.с.55), знайшли своє підтвердження обставини, на які посилається позивач в обгрунтування позовних вимог та які вказують на заподіяння шкоди здоров`ю, а також матеріальної шкоди внаслідок неправомірних дій відповідача. Розмір понесених позивачем витрат на придбання ліків за фактом ушкодженням здоров`я підтверджується оглянутими судом чеками на придбання лікарських препаратів (а.с.19-26). Витрати з проведення ремонту пошкоджених камер відеонагляду доводяться товарними чеками із зазначеними сумами оплати (а.с.18). Вказані докази судом визнані належними, достатніми, та суд дійшов обгрунтованого висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 9364,67 грн. завданої майнової шкоди. У відповідності до ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідачем не надано будь-яких доказів, які вказують на необґрунтованість заявленої до стягнення суми. Заява про призначення експертизи стороною не заявлялась. У відповідності до ч.1, п.2 ч.2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Ушкодженням здоров`я, а також пошкодженням майна позивачу спричинені моральні страждання, що пов`язано з перенесенням психологічного стресу, зміною у звичайному способі життя, виникненням додаткових суттєвих незручностей та необхідністю докладання додаткових зусиль, часу, потрібного для відновлення порушених прав. Позивач є особою з інвалідністю 2 групи, користується пільгами, встановленими законодавством України для сімей померлих ветеранів війни (як дружина генерала-майора у відставці ОСОБА_4 ) За таких обставин, судом враховано особливі фактори, пов`язані із суб`єктивним ставленням та самооцінкою позивача до власного соціального становища та визнаних заслуг, що додатково впливає на визначення розміру моральної шкоди. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про часткове задоволення позовних вимог. Разом з тим, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, судом не враховано тяжкість вимушених змін позивача у зв`язку із заподіянням їй тілесних ушкоджень. А саме, що такі ушкодження є незначними. Виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, із врахуванням положень п.1 ч.1 ст.376 ЦПК апеляційний суд вважає за можливе зменшити розмір стягнутого із відповідача відшкодування моральної шкоди з 20000 до 10000 грн. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають, а зводяться до переоцінки доказів. Разом з тим, будь-яких процесуальних порушень, які б давали підстави для переоцінки доказів, апеляційним судом не встановлено. Керуючись ст.ст.258,259,367,374,376,381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Богунського районного суду м. Житомира від 19 січня 2022 року змінити в частині вимог про відшкодування моральної шкоди. Зменшити розмір стягнутого із ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди з 20000 грн. до 10000 грн. В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Головуючий: Судді: