Постанова Київський апеляційний суд № 761/278/17

Постанова Іменем України 20 грудня 2022 року м. Київ провадження № 22-ц/824/13116/2022 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач), суддів: Желепи О. В., Кравець В. А., за участю секретаря Ратушного А. В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2022 року про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі №761/278/17 Шевченківського районного суду м. Києва за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики У С Т А Н О В И В: В квітні 2022 року ОСОБА_1 , посилаючись на зміну обставин, а саме на те, що він перестав бути власником квартири, на яку накладено арешт в якості забезпечення позову ОСОБА_2 до нього про стягнення заборгованості за договором позики, звернувся до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення даного позову. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2022 року відмовлено в задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права, без повного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову. Як на підставу скасування ухвали суду посилався на те, що суд першої інстанції не врахував, що змінилися обставини забезпечення позову і ОСОБА_1 не є власником квартири, на яку накладено арешт в якості забезпечення позову, у зв`язку з чим відповідач не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову. Зазначав, що не відповідають дійсності твердження суду щодо відсутності в матеріалах справи інформації про те, що згідно рішення суду від 06.07.2020, яким розірвано договір довічного утримання, відбулася у встановленому законом порядку державна реєстрація скасування запису про право власності на квартиру за ОСОБА_1 . На думку скаржника, не відповідає матеріалам справи висновок суду про те, що особа, яка вважає, що наявність зареєстрованого обтяження у виді арешту щодо належного їй майна, порушує її права як власника, не позбавлена можливості самостійно звернутися за його скасуванням. Звернув увагу, що у відповідності до вимог діючого законодавства заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Також звернув увагу на те, що наразі на виконання у приватного виконавця перебуває виконавче провадження від 07.04.2021, стягувачем у якому є ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 коштів на підставі рішення, ухваленого у даній справі. Додав, що судом не з'ясовано чи минуло з дня набрання рішенням законної сили дев'яносто днів, а також чи відкрито виконавче провадження протягом цього ж строку за заявою стягувача. За наведених обставин, просив скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30.09.2022 та ухвалити нове судове рішення, яким скасувати заходи забезпечення позову, вжиті рішенням Апеляційного суду м. Києва від 05 липня 2017 року. Відповідач, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Від представника відповідача ОСОБА_3 надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності та відсутності скаржника. Позивач, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження та вимог, що заявлялися в суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 липня 2017 року скасовано ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 20 березня 2017 року та ухвалено нове судове рішення, яким задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову та накладено арешт на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 . Постановою Київського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року залишено без змін рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2018 року про часткове задоволення позову ОСОБА_2 та стягнення на користь останнього з ОСОБА_1 54 649,68 доларів США, з яких: 53 770,00 доларів США - заборгованість за договором позики; 879,68 доларів США - відсотки; судові витрати в загальній сумі 16 140,00 грн. На виконанні у приватного виконавця Кошарного О. В. перебуває виконавче провадження №65047758 з примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі вказано вище рішення суду. Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що рішення боржником не виконано. Також суд дійшов висновку, що нерухоме майно, на яке накладено арешт вибуло із власності відповідача, а отже наявність арешту не порушує його права. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Згідно з частиною 7 статті 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Крім того, законодавцем визначено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер та діють до повного виконання рішення суду, яким закінчено розгляд справи по суті. Як правильно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять доказів виконання ОСОБА_1 рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03.10.2018. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив процесуальне питання щодо скасування заходів забезпечення позову та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви. До того ж, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги доводи заявника з приводу того, що змінились обставини, які зумовили застосування забезпечення позову, а саме, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06.07.2020 визнано недійсним договір довічного утримання на підставі якого ОСОБА_1 набув у власність квартиру, на яку накладено арешт в якості забезпечення позову. Так, як правильно встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відсутні належні докази того, що у встановленому законом порядку відбулася державна реєстрація скасування запису про право власності на арештовану кватиру за ОСОБА_1 . Доводи скаржника про те, що такі твердження суду першої інстанції не відповідають дійсності, оскільки листом Державної виконавчої служби від 16.11.2021 йому повідомлено про те, що підставою зняття арешту є отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову, колегія суддів вважає безпідставними, так як зміст цього листа заявником трактується на власний розсуд. Так, посилання у листі на те, що підставою зняття арешту є отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів не свідчить про наявність підстав для їх скасування за заявою ОСОБА_1 . Більше того, судом першої інстанції правильно зазначено в мотивувальній частині ухвали, що оскільки ОСОБА_1 посилається на те, що квартира вже не належить йому, то й права останнього не порушуються судовим рішенням про забезпечення позову. Також суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що особа, яка вважає, що наявність зареєстрованого обтяження у вигляді арешту щодо належного їй майна, порушує її права як власника, не позбавлена можливості самостійно звернутись за його скасуванням у визначеному законом порядку. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції не з'ясував обставин того, що з дня набрання рішенням законної сили минуло дев'яносто днів та протягом цього часу стягувач не звертався із заявою про відкриття виконавчого провадження, оскільки звертаючись до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову ОСОБА_1 не посилався на такі обставини. Відтак, такі обставини і не перевірялися судом під час постановлення оскаржуваної ухвали. Крім того, матеріалами справи підтверджується, що відкрито виконавче провадження з приводу примусового виконання рішення суду, яке триває. Як вже неодноразово вказувалося вище, ОСОБА_1 просив скасувати заходи забезпечення позову лише з тих підстав, що він вже не є власником квартири, на яку накладено арешт. Інших обґрунтувань заява про скасування заходів забезпечення позову не містить. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відмова ОСОБА_1 в задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову, не позбавляє права особи, яка є власником арештованої квартири, звернутися за захистом свого порушеного права. Сукупність вищезазначених обставин та положень закону приводить до висновку, що суд першої інстанції у відповідності до вимог, передбачених ст. 158 ЦПК України, дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для відмови в скасуванні заходів забезпечення позову. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення ухвали суду без змін, а скарги без задоволення. На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий О. Ф. Мазурик Судді О. В. Желепа В. А. Кравець