Постанова Київський апеляційний суд № 752/3588/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 грудня 2022 року м. Київ Справа №752/3588/22 Апеляційне провадження №22-ц/824/10295/2022 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В. за участю секретаря Федорчук Я.С. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 21 квітня 2022 року (про відмову у відкритті провадження) та на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 21 квітня 2022 (про відмову у відкритті провадження (2-з/752/221/22), у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес-Д», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Відділ реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України в м. Києві, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Разумовська Марина Анатоліївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Корсак Анжела Юріївна, приватний нотаріус Василенко Олег Анатолійович, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання права вимоги, визнання незаконними дії, визнання недійсними договорів, визнання незаконними та скасування рішень В С Т А Н О В И В У лютому 2022 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання права вимоги, визнання незаконними дії, визнання недійсними договорів та визнання незаконними та скасування рішення. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 21 квітня 2022 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес-Д», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Відділ реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України в м. Києві, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Разумовська Марина Анатоліївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Корсак Анжела Юріївна, приватний нотаріус Василенко Олег Анатолійович, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання права вимоги, визнання незаконними дії, визнання недійсними договорів, визнання незаконними та скасування рішень. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги, з якими звернувся позивач, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, даний спір підпадає під юрисдикцію господарських судів. Одночасно з позовом, було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 21 квітня 2022 року під № (2-з/752/221/22) відмовлено у відкритті провадження. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги, з якими звернувся позивач, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, даний спір підпадає під юрисдикцію господарських судів. Не погодився із ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 21 квітня 2022 року (про відмову у відкритті провадження) позивач, представником подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про незаконність та необґрунтованість судового рішення, як такого, що постановлене з порушенням норм процесуального права. Позивач зазначає про те, що вказаний спір не може бути віднесений до юрисдикції господарських судів, так як кредитний договір було укладено між банком та фізичною особою - ОСОБА_2 . Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року у справі №906/277/18 вказала, що спір щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання належить до юрисдикції господарського суду лише тоді, коли сторонами основного зобов`язання є тільки юридичні особи або фізичні особи-підприємці. Вид судочинства має визначатись враховуючи суб`єктний склад сторін основного зобов`язання. А тому спір щодо виконання договору, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо хоча б однією стороною є фізична особа, яка не є підприємцем не належить до юрисдикції господарського суду На підставі викладеного, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Також позивач не погодився із ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 21 квітня 2022 (провадження № 2-з/752/221/22), представником подано апеляційну скаргу, в якій він зазначає, що існують обґрунтовані ризики чергового незаконного відчуження нерухомого майна відповідачем з метою уникнення виконання зобов`язань з іпотечним договором перед новим кредитором, а саме позивачем. А тому ухвала суду першої інстанції порушує їх права. На підставі викладеного, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В судовому засіданні представник ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» - Давиденко М.І. підтримав апеляційні скарги з підстав викладених у них, просив про скасування постановлених судом першої інстанції ухвал та направлення справи для продовження розгляду. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. Тому керуючись положеннями ч.2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за їх відсутності. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторони позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, законність та обґрунтованість ухвал суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню. Перш за все колегія суддів вважає за доцільне вказати на те, що позивачем подано дві апеляційні скарги на два процесуальних рішення суду першої інстанції, постановлених на стадії відкриття провадження у справі і зміст яких є ідентичним, а тому, є доцільним за результатом розгляду вказаних апеляційних скарг здійснити оцінку двох ухвал суду першої інстанції в одному судовому рішенні апеляційного суду, враховуючи відсутність процесуальних норм, які б зобов`язували апеляційний суд здійснювати окремо розгляд кожного такого процесуального рішення. Перевіряючи доводи апеляційної скарги що стосуються ухвали суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі, апеляційний суд виходить з наступного. Судом встановлено, що лютому 2022 року позивач звернувся до суд з позовом до ТОВ «Велес-Д», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Відділ реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України в м. Києві, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Разумовська Марина Анатоліївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Корсак Анжела Юріївна, приватний нотаріус Василенко Олег Анатолійович, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання права вимоги, визнання незаконними дії, визнання недійсними договорів, визнання незаконними та скасування рішень. В позовних вимогах позивач просив: - визнати за ним право вимоги за Кредитним договором № КСИПФ/1010696.1, який був укладений 02 липня 2013 року між ПАТ «Український Бізнес Банк» та ОСОБА_2 ; - визнати за ним право вимоги та права іпотекодержателя за договором іпотеки від 19 грудня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО та зареєстрованого в реєстрі за №1152 на об`єкт нерухомого майна: трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 - визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 25 липня 2013 року, видавник приватний нотаріус КМНО Апатенко М.А.; - визнати недійсним дублікат свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів виданий 27 вересня 2017 року, видавник приватний нотаріус КМНО Апатенко М.А.; - скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО Розумовської М.А. №17737415 від 04 грудня 2014 року, яким обтяжувач ПАТ «Український Бізнес Банк» змінено на ТОВ «ВЕЛЕС-Д»; - скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО Корсак А.Ю. № 18066373 від 17 грудня 2014 року, яким змінено іпотекодержателя ПАТ «Український Бізнес Банк» на ТОВ «ВЕЛЕС-Д». Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 липня 2013 року між ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №КСИПФ/1010696.1, за яким останній отримав кредит на споживчі цілі у сумі 500000 грн, на умовах повернення до 01 липня 2023 року та зі сплатою процентів за користування кредитними коштами. 19 грудня 2013 року з метою забезпечення своєчасного та повного виконання зобов`язань за кредитним договором позичальник передав, а Банк прийняв в іпотеку трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . 04 грудня 2014 року між Банком та ТОВ «ВЕЛЕС-Д» був укладений договір факторингу щодо відступлення прав вимоги за вказаним вище кредитним договором та договором іпотеки. Однак, відповідно до рішення Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію Баку укладений договір було визнано нікчемним. В подальшому рішенням Господарського суду м. Києва від 03 квітня 2019 року у справі № 910/16738/18 визнано недійсним договір відступлення права вимоги від 04 грудня 2014 року за договором іпотеки. Ухвалою суду у цій справі також було здійснено заміну стягувача ПАТ «Український Бізнес Банк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», так як ним були придбані права в ході ліквідаційної процедури Банку на аукціоні. 08 травня 2020 року прийнято рішення про припинення ПАТ «Український Бізнес Банк». Але, не зважаючи, на вимогу ФГКФО, на судові процеси щодо визнання недійсними договорів та зобов`язання вчинити дії, державними реєстраторами були вчинені дії, які становлять предмет даного спору. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги, з якими звернувся позивач, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, даний спір підпадає під юрисдикцію господарських судів. У ст.124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Згідно зі ст.125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Згідно з ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. В порядку ст. п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідно до п.4 ч.1 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Тобто, в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин. З матеріалів даної справи вбачається, що позивач - юридична особа, пред`явив позов до відповідачів, одним з яких є юридична особа, а два з яких є фізичними особами. Предметом позову є визнання за позивачем прав кредитора у зобов`язаннях за споживчим кредитним договором та договором іпотеки, стороною яких є відповідач ОСОБА_2 . У позовних вимогах позивачем викладені загальні вимоги щодо визнання прав кредитора та скасування рішень щодо державної реєстрації. Разом з тим, суб`єктний склад учасників судового розгляду, визначений позивачем, та предмет позову не дають підстав для висновку, що спірні правовідносини носять господарсько-правовий характер. Крім того, всупереч положенням п.4 ч.1 ст. 175 ЦПК України позивач пред`являючи вимоги до кількох відповідачів не визначив зміст позовних вимог щодо кожного з них та спосіб захисту з відповідним обґрунтуванням. Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства слід визнати передчасним. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Перевіряючи доводи апеляційної скарги що стосуються ухвали суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження за №2-з/752/221/22, апеляційний виходить з наступного. Судом встановлено, що одночасно з позовом, було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та заборонити держаним реєстраторам та будь-яким іншим особам здійснювати будь-які дії щодо реєстрації відчуження щодо об`єкту нерухомості - квартиру за адресою: АДРЕСА_2 до вирішення спору по суті та набрання рішенням у даній справі законної сили. Суд першої інстанції ухвалою від 21 квітня 2022 року відмовив у відкритті провадження, при цьому текст даної ухвали є повністю ідентичним ухвалі суду від 21 квітня 2022 року, якою відмовлено у відкритті провадження у справі, у вступній частині ухвали суду вказано, що суд розглянув позовну заяву, а в резолютивній частині суд ухвалив відмовити у відкритті провадження у справі, відмінним є лише зазначення номеру провадження 2-з/752/221/22. А отже фактично судом повторно вирішено питання про відмову у відкритті провадження у справі, хоча номер провадження свідчить про те, що її предметом мала бути заява про застосування заходів забезпечення позову. Відповідно до положень ч.7 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В порядку ч.10 цієї статті суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу. Таким чином, за результатами розгляду заяви про забезпечення позову суд може постановити ухвалу: про забезпечення позову, про відмову у забезпеченні позову або про повернення заяви заявнику. А отже суд першої інстанції за результати розгляду заяви про забезпечення позову вчинив дію не передбачену процесуальним законом, що є підставою для скасування ухвали суду. Слід зазначити, що у разі порушення правил юрисдикції при зверненні до суду з позовом вказана обставина може бути підставою для відмови у застосуванні заходів забезпечення позову. Однак, в оскаржуваній ухвалі наведені лише мотиви щодо порушення правил юрисдикції при зверненні до суду з позовом, що не відповідає суті питання яке вирішувалось судом. Оскільки судом першої інстанції не вирішувалась заява про застосування заходів забезпечення позову, то суд апеляційної інстанції, виходячи з положень ч.6 ст. 369 ЦПК України, позбавлений можливості надавати оцінку підстав наведеним в заяві про забезпечення позову. Відповідно до п.п.2,3 ч.1 ст. 260 ЦПК України, ухвала, що викладається окремим документом, складається з описової частини із зазначенням суті клопотання та імені (найменування) особи, яка його заявила, чи іншого питання, що вирішується ухвалою; мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу. Оскаржувана ухвала наведеним вище вимогам не відповідає, а отже є такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права. На підставі викладеного та керуючись положеннями ст. 379 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції якою відмовлено у відкритті провадження із зазначенням №2-з/752/221/22 та направленням справи для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» - задовольнити. Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 21 квітня 2022 року (про відмову у відкритті провадження) - скасувати, направити справу для продовження розгляду. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» - задовольнити. Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 21 квітня 2022 (про відмову у відкритті провадження (2-з/752/221/22) за заявою про забезпечення позову) - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В.В.Соколова Судді: А.М.Андрієнко Н.В.Поліщук Повний текст постанови складений 21 грудня 2022 року.