Постанова 4824 № 760/3961/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 грудня 2022 року м. Київ Справа № 760/3961/17 Апеляційне провадження №22-ц/824/3907/2022 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В. за участю секретаря Федорчук Я.С. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва постановлену під головуванням судді Українця В.В. 19 листопада 2021 року у м. Києві, повний текст ухвали складений 24 листопада 2021 року, за заявою ОСОБА_1 про зупинення стягнення, визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , державний виконавець Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Марків Яна Євгенівна про витребування майна від добросовісного набувача, В С Т А Н О В И В У листопаді 2020 року відповідач звернувся до суду з заявою про зупинення стягнення на підставі виконавчого листа, визнання виконавчого листа №760/3961/17, виданного 05 грудня 2019 року Солом`янським районним судом м. Києва таким, що не підлягає виконанню. Заява обґрунтована тим, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2019 року було ухвалено витребувати від ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язано ОСОБА_1 передати ОСОБА_2 квартиру за цією ж адресою. На підставі виконавчого листа про витребування від ОСОБА_1 зазначеної квартири було відкрито виконавче провадження № 60987766, яке на даний час триває. 20 жовтня 2020 року ним було отримано постанову головного державного виконавця Солом'янського РВ ДВС у м. Києві від 22 вересня 2020 року про відкриття виконавчого провадження №63085304 на підставі виконавчого листа про зобов'язання ОСОБА_1 передати ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 . Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 19 листопада 2021 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення стягнення, визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що ст. 423ЦПК України не передбачена, визначена заявником підстава для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, як стягнення виконавчих зборів та штрафних санкцій у різних виконавчих провадженнях, боржником у яких є заявник. Не погодився із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 , його представником подано апеляційну скаргу, в якій він вказує на те, що посилання суду на ст. 432 ЦПК України суперечить усталеним правовим висновкам Верховного Суду, а також роз`ясненням, викладеним у пункті 5 постанови Пленуму ВССУ. Вважає, що виконавчий документ, яким зобов`язано передати квартиру виданий судом помилково, адже в разі проведення державної реєстрації права власності позивача на це майно на підставі пункту рішення суду про витребування квартири - не підлягає примусовому виконанню те саме рішення в частині зобов`язання боржника передати квартиру стягувачу. Звертає увагу, що суд прийняв оскаржувану ухвалу без залучення до участі у справі державного виконавця, що є обов`язковою підставою для скасування ухвали. На підставі викладеного просить скасувати ухвалу суду першої інстанції повністю та ухвалити нове судове рішення, яким визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. Учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили, а тому керуючись ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду вважала за можливе розглянути справу за відсутності вказаних осіб. Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Судом встановлено, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено. Витребувано від ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 . Зобов'язано ОСОБА_1 передати ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат /т. 1, а.с. 177-180/. Постановою Київського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2019 року залишено без змін /т. 2, а.с. 2-11/. Постановою Верховного Суду від 22 вересня 2021 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року залишено без змін /т. 2, а.с. 125-128/. Солом'янським районним судом м. Києва 05 грудня 2019 року видано виконавчий лист про витребування від ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_2 /т.2 а.с. 135,136/. Того ж дня Солом'янським районним судом м. Києва було видано другий виконавчий лист, яким зобов'язано ОСОБА_1 передати ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 /т.2 а.с. 142,143/. Постановою державного виконавця Дубровіна С.І. від 16 січня 2022 року відкрито виконавче провадження № 60987766 з виконання виконавчого листа №760/3961/17 виданого 05 грудня 2019 року про витребування від ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_2 /т.2 а.с. 137,138/. Постановою головного державного виконавця Марків Я.С. від 22 вересня 2022 року відкрито виконавче провадження №63085304 з виконання виконавчого листа №760/3961/17 виданого 05 грудня 2019 року, яким зобов`язано ОСОБА_1 передати ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 /т.2 а.с.144,145/. У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з заявою про зупинення стягнення на підставі виконавчого листа, визнання виконавчого листа №760/3961/17, виданого Солом`янським районним судом м. Києва 05 грудня 2019 року, таким, що не підлягає виконанню. Заява мотивована тим, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2019 року ухвалено витребувати від ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 та зобов'язано ОСОБА_1 передати ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 . На підставі виконавчого листа про витребування від ОСОБА_1 зазначеної квартири відкрито виконавче провадження №60987766, яке на даний час триває. 20 жовтня 2020 року він отримав постанову головного державного виконавця Солом`янського РВ ДВС у м. Києві від 22 вересня 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 63085304 на підставі виконавчого листа про зобов`язання ОСОБА_1 передати ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 . Вбачається, що відносно ОСОБА_1 в рамках окремих виконавчих проваджень різними державними виконавцями здійснюються виконавчі дії з виконання одного рішення суду, на підставі різних за змістом, проте однакових по суті виконавчих документів. Крім того, в обох виконавчих провадженнях стягуються виконавчі збори та штрафи. Таким чином, до боржника подвійно застосовуються заходи примусу і санкції. На підставі викладеного, просив визнати виконавчий лист №760/3961/17 від 05 грудня 2019 року, яким зобов`язано ОСОБА_1 передати ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 , таким, що не підлягає виконанню /т. 2, а.с. 130-168/. Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що ст. 423ЦПК України не передбачена, визначена заявником підстава для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, як стягнення виконавчих зборів та штрафних санкцій у різних виконавчих провадженнях, боржником у яких є заявник. Також суд першої інстанції вказав на те, що доводи заявника про те, що виконавчий лист про зобов`язання передати квартиру було видано помилково не знайшли свого підтвердження. Згідно із ч.ч. 1.2 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Одним з основоположних аспектів верховенства права є вимоги щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їх рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (Рішення Європейського суду з прав людини від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania). Згідно з ч.1,2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Тобто, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом. Саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження. Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові, зокрема, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: (1) видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); (2) коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; (3) видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; (4) помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; (5) видачі виконавчоголиста двічіз одногой тогож питанняу разівіднайдення оригіналувиконавчого листавже післявидачі йогодубліката; (6) пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання (7) тощо. До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від: 17 жовтня 2019 року у справі № 2-3558/2010, 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, 16 вересня 2020 року у справі № 308/6024/14. Відповідно до ч.5 ст. 431 ЦПК України, якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька виконавчих листів, у яких зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним. З наведених обставин справи вбачається, що виконавчі листи у даній справі видані на підставі судового рішення, яке набрало законної сили. Зі змісту резолютивної частини рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2019 року вбачається, що вказаним рішенням передбачено вчинення кількох дій, а саме витребування від ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_2 та зобов'язання ОСОБА_1 передати ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 , а тому видача двох виконавчих листів із визначенням, в якій частині необхідно виконати судове рішення відповідає положенням ч.5 ст. 431 ЦПК України. За таких обставин посилання ОСОБА_1 на те, що виконавчий лист про зобов`язання передати квартиру виданий виданий судом помилково, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими. З матеріалів справи також вбачається, що рішення суду ОСОБА_1 не виконано, його обов`язок щодо виконання рішення суду не припинений, а тому підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню оскільки обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, відсутні. Посилання в апеляційній скарзі на стягнення виконавчих зборів та штрафних санкцій у різних виконавчих провадженнях, боржником в яких є заявник, не має правового значення для вирішення питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки всі ці питання вирішуються у іншому порядку, а саме у порядку оскарження дій чи бездіяльності державного або приватного виконавця (ст. 447 ЦПК України). За таких обставин, висновки суду щодо відмови у визнанні виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню є правильними, а ухвала суду є законною і обгрунтованою та не може бути скасована з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 19 листопада 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: А.М. Андрієнко Н.В. Поліщук Повний текст постанови складений 21 грудня 2022 року.