Постанова 4855 № 640/10510/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/10510/21 Суддя (судді) першої інстанції: Іщук І.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 грудня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Собківа Я.М., суддів: Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо неврахування при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на умовах та в порядку, передбачених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" стажу роботи з 13.08.1986 по 10.09.1988; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням до страхового стажу періоду роботи з 13.08.1986 по 10.09.1988, з дня призначення пенсії, тобто з 03.11.2020. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2022 року позов задоволено. В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України у м.Києві, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Станом на 19 грудня 2022 року позивачем не надано до суду письмового відзиву (заперечень) на апеляційну скаргу. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та з 03.11.2020 року отримує пенсію за віком відповідно до пункту 8 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Представником позивача на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в мітсі Києві направлено адвокатський запит від 21.01.2021 року №474, в якому просив надати роз`яснення відносно того, чому при призначенні пенсії ОСОБА_1 згідно заяви про призначення пенсії від 23.11.2020 року не враховано до загального стажу, при обчисленні розміру пенсії, період роботи з 13.08.1986 року по 10.09.1988 року на підставі архівної довідки від 13.07.2020 №2/164615 та провести донарахування пенсії ОСОБА_1 з моменту призначення із урахуванням до загального стажу, при обчисленні розміру пенсії, періодів роботи з 13.08.1986 року по 10.09.1988 року на підставі архівної довідки від 13.07.2020 року №2/164615. Листом від 02.02.2021 року №2600-0202-8/15344 відповідач на адвокатський запит повідомив про те, що архівна довідка від 13.07.2020 року №2/164615, видана Центральним архівом МО РФ, містить дані про заробітну плату, а не про періоди роботи, а тому дана довідка не є підставою для врахування періодів роботи до страхового стажу. Позивач, вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо неврахування при призначенні йому пенсії за віком на умовах та в порядку, передбачених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" стажу роботи з 13.08.1986 року по 10.09.1988 року, звернувся до суду з даним позовом. Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. За правилами пунктів 1, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами . У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Частиною четвертою статті 1 Закону №1788-XII передбачено, що у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами). Згідно з частиною другою статті 6 Угоди "Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення" від 13.03.1992, укладеною між Україною і Росією, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Відповідно до абзаців 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації. Частиною другою статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників - мігрантів" від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами. З вищенаведених норм міжнародних угод, підписаних Україною та РФ, вбачається, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою. Разом з тим, пункт 3 Порядку №637 передбачає, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження спірного періоду роботи позивачем було надано до пенсійного органу архівну довідку від 13.07.2020 року №2/14615, в якій містяться виписки із кадрових наказів та особових рахунків стосовно підтвердження роботи позивача в період з 13.08.1986 року по 10.09.1988 року. При цьому, заперечуючи проти позовних вимог відповідач зауважив, що архівна довідка від 13.07.2020 року №2/164615, видана Центральним архівом МО РФ, містить дані про заробітну плату, а не про періоди роботи, а тому дана довідка не є підставою для врахування періодів роботи до страхового стажу. Проте, зазначене твердження спростовується вищенаведеними нормами права, відповідно до яких, для обчислення стажу роботи позивача повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або відповідна довідка, в якій зазначено період роботи. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі № 302/662/17-а від 03.07.2018 року. З архівної довідки від 13.07.2020 року №2/14615 вбачається, що позивач був прийнятий на роботу 13.08.1986 року в якості монтажника конструкцій 4 розряду терміном на 2 роки та був звільнений з вказаної посади 10.09.1988 року та направлений за місцем проживання. Вказана архівна довідка містить також посилання на витяги з наказів від 14.08.1986 року №191 та від 11.08.1988 року №167. Таким чином, стаж роботи позивача в період з 13.08.1986 року по 10.09.1988 року підтверджується матеріалами справи та записами в довідці від 13.07.2020 року №2/14615. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Як вбачається з матеріалів справи, пенсія за віком позивачу призначена з 03.11.2020 року. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що для відновлення порушених прав, свобод та інтересів позивача слід зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням до страхового стажу періоду роботи з 13.08.1986 року по 10.09.1988 року, з дня призначення пенсії, тобто з 03.11.2020 року. Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2022 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач Собків Я.М. Суддя Глущенко Я.Б. Суддя Черпіцька Л.Т.